Постанова 4812 № 470/169/20

18.05.20 22-ц/812/939/20 Справа № 470/169/20 Провадження № 22ц/812/939/20 Головуючий у 1-й інстанції Луста С.А. Категорія 27 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О. П О С Т А Н О В А Іменем України 18 травня 2020 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі: головуючого: Ямкової О.О., суддів: Колосовського С.Ю., Локтіонової О.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - АТ КБ «ПриватБанк») на заочне рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 6 квітня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Лусти С.А. в смт Березнегувате Миколаївської області о 15 год.00 хв. зі складанням його повного тексту, по справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И Л А: У березні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 26 702 грн. 80 коп. заборгованості за кредитним договором. Позивач зазначав, що позичальник ОСОБА_1 28 січня 2014 року з метою отримання банківських послуг та оформлення картки підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку. Однак, в порушення умов договору кредитування з використанням кредитної карти «Кредитка Універсальна» з встановленим лімітом в 11 000 грн., у визначені строки не погашав суму основного кредиту та проценти за користування кредитом, а тому банк має право вимагати повернення кредитної заборгованості, процентів за користування кредитом, в тому числі і у відповідності до положень статті 625 ЦК України, а також пені і штрафних санкцій. Відзиву на позовну заяву відповідачем не надано. Заочним рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 6 квітня 2020 року у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» відмовлено. При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив з того, що усі умови кредитування повинні бути узгоджені сторонами у письмовій формі, але при підписанні анкети-заяви 28 січня 2014 року з відповідачем не узгоджувалися порядок та умови нарахування процентів за користування кредитом, пені та інших штрафних санкцій, а за такого, підстави для їх стягнення відсутні, враховуючи також, що тіло кредиту позичальником погашено шляхом внесення відповідних платежів. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на те, що рішення суду прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, та ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. На думку представника позивача висновок суду про відсутність підстав для стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом, пені та штрафів, зроблений внаслідок невстановлення судом дійсних прав та обов`язків сторін, які обумовлені кредитним договором, ґрунтується на припущеннях, а також спростовується підписаною відповідачем анкетою-заявою. Зазначав, що підписання відповідачем анкети-заяви свідчить про його згоду з укладенням договору надання банківських послуг та ознайомлення з умовами кредитування, а активація картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору, що також підтверджується випискою з карткового рахунку, з якого вбачається користування коштами та їх часткове погашення. Наголошував, що відповідач не оспорював заборгованість, вимог про визнання кредитного договору недійсним не заявляв та не заперечував проти позову, що на його думку свідчить про визнання позову відповідачем. Вважав надані ним докази на підтвердження обґрунтування позовної заяви допустимими та належними, оскільки такі є первинними документами. Вказував, що за наведених обставин судом безпідставно відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом, пені та штрафу, оскільки правомірність їх нарахування повністю підтверджена наданими доказами та не суперечить нормам чинного законодавства та помилково не враховано, що банк має також право нараховувати відсотки на рівні облікової ставки НБУ. Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу не надано. Ухвалою колегії суддів Миколаївського апеляційного суду з розгляду цивільних справ від 4 травня 2020 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи у письмовому провадженні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, 28 січня 2014 року ОСОБА_1 підписана анкета-заява про приєднання до надання ПАТ «ПриватБанк» банківських послуг без зазначення виду платіжної картки (а.с.10). Відповідно до виписки з карткового рахунку слідує, що кредитні кошти позичальнику були надані у відповідності до встановленого банком розміру кредитного ліміту, який на протязі використання ОСОБА_1 банківської платіжної картки постійно змінювався. Так, за картковим рахунком ОСОБА_1 станом на 13 січня 2015 року кредитний ліміт коштів встановлено в розмірі 300 грн., 15 січня 2015 року збільшено до 500 грн., 5 травня 2017 року до 5 500 грн., 20 травня 2017 року - до 9 000 грн., 28 травня 2017 року до 11 000 грн., а 3 серпня 2018 року зведено до 0,00 грн.(а.с.74). Кінцевий термін повернення банківських коштів визначено за строком дії 10-ти платіжних карток, які були надані позичальнику для користування кредитними коштами починаючи з 4 серпня 2014 року і до листопада 2021 року (а.