Постанова 4813 № 522/5039/21

Номер провадження: 22-ц/813/6043/22 Номер справи місцевого суду: 522/5039/21 Головуючий у першій інстанції Кузнецова В. В. Доповідач Князюк О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22.03.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого Князюка О. В., суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А.П.. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.09.2021 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини,- ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог 24.03.2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, відповідно до якої просить суд стягнути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі в розмірі 5 000,00 грн, щомісячно, починаючи з дати звернення до сулу, а саме з 24 березня 2021 року, і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24.09.2021 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини - було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 грн, щомісячно, починаючи з дати звернення до суду, а саме з 24 березня 2021 року, і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць постановлено допустити до негайного виконання. Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.09.2021 - залишено без задоволення. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, 18.01.2022 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу відповідно до вимог якої просить суд скасувати заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.09.2021 року та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини відмовити у повному обсязі. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та заперечення інших учасників справи У поданій апеляційній скарзі апелянт зазначає, що вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду такими, що не відповідають встановленій практиці Верховного Суду та порушують його права та інтереси. Апелянт вказує, що його належним чином не було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, а про оскаржуване рішення суду йому стало відомо після дзвінка державного виконавця. ОСОБА_1 зазначає, що внаслідок усиновлення дочки ОСОБА_4 не є з юридичної точки батьком та не має жодного відношення до дитини - ОСОБА_5 . Зазначає, що позивачка обрала не вірний шлях для захисту прав, адже вона має пред`являти позов до усиновлювача - ОСОБА_4 . З огляду на зазначене, вважає. що судом першої інстанції було невірно застосовано норми матеріального права. Щодо розміру суми аліментів відповідач вказує, що судом першої інстанції не було жодним чином перевірено дійсні обставини справи. Апелянт доводить до відома суду, що на момент подання апеляційної скарги є не працевлаштованим, має мінливий та нестабільних дохід. На його утриманні перебуває матір, яка є інвалідом 2 групи та потребує постійної матеріальної допомоги, а наявність у нього на праві власності нерухомого майна, не свідчить про його змогу сплачувати 5 000 грн щомісячно. Також ОСОБА_1 зазначає, що перелічені у позові необхідні витрати не підтверджуються будь-якими доказами. З огляду на вищевказане, апелянт вважає, що позовні вимоги містять необґрунтований, безпідставний характер. Позовна заява не містить належним, допустимих та достовірних доказів, а її обґрунтування лише міркування та домисли позивача. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28.01.2022 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.09.2021 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22.03.2022 року під головуванням судді Князюка О.В справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в судове засідання. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Інші сторони не скористались своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу ОСОБА_6 у цій справі у встановлений апеляційним судом строк станом на час її розгляду апеляційним судом. Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом. У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини. Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 21.06.2009 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу Серія НОМЕР_3 . ІНФОРМАЦІЯ_5 у сторін народилася донька - ОСОБА_3 . Після розірвання шлюбу з відповідачем , позивач уклала шлюб з ОСОБА_4 . Прізвище позивача після укладення шлюбу було змінене на ОСОБА_3 . Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 26.06.2015 року по справі №522/9483/15-ц ОСОБА_4 оголошено усиновлювачем ОСОБА_3 , а також внесено відповідні зміни до актового запису про народження дитини. 11.07.2015 року позивачем повторно було отримано свідоцтво про народження дитини із внесеними змінами до актового запису про народження. Ім`я дитини змінено на ОСОБА_3 . Згідно свідоцтва про зміну імені Серія НОМЕР_4 від 15.06.2019 року ОСОБА_11 змінила прізвище на ОСОБА_2 . Також, згідно свідоцтва про зміну імені Серія НОМЕР_5 від 30.11.2019 року ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_3 .

