Постанова 4812 № 484/4349/20

30.03.21 22-ц/812/699/21 Справа № 484/4349/20 Головуючий у 1-й інстанції Медведєва Н. А. Провадження № 22ц/812/699/21 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О. П О С Т А Н О В А Іменем України 30 березня 2021 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі: головуючого: Ямкової О.О., суддів: Колосовського С.Ю., Локтіонової О.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - АТ КБ «ПриватБанк») на заочне рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 8 лютого 2021 року, ухваленого під головуванням судді Медведєвої Н. А. в місті Первомайськ Миколаївської області об 10 год. 50 хв. зі складанням його повного тексту, по справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И Л А: У грудні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення 61 183 грн. 01 коп. заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначав, що позичальником ОСОБА_1 1 серпня 2014 року з метою отримання банківських послуг та оформлення картки підписана заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, на підставі якої відкрито рахунок та надана кредитна картка. Але, в порушення умов договору кредитування з використанням кредитної карти, позичальником у визначені строки не погашена сума основного кредиту та проценти за користування кредитом, а тому банк має право вимагати повернення простроченої кредитної заборгованості, заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом, в тому числі і у відповідності до положень статті 625 ЦК України. Відзиву на позовну заяву відповідачем не надано. Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 8 лютого 2021 року постановлено про проведення заочного розгляду справи. Заочним рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 8 лютого 2021 року позов АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково, ухвалено про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за тілом кредиту в сумі 12 157 грн. 62 коп. та 417 грн. 49 коп. судового збору. При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив з того, що наявні підстави для стягнення лише заборгованості за частиною тіла кредиту, виходячи з того, що відсутні підстави вважати, що усі умови кредитування були узгоджені сторонами у письмовій формі, оскільки при підписанні 1 серпня 2014 року анкети-заяви з відповідачем не узгоджувалися порядок та умови нарахування процентів за користування кредитом, а паспорт споживача містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, та з його змісту слідує, що умови кредитування можуть відрізнятися від умов договору про споживчий кредит. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на те, що рішення суду прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, та ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині відмови у стягненні заборгованості за простроченими відсотками, відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 ЦПК України, та нестягнутою частиною тіла кредиту, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вимог в повному обсязі. На думку представника позивача висновок суду про відсутність підстав для стягнення заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом, в тому числі і нарахованими у відповідності до статті 625 ЦК України та іншої частини тіла кредиту зроблений внаслідок невстановлення судом дійсних прав та обов`язків сторін, які обумовлені кредитним договором, та спростовується підписаною відповідачем інформацією про тарифи банку. Зазначав, що підписання відповідачем анкети-заяви та Тарифів банку свідчить про його згоду з укладенням договору надання банківських послуг та ознайомлення з умовами кредитування, а активація картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору, що також підтверджується випискою з карткового рахунку, з якого вбачається користування коштами та їх часткове погашення. Наголошував, що відповідач не оспорював заборгованість, вимог про визнання кредитного договору недійсним не заявляв, і тому посилався на презумпцію правомірності правочину. Звертав увагу суду на те, що відповідач, як пересічний споживач, повинен був розуміти, що банк не надає послуг безоплатного користування належними йому коштами, та що для цього не потрібний високий рівень освіти та правової обізнаності. Вважав надані ним докази на підтвердження обґрунтування позовної заяви допустимими та належними, оскільки такі є первинними документами. Вказував, що за наведених обставин судом безпідставно відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом та відсотків нарахованих на прострочений кредит, та у відповідності до статті 625 ЦПК України, оскільки правомірність їх нарахування повністю підтверджена наданими доказами та не суперечить нормам чинного законодавства, але судом помилково не враховано, що боржник прострочив виконання грошового зобов`язання. Посилався на відповідну судову практику. Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу не надано. Ухвалою колегії суддів Миколаївського апеляційного суду з розгляду цивільних справ від 29 березня 2021 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи у письмовому провадженні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, 1 серпня 2014 року ОСОБА_1 підписано анкету заяву підписана анкета-заява про приєднання до надання ПАТ «ПриватБанк» банківських послуг з використанням кредитної картки без зазначення її різновиду та бажаного розміру кредитного ліміту, який відповідно до довідки наданої банком станом на 5 січня 2018 року встановлено на рівні 10 000 грн, та 27 липня 2018 року зведений до 0,00 грн., з кінцевим терміном повернення цих коштів, що відповідає строку дії платіжної картки яка була надана позичальнику для користування кредитними коштами починаючи з 1 квітня 2017 року і до березня 2021 року (а.с.9-11). Крім того банком до матеріалів позовної заяви надана копія інформаційної довідки, яка нібито 5 січня 2018 року підписана особисто ОСОБА_1 , та у якій перелічені фінансові умови надання платіжних карток «Універсальна» та «Універсальна ГОЛД» з отриманням для використання кредитного ліміту коштів, із зазначенням кількості та розміру платежів та періодичності їх внесення щомісячно до 25 числа поточного місяця у розмірі 5% від заборгованості на кінець попереднього місяця, але не менше 100 грн, та зі сплатою за їх користування процентів за розмірами процентних ставок відповідно 42% або 43,2% річних на залишок заборгованості за межами пільгового періоду, та 84% або 86,4% річних при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту, а також штрафів за несвоєчасне виконання зобов`язання (а.с.12-13). Зазначено, що ця інформація зберігає чинність та є актуальною до 20 січня 2018 року (а.с.13зв). При цьому в анкеті-заяві та інформаційній довідці містяться підписи від імені ОСОБА_1 зовсім відмінних конфігурацій, без додавання доказів та посилань на необхідність надання споживачу, яким вже оформлено договір приєднання до отримання банківських послуг, нової інформації за різними видами кредитувань. За особистим рахунком відповідача даних щодо зміни ліміту кредитування, у зв`язку з наданням нової інформації, не має, як не має і даних про користування позичальником кредитними коштами у ліміті до 10 000 грн. За змістом статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та статті 9 Закону України «Про споживчий кредит» на кредитодавця покладається відповідальність щодо інформації споживача про умови кредитування до укладення між сторонами самого договору. Така інформація надається споживачу у письмовому вигляді та надає йому можливість визначитися з кредитним продуктом, який у подальшому він може обрати та укласти споживчий кредит на визначених сторонами умовах. Разом з тим, така інформація не є тотожною умовам договору, який сторони підписують та цим підписанням визначають суттєві умови договору кредитування, в тому числі і у відповідності до розділу ІІІ Закону України «Про споживчий кредит». Відтак приєднана банком до матеріалів позову інформація про умови кредитування (а.с.12-13) не лише викликає сумніви у справжності її узгодження та підписання особисто відповідачем, а ще не впливає на визначення конкретних умов кредитування між сторонами, які ними узгоджувалися при підписанні анкети-заяви, в тому числі, з огляду на те, що ця інформація містить різні умови кредитування за різними кредитними продуктами, та містить посилання на умови та правила, які за твердженням банка були введені в дію не з 1 серпня 2014 року, та не з квітня 2017 року і також не з січня 2018 року, а значно пізніше, та їх актуальність є короткостроковою, так як зберігає чинність до 20 січня 2018 року (а.с.13зв). Зазначені в копії цієї інформації умови про нарахування прострочених процентів суперечать також і наданим банком у якості доказу витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.14), містять посилання на орієнтовну загальну вартість кредиту, та інформацію про те, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятись в інформації наведеної у цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача, а тому не може вважатись достовірним доказом узгодження з позичальником умов кредитування. Відтак, договір, укладений між сторонами повинен складатися із підписаних сторонами анкети-заяви позичальника щодо приєднання, тарифів надання кредиту, умов і правил надання банком послуг та правил користування платіжною карткою. Разом з тим, позичальником ОСОБА_1 підписана тільки анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, та не узгоджено з банком інші складові договору про надання банківських послуг, а саме розмір відсотків, неустойки тощо, так як «Умови та Правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку» ним не підписані (а.с.11, 14-40). Підписання інформаційної довідки з наданням інформації щодо кредитування за декількома видами кредитних продуктів банку(Паспорту споживчого кредиту) підписом, що за оглядовими ознаками, не співпадає з підписом, що міститься в анкеті-заяві, та із зазначенням про те, що ця інформація зберігає чинність та є актуальною в банку у період з 5 по 20 січня 2018 року, на протязі якого змін до договору приєднання сторонами не внесено, у зв`язку зі спливом трьох років та шести місяців з дня підписання анкети-заяви про приєднання, а тому ця довідка не є безумовним свідченням позичальника щодо обрання ним певного кредитного продукту з певними умовами кредитування. Самі вимоги щодо узгодження та підписання конкретних умов кредитування при приєднанні до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, пред`являються не лише загальними умовами, які ставляться для укладення кредитних договорів (глава 71 ЦПК України), але ще і до кредитування фізичних осіб в якості надання кредитів для споживчих цілей (Закон України «Про захист прав споживачів», Закон України «Про споживчий кредит») Відповідно до частини 1 і 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Отже, між сторонами існують зобов`язальні правовідносини, які виникли із кредитного договору приєднання, та регулюються главою 71 ЦК України та загальними нормами Цивільного кодексу щодо зобов`язань. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, і повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, то банк має обов`язок підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме такі умови, які ним надані, і не інші. Відтак, положеннями статей 633, 634 ЦК України презюмується, що другий контрагент (споживач послуг банку) може приєднатися лише до тих умов, з якими він ознайомлений. Тому банком до матеріалів справи наданий витяг з Умов та правил надання банківських послуг, без посилання на дату їх затвердження та час дії, та витяг з Тарифів обслуговування різних видів кредитних карт «Універсальна» (а.с.15-40), які, нажаль, позичальником не підписані. В той же час, незважаючи на неузгодження з позичальником усіх складових договору, позивачем розрахована заборгованість відповідача, спочатку за відсотковою ставкою у 43,2% річних (3,6 % на місяць) з нарахуванням, починаючи з 1 вересня 2019 року підвищених процентів при порушенні умов кредитування за ставкою 86,4 % річних (7,2% на місяць), та з 1 березня 2020 року за ставкою 43,2% річних (3,6% на місяць), і з 1 серпня 2020 року за ставкою 42 % річних (3,5 % на місяць), а також процентів на прострочений кредит у відповідності до статті 625 ЦК України за ставкою 86,4%, у зв`язку з чим станом на 24 вересня 2020 року банком нарахована загальна сума боргу в 61 183 грн 01 коп., в тому числі: 40 685 грн 18 коп. - простроченої заборгованості по кредиту, 2 985 грн 61 коп. прострочених відсотків за користування кредитом 17 512 грн 22 коп. прострочених процентів за положеннями статті 625 ЦК України. З цього розрахунку вбачається, що у заборгованість за простроченим тілом кредиту банком включені нарахування за процентами за користування кредитом у щомісячному розмірі 3,6% та 3,5 %, які безпідставно погашені за рахунок кредиту в сумі 28527 грн 66 коп., що призвело до штучного збільшення заборгованості за тілом кредиту на вказану суму, та додаткових нарахувань за процентною ставкою при порушенні умов кредитування, яка банком нарахована з 1 вересня 2019 року в розмірі 7,2 % щомісячно (86,4% річних) на суму заборгованості за процентами (а.с.6-8). Ці обставини вірно встановлені та оцінені судом першої інстанції. Також у відповідності до виписки з карткового рахунку позичальника йому нараховано 17 559 грн 84 коп. пені за прострочку за кредитом, а також включені у витрати клієнта нарахування з комісії, які не знайшли свого відображення у розрахунку заборгованості. Відтак, позивачем штучно розраховано прострочене тіло кредиту через його збільшення за рахунок погашення за рахунок тіла кредиту відсотків, та включення нарахувань пені, які в підсумку другої частини розрахунку були зазначені як заборгованість за нарахованими відсотками на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України, а також нарахування комісії, членських внесків та включення інших платежів, які суттєво вплинули на розрахунок заборгованості за тілом кредиту, внаслідок чого банком було вирахувано прострочене тіло кредиту (а.с.6-8). Разом з тим, як вбачається з виписки з карткового рахунку позичальник використав лише 22 045 грн 43 коп. коштів банку та повернув 10 306 грн 76 коп. (а.с.48-49) За таким принципом простого віднімання судом розрахована заборгованість за тілом кредиту, яка стягнута на користь банка в розмірі 12 157 грн 62 коп., але в цієї частині рішення суду жодною із сторін не оскаржено, а тому не є предметом апеляційного перегляду. В той же час при перегляді судового рішення в частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, простроченими процентами та за простроченими процентами з підстав, передбачених статтею 625 ЦК України, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Так, частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника разом з позикою і процентів від її суми, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до частини 1 статті 1056? ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Між тим, у заяві позичальника від 1 серпня 2014 року відсоткова ставка не зазначена. Відсутні у матеріалах справи і підтвердження щодо належного повідомлення та ознайомлення відповідача у будь-якій спосіб про нарахування банком простроченої процентної ставки в 7,2% на місць або 86,4% на рік. За такого судом першої інстанції зроблено вірний висновок про відсутність підстав для розрахунку та стягнення заборгованості за простроченими процентами та іншої частини простроченого тіла кредиту. При цьому, в порядку перегляду рішення за відмовою у стягненні процентів та іншої частині простроченого тіла кредиту, колегії суддів звертає увагу на хибність розрахунку банком заборгованості за кредитом, який представлений у вигляді двох окремих частин. Так, окрім штучно збільшеної заборгованості за простроченим тілом кредиту з вищевказаних причин, вбачається, що банком віднесено до простроченої заборгованості за кредитом за період з 31 серпня 2019 року по 1 вересня 2019 року відразу всю суму заборгованості за кредитом в розмірі 40 685 грн 18 коп., яка станом на 31 серпня 2019 року, навіть за умови включення до тіла кредиту зайвих платежів, складалася з 29 428 грн 39 коп. заборгованості за поточним тілом кредиту, та 11 256 грн 79 коп. простроченого тіла. В той же час, у другій частині розрахунку станом на 1 вересня 2019 року уся сума заборгованості за кредитом в розмірі 40 685 грн 18 коп. зазначена як прострочене тіло кредиту ( а.с.6-8). Обґрунтування такого підвищення прострочених вимог банком не надано, але з розрахунку можна зробити висновок щодо штучного їх перенесення із загальної заборгованості визначеної станом на 31 серпня 2019 року в нарахування у відповідні колонки розрахунку «тіло кредиту прострочене» та «сальдо за нарахованими відсотками на прострочці» на 1 вересня 2019 року. Наведене призвело до включення внесених після 1 вересня 2019 року позичальником погашень заборгованості до хибно розрахованих платежів за прострочені, на думку банку, вимоги. За такого та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін по сплату відсотків за користування кредитними коштами та пені за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки вони достовірно не підтверджують вказаних обставин. Така позиція висловлена Великою Палатою ВС у постанові від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17 та є підставою для застосування до правовідносин, що виникли між учасниками даної цивільної справи, яка знаходиться на перегляді у суді апеляційної інстанції. Щодо поданої до апеляційної інстанції копії попередньої інформації стосовно ознайомлення споживача з видами кредитних продуктів, то вона містить у собі недостовірні відомості, так як вміст та дата ознайомлення з нею позичальника не відповідає періоду введення нових Тарифів банком та дати приєднання до умов та привила надання банківських послуг. Отже, колегія суддів доходить висновку, що правові підстави для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» простроченого тіла кредиту, прострочених відсотків за користування кредитом відсутні, у зв`язку з відсутністю обґрунтованих підтверджень прийняття позичальником цих умов, а тому неприпустиме прийняття у якості належних доказів витягу з Умов та витягу з Тарифів як складової частини кредитного договору приєднання. Згідно статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до Умов та правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо повернення кредиту в повному обсязі пов`язується зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору. За частиною 2 статті 612 ЦК України боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Строк дії картки встановлено до березня 2021 року (а.с.10), а отже строк дії договору між сторонами, що укладений шляхом підписання анкети-заяви, на час розгляду справи не закінчився. Тому, на думку колегії суддів, судом вірно відмовлено у стягненні заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит у відповідності до статті 625 ЦК України. По-перше, такі проценти нараховані частково на поточні платежі, що виключає підстави для їх застосування у відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України, якою передбачена відповідальність боржника виключно за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання. По-друге, нарахування банком цього виду процентів за невиконання боржником грошового зобов`язання у зв`язку з прострочкою виконання щодо повернення кредитних коштів не підтверджена відповідними доказами, так як проценти у відповідності до статті 625 ЦК України нараховані за період до 24 грудня 2020 року, тобто в межах строку дії платіжної картки, з якими пов`язані строки виконання зобов`язань щодо повернення позичених коштів. І в-третіх, банком штучно включено у суму простроченого тіла кредиту проценти у розмірі, визначеному у відповідності до Умов та правил надання банківських послуг, на які у подальшому, вже з посиланням на положення частини 2 статті 625 ЦК України, кредитором повторно нараховані відсотки за прострочення грошового зобов`язання у значно більшому розмірі. Зазначене узгоджується із висновками, які зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 4 лютого 2020 року під час розгляду справи № 912/1120/16 провадження № 12-142гс19. За такого посилання банка в апеляційній скарзі на право кредитора вираховувати проценти на прострочене тіло кредиту у відповідності до статті 625 ЦК України, на рівні процентної ставки, визначеної в Умовах та правилах, також не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки їх розмір між позичальником та кредитором не узгоджено, а Умови та правила надання банківських послуг, які містять такі положення, відповідачем не підписані. Не можуть бути взяті до уваги колегією суддів і доводи банку щодо визнання відповідачем позовних вимог через неоспорення самого факту укладення кредитного договору, як такі, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм ЦПК України. Отже, судом першої інстанції вірно відмовлено у задоволені позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення процентів за користування кредитними коштами (поточними та простроченими) та процентами у відповідності до статті 625 ЦК України, а також частково задоволені вимоги про стягнення тіла кредиту, внаслідок чого колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни судового рішення. Тому у відповідності до статті 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Підстав для перерозподілу судових витрат колегія суддів не вбачає. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишити без задоволення, а заочне рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 8 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена з цього дня в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України. Головуюча О. О. Ямкова Судді С. Ю. Колосовський О. В. Локтіонова