с.56). Відтак, за наведених обставин, договір, укладений між сторонами повинен був складатися із анкети-заяви позичальника щодо приєднання, тарифів надання кредиту, умов і правил надання банком послуг та правил користування платіжною карткою. Разом з тим, позичальником ОСОБА_1 підписана тільки анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, але не узгоджено з банком інші складові договору про надання банківських послуг, а саме розмір відсотків, неустойки тощо, так як «Умови та Правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку» ним не підписані (а.с.11, 12-26). Таким чином відповідачем надана лише згода на те, що він зобов`язується знайомитися з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті. Відповідно до частини 1 і 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Отже, між сторонами існують зобов`язальні правовідносини, які виникли із кредитного договору приєднання, та регулюються главою 71 ЦК України та загальними нормами Цивільного кодексу щодо зобов`язань. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, і повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, то банк має обов`язок підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме такі умови, які ним надані, і не інші. Відтак, положеннями статей 633, 634 ЦК України презюмується, що другий контрагент (споживач послуг банку) може приєднатися лише до тих умов, з якими він ознайомлений. Між тим банком до матеріалів справи наданий витяг з Умов та правил надання банківських послуг (а.с.12-26), та Тарифи з обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.11), які повинні бути невід`ємною складовою договору приєднання, але вони позичальником не підписані та відсутні дані про його ознайомлення з їх змістом на час складання анкети-заяви, а саме відсутній підпис позичальника на тих умовах та правилах, які існували на час пропозиції щодо кредитування. Незважаючи на такі обставини, банком станом на 12 січня 2020 року розрахована заборгованість відповідача на загальну суму 26 702 грн. 80 коп., з яких: 14 580 грн. 01 коп. заборгованість за простроченим тілом кредиту, 4 047 грн. 40 коп. - заборгованість за процентами нарахованими на прострочене тіло кредиту відповідно до статті 625 ЦК України, 6 327 грн. 64 коп. нарахована пеня, 1 150 грн. пеня нарахована за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., 500 грн. фіксована частинf штрафу та 1 247 грн. 75 коп. процентна складова штрафу (а.с.4-9). З розрахунку (а.с.4-9) вбачається, що у заборгованість за простроченим тілом кредиту банком включені нарахування за процентами за користування кредитом та простроченим кредитом у щомісячному розмірі 2,9%, з їх наступним збільшенням до 3,6% у період з 1 квітня по 1 вересня 2015 року, які безпідставно погашені за рахунок кредиту, а також пені за двома різними коефіцієнтами, та процентною ставкою на прострочений кредит за статтею 625 ЦК України, яка банком нарахована з 1 жовтня 2019 року в розмірі ставки НБУ 7,2% щомісячно, незважаючи на те, що у заяві позичальника, яка ним підписана 28 січня 2014 року, відсоткові ставки не зазначені, а застосування пені, комісії та штрафів не передбачено. Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За частиною 2 статті 612 ЦК України боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. В той же час з розрахунку кредитної заборгованості доданої до позовної заяви та виписки з карткового рахунку, вбачається, що поточної заборгованості у позичальника перед банком немає, а позивачем штучно розраховано прострочене тіло кредиту через його збільшення за рахунок погашення за рахунок тіла кредиту відсотків в сумі 17 471 грн. 31 коп., а також нарахування комісії, страхових платежів за страхування кредитного ліміту в сумі 916 грн. 34 коп., що взагалі не знайшло свого відображення в розрахунку, та включення інших нарахувань за різними процентними ставками (а.с.4-9, 68-73). За такого та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, пені, штрафів та комісії, яку позивач хоча і не розраховує в розрахунку, але зазначає про погашення комісії та відраховує згідно виписки з карткового рахунку, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки вони достовірно не підтверджують вказаних обставин. Така позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17 та є підставою для застосування до правовідносин, що виникли між учасниками даної цивільної справи. Тому, з урахуванням вищенаведеної правової позиції ВП ВС судом першої інстанції зроблено вірний висновок про відсутність підстав для розрахунку та стягнення таких складових як процентів у виді простроченого тіла кредиту, пені та штрафу, а також вірно оцінені ті обставини, що позичальник під час підписання анкети, у якій відсутні усі складові кредитного договору, не ознайомлений з Тарифами банку. За такого суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для застосування процентної ставки, пені та штрафних санкцій, які суттєво вплинули на розрахунок заборгованості за тілом кредиту внаслідок чого було вирахувано прострочене тіло кредиту. Посилання банка на положення частини 1 статті 1048 ЦК України, якою передбачено виплата позичальником процентів на рівні облікової ставки НБУ, у разі їх не встановлення за умовами договору, не має правового значення для вирішення спору, так як банком позивачу проценти за цією нормою ЦК не нараховувалися, а тому до суду такі позовні вимоги не заявлялися. Сам розрахунок простроченого тіла кредиту із застосуванням облікової ставки НБУ без узгодження з позичальником не є підставою для його стягнення. При цьому колегія суддів враховує, що з наданого до позовної заяви розрахунку заборгованості також вбачається, що погашення позичальником процентів за користування кредитом в сумі 17 471 грн. 31 коп., на підставі Умов та правил надання банківських послуг, здійснено за рахунок тіла кредиту, а такі проценти банком нараховані безпідставно. Також, на думку колегії суддів, хибність розрахунку заборгованості за кредитом, окрім штучно збільшеної заборгованості за простроченим тілом кредиту з вищевказаних причин, підтверджується випискою з карткового рахунку позичальника (а.