Постанова 4806 № 309/513/21

Справа № 309/513/21 П О С Т А Н О В А Іменем України 01 березня 2022 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: судді-доповідача - Кожух О.А., суддів - Куштана Б.П., Собослоя Г.Г. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження за правилами письмового провадження, без проведення судового засідання апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 08 червня 2021 року (повний текст складено 09.06.2021, головуючий суддя Орос Я.В.) у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : У лютому 2021 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі Банк) звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги мотивовано тим, що 24.02.2014 між Банком та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг, шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Своїм підписом у анкеті-заяві відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що підписана ним анкета-заява разом з «Пам`яткою клієнта», «Умовами та Правилами надання банківських послуг» і «Тарифами» складає договір про надання банківських послуг. Надалі між сторонами (Банком і Клієнтом) укладено додаткову угоду від 15.02.2019, в якій узгодили, що сума заборгованості, яка виникла з дати укладення договору від 24.02.2014 до дати підписання цієї угоди складає 46 503,76 грн. Згідно з пунктом 1.2 цієї додаткової угоди Банк здійснює прощення (анулювання) частини заборгованості (загалом розмірі 34068,32 грн), а саме відсотків в сумі 9,04 грн та пені в розмірі 34059,28 грн. Відповідно до пунктів 1.3, 1.4. додаткової угоди узгоджено строк повернення кредиту до 25.08.2019; встановлено відсоткову ставку за кредитом 0,01%. У пункті 1.5.1 Клієнт зобов`язався здійснити платіж на погашення заборгованості по Договору у розмірі не менше 1865,32 грн у строк не пізніше 15.02.2019. Згідно з пунктом 1.5.2 подальше погашення заборгованості здійснюється Клієнтом шляхом здійснення платежів у розмірі 1761,71 грн до 25 числа місяця протягом 6 місяців. Розмір останнього щомісячного платежу складає 1761,75 грн. Ця додаткова угода, згідно ст. 212 ЦК України, укладена під відкладальну обставину, а саме: у разі належного виконання Клієнтом зобов`язань, передбачених Договором та п. 1.5 Угоди, вступають в дію умови про прощення заборгованості, визначені п. 1.2 Угоди, та умова про зміну процентної ставки, передбачена п. 1.4 Угоди (п. 1.6 Додаткової угоди). В разі прострочення виконання Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених п.1.5.2 Угоди та/або будь-якого із зобов`язань, передбачених Договором, на 31 день, умова про прощення частини заборгованості, передбачена п. 1.2 та умова про зміну відсоткової ставки, передбачена п. 1.4 Угоди не застосовується (п. 1.6.1 Додаткової угоди). Позивач зазначав, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, унаслідок чого станом на 19.01.2021 Банк нарахував йому заборгованість у розмірі 35 991,40 грн, з яких: 513,24 грн заборгованість за кредитом, 1418,88 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом; 34 059,28 грн заборгованість за пенею. Посилаючись на викладене, Банк просив суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості у розмірі 35 991,40 грн та судові витрати. Заочним рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 08.06.2021 позов Банку задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 24.02.2014 у розмірі 513,24 гривень, яка складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту 513,24 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» пропорційно до суми задоволених вимог судовий збір у розмірі 32 грн 46 коп. В задоволенні решти вимог відмовлено. На це рішення подав апеляційну скаргу Банк у частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками та пенею. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків обставинам справи, просить скасувати рішення місцевого суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення таких позовних вимог Банку. Апеляційну скаргу Банку мотивовано тим, що 24.02.2014 між сторонами було укладено договір про надання банківських послуг, шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Надалі між сторонами (Банком і Клієнтом) укладено додаткову угоду від 15.02.2019, в якій вони письмово узгодили, що сума заборгованості, яка виникла з дати укладення договору від 24.02.2014 до дати підписання цієї угоди складає 46 503,76 грн. Додаткову угоду укладено з відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України