Ухвала КЦС ВС № 161/10036/20

Ухвала 10 червня 2021 року м. Київ справа № 161/10036/20 провадження № 61-8506ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року у справі за позовом Житлово-комунального підприємства № 3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: У червні 2020 року Житлово-комунальне підприємство № 3 (далі - ЖКП №3) звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, який обґрунтував тим, що ЖКП № 3 є підприємством, яке надає послуги населенню, пов`язані з утриманням будинку та прибудинкової території. Послуги з утримання будинку та прибудинкової території надаються в межах та згідно з тарифами, затвердженими рішеннями виконкому Луцької міської ради. Відповідачі зареєстровані та проживають в квартирі АДРЕСА_1 і були споживачами послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території, які надавало ЖКП № 3 до 01 лютого 2020 року. Відповідачі свої зобов`язання по сплаті коштів за фактично отримані ними послуги належним чином не виконували, внаслідок чого станом на 01 лютого 2020 року утворилась заборгованість по оплаті за надані комунальні послуги в розмірі 6 242,55 грн. Відповідно до вимог статті 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано 810,36 грн інфляційних втрат та три відсотків річних від простроченої суми, що становить 187,28 грн. Позивач просив суд стягнути з відповідачів солідарно заборгованість по оплаті за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 6 242,55 грн, 810,36 грн інфляційних втрат та 187,28 грн 3% річних від простроченої суми та відшкодувати понесені судові витрати. 10 серпня 2020 року позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідачів заборгованість по оплаті за послуги з утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 2 586,99 грн, 481,51 грн інфляційних втрат та 200,84 грн три відсотки річних від простроченої суми, а також судовий збір в розмірі 2 102,00 грн. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 лютого 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Постановою Волинського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року апеляційну скаргуЖитлово-комунального підприємства № 3 задоволено. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 лютого 2021 року в цій справі скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов Житлово-комунального підприємства № 3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Житлово-комунального підприємства № 3 заборгованість по оплаті за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 2 586,99 грн, інфляційні втрати в сумі 481,51 грн та три проценти річних за прострочення зобов`язання в сумі 200,84 грн, а всього 3 269,34 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в користь Житлово-комунального підприємства № 3 витрати по сплаті судового збору в сумі 5 255,00 грн, по 2 627,50 грн з кожного. У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Волинського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року. Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке. Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, як суду права, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України. Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов`язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності цивільних правовідносин. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). У відповідності до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Ціна позову у цій справі становить 3 269,34 грн, тобто суму, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270, 00 грн х 100 = 227 000, 00 грн). Отже, справа, на судові рішення у якій подана касаційна скарга, є малозначною в силу закону. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що справа є малозначною, але оскаржується згідно підпунктів а), в) пункту другого частини третьої статті 389 ЦПК України, а саме касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес та виняткове значення для позивача. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес і виняткове значення для ОСОБА_1 . Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять. Отже, випадків, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, у цій справі не встановлено Верховним Судом. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України. Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року у справі за позовом Житлово-комунального підприємства № 3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Петров А. А. Калараш О. С. Ткачук