Постанова 4821 № 703/724/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 березня 2022 року м. Черкаси Справа № 703/724/21 Провадження № 22-ц/821/143/22 Категорія: 304090000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Карпенко О.В. суддів: Бородійчука В.Г., Василенко Л.І. секретаря: Винник І.М. учасники справи: позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва капітал» відповідач: ОСОБА_1 розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21 жовтня 2021 року (ухваленого під головуванням судді Биченка І.Я. в приміщенні Смілянського міськрайонного суду Черкаської області, повний текст рішення складено 01 листопада 2021 року) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог 05 березня 2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Віва капітал» звернулося до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись в обгрунтування заявленого позову на те, що16 грудня 2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Віва капітал» та ОСОБА_1 було укладено договір №172-С/ФО про надання споживчого у розмірі 48500,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 40 % річних від суми кредиту. Кредит надано строком на 60 календарних місяців з 16 грудня 2019 року по 15 грудня 2024 року. Позивач вказує, що зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саменадав ОСОБА_1 кредит у розмірі, встановленому договором, проте, відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав. Внаслідок неналежного виконання відповідачем ОСОБА_1 умов договору, заборгованість останнього перед позивачем станом на 14 січня 2021 року становить 63439,70 грн., яка складається із наступного: 47547,58 грн. - заборгованість за кредитом; 15892,12 грн. - заборгованість за відсотками. Посилаючись на викладене та приймаючи до уваги той факт, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання зобов`язань та не приймає заходи щодо погашення існуючої заборгованості в добровільному порядку,ТОВ «Фінансова компанія «Віва капітал» звернулося із відповідним позовом до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області та просило постановити судове рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у загальному розмірі 63439,70 грн. за договором про надання фінансового кредиту №172-С/ФО від 16 грудня 2019 року,а також понесені банком судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 2270,00 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21 жовтня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Віва капітал» 63439,70 грн. заборгованості за кредитним договором та 2270,00 грн. судового збору. Рішення суду, зокрема, мотивоване тим, що враховуючи той факт, що отримані позичальником кошти позивачу не повернуті, що свідчить про порушення його прав, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх порушених прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником ОСОБА_1 обов`язку з повернення отриманої суми кредитних коштів та відсотків за їх користування. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі, поданій 30 листопада 2021 року, ОСОБА_1 вважаючи, що оскаржуване рішення винесене із неправильним застосуванням норм матеріального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для вирішення спору по суті, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21 жовтня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Віва капітал» відмовити в повному обсязі. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що судом першої інстанції не було враховано, що у підписаній відповідачем анкети-заяви від 13 грудня 2019 року було зазначено, що кошти повинні бути перераховані на картковий рахунок в АТ «Ощадбанк» НОМЕР_1 . Проте, зарахування коштів на зазначений у заяві-анкеті рахунок позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Віва капітал» не виконало, а запропоновано видати кошти за видатковим ордером № 141 від 16 грудня 2019 року на суму 48500,00 грн. В апеляційній сказі ОСОБА_1 також зазначає, що в свою чергу, він вніс кошти за квитанцією № 856 від 16 грудня 2019 року. Таким чином на думку особи, що подала апеляційну скаргу, йому кошти товариством фактично не видавались, проте з незрозумілих для відповідача причин кредит закрито так і не було. Відзив на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який надійшов 14 січня 2022 року, ТОВ «Фінансова компанія «Віва капітал», не погоджуючись із доводами апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21 жовтня 2021 року, як законне та обґрунтоване, залишити без змін. Фактичні обставини справи З наявних матеріалів справи вбачається, що 13 грудня 2019 року ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву на видачу кредиту № 172-С/ФО. (а.с. 11) Як вбачається із вищевказаної анкети-заяви, остання містить анкетні дані ОСОБА_1 , підпис позичальника та датована 13 грудня 2019 року. В даній заяві вказано суму суму кредиту 48500,00 грн., річну процентну ставку 40 % та термін користування у 60 місяців. Також анкета-заява містить банківськи реквізити для перерахунку кредиту. 16 грудня 2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Віва капітал» та ОСОБА_1 було укладено договір №172-С/ФО про надання фінансового кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримує кредит в сумі 48500,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 40 % від суми кредиту. Кредит надано строком на 60 календарних місяців з 16 грудня 2019 року по 15 грудня 2024 року. (а.