у разі належного виконання ОСОБА_1 зобов`язань у п. 1.5. додаткової угоди та за основним договором, а відтак її умови щодо прощення Банком частини заборгованості в розмірі 34068,32 грн (9,04 грн відсотків та 34059,28 грн пені) у зв`язку з прострочення виконання зобов`язань відповідачем не застосовуються. ОСОБА_1 не сплатив кошти у строки визначені додатковою угодою, не виконав належним чином зобов`язань передбачених п. 1.5 додаткової угоди, а тому прощення боргу не відбулося. Надані виписки по рахунках, а також розрахунок заборгованості скаржник вважає належними, допустимими та достатніми доказами у справі, які підтверджуються розмір заборгованості відповідача. Відтак вважає, що на користь Банку підлягає стягненню заборгованість за відсотками в сумі 1418,88 грн та пенею в розмірі 34 059,28 грн. Оскільки відповідач ОСОБА_1 рішення суду не оскаржив, тому апеляційний суд, з урахуванням принципу диспозитивності, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» у частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків та пені, не роблячи висновків щодо неоскарженої частини рішення в частині задоволення вимоги про стягнення тіла кредиту. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи викладене, розгляд даної справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками та пенею, суд першої інстанції виходив із того, що сторони не узгодили у письмовому вигляді розмір відсотків, а також умови про встановлення відповідальності у вигляді пені та її розміру. Проте із такими висновками місцевого суду погодитися не можна. Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 24.02.2014 між Банком та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг, шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с. 11). В анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із «Пам`яткою клієнта», «Умовами та Правилами надання банківських послуг» і «Тарифами» складає договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення та згоден з його умовами. Примірник договору про надання банківських послуг він згоден отримати шляхом роздрукування із сайту http://privatbank.ua. Зазначено, що він зобов`язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.com.ua. До позовної заяви Банком не було додано невід`ємних частин договору банківського обслуговування: «Пам`ятки клієнта», «Умов та Правил надання банківських послуг», «Тарифів». Такі складові договору у матеріалах справи відсутні. Разом із тим встановлено, що 15.02.2019 між Банком і ОСОБА_1 (Клієнтом) укладено додаткову угоду, в якій зазначено, що її укладено з метою створення сприятливих умов для виконання Клієнтом зобов`язань за кредитним договором від 24.02.2014 (далі - Договір) (а.с. 12). Щодо цієї додаткової угоди діє презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Відповідно до п.п. 1.3, 1.4. додаткової угоди сторони дійшли домовленості, що строк повернення кредиту до 25.08.2019, а відсоткова ставка за кредитом становить 0,01%. У п. 1.1 додаткової угоди сторони узгодили, що сума заборгованості, яка виникла з дати укладення договору від 24.02.2014 до дати підписання цієї угоди складає 46 503,76 грн. Згідно з п. 1.2 додаткової угоди Банк здійснює прощення (анулювання) частини заборгованості (загалом у розмірі 34068,32 грн), а саме відсотків в сумі 9,04 грн та пені в розмірі 34059,28 грн. За змістом умов додаткової угоди, щодо решти заборгованості (залишок якої становить 12435,44 грн; 46503,76-9,04-34059,28=12435,44) сторони дійшли згоди про реструктуризацію, шляхом здійснення першого платежу в сумі 1865,32 грн у день укладення угоди 15.02.2019 та подальшого погашення щомісячних платежів протягом 6 місяців (у сумі 10570,3 грн). Так, у п. 1.5.1 Клієнт зобов`язався здійснити платіж на погашення заборгованості по Договору у розмірі не менше 1865,32 грн у строк не пізніше 15.02.2019. Згідно з п. 1.5.2 подальше погашення заборгованості здійснюється Клієнтом шляхом здійснення платежів у розмірі 1761,71 грн до 25 числа місяця протягом 6 місяців. Розмір останнього (шостого за графіком погашення) щомісячного платежу складає 1761,75 грн. Згідно з графіком погашення заборгованість реструктуризовано на шість платежів, п`ять із яких в сумі 1761,71 грн, а шостий в сумі 1761,75 грн (а.с. 13). У пункті 1.6 додаткової угоди сторонами визначено, що ця додаткова угода, згідно ст. 212 ЦК України, укладається під відкладальну обставину, а саме: у разі належного виконання Клієнтом зобов`язань, передбачених Договором та п. 1.5 Угоди, вступають в дію умови про прощення заборгованості, визначені п. 1.2 Угоди, та умова про зміну процентної ставки, передбачена п. 1.4 Угоди. В разі прострочення виконання Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених п.1.5.2 Угоди та/або будь-якого із зобов`язань, передбачених Договором, на 31 день, умова про прощення частини заборгованості, передбачена п. 1.2 та умова про зміну відсоткової ставки, передбачена п. 1.4 Угоди не застосовується (п. 1.6.1 Додаткової угоди). Згідно з наданим Банком розрахунком заборгованості, ОСОБА_1 частково вносив суми на погашення, загалом на суму 8880 грн (з яких 2994,85 грн спрямовано на погашення тіла кредиту графа 3; та 5885,15 грн спрямовано на погашення процентів гафа 10; 5885,15 = 1177,03 грн х 5 платежів), однак допустив прострочення зобов`язань, передбачених п.1.5.2 Угоди більше ніж на 31 день. У зв`язку з цим, прощення частини заборгованості (відсотків в сумі 9,04 грн та пені в розмірі 34059,28 грн), що передбачена п. 1.2 додаткової угоди не застосовується. Відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на 19.01.2021 Банк нарахував ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 35 991,40 грн, з яких: 513,24 грн заборгованість за кредитом, 1418,88 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом; 34 059,28 грн заборгованість за пенею. Перевіряючи указаний розмір заборгованості у частині відмови в задоволенні позовних вимог Банку про стягнення відсотків та пені, колегія суддів приходить до наступних висновків. Позивач не наводив доводів, не зазначав у позовній заяві та в розрахунку заборгованості про несплату відповідачем 15.02.2019 платежу в розмірі 1865,32 грн, котру було передбачено п. 1.5.1. Таким чином, сума шести щомісячних платежів згідно п. 1.5.2 додаткової угоди та графіку погашення (а.с. 13) разом становить 10570,3 грн, що відповідає розміру заборгованості, зазначеному у розрахунку Банку станом на 15.02.2019 (сума заборгованості за тілом кредиту та за відсотками). Оскільки відповідач частково вносив суми на погашення заборгованості за додатковою угодою, загалом на суму 8880 грн (з яких 2994,85 грн на погашення тіла кредиту графа 3 у розрахунку заборгованості; та 5885,15 грн на погашення процентів гафа 10), тому згідно з наданим Банком розрахунком залишок заборгованості за тілом кредиту становить 513,24 грн (3508,09 - 2994,85 = 513,24), а залишок із заборгованості за відсотками становить 1185,92 (7071,07 - 5885,15 = 1185,92). При цьому, нарахування Банком відсотків у сумі 233,81 грн (графа 9 у період із 01.03.2020 до 14.12.2020) є необґрунтованим (а.с. 10 зворот), виходячи із того, що позивачем не надано до справи «Пам`ятки клієнта», «Умов та Правил надання банківських послуг», «Тарифів» та за відсутності у анкеті-заяві від 24.02.2014 домовленості сторін про сплату відсотків, з урахуванням положень п.1.6.1 письмової додаткової угоди від 15.02.2019 про те, що зазначена у ній відсоткова ставка у п. 1.4 (у розмірі 0,01%) не застосовується, а тому Банк не довів узгодженого сторонами розміру відсоткової ставки (43,2 %), яка застосована Банком при нарахуванні відсотків у період із 01.03.2020 до 14.12.2020. До того ж, такі відсотки (в сумі 233,81 грн) нараховано після закінчення кінцевого строку кредитування (25.08.2019), зазначеного у п. 1.3 додаткової угоди. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такі правові висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові у постанові від 28.03.2018 у справі № 14-10цс18. Анкетою-заявою від 24.02.2014 та додатковою угодою від 15.02.2019 не передбачено сплату відсотків після закінчення строку кредитування, зокрема вказаного у п. 1.3 додаткової угоди (25.08.2019), а тому нарахування кредитором відсотків (у розмірі 43,2 %) після 25.08.2019 є безпідставним. За таких обставин, із відповідача на користь Банку слід стягнути відсотки у розмірі 1185,92 грн. Відповідачем ОСОБА_1 не надано належних і допустимих доказів того, що сума заборгованості, зокрема за відсотками є меншою, не надано контррозрахунку, не доведено факту погашення боргу, у більшому розмірі ніж зазначено позивачем. Стосовно вимог Банку про стягнення пені слід зазначити наступне. Сторони, підписавши додаткову угоду від 15.02.2019, узгодили письмово існування передбаченого обов`язку відповідача щодо сплати пені. Як установлено вище, за змістом п.