Постанова 4802 № 161/7604/19

Справа № 161/7604/19 Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк В. Ф. Провадження № 22-ц/802/286/20 Категорія: 36 Доповідач: Шевчук Л. Я. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 березня 2020 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Шевчук Л.Я., суддів - Данилюк В.А., Киці С.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Житлово-комунального підприємства № 3 міста Луцька до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті кумунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2019 року, В С Т А Н О В И В: У травні 2019 року Житлово-комунальне підприємство № 3 міста Луцька звернулось в суд із зазначеними позовними вимогами, які обґрунтовав тим, що ЖКП № 3 є підприємством, яке надає послуги населенню, пов`язані з утриманням будинку та прибудинкової території. Послуги з утримання будинку та прибудинкової території надаються в межах та згідно з тарифами, затвердженими рішеннями виконкому Луцької міської ради. Позивач також зазначав, що відповідачі зареєстровані та проживають в квартирі АДРЕСА_1 . Проте відповідачі свої зобов`язання по сплаті коштів за фактично отримані ними послуги належним чином не виконували, внаслідок чого станом на 01.01.2017 року утворилась заборгованість по оплаті за надані комунальні послуги в розмірі 1562,44 грн. Відповідно до вимог статті 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано 464,36 грн інфляційних втрат та 106, 46 грн трьох відсотків річних від простроченої суми. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідачів солідарно заборгованість по оплаті за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 1 562,44 грн, 464,36 грн інфляційних втрат та 106,46 грн 3% річних від простроченої суми та відшкодувати понесені судові витрати. 23.08.2019 року представник позивача подав заяву про зміну позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідачів заборгованість по оплаті за послуги з утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 62, 44 грн, 101, 42 грн інфляційних втрат та 434, 24 грн трьох відсотків річних від простроченої суми, а також судовий збір в розмірі 1921 грн. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2019 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в користь Житлово-комунального підприємства № 3 міста Луцька кошти в розмірі 598,1 грн, з яких: 62,44 грн - заборгованість по оплаті за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території, 101,42 грн - 3% річних та 434,24 грн - інфляційні втрати. Стягнуто з відповідачів в користь позивача 3 538,59 грн судового збору, по 269, 30 грн з кожного. Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення із нього заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 31, 22 грн, скасувати, а судові витрати покласти на відповідача. Справа розглядалася апеляційним судом в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення учасників справи, як малозначна, відповідно до частини 6 статті 19, частини 1 статті 369 ЦПК України. Апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги ЖКП № 3 міста Луцька, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі належним чином не виконували свої обов`язки по оплаті житлово-комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню в користь позивача з урахуванням суми інфляційних втрат і трьох відсотків річних за прострочення виконання зобов`язання, оскільки навіть за відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України. Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з дотриманням вимог закону. Судом встановлено, що у квартирі АДРЕСА_2 , зареєстровані та проживають відповідачі в даній справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Вказаний житловий будинок до червня 2016 року перебував на обслуговуванні у ЖКП № 3, яке надавало послуги з утримання цього будинку та прибудинкової території за оплату в межах діючих тарифів, затверджених рішеннями виконкому Луцької міської ради, що підтверджується наданими позивачем актами виконаних робіт за 2015-2016 роки (а. с. 58-102). Структура та вартість комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території визначена рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 346-1 від 31.05.2010 року «Про тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що надаються житлово-експлуатаційними підприємствами», яким, зокрема встановлено тариф і на утримання будинку і прибудинкової території, в якому знаходиться квартира відповідачів (а. с. 11). Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, за положеннями зазначених вимог закону споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 року (справа № 6-59цс13). Крім того, судом установлено і це підтверджується матеріалами справи, що позивач надавав послуги з утримання будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідно до статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо жиле приміщення належить особі на праві власності, то учасником правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг щодо такого приміщення є саме ця особа. Обов`язок споживача своєчасно оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги та витрати на утримання будинку і прибудинкової території випливає і з положень статей 151, 162 Житлового кодексу УРСР та Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 №

572. За положеннями пункту 5, частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Згідно з пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572 ( із змінами внесеними постановою від 24 січня 2006 р. N 45) власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Будь-яких доказів на підтвердження того, що позивачем не надавались послуги з утримання будинку і прибудинкової території відповідачі суду не надали. Статтею 526 ЦК України визначені загальні умови виконання зобов`язання, зокрема, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань. Зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина 1 статті 509 ЦК України). За змістом частини 1 статті 901, частини 1 статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням. Таким чином, правовідношення, у якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто у якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням. З огляду на викладене правовідносини, які склалися між позивачем і відповідачами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги. Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого у національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання. Таким чином, за відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг боржник несе відповідальність, передбачену частиною другою статті 625 ЦК України. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, стягнувши з відповідачів в користь позивача заборгованість по оплаті за надані комунальні послуги, інфляційні втрати та три відсотки річних за прострочення зобов`язання. Колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що позивачем не пропущений строк позовної давності з огляду на наступне. Як було встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 у березні 2019 року частково сплатив кошти за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території у сумі 1500 грн, що свідчить про визнання відповідачем боргу. Із позовом про стягнення заборгованості по оплаті за надані комунальні послуги ЖКП № 3 міста Луцька звернулося 07 травня 2019 року, тобто в межах встановленого законом трирічного строку позовної давності. Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність рішення суду першої інстанції, яке постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. Керуючись ст. ст. 368, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2019 року в даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий Судді