с.68-73). Із наданого банком розрахунку заборгованості (а.с.4-9) та особового рахунку (а.с.68-73) вбачається, що позичальник останній раз використовував наданий кредитний ліміт ще 28 липня 2017 року, після чого банком з рахунку відповідача списувалися тільки проценти, комісії, пені та автоматичне погашення кредиту до 1 березня 2020 року. Одночасно позичальник вносив грошові кошти в рахунок погашення кредиту до 24 грудня 2019 року. Внаслідок цього колегія суддів робить висновок, що за нарахований період позичальником використано 12 923 грн. 26 коп. та повернуто банку кошти в загальній сумі 19 961 грн. 19 грн. Таким чином заборгованість позичальника за тілом, яке банком визначається як прострочене тіло кредиту, перед кредитором у відповідності до умов, визначених сторонами 28 січня 2014 року у анкеті-заяві, відсутня. За такого, дійшовши до вірного висновку щодо відсутності підстав щодо стягнення штрафу, пені та процентів за користування кредитом у вигляді простроченої заборгованості за тілом кредиту, суд правильно відмовив у стягненні заборгованості за простроченим тілом кредиту, пенею та штрафами. Отже, рішення суду першої інстанції винесено у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування чи зміни колегія суддів не вбачає. Посилання суду першої інстанції в рішенні на внесення відповідачем коштів на погашення кредиту в розмірі 14 238 грн. 39 коп. в цілому не суперечать доказам, що підтверджують здійснення відповідачем погашень, однак не вірно вирахувані, оскільки взяті з розрахунку наданого банком та представленому з трьох окремих частин, натомість їх повний розмір повинен був вираховуватись з виписки з карткового рахунку. Однак, зазначена обставина не вплинула на правильність висновків суду та вирішення спору по суті. Одночасно судом вірно відмовлено у стягненні заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит у відповідності до статті 625 ЦК України. По-перше, якщо вони нараховані як проценти на поточні платежі, або на прострочені платежі, то такі проценти визначені Умовами та правилами, які не узгоджені з позичальником, а тому не підлягають стягненню. По-друге, якщо це нарахування процентів за невиконання боржником грошового зобов`язання, то прострочка виконання боржником цього зобов`язання судами не встановлена. І в-третіх, банком штучно включено у суму простроченого тіла кредиту проценти у вигляді облікової ставки НБУ (7,2%), на яку потім, з посиланням на статтю 625 ЦК України, повторно нараховані проценти за прострочення грошового зобов`язання у розмірі той же облікової ставки НБУ, хоча зазначеною нормою матеріального права передбачається можливість застосування 3% річних або інших процентів, які встановлені умовами договору або закону за несвоєчасне виконання, а ні процентів, які встановлені законом (частина 1 статті 1048 ЦК України) та можуть бути нараховані виключно за користування кредитними коштами чи позикою. Тому посилання банка в апеляційній скарзі на право банку вираховувати проценти на прострочене тіло кредиту, у відповідності до статті 625 ЦК України, на рівні облікової ставки НБУ також не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки під час пред`явлення позову банком такі відсотки були розраховані у розмірі зазначеному в Умовах та правилах надання банківських послуг, які не узгоджені з позичальником. Не можуть бути взяті до уваги колегією суддів і доводи банку щодо визнання відповідачем позовних вимог через неоспорення самого факту укладення кредитного договору, як такі, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм ЦПК України. Усі інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та обставин справи, які належним чином встановлені та досліджені судом першої інстанції, а тому не впливають на обґрунтованість його висновків. На підставі викладеного та у відповідності до положень, передбачених статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції доходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, оскільки оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для перерозподілу судових витрат у відповідності до статті 141 ЦПК України немає. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишити без задоволення, а заочне рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 6 квітня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена з цього дня в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України. Головуючий О.О. Ямкова Судді С.Ю. Колосовський О.В. Локтіонова