Постанова Одеський апеляційний суд № 523/3360/20

від 20.01.2022НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3866/22 Номер справи місцевого суду: 523/3360/20 Головуючий у першій інстанції Сувертак І. В. Доповідач Князюк О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.01.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого Князюка О. В., суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П., за участю секретаря - Дерезюк В.В., розглянувши відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 подану через представника - адвоката Соловйова Віктора Вікторовича на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів шляхом внесення змін до Договору про сплату аліментів,- ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог 02 березня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, в якій просив суд ухвалити рішення про зменшення розміру аліментів, на утримання малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що сплачуються на підставі договору про сплату аліментів на дитину, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (після зміни прізвища - ОСОБА_5 ) , посвідченого приватним нотаріусом Одеського МНО Гончаровою С.Ю. 24 вересня 2015 року, в реєстрі за № 611 з 20 491 (двадцять тисяч чотириста дев`ятсот одна) гривень, 50 копійок до суми в розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень, 00 копійок щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття або досягнення ним 23 (двадцяти трьох) років у випадку продовження його навчання. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 11 червня 2021 року Позовні вимоги ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) про зменшення розміру аліментів шляхом внесення змін до Договору про сплату аліментів - задовольнити частково, постановлено: зменшити розмір аліментів, що сплачуються ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі договору про сплату аліментів на дитину, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гончаровою С.Ю. 24 вересня 2015 року, номер в реєстрі 611 з 20 491 (двадцять тисяч чотириста дев`ятсот одна) гривень, 50 копійок до суми в розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень, 00 копійок щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня ухвалення рішення, тобто з 11 червня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2 включно або досягнення ним 23 (двадцяти трьох) років, у випадку продовження його навчання; внести зміни в Договір про сплату аліментів на дитину, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гончаровою С.Ю. 24 вересня 2015 року, номер в реєстрі 611; викласти п. 2 в наступній редакції: «У зв`язку з тим, що син, ОСОБА_3 , буде постійно проживати разом зі своєю матір`ю - ОСОБА_1 , Платник, ОСОБА_2 , добровільно зобов`язується сплачувати аліменти на його утримання в твердій грошовій сумі в розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень, 00 копійок щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня ухвалення рішення, тобто з 11 червня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття або досягнення ним 23 (двадцяти трьох) років у випадку продовження його навчання»; викласти п.4 в наступній редакції: «Сторони домовились про те, що якщо розмір аліментів, встановлений за домовленістю Сторін, або іншим чином, буде більшим ніж 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень, 00 копійок, при офіційному працевлаштуванні ОСОБА_1 , виплата аліментів зменшується пропорційно 1/3 (однієї третьої) частки заробітної плати ОСОБА_1 . Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, 30.07.2021 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу відповідно до вимог якої просить суд рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11 червня 2021 року скасувати та постановити нове рішення яким у задоволенні позову відмовити. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апелянт зазначає, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини справи, порушено норми процесуального права та неправильно застосовані норм матеріального права. ОСОБА_6 вказує, що позивач вводить суд в оману надаючи суду викривлену інформацію, зокрема щодо свого доходу, дати коли він перестав сплачувати аліменти та розмір сплачених аліментів. Апелянт вказує, що позивач перестав виконувати свої зобов`язання за договором ще з серпня 2016 року, коли в нього був стабільний заробіток та продовжує не виконувати до цього часу. Таким чином, твердження позивача, що у 2017 році він перестав регулярно сплачувати аліменти, оскільки в нього почалися труднощі із отримання доходу є неправдивою інформацією та спростовується рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 