п. 1.1, 1.2, 1.6, 1.6.1 додаткової угоди, підписаної сторонами, вони узгодили загальну суму заборгованості у розмірі 46 503,76 грн та дійшли домовленості, що Банк здійснить прощення (анулювання) частини заборгованості зокрема пені в розмірі 34059,28 грн за умови належного виконання ОСОБА_1 зобов`язань, передбачених Договором та п. 1.5 додаткової угоди, котра є відкладальною обставиною згідно ст. 212 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). У силу п. 1.6.1 додаткової угоди внаслідок прострочення виконання ОСОБА_1 зобов`язань, передбачених п.1.5.2 додаткової угоди на 31 день, умова про прощення частини заборгованості, зокрема за пенею в сумі 34059,28 грн, передбачена п. 1.2 не застосовується. Тобто, оскільки ОСОБА_1 прострочив виконання зобов`язань, передбачених п.1.5.2 додаткової угоди, своєчасно не вніс щомісячні платежі на погашення реструктуризованого боргу, тому Банк не здійснив прощення (анулювання) суми пені в розмірі 34059,28 грн. Відповідач у даній справі не заявляв про застосування спеціальної позовної давності до вимоги про стягнення неустойки. Разом із тим, стосовно указаного розміру пені, колегія суддів зазначає наступне. Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014 № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Вказаний правовий висновок Конституційного Суду України знаходить своє відображення у практиці Верховного Суду. Зокрема, у постанові від 16.03.2021 у справі № 922/266/20 Верховний Суд зазначив, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити. Частиною третьою статті 551 ЦК України судам надано право саме зменшити розмір неустойки, а не звільнити від такої сплати взагалі. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, який оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором, тоді як, умови укладеної сторонами? додаткової угоди, в частині застосування штрафних санкцій (пені), містять вагомий дисбаланс між розміром штрафних санкцій та розміром наданого кредиту. Отже, встановлення такого значного розміру штрафних санкцій несумісне з принципом розумності, справедливості, та носить некомпенсаційний характер, а є додатковим надходженням для позивача, які б він не отримав, за умови належного виконання відповідачем зобов`язань за? договором. Встановлено, що розмір неустойки більш ніж у 66 разів перевищує суму заборгованості за тілом кредиту та у понад 20 разів перевищує суму заборгованості за тілом кредиту разом із відсотками, при цьому відсутні підтвердження про настання негативних наслідків для Банку внаслідок прострочення виконання зобов`язання відповідачем. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин норму ч. 3 ст. 551 ЦК України, зменшивши розмір пені до суми 1699,16 грн (що відповідає сумі заборгованості за тілом кредиту разом із відсотками; 1185,92+513,24 = 1699,16). У разі якщо суд на підставі частини третьої статті 551 ЦК зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (пункт 39 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»). Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення відсотків та пені, через невідповідність висновків обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, слід скасувати з підстав, передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог Банку про стягнення відсотків у розмірі 1185,92 грн та пені в розмірі 1699,16 грн. Згідно ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. При пред`явленні позову Банком було сплачено 2270,00 грн судового збору, а за подання апеляційної скарги 3405,00 грн. Відтак на користь позивача з відповідача пропорційно задоволеним вимогам без урахування факту зменшення пені (99,4% якби розмір пені не було зменшено судом) слід стягнути 5640,98 гривень судового збору, з яких 2256,38 гривень у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та 3384,60 гривень у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 368, п.2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Заочне рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 08 червня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за відсотками та пенею, а також у частині розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором від 24.02.2014 та додатковою угодою від 15.02.2019 у розмірі 1185,92 гривень за відсотками та 1699,16 гривень пені. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 5640,98 гривень судового збору, з яких 2256,38 гривень у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та 3384,60 гривень у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 01 березня 2022 року. Суддя-доповідач Судді