Постанова Дніпровський апеляційний суд № 203/1918/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/755/22 Справа № 203/1918/18 Суддя у 1-й інстанції - Казак С. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 березня 2022 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня 2021 року ,- В С Т А Н О В И В: У червні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову по даній справі, вжитих ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 22 червня 2018 року. Ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 09 червня 2021 року в задоволенні клопотання відмовлено. В апеляційній скарзі, особа, яка не приймала участі у справі ОСОБА_3 просить ухвалу Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 09 червня 2021 року скасувати та прийняти нове рішення, яким скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 22 червня 2018 року, зазначаючи, що ухвала суду винесена з порушенням норм процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що майно на яке накладено арешт на даний час є його власністю, а тому вказаною ухвалою порушуються його права. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 12 травня 2017 року в розмірі 2 000 000 грн., проценти за період з 01 липня 2017 року по 31 травня 2018 року в розмірі 264 958 грн. 91 коп., три відсотки річних в розмірі 54 904 грн., інфляційні витрати в розмірі 194 000 грн., а всього стягнуто 2 513 862 грн.91 коп. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат. В рамках вказаної цивільної справи, ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 22 червня 2018 року, заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на нерухоме майно, що належить на праві особистої власності відповідачу ОСОБА_4 а саме: нежитлову будівлю, механічний тік з обладнанням, розташовані в АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 22339982); нежитлову будівлю, зерносклад, сушарка, розташовані в АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 5395238); земельну ділянку площею 1,7228 га, кадастровий номер 1225285200:01:002:0159, яка розташована в Дніпропетровській області Софіївський район Нововасильківська селищна рада (реєстраційний номер майна 49559512252). Зустрічне забезпечення не застосовувалось. Рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 23 травня 2019 року залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2020 року, тобто рішення набрало законної сили. 16 квітня 2020 року відкрито виконавче провадження. Згідно зі ст.ст.1,2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Скасування заходів забезпечення позову належить відрізняти від скасування ухвали про забезпечення позову. Різниця полягає в тому, що заходи забезпечення позову скасовуються судом, який їх застосував, якщо відпали підстави, з якими закон пов`язує можливість застосування таких заходів. Згідно з ч.1 ст.158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Відповідно до ч.7 ч.8 ст.158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. Відповідно до роз`яснень, які містяться в п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадянина та виконання рішення суду є завершальною стадією судового провадження, що є невід`ємною частиною права на справедливий суд. Колегія суддів звертає увагу на те, що під час вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову суд першої інстанції вірно встановив обставини даної справи. Звернувшись із апеляційною скаргою, ОСОБА_3 зазначав, що є власником майна, на який накладений арешт. За загальним правилом заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає цивільну справу. Відповідно до частини першої статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. При цьому із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору. Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні в справі, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У рішенні суду про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту суд зазначає про скасування заходів забезпечення позову, які оскаржуються. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 607/15533/17, від 27 січня 2021 року у справі № 757/9023/18. Згідно зі статтею 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. При розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник. У справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. У справах про оскарження рішення третейського суду, оспорювання рішення міжнародного комерційного арбітражу та про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу учасниками справи є учасники (сторони) третейського розгляду, особи, які не брали участі у третейському розгляді, якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов`язки, а також сторони арбітражного розгляду. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 не є учасником справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, а відтак не має права звертатись до суду ні з апеляційною скаргою на ухвалу про відмову в скасуванні заходів забезпечення позову, ні із заявою про скасування заходів забезпечення позову. Для нього чинним законодавством передбачено інший спосіб судового захисту. Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 756/8156/18. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду є законною і обґрунтованою, постановлена з дотриманням вимог процесуального права, підстав для її скасування не вбачається. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення. Ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Судді: