Постанова Волинський апеляційний суд № 161/14061/21

Справа № 161/14061/21 Головуючий у 1 інстанції: Філюк Т. М. Провадження № 22-ц/802/207/22 Категорія: 36 Доповідач: Здрилюк О. І. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 березня 2022 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Здрилюк О.І., суддів - Бовчалюк З.А., Карпук А.К., секретар судового засідання - Савчук Т.Ф., з участю відповідачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Житлово-комунального підприємства №3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з утримання будинку, прибудинкової території та управління багатоквартирним будинком, за апеляційними скаргами відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 жовтня 2021 року, В С Т А Н О В И В : 05 серпня 2021 року ЖКП №3 звернулося до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що ЖКП №3 надавало послуги з утримання будинку та прибудинкової території житлового будинку АДРЕСА_1 до 01 лютого 2020 року, а відповідно до Договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 20 січня 2020 року №3/7, на підставі рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 15 січня 2020 року №3-1 ЖКП №3 з 01 лютого 2020 року було управителем та надавало відповідачам послугу з управління багатоквартирним будинком до 31.12.2020, оскільки з 01.01.2021 у будинку АДРЕСА_1 створено ОСББ. Відповідачі проживають у квартирі АДРЕСА_1 , були споживачами послуг з утримання будинку, споруд, прибудинкової території та послуги з управління багатоквартирним будинком, які надавало ЖКП №3. Однак, у порушення вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 322 ЦК України та п.17 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою КМУ від 08 жовтня 1992 року № 572, відповідачі належним чином не виконували свого обов`язку по оплаті вказаних послуг, у результаті чого у них перед ЖКП №3 утворилася заборгованість, яка станом на 01.07.2021 становить 3691,76 гривень, з яких: 200,88 гривень - за послуги з утримання будинку; 3490,88 гривень - за послуги з управління багатоквартирним будинком. Відповідачі, які прострочили виконання грошового зобов`язання, на підставі положень статті 625 ЦК України зобов`язані сплатити зазначену суму боргу з урахуванням інфляційних втрат, розмір яких становить 188,24 грн. та 3% річних, що становить 129,24 грн.. Акти-претензії про неналежне надання послуг у цьому будинку від відповідачів на адресу підприємства не надходило, що свідчить про вчасне та якісне надання послуг з утримання будинку, прибудинкової території та управління будинком. Ураховуючи наведене, просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ЖКП №3 200,88 грн. заборгованості за надані послуги з утримання будинку і прибудинкової території; 3490,88 грн. заборгованості за надані послуги з управління будинком; 188,24 грн. інфляційних втрат; 129,24 грн. - 3 % річних та 2270 грн. судового збору. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 жовтня 2021 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ЖКП №3 заборгованість за надані послуги з утримання будинку, прибудинкової території та управління багатоквартирним будинком у розмірі 3691 грн. 76 коп., з яких: 200,88 грн. - заборгованість за надані послуги з утримання будинку; 3490,88 грн. - заборгованість за надані послуги з управління багатоквартирним будинком. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ЖКП №3 інфляційні збитки у розмірі 188 грн. 24 коп. та 3% річних на суму боргу в розмірі 129 грн. 24 коп.. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ЖКП №3 судовий збір у розмірі 2270 грн. - по 1135 грн. з кожного. В апеляційних скаргах відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (кожен зокрема), посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати це рішення та ухвалити нове - про відмову в позові. У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 та додаткових поясненнях до відзиву позивач, посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. Відзив на апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_2 позивач не подавав. У судовому засіданні відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 апеляційні скарги підтримали із наведених у них підстав та просять їх задовольнити. Будучи належним чином повідомлений про день та годину розгляду справи, позивач свого представника у судове засідання не направив і його неявка відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши відповідачів, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційні скарги необхідно частково задовольнити, а рішення суду скасувати з таких підстав. Задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підтверджено належними доказами, а тому позов підлягає до задоволення у заявленому розмірі. Проте, до такого висновку суд дійшов помилково, без належного дослідження наданих сторонами доказів. Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до вимог ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК). Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Закон України «Про житлово-комунальні послуги» регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг. Відповідно до вимог п.п.1, 5 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний: 1) укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; 5) оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Згідно з ч.ч.1, 3 статті 9 Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Судом встановлено, що згідно довідки місцевого обчислювального центру №432/2-2 від 04.08.2021 відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.11). Місце реєстрації відповідачів за цією адресою також підтверджується відомостями з підрозділу УДМС України у Волинській області (а.с.35, 36). ЖКП №3 до 31.01.2020 надавало послуги з утримання будинку та прибудинкової території щодо житлового будинку АДРЕСА_1 , а з 01.02.2020 по 31.12.2020 надавало послугу з управління цим багатоквартирним будинком (а.с.17-29). Обов`язок споживача своєчасно оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги та витрати на утримання будинку і прибудинкової території випливає і з положень статей 151, 162 Житлового кодексу Української РСР та Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 №

572. Доказів ненадання або неналежного надання позивачем послуг відповідачам не надано та така обставина не знайшла свого підтвердження при розгляді справи. Посилання відповідачів на неналежне надання послуг позивачем - відхиляються апеляційним судом, оскільки усе приєднане ними, як письмовий доказ листування стосується спорів із позивачем, які виникли задовго до нарахувань, які проводив позивач та просить стягнути. А актами від 27.02.2020 та 21.07.2020 (а.с.166-169) не доведено будь-яких винних дій саме позивача. Крім того, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду відповідачі не надали іншого розрахунку заборгованості за надані послуги та не вказали, на яку саме суму щомісячний розмір нарахувань є завищеним (зайвим) та яка саме складова тарифу не повинна бути врахована. Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що позивач зазначає про виникнення заборгованості по оплаті послуг відповідачами, починаючи з 01.11.2019 і по 31.12.2020 (а.с.7-10). Суд апеляційної інстанції приймає до уваги та дослідження поданий позивачем із додатковими поясненнями до відзиву на апеляційну скаргу розрахунок заборгованості з уточненою у ньому датою - за 2020 рік, оскільки у приєднаному до позовної заяви розрахунку фактично допущено опечатку і розміри, зазначені у новому розрахунку є аналогічними (а.с.207). Крім того, відповідачі, ствердивши про отримання виправленого розрахунку, не спростували цей доказ. Дослідивши надані позивачем докази, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність у відповідачів перед позивачем заборгованості за надані ним послуги по утриманню будинку, прибудинкової території та управління будинком у заявленому розмірі. Із розрахунку вбачається, що відповідачі зобов`язані були сплачувати не повністю нараховані позивачем щомісячні платежі, а лише за мінусом сум, перерахованих позивачу іншими структурами за наявні пільги. Починаючи з листопада 2019 року нараховані у зв`язку із пільгами кошти перераховувалися не щомісячно та у різних розмірах, що не залежало від волі відповідачів. Також позивач не зазначив, які саме розміри коштів мали щомісячно сплачувати саме відповідачі. Зазначена обставина спростовує вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат і 3% річних, передбачених ст. 625 ЦК України. Заборгованість за утримання будинку і прибудинкової території фактично відсутня, оскільки у лютому 2020 перераховано пільги у розмірі 202,64 грн., а у березні відповідачами сплачено 70 грн.. У зв`язку із відсутністю даних про той розмір, який мав бути сплачений саме відповідачами з урахуванням пільг, які мали бути за них перераховані, а також з відсутністю даних про те, який розмір пільг мав бути щомісячним, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність стягнення із відповідачів на користь позивача заборгованість за управління будинком у розмірі 3150 грн.. Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, оскільки вимоги позивача підлягають до задоволення у розмірі 3150 грн., який становить 78,56% від заявленого 4009,24 грн. (200,88+3490,88+188,24+129,24), то позивачу підлягає відшкодуванню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 1783,31 грн.. З урахуванням наведеного та тієї обставини, що відповідачі на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнені від сплати судового збору, то позивачу необхідно компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України частину сплаченого ним за подання позовної заяви судового збору, а саме у розмірі 1783,31 грн. (78,56%). Посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що судом безпідставно прийнято позовну заяву до розгляду - відхиляються апеляційним судом, оскільки спростовуються приєднаними до позовної заяви доказами і не ґрунтуються на вимогах процесуального законодавства. Посилання на порушення судом норм процесуального права щодо розгляду справи у відсутності відповідачів - відхиляються апеляційним судом, оскільки в матеріалах справи наявні докази про своєчасне та належне повідомлення відповідачів про день та годину розгляду справи, у зв`язку із чим їх неявка відповідно до вимог ч.1 ст.223 ЦПК України не перешкоджала розгляду справи. Матеріали справи не містять до ухвалення судового рішення будь-яких заяв від відповідачів щодо відкладення розгляду справи із зазначенням причин для такого відкладення. Крім того, усі питання незгоди із заявленими позовними вимогами, у тому числі і з наведеним позивачем розрахунком заборгованості, позивачі мали право і можливість обґрунтувати у відзиві на позовну заяву. Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки висновки суду першої інстанції щодо задоволення позову повністю зроблені з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, без належного дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування судового рішення. Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційні скарги відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 жовтня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 солідарно на користь Житлово-комунального підприємства №3 3150 (три тисячі сто п`ятдесят) грн. 00 коп. заборгованості за надані послуги з управління багатоквартирним будинком. У решті позову - відмовити. Компенсувати Житлово-комунальному підприємству №3 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України сплачений ним за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 1783 (одна тисяча сімсот вісімдесят три) грн. 31 коп.. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий - суддя Судді