21.11.2018 року. Також, відповідач доводить до відома суду, що у листопаді 2016 року позивач звертався до суду з позовом про визнання договору недійсним, який в подальшому просив залишити без розгляду. З огляду на зазначене, апелянт вважає поведінку позивача щодо виконання свої батьківських обов`язків, маніпуляцією фактами, їх викривленням, введення суд в оману неналежною. ОСОБА_1 зазначає, що в соціальній мережі Фейсбук на сторінці дружини позивача розміщено багато фотографій де зображено, вона з позивачем та з яких вбачається, що вони декілька разів на рік мандрують по різним країнам. Вважає, що вказані факти підтверджують, що у позивача грошові кошти були, але він ухилився від сплати аліментів за договором. Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції в порушення норм процесуального права було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів, чим суд фактично усунувся від обов`язку сприяти відповідачці у доведені свої заперечень на позов. Окрім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов висновків, які протирічать один одному. Апелянт наголошує, що при зменшенні розміру аліментів до 3500 грн, пункт 4 договору взагалі втрачає сенс, тобто має бути виключений із договору. З огляду на вказане, суд втрутився у домовленість сторін щодо порядку сплати аліментів при працевлаштування позивачки, та грубо порушив права дитини на аліменти, що є порушенням статті 189 СК України. Представник відповідачки наголошував на тому, що задоволення позовних вимог не можливе з огляду на не коректність їх формулювання. Не є можливим зменшити розмір аліментів до 3500 грн та залишити п. 4 договору у існуючій редакції, та як і не можна змінювати п. 4 договору у редакції позивача. Правильним було б зменшити розмір аліментів та виключити п. 4 з договору. З огляду на вказане, апелянт вважає обраний позивачем спосіб захисту не ефективним. Також, ОСОБА_1 зазначає, що позов не міг бути задоволений, оскільки договором про сплату аліментів передбачений обов`язковий досудовий порядок вирішення усіх спірних питань, а позивачем не вчинялися будь-які дії направлені на врегулювання питання зменшення аліментів в позасудовий спосіб. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.08.2021 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 подану через представника - адвоката Соловйова Віктора Вікторовича на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів шляхом внесення змін до Договору про сплату аліментів, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в судове засідання. 03 вересня 2021 року ОСОБА_1 подала до суду апеляційної інстанції клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06.09.2022 року під головуванням судді Князюка О.В клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи з повідомленням (викликом) учасників справи у цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 подану через представника - адвоката Соловйова Віктора Вікторовича на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів шляхом внесення змін до Договору про сплату аліментів - задоволено. Призначено розгляд справи на 20 січня 2022 року на 12:15 год в приміщенні апеляційного суду з повідомленням (викликом) учасників справи. 20 січня 2021 року сторони в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, заяв та клопотань не подавали. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч. ч. 1, 2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у її якнайшвидшому розгляді, усвідомленість учасників справи про розгляд справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, наявності у справі достатніх матеріалів для її розгляду по суті, колегія суддів ухвалила справу розглянути за вищевказаною явкою учасників справи. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини. Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2015 року по справі № 523/16749/15-ц. В шлюбі народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого є позивач (Свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 05 квітня 2011 року). Після розлучення сторін, їх малолітній син залишився проживати з матір`ю. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 08.10.2012 року по справі №1527/10549/12 з позивача стягнуто на користь відповідачки, на утримання неповнолітнього сина ј частини від усіх видів щомісячного заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 06.07.2012 року та до його повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .(л/c 49-50, 51-52) 24 вересня 2015 року сторони уклали між собою Договір про сплату аліментів на дитину, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гончаровою С.Ю., запис в реєстрі №

