Постанова 4817 № 607/22474/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/22474/21Головуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М. Провадження № 22-ц/817/282/22 Доповідач - Костів О.З. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 березня 2022 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Костів О.З. суддів - Гірський Б. О., Міщій О. Я., розглянувши у письмовому провадженні цивільну справу № 607/22474/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 грудня 2021 року (ухвалене суддею Братасюком В.М.) в справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, В С Т А Н О В И В: У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_2 . В обґрунтування заявлених вимог заявниця покликалася на те, що між нею та ОСОБА_2 склались неприязні стосунки через те, що останній упродовж тривалого часу вчиняє стосовно неї психологічне, фізичне, економічне насильство, шляхом систематичних принижень намагається зробити її життя нестерпним, за місцем їх спільного проживання неодноразово був у стані алкогольного сп`яніння, вчиняв насильство у сім`ї, під час якого чинив щодо неї моральний та психологічний тиск, ображав нецензурними словами та погрожував фізичною розправою, у зв`язку із чим притягувався до адміністративної відповідальності. Вказує, що вона постійно потерпає від психічного насильства, яке проявляється в погрозах життю та здоров`ю, застосуванні нецензурної лексики образливого характеру, вона напружена, схвильована, перебуває у стресовому стані, їй страшно перебувати вдома, боїться за своє життя та здоров`я та своєї дитини, у зв`язку з чим неодноразово зверталася в правоохоронні органи за захистом. Крім цього, ОСОБА_2 спричиняє непоправну шкоду психологічному здоров`ю дитини, син перебуває у постійній емоційній напрузі та страху перед ОСОБА_2 . У зв`язку з наведеним просила суд видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 на строк 6 місяців та встановити заходи тимчасового обмеження прав кривдника з покладенням на нього наступних обов`язків: - заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувати в місці проживання (перебування) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 ; - заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближатися на відстань ближче 50 метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , та переслідувати їх у будь-який спосіб; - заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вести листування (поштові листи, електронні листи, надсилання інших повідомлень у соціальних мережах), телефонні переговори з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітньою дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , або контактувати з ними через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб; - заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з ними. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 грудня 2021 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Видано обмежувальний припис ОСОБА_2 , яким на строк 3 (три) місяці заборонено перебувати в місці проживання (перебування) ОСОБА_1 та малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , наближатися на відстань ближче 50 метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 та малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , та переслідувати їх у будь-який спосіб, а також заборонено особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 та малолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з ними. В задоволенні решти заяви відмовити. Вирішено питання судових витрат. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам. Апеляційна скарга мотивована тим, що частково задовольняючи заяву судом в неповній мірі враховано існування високої вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалої особи. Такі ризики є реальними та підтверджуються матеріалами справи. У зв`язку з викладеним просить суд рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 листопада 2021 року змінити та ухвалити нове рішення, яким заяву задоволити в повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу від учасників по справі до суду не надходив. В судове засідання сторони не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про день, час та місце слухання справи. Крім того 25 лютого 2022 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від представника апелянта - адвоката Майки М.Б. надійшла заява про розгляд справи без участі представника. Враховуючи викладене, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Судом встановлено наступні обставини. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 07 грудня 2017 року, що стверджується свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_1 (а.с.6). ІНФОРМАЦІЯ_4 у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народився син ОСОБА_5 , що стверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_2 (а.с.7). ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №123976542 від 15 травня 2018 року (а.с.8). Як вбачається із постанов Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_2 притягувався до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування). Зокрема, згідно постанови суду від 12 січня 2021 року у справі №607/397/21, постанови суду від 05 листопада 2021 року у справі №607/14307/21 (а.с.15-17). Допитаний в суді першої інстанції в якості свідка ОСОБА_7 пояснив, що він неодноразово був свідком конфліктів та сварок, які влаштовував його син - ОСОБА_2 приходячи до місця проживання ОСОБА_1 , котрий поводив себе неадекватно та висловлювався нецензурною лайкою. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного. Відповідно до пунктів 3, 6, 7, 8 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі. Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. Враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях. Частиною другою статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти). Частинами другою, третьою, четвертою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців. Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи. Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків. Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Сам по собі факт не притягнення особи до юридичної відповідальності не може бути підставою для відмови у встановленні тимчасових обмежень за наявності інших об`єктивних даних, якими підтверджуються доводи заявника. Аналогічний висновок викладений у постанові КЦС у складі Верховного Суду від 19 травня 2020 року в справі №404/5203/19. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 неодноразово, протягом тривалого проміжку часу відносно ОСОБА_1 вчинялося психологічне, фізичне насильство, що підтверджено постановами Тернопільського міськрайонного суду, відповідно до яких ОСОБА_2 притягувався до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП. Судом вірно встановлено, що ОСОБА_2 не здатний повністю контролювати свої дії, оскільки неодноразово демонстрував агресивну поведінку відносно ОСОБА_1 в присутності дитини. Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що таке втручання в особисті права ОСОБА_2 , як заборона ОСОБА_2 строком на три місяці перебувати в місці проживання (перебування) ОСОБА_1 , та малолітньої дитини ОСОБА_5 , наближатися на відстань ближче 50 метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 , та малолітньої дитини ОСОБА_5 та переслідувати їх у будь-який спосіб, а також заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 та малолітню дитину ОСОБА_5 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з ними - є пропорційним, доречним відповідає меті його застосування, та забезпечить дієвий та ефективний захист заявниці від кривдника. Разом з тим, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що на даному етапі є передчасним встановлювати такий захід тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 як заборона останньому вести листування (поштові листи, електронні листи, надсилання інших повідомлень у соціальних мережах), телефонні переговори з ОСОБА_1 та малолітньою дитиною ОСОБА_5 , або контактувати з ними через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб, так як в судовому засіданні встановлено, що у ОСОБА_2 відсутні засоби зв`язку, електронна адреса та сторінки в соціальних мережах, за допомогою яких він мав би можливість контактувати із ОСОБА_1 та малолітньою дитиною ОСОБА_5 . У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Задовольняючи заяву частково, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно. Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 грудня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Дата складення повного тексту постанови - 14 березня 2022 року. Головуючий Судді