Мотивувальна частина Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. П. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. За змістом частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Згідно зі статтями 150, 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 21.06.2009 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу Серія НОМЕР_3 . ІНФОРМАЦІЯ_5 у сторін народилася донька - ОСОБА_3 . Після розірвання шлюбу з відповідачем , позивач уклала шлюб з ОСОБА_4 . Прізвище позивача після укладення шлюбу було змінене на ОСОБА_3 . Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 26.06.2015 року по справі №522/9483/15-ц ОСОБА_4 оголошено усиновлювачем ОСОБА_3 , а також внесено відповідні зміни до актового запису про народження дитини. 11.07.2015 року позивачем повторно було отримано свідоцтво про народження дитини із внесеними змінами до актового запису про народження. Ім`я дитини змінено на ОСОБА_3 . Згідно свідоцтва про зміну імені Серія НОМЕР_4 від 15.06.2019 року ОСОБА_11 змінила прізвище на ОСОБА_2 . Також, згідно свідоцтва про зміну імені Серія НОМЕР_5 від 30.11.2019 року ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_3 . До теперішнього часу питання матеріального утримання відповідачем як батьком за походженням своєї дочки не вирішено. Таким чином, як вказує позивач на сьогодні позивач утримує доньку за власні кошти. Відповідно до ч. 1 ст. 232 СК України, з моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов`язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням. При усиновленні дитини однією особою ці права та обов`язки можуть бути збережені за бажанням матері, якщо усиновлювачем є чоловік, або за бажанням батька, якщо усиновлювачем є жінка. Аналіз вказаних положень закону дає підстави для наступних висновків. Перший: юридичний акт усиновлення змінює суб`єктний склад батьківських правовідносин - батьки усиновлено особи перестають бути суб`єктами батьківських прав та обов`язків, і водночас, між усинолювачем та усиновленим встановлюються правові зв`язки, які існують між батьками та дітьми. Другий: суб`єктний склад може не змінюватися, а доповнюватися, оскільки батьківські права та обов`язки щодо дитини виконуватимуться і батьками, і усиновлювачами. Таким чином, за такої конструкції ч. 1 ст. 232 СК України вбачається альтернативність підходу щодо збереження батьківських прав та обов`язків в залежності від особливостей усиновлення. При чому за ситуації усиновлення однією особою (другий з подружжя) (абз. 2 ч. 1 ст. 232 СК України) закон вказує на можливість збереження майнових обов`язків (права на аліменти). Загальною умовою реалізації права на аліменти є виявлення бажання другим з батьків за походженням на отримання аліментів. З огляду на зазначене, апеляційний суд відхиляє доводи апелянта щодо відсутності у нього обов`язку утримувати свою дитину. Щодо доводів апелянта про його неналежне сповіщення, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. З матеріалів справи вбачається, що суд викликав відповідача за адресою: зазначеною позивачкою у позові: АДРЕСА_1 так і за місцем реєстрації ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , але такі виклики були повернуті на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Таким чином, поштова кореспонденція направлялася відповідачу за належною адресою, та відповідно з вищенаведеного, вбачається, що відповідач згідно ЦПК України вважався належно сповіщеним про розгляд справи. Крім того, ухвала про відкриття провадження у справі від 25.03.2021 року та заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.06.2021 року було офіційно опубліковано в Єдиному державному реєстрі судових рішень, тобто були доступними для ознайомлення у загальному доступі. З огляду на вищевказане, доводи апелянта щодо його неналежного сповіщення судом першої інстанції відхиляються. Частиною другою статті 182 СК України у редакції Закону України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно з частиною першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (абзац другий частини третьої статті 181 СК України). Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Положеннями статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ(78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права. Позивач вказує, що на теперішній час загальні витрати на утримання дитини складають близько 10 000 грн. на місяць. Окрім базових потреб дитини на житло, їжу, одяг, дозвілля тощо, кошти позивач витрачає на лікування дитини. Так, відповідно до висновку гастроентеролога від '7.03.2021 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , має такі захворювання: дискінезія жовчовивідних шляхів (вроджена аномалія жовчовивідних шляхів), хронічний гастродуоденіт, синдром подразненого кишківника, соматоформна вегетативна дисфункція, синдром Марфана стерта форма. Перебуває під наглядом кардіолога, ортопеда, офтальмолога, стоматолога, генетика з раннього дитинства. Стан задовільний. Кіфосколіоз, воронковидна грудна клітина, гіпермобільність суглобів тощо. Крім того, ОСОБА_3 отримує повну загальну освіту в приватному навчальному закладі. Так, 28.08.2020 року ОСОБА_2 укладено Договір №100620082819 про надання освітніх послуг ТОВ «Центр Освіти «Оптіма». Загальна вартість навчання в 2020/2021 навчальному році складає 27 000,00 грн, а щомісячна плата - 3 000,00 грн. Окрім основного навчання ОСОБА_3 відвідує додаткові курси китайської мови, щомісячний платіж за які складає 1145,00 грн. В рамках підготовки до ЗНО ОСОБА_3 відвідує додаткові заняття у вчителя математики. Орієнтовна вартість однієї години складає 200,00 грн. З наданих позивачем письмових доказів про спроможність відповідача сплачувати аліменти в сумі 5 000 грн. вбачається, що відповідач у на праві власності належать квартира загальною площею 29,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 , та квартира загальною площею 24,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується відомостями з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. За правилами, передбаченими ст. ст. 180, 181, 182, 184 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька, або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не працевлаштований, та відповідно має мінливий дохід, а також на утриманні на його утриманні перебуває матір, яка є інвалідом 2 групи та потребує постійної матеріальної допомоги Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо розміру щомісячної суми на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 5 000 грн, та вважає за необхідне зменшити вказану суму до 2 500 грн. Колегія суддів дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, дійшла висновку, що розмір суми аліментів на утримання ОСОБА_13 є завищеним відповідно до матеріального становища платника аліментів. При розгляді справи судом першої інстанції було не в повному обсязі досліджено докази та не встановлено дійсні обставини справи, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення. Згідно ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що кожен з батьків повинен приймати рівну участь у духовному розвитку та матеріальному забезпеченні дитини. Апеляційний суд вважає, що вищевказана сума відповідає матеріальному стану та фінансовим можливостям відповідача, а також, є достатніми для задоволення належного рівня життя для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.09.2021 року - змінити в частині розміру аліментів та викласти другий абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції: Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2 500 грн, щомісячно, починаючи з дати звернення до суду, а саме з 24 березня 2021 року, і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 . В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: О. В. Князюк Судді: А. П. Заїкін О. М. Таварткіладзе