611. Відповідно до п.

Мотивувальна частина Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. П. п. 3, 4 ч. 1ст. 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. За змістом частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Згідно зі статтями 150, 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частиною другою статті 182 СК України у редакції Закону України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Положеннями статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ(78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права. Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2015 року по справі № 523/16749/15-ц. В шлюбі народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого є позивач (Свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 05 квітня 2011 року). Після розлучення сторін , їх малолітній син залишився проживати з матір`ю. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 08.10.2012 року по справі №1527/10549/12 з позивача стягнуто на користь відповідачки, на утримання неповнолітнього сина ј частини від усіх видів щомісячного заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 06.07.2012 року та до його повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .(л/c 49-50, 51-52) 24 вересня 2015 року сторони уклали між собою Договір про сплату аліментів на дитину, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гончаровою С.Ю., запис в реєстрі №

611. Відповідно до п.

2. Договору про сплату аліментів, у зв`язку з тим, що син, ОСОБА_3 , буде постійно проживати разом зі своєю матір`ю, ОСОБА_4 , платник - ОСОБА_2 , добровільно зобов`язується сплачувати аліменти на його утримання в розмірі 20491,50 (двадцять тисяч чотириста дев`яносто одна) гривня 50 копійок, що є еквівалентом 950 (дев`ятсот п`ятидесяти) доларів США, згідно курсу НБУ 2157, 5129 гривень до 100 доларів США, встановленому на 24.09.2015 року, але не менше ніж 20 000 (двадцяти тисяч) гривень, щомісячно до досягнення сином повноліття, або досягнення ним 23 (двадцяти трьох) років у випадку продовження його навчання. 04.12.2019 року відповідачка ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_5 , свідоцтва про зміну імені НОМЕР_2 . Позивач був зареєстрований як фізична особа - підприємець, дата державної реєстрації 05.04.2012 року, номер запису: 2 556 000 0000 099669, основним видом діяльності - консультування з питань інформатизації. Дата припинення 31.07.2020 року, підстава - власне рішення. Протягом 2012-2017 років, позивач отримував достатній дохід від провадження господарської діяльності, щоб виконувати умови Договору про сплату аліментів. Протягом 2019 року у позивача взагалі відсутній будь-який дохід від провадження господарської діяльності, що відображено в податкових деклараціях на а.с.20-44. Доходів з інших джерел позивач не має. На цей час позивач ніде не працює, знаходиться в пошуках роботи, розміщує резюме на сайті щодо пошуку роботи л.с.45-48. Позивач звертався з заявами до центру зайнятості про призначення виплати допомоги по безробіттю л.с.151-155 та надано статус безробітного з 16.10.2020 року л.с.156. За зверненням позивача, складено висновок за результатами інспекційного відвідування щодо доцільного витрачання аліментів на дитину від 29.12.2020 р. (а.с.173-174), згідно якого: «одержувач аліментів забезпечує потреби дитини відповідно до суми коштів, сплачених на дитину платником аліментів…». Вказані обставини підтверджені належними та допустимими доказами. Роз?ясненнями п.17 ч.4 постанови №3 пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. В п. 4 Договору про сплату аліментів, сторони договору передбачили, що у разі непрацездатності, втрати роботи або відсутності доходу у платника, ОСОБА_2 , виплата аліментів здійснюється згідно чинного законодавства України. Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я. У розумінні статті 81 ЦПК України та наведеної вище норми СК України мається на увазі необхідність саме ініціатору позову доводити обставини змін в його особистому житті, зокрема у матеріальному становищі, сімейного стану, здоров,я або ж вказати на інші випадки, що виникли після винесення судового рішення або досягнення домовленості між батьками про способи виконання своїх обов`язків щодо дітей, що можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів. Як вбачається з матеріалів справи і встановлено в судовому засіданні, позивач на момент укладання договору про сплату аліментів мав достатній рівень доходів для можливості виконання взятих на себе добровільно зобов`язань по сплаті аліментів в сумі 20 491 (двадцять тисяч чотириста дев`яносто одна) гривень 50 копійок. Податковою звітністю підтверджується також те, що у 2019 році позивач не отримував доходу від здійснення господарської діяльності. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 31.07.2020 року, позивач припинив здійснення господарської діяльності, номер запису в реєстрі: 25560060004099669. На цей час позивач не працює, перебуває на обліку у центрі зайнятості має статус безробітного. Як зазначає позивач в нього наявний борг по сплаті аліментів. Зазначене безперечно свідчить про те, що матеріальний стан позивача значно погіршився. Відповідач працевлаштована, має стабільний дохід, а її посилання на фотокартки позивача з дружиною за кордоном, які переглянуті відповідачкою на сторінці дружини позивача в мережі Фейсбук і копії надані суду, суд не приймає як належні, допустимі, достовірні докази. Згідно з частиною 2 статті 182 Сімейного Кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. При цьому суд вважає, що зменшення розміру аліментів до суми в розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень, 00 копійок щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня ухвалення рішення і до досягнення дитиною повноліття або досягнення ним 23 (двадцяти трьох) років у випадку продовження його навчання відповідає вимогам ст. 182 СК України щодо розміру аліментів на малолітню дитину. Відповідно до правил ст. 3 Цивільного кодексу України : « Загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2)неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.» Норми статті 13 Цивільного кодексу України визначають межі здійснення цивільних прав, а саме : «

1. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

2. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

3. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

4. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

5. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

6. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.» Стосовно внесення в договір про сплату аліментів змін, суд зазначає наступне: Згідно із статтею 189 СК України, батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Відповідно до статті 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. При цьому для збільшення або зменшення розміру аліментів достатньо однієї з вказаних обставин, наприклад, зміни сімейного стану. Згідно із статтею 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). З огляду на викладене, оскільки матеріальне становище позивача, як платника аліментів, станом на березень 2020 року (час звернення із позовом до суду) погіршилось, а також те, що позивач довів наявність умов, передбачених ч. 1 ст. 192 СК України, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про задоволення позову в частині зменшення розміру аліментів до суми 3500 грн. За наведених обставин апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції в частині визначення суми аліментів є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим не підлягає до скасування, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню у вказаній частині, оскільки наведені в ній доводи правильність висновків суду не спростовують. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині посилання апелянта на введення суд в оману в частині доходів позивача, з огляду на те, що жодними доказами вказаний факт не спростовано. Колегія суддів залишає без задоволення клопотаня апелянта щодо витребування доказів, з огляду на те, що по перше, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 11.06.2021 року вказане клопотання було залишено без задоволення. та зазначено, що адвокатом Соловйовим В. В. вживались дії по отриманню вказаних в клопотанні доказів, однак зазначені адвокатські запити були ним виконані в липні 2020 року та відповідь від Головного управління ДПС в Одеській області отримана в серпні 2020 року. (а.с. 191-196). Адвокатом Соловйовим В. В. не надано жодних доказів неможливості звернутись до суду з клопотанням про витребування доказів після того, як ним отримано відповіді на свої адвокатські запити. Також представник відповідача не звертався до суду з клопотанням про поновлення пропущеного строку для подання клопотання про витребування доказів як в суді першої так і апеляційної інстанції. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що докази, які апелянт просить витребувати стосуються періоду часу з 2016 по 2017 рік, що не стосується предмету розгляду. Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що в даній справі судом не досліджується момент не сплати позивачем аліментів які визначені за домовленістю сторін у договорі до 2020 року. Предметом розгляду даної справи є зміна розміру аліментів, та внесення відповідних змін до договору сторін, а тому, зазначені апелянтом доводи у вказаній частині є такими, що не заслуговують на увагу, так як не стосуються предмету спору. Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в частині необґрунтованого задоволення позовних вимог щодо зміни п. 4 договору про сплату аліментів на дитину від 24.09.2015 року. Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що зазначені вимоги в вказаній частині суперечать статті 189 СК України та інтересам дитини, з огляду на те, що при викладенні п. 4 у редакції зазначеній позивачем, розмір аліментів може бути від`ємним значенням, що суперечить нормам закону. З огляду на вищевказане, доводи апеляційної скарги у вказаній частині підлягають задоволенню. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11 червня 2021 року в частині задоволення позовних вимог щодо зміни п. 4 договору про сплату аліментів від 24.09.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гончаровою С.Ю., запис в реєстрі № 611, скасувати, та відмовити у задоволені вказаних вимог. В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 24.01.2022 року. Головуючий: О. В. Князюк Судді: А. П. Заїкін О.М. Таварткіладзе

релевантний фрагмент

Посилання у тексті:

· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»

Постанова Одеський апеляційний суд № 523/3360/20

Дізнатися більше

Дізнатися більше

Дізнатися більше