с. 4-6) З наявного в матеріалах справи видаткового касового ордера від 16 грудня 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 одержав 48500 грн. кредитних коштів відповідно до договору №172-С/ФО від 16 грудня 2019 року. (а.с. 12) Відповідно до графіку платежів, що є Додатком №1 до договору про надання фінансового кредиту, позичальнику встановлена періодичність та розміри платежів кредиту та сплати процентів за користування ним. (а.с. 7-8) Згідно паспорту фінансового кредиту, який є додатком № 2 до договору про надання фінансового кредиту (для фізичних осіб) № 172-С/ФО від 16 грудня 2019 року, відповідачу надано інформацію, що тип кредиту - фінансовий кредит, сума/ліміт кредиту - 48500,00 грн., строк кредитування -60 місяців, мета кредитування - споживчі цілі, процентна ставка - 40,0 % річних, тип процентної ставки - фіксована, пеня - від простроченої суми за кожен день прострочення починаючи з 31-го календарного дня, процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту - 0,05%. (а.с. 8 зворот - 9) На обґрунтування фактичної суми заборгованості, позивачем по справі ТОВ «Фінансова компанія «Віва капітал» надано суду розрахунок заборгованості за договором № 172-С/ФО про надання фінансового кредиту від 16 грудня 2019, з якого вбачається, що загальна сума заборгованості ОСОБА_1 по кредиту станом на 14 січня 2021 року року становить 63439,70 грн., та складається з наступного: - 47547,58 грн. - заборгованість за кредитом; - 15892,12 грн. - заборгованість за відсотками. (а.с. 14) Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Як вбачається з наявних матеріалів справи, 13 грудня 2019 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до позивача - ТОВ «Фінансова компанія «Віва капітал» із заявою-анкетою на отримання кредиту в сумі 48500,00 грн. на споживчі цілі, терміном 60 місяців зі сплатою відсотків за користування кредитом 40 %. Судом встановлено, що 16 грудня 2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Віва капітал» та ОСОБА_1 було укладено договір №172-С/ФО про надання фінансового кредиту. Сторони при укладенні договору кредиту визначили всі істотні умови договору, зокрема розмір кредиту, строки та порядок погашення кредиту та процентів за користування кредитом. Згідно розділу першого вказаного договору кредитодавець зобов`язати надати позичальнику фінансовий кредит у розмірі 48500,00 грн., строком на 60 календарних місяців з 16 грудня 2019 року по 15 грудня 2024 року. Загальні витрати за кредитом становлять 63803,46 грн., загальна вартість кредиту становить 112303,46 грн. Згідно з п. 2.1плата за користування кредитом за договором становить 40 відсотків річних. Пунктом 5.4.3 договору передбачено право позичальника вимагати дострокового повернення кредиту. Згідно додатків до договору про надання фінансового кредиту №172-С/ФО було визначенографік платежів та основні умови кредитування. Також встановлено, що згідно видаткового ордеру від 16 грудня 2019 рокуОСОБА_1 отримав відповідно до договору №172-С/ФО від 16 грудня 2019 року 48500,00 грн. З розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж по кредиту ОСОБА_1 здійснено 22 червня 2020 року в сумі 1900,00 грн. Враховуючи, що фактично отримані та використані кошти позичальник ОСОБА_1 добровільно ТОВ «Фінансова компанія «Віва капітал» не повернув, а також приймаючи до уваги положення частини другої статті 530 ЦК України (якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час), свідчить про порушення прав компанії, тому вона вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Є безпідставними посилання ОСОБА_1 на те, що позивачем не надано достовірних доказів отримання відповідачем кредитних коштів, оскільки отримання ОСОБА_1 коштів підтверджується видатковим касовим ордером від 16 грудня 2019 року з особистим підписом останнього. (а.с. 58) Також є безпідставними доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що відповідачем погашено кредит за договором №172-С/ФО про надання фінансового кредиту від 16 грудня 2019 року, оскільки, як вбачається з наданої відповідачем квитанції до прибуткового касового ордеру № 856 від 16 грудня 2019 року, погашення заборгованості у сумі 48446,10 грн. відбулось за іншим договором 44-С/ФО від 22 травня 2018 року. (а.с. 40) Таким чином, оцінивши сукупність зібраних по справі доказів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Віва капітал» суми існуючої заборгованості за кредитним договором №172-С/ФО від 16 грудня 2019 року. Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами, не вбачає. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом судового рішення в апеляційній інстанції, розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення. Керуючись ст.ст. 258, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21 жовтня 2021 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без змін. Судові витрати, понесені у зв`язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції - залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в порядку та за умов, визначених ЦПК України. Головуюча О.В. Карпенко Судді Л.І. Василенко В.Г. Бородійчук