Постанова 4857 № 380/9363/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2021 року Справа № 380/9363/21 пров. № А/857/14808/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: судді-доповідача Качмара В.Я., суддів Большакової О.О., Затолочного В.С., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Галицького відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Галицького відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 7 липня 2021 року (суддя Москаль Р.М., м.Львів), - ВСТАНОВИВ : 10.06.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Галицького відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (далі ВСЗН, Департамент, Міська рада відповідно) в якому просив: визнати протиправною відмову у перерахунку разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 року, як учаснику бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням вже виплаченої частини, оформлену листом відповідача від 01.04.2021 №260305-1449 (далі Лист-відмова); зобов`язати ВСЗН нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік як учаснику бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням вже виплаченої частини. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 7 липня 2021 року позов задоволено. Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду, та прийняти нове рішення про залишення позову без розгляду. В апеляційній скарзі вказує, що судом не взято до уваги, що позивачем пропущений строк звернення до суду, передбачений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС). Зазначає, що отримавши у квітні 2020 року разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік, позивач знав про розмір виплаченої допомоги, тому до 30.09.2020, тобто до закінчення встановленого законом кінцевого строку виплати цієї допомоги, мав обґрунтовані очікування на отримання більшої суми, ніж йому була нарахована та виплачена. Разом з тим, до суду з вказаним позовом звернувся 10.06.2021, тобто з пропуском строку звернення, який визначений статтею 122 КАС. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протиправно відмовив у виплаті разової грошової допомоги до 5 травня позивачу як учаснику бойових дій в розмірі, визначеному статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі Закон №3551-XII). Такі висновки суду першої інстанції, по суті спору відповідають встановленим обставинам справи, однак вказане рішення суду не може бути залишено без змін, з таких міркувань. Щодо строків звернення до суду, суд першої інстанції з посиланням на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений 24 грудня 2020 року у постанові у справі № 510/1286/16-а (провадження № 11-345апп19) зазначив, що відлік шестимісячного строку на звернення до адміністративного суду з цим позовом слід розпочинати з дня, наступного за днем, коли позивач дізнався про відмову органу соціального захисту задовольнити його прохання про перерахунок та доплату грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік з розрахунку п`яти мінімальних пенсій за віком. Відповідно до частини першої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апеляційним судом, з урахуванням встановленого судом першої інстанції, встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням від 12.01.2015 серія НОМЕР_1 (а.с.8). 10.04.2020 позивач отримав щорічну допомогу до 5 травня на підставі частини п`ятої статті 12 Закону №3551-XII в розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України (далі КМУ) «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» від 19.02.2020 №112 (далі Постанова №112), що для учасників бойових дій склала 1390 грн. (а.с.9). Позивач, з покликанням на рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020, звернувся до ВСЗН із заявою від 23.03.2021 та просив здійснити перерахунок виплату як учаснику бойових дій разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік виходячи з розміру п`яти мінімальних пенсій за віком та здійснити виплату цієї допомоги з урахуванням виплачених коштів (а.с.10). Відповідач Листом-відмовою повідомив заявника, що при призначенні щорічної грошової допомоги до 5 травня орган соціального захисту керувався Законами №3551-XII, «Про Державний бюджет на 2020 рік» (далі Закон № 294-IX), Постановою №112. Зазначив, що законодавством України не передбачено нарахування та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі більшому, ніж передбачено у прийнятій в 2020 році постанові Уряду (а.с.11). Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Частина перша статті 118 КАС визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Порушення має місце як тоді, коли негативні наслідки вже настали, так і тоді, коли вони лише можуть настати з певною вірогідністю. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльність), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 340/1019/19). Таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує. Як встановлено вище, позивач звернувся в суд з позовом у червні 2021 року та оспорює відмову відповідача щодо невиплати йому грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону 3551-XII. Одноразова грошова допомога до 5 травня за 2020 рік виплачена позивачу у розмірі 1390 грн. При цьому, позивач як причину пропуску строку звернення до суду з позовом вказує на свою необізнаність із розміром отриманої грошової допомоги за 2020 рік, оскільки про порушення свого права на отримання одноразової грошової допомоги до 5 травня дізнався лише в квітні 2021 року із Листа-відмови відповідача. Однак, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що за загальним правилом спірна допомога є разовим щорічним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення та виплату допомоги, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання/неотримання виплати особою, якій призначена допомога, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати допомоги або за відсутності такої виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної допомоги, причин її невиплати звернулась до органу соціального захисту із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від органу соціального захисту відповіді на подану нею заяву. Водночас, слід зазначити, що спірні правовідносини врегульовані приписами Закону 3551-XII. Відповідно до норми частини першої статті 17-1 цього Закону щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги (частина четверта статті 17-1 наведеного Закону). Таким чином, право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня мають ветерани війни до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги; саме до вказаної дати зацікавлена особа повинна звернутися до відповідного суб`єкта владних повноважень щодо виплати їй разової грошової допомоги. У разі невиплати спірної допомоги до вказаної дати, для такої особи розпочинається відлік шестимісячного строку звернення до суду із відповідним позовом. Наведені висновки в частині врегулювання питання щодо строку звернення до суду з цим позовом узгоджуються із позицією Верховного Суду, що викладена у постановах від 14 серпня 2018 року у справі № 473/2190/17, 18 листопада 2020 року у справі №380/5202/20, 22 липня 2021 року у справі № 420/718/21. З огляду на викладені обставини, апеляційний суд вважає, що позивач мав знати про порушення свого права на виплату спірної допомоги в період з 10.04.2021 до дати звернення до суду з позовом. При цьому отримання позивачем Листа-відмови від органу соціального захисту у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого він повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі, якщо позивач без зволікань та протягом розумного строку не вчиняв активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру допомоги, своєчасність/несвоєчасність її виплати, перерахунку тощо. Отже, отримання позивачем Листа-відмови відповідача у відповідь на його заяву свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку. До того ж, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а зазначила, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Отже, реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. Вказане відповідає висновкам Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду, викладеним у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19, яка дійшла висновку, щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС у спорах цієї категорії: 1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів; 2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо. Статтею 319 КАС встановлено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. У відповідності до пункту 8 частини першої статті 240 КАС суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Згідно частин третьої, четвертої статті 123 КАС якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Враховуючи вищенаведене, день звернення з позовом до суду 10.06.2021 та день початку перебігу шестимісячного строку звернення позивача до суду із цим позовом за 2020 рік 30.09.2020, доводи апеляційної скарги щодо застосування до спірних відносин положень статей 122, 123 КАС, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що позивач звернувся до суду поза межами шестимісячного строку звернення, що є підставою залишення позовної заяви без розгляду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, цих обставин не врахував та не дав їм належної оцінки, що є безсумнівною підставою для скасування рішення суду та прийняття постанови про залишення позовних вимог без розгляду. Керуючись статтями 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Галицького відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради задовольнити. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 7 липня 2021 року скасувати та прийняти постанову, якою позовну заяву у даній справі залишити без розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. О. Большакова В. С. Затолочний Повне судове рішення складено 9 грудня 2021 року.