Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/1491/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 березня 2022 р.м.ОдесаСправа № 400/1491/21 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Стас Л.В.. суддів: Турецької І.О., Шеметенко Л.П., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення Миколаївської районної державної адміністрації, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: 10 березня 2021 року позивач, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення Миколаївської районної державної адміністрації, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації щодо ненарахування та невиплати позивачу щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, встановленому частиною 5 пункту 22 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", за 2020 рік; - зобов`язати Департамент соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації нарахувати та виплатити позивачу щорічну грошову допомогу до 5 травня, як учаснику бойових дій, за 2020 рік відповідно до частини 5 пункту 22 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі 6 800,00 грн. В обґрунтування позову зазначав, що є учасником бойових дій та має пільги, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Відповідно до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Однак, відповідач при виплаті позивачу разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 1390,00 грн. керувався положеннями постанови Кабінету Міністрів України «№112 від 19.02.2020 року. На думку позивача, відповідачем було порушено його право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 - залишено без розгляду, на підставі ч. 3 ст. 123 КАС України, у зв`язку із пропуском шестимісячного строку звернення до суду. Не погоджуючись з вказаною ухвалю, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2021 року, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказував, що судом першої інстанції під час постановлення ухвали не враховано, що він скористався правом досудового врегулювання спору шляхом звернення до Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації із заявою про перерахунок та виплату невиплаченої частини грошової допомоги до 5 травня, а тому він впевнений в тому, що шестимісячний строк звернення до суду розпочався з моменту отримання відмови суб`єкта владних повноважень в донарахуванні відповідної соціальної допомоги, а саме: 27 січня 2021 року. Відповідачі, своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, за таких мотивів. Матеріалами справи встановлено, що позивач, ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням від 10.04.2018 серії НОМЕР_1 . Управлінням соціального захисту населення Миколаївської районної державної адміністрації за 2020 рік виплачено позивачу разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 1390,00 грн. 05 серпня 2020 року позивач звернувся до Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації із заявою, в якій, посилаючись на рішення Конституційного Суду України, просив здійснити перерахунок та виплату разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Листом від 27.01.2021 року за вих. №С-40-03 Департаментом соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації повідомлено, що одноразова грошова допомога до 5 травня здійснена у розмірі визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №112 від 19.02.2020 року «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань». Відтак, виплату щорічної разової грошової допомоги у 2020 році проведено згідно з чинним законодавством. Вважаючи, що згідно рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 року № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018 (3393/18) розмір разової грошової допомоги до 5 травня має складати 5 мінімальних пенсій за віком, позивач звернувся до суду з даним позовом. Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Суд дійшов висновку, що триваюча пасивна поведінка позивача не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Той факт, що позивачу невідомий порядок нарахування та виплати грошової допомоги, а також те, що позивач не є фахівцем у галузі права, суд визнав неповажною причиною пропуску строку звернення до суду. Також суд зазначив, що отримання позивачем листа відповідача від 27.01.2021 року у відповідь на його заяву не є поважною підставою пропуску строку, оскільки не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а лише свідчить про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів виходить з такого. 31 березня 2021 року Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі №240/12017/19 (адміністративне провадження №К/9901/15971/20) ухвалив постанову, в якій застосував шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справі про перерахунок та виплату заборгованості з пенсії. При цьому, Верховний Суд вважав, що з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. У цій справі Верховний Суд також відступив від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29 жовтня 2020 року у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20 жовтня 2020 року у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження №К/9901/36805/18), від 25 лютого 2021 року у справі №822/1928/18 (касаційне провадження №К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20 жовтня 2020 року у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження №К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі №822/1928/18). Отже, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції та вирішуючи питання пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, які викладені у вказаній вище справі №240/12017/19. Так, відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства , пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії). Верховний Суд вказує, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись. Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Згідно з ч.4 ст.17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. Досліджуючи питання коли, у межах спірних правовідносин, позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав на отримання у належному розмірі разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій, колегія суддів вважає, що це є 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. Так, Верховний Суд у постанові від 06 лютого2018 року по справі №607/7919/17 дійшов висновку про те, що 30 вересня поточного року це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Отже, перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, за який виплачується разова щорічна грошова допомога. Отже, кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата разової грошової допомоги до 5 травня і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована, є 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата відповідної допомоги. Тобто, в будь-якому разі, розмір разової грошової допомоги до 5 травня остаточно відомий особі до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата відповідної допомоги. Таким чином, 30 вересня відповідного року - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги , а тому строк звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати щорічної разової допомоги за 2020 рік - 30 вересня 2020 року та сплив 30 березня 2021 року. Колегія суддів погоджується із зауваженнями суду першої інстанції, що отримання позивачем рішення від суб`єкта владних повноважень у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду. Втім, апеляційним судом встановлено, що позивач звернувся до суду із вказаним позовом 10 березня 2021 року, тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ч. 2 ст.122 КАС України, оскільки такий строк необхідно враховувати з 30 вересня 2020 року, а не з моменту отримання такої виплати як вважав суд першої інстанції. Наведене свідчить про помилковість висновку суду першої інстанції про залишення без розгляду позову, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню. Згідно ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. При цьому, ст. 320 КАС України передбачено право суду апеляційної інстанції за наслідками скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Таким чином, оскільки судом першої інстанції при вирішенні питання, було порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, відповідно до п.4 ч.1 ст. 320 КАС України, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Питання розподілу судових витрат, понесених апелянтом при оскаржені ухвали суду першої інстанції, має бути вирішено при ухвалені судом першої інстанції судового рішення по суті спору, а тому розподіл судових витрат, відповідно до ст. 139 КАС України, суд не здійснює. Керуючись ст. ст. 308, 311, 312, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2021 року - скасувати. Справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення Миколаївської районної державної адміністрації, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - направити до суду першої інстанції, для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Повний текст судового рішення складено 10.03.2022 року. Головуючий суддя Стас Л.В. Судді Турецька І.О. Шеметенко Л.П.