Постанова 4854 № 400/3645/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 лютого 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/3645/20 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді - доповідача - Стас Л.В. суддів Турецької І.О., Шеметенко Л.П., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся з позовом до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (далі відповідач), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, встановленому ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2018-2020 роки; - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити щорічну грошову допомогу до 5 травня, як учаснику бойових дій, за 2018-2020 роки відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на момент проведених виплат, з урахуванням раніше виплачених сум. В обґрунтування позову зазначав, що під час проходження військової служби набув статус учасника бойових дій, а тому відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання разової грошової допомоги, яка виплачується щорічно до 5 травня. Так, рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 у справі №1-247/2018 (3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. З прийняттям рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 чинною є норма частини п`ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за змістом якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Департаментом праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради у 2018-2020 роках така допомога виплачена в розмірах, передбачених постановами Кабінету Міністрів України. На думку позивача, відповідачем було порушено його право на отримання разової грошової допомоги до 05 травня у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що і стало підставою для звернення до суду. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, встановленому частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 2020 рік. Зобов`язано Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій за 2020 рік відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, визначеної частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на момент проведених виплат, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні позовних вимог за 2018 та 2019 роки - відмовлено. В апеляційній скарзі, Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року в частині задоволених вимог та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що позовні вимоги позивача є безпідставними, адже кошти були виплачені правомірно, в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету, зокрема, з урахуванням пункту 26 розділу Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України та постанов Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 № 170, від 20.03.2019 № 237, від 19.02.2020 №

112. Апелянт наголошував на тому, що встановлення Кабінетом Міністрів України розмірів соціальних виплати, виходячи з обсягу бюджетних призначень є гарантією своєчасного та в повному обсязі, отримання громадянами України цих виплат. Позивач, ОСОБА_1 , своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, згідно якого суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , має статус учасника бойових дій, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 12.01.2015 (а. с. 8). Листом Управління соціальних виплат і компенсацій Центрального району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради № 3386/09.02-11-02 від 27.07.2020 року повідомлено, що позивачу виплачена щорічна грошова допомога учасникам бойових дій до 5 травня у таких розмірах: у квітні 2018 року - 1265 грн.; у квітні 2019 року - 1295 грн.; у квітні 2020 року - 1390 грн. (а. с. 9). Вважаючи протиправною виплату щорічної допомоги у розмірі, передбаченому постановами Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 № 170, від 20.03.2019 № 237, від 19.02.2020 № 112, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, виходив з того, що з 27.02.2020 року, дня ухвалення рішення Конституційного Суду України, у позивача виникло право на соціальне забезпечення у розмірі, передбаченому редакцією Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яка передбачала розмір разової грошової допомоги до 5 травня для учасників бойових дій у п`ять мінімальних пенсій за віком, а тому порушене право на виплату такої допомоги у відповідному розміру підлягає задоволенню. Разом з цим, суд визнав, що вказана допомога за 2018-2019 роки правомірно виплачена у розмірах, передбачених постановами Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 № 170, від 20.03.2019 № 237, а тому суд визнав, що підстави для задоволення позовних вимог в цій частині - відсутні. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Правовий статус ветеранів війни визначає та створення належних умов для їх життєзабезпечення забезпечує Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII). Відповідно до частини 5 статті 12 Закону № 3551-XII (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 року № 367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 року (набрав чинності 01.01.2008 року) частину п`яту статті 12 Закону № 3551-XII викладено у такій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України». Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення підпункту «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI. В подальшому, Законом України від 28.12.2014 року № 79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» (набрав чинності 01.01.2015 року) розділ VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України, з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні постанови щодо окремого бюджетного року, а саме: № 147 від 31.03.2015 року, № 141 від 02.03.2016 року, № 233 від 05.04.2017 року, № 170 від 14.03.2018 року, № 237 від 20.03.2019 року та № 112 від 19.02.2020 року, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій. Водночас рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 року № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. У цьому ж рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуютьсяу порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Таким чином, з 27.02.2020 року норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII не застосовуються, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Отже, з 27.02.2020 року застосовуються положення статті 12 Закону № 3551-XII в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 року № 367-XIV (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10рп/2008), а саме: щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Оскільки у 2020 році позивачу разову грошову допомогу виплачено у розмірі, меншому ніж передбачено частиною 5 статті 12 Закону № 3551-XII, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що отримання такої допомоги у меншому розмірі порушує права позивача. Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у зразковій справі №440/2722/20, а тому відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин. Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає безпідставними, оскільки норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов Кабінету Міністрів України, на які посилається апелянт, не можуть змінювати приписів Закону №3551-ХІІ. При цьому, вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України. У випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу. Отже, на думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для визнання, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст.ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Оскільки, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, тому апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Дата складення повного судового рішення 11.02.2021р. Головуючий суддя Стас Л.В. Судді Турецька І.О. Шеметенко Л.П.