Постанова 4817 № 607/587/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/587/22Головуючий у 1-й інстанції Марциновська І.В. Провадження № 33/817/133/22 Доповідач - Лекан І.Є. Категорія - ч.2 ст. 130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 лютого 2022 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Лекан І.Є. за участю адвоката Вальчук М.М., розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі адміністративну справу за апеляційною скаргою адвоката Вальчук М.М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 лютого 2022 року,- ВСТАНОВИЛА: Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 лютого 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік та стягнуто в дохід держави судовий збір у сумі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок. Згідно з даною постановою, 04.01.2022 року о 21 год. 10 хв. на пр-ті Злуки в м.Тернополі водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Audi» моделі «A6», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки із застосуванням технічного приладу газоаналізатора «Alcotest 7510 OIML» № ARMF-0310 (повірка дійсна до 27.09.2022 року) та огляду в найближчому медичному закладі категорично відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. В апеляційній скарзі адвокат Вальчук М.М. в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати постанову від 04 лютого 2022 року Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області про визнання ОСОБА_1 , винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а провадження у справі закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Вважає постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 лютого 2022 року необ`єктивною, незаконною і необґрунтованою, ухваленою з істотними порушеннями норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права. Зазначає, що вини у вчинені вищевказаного правопорушення ОСОБА_2 в судовому засіданні не визнав, оскільки не керував транспортним засобом 04.01.2022 року в 21.10 год. за описаних в протоколі обставин в стані алкогольного сп`яніння. Посилається на те, що у судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що в цей час і день керував транспортним засобом ОСОБА_3 та зупинившись на світлофорі ОСОБА_3 виявив поломку автомобіля, який не міг рухатися далі без її усунення. Стверджує, що ОСОБА_1 пояснив, що тоді пересів на місце водія, дрімав та чекав ОСОБА_3 та через певний проміжок часу приїхали працівники поліції, які почали складати протокол. Наголошує, що аналогічні показання надав суду свідок ОСОБА_3 .. Звертає увагу на те, що суд безпідставно, без будь-яких обґрунтувань визнав пояснення ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 не логічними, не послідовними та не прийняв їх до уваги. Вказує, що в адміністративних матеріалах відсутні докази того, що автомобіль здійснював рух за описаних у протоколі обставин, а ОСОБА_1 виконував функції водія. Посилається на те, що не зафіксовані вказані обставини і на відеозаписі із нагрудних відеокамер працівників поліції та відеозапис розпочинається з моменту, коли автомобіль перебуває в нерухомому стані. Вважає, що обставини, викладені у протоколі не відповідають та істотно суперечать фактичним обставинам справи, а пояснення ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 є повністю логічними та послідовними, які підтверджують як відбувалися події в цей день. Вказує, що суд, як доказ на підтвердження вини ОСОБА_1 прийняв рапорт поліцейського Закришка О., який наявний в матеріалах справи, вважає, що поліцейський є зацікавленою особою, а тому його рапорт не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення. ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про день і час розгляду справи, що відповідно до ст.294 КУпАП не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши адвоката Вальчук М.М., яка підтримала подану апеляцію, просить її задовольнити, приходжу до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Доведеність вини та кваліфікація дій ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП доведена належним чином розглянутими, оціненими та викладеними у постанові суду доказами. Так, суд вірно послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 258151 від 04.01.2022 року, відповідно до якого інспектором взводу №1 роти №2 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП лейтенантом поліції Лопян О.В. зафіксовано факт керування водієм ОСОБА_1 04.01.2022 року о 21 год. 10 хв. на пр-ті Злуки в м. Тернополі автомобілем марки «Audi» моделі «A6», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки із застосуванням технічного приладу газоаналізатора «Alcotest 7510 OIML» № ARMF-0310 (повірка дійсна до 27.09.2022 року) та огляду в найближчому медичному закладі категорично відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Протокол сумніву не викликає, оскільки складений уповноваженою особою відповідно до вимог ст.ст. 254, 256 КУпАП, тому є належним доказом по справі. Відповідно до рапорту інспектора роти №2 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП старшого лейтенанта поліції Закришки О., під час несення служби в період часу з 20 год. 00 хв. 04.01.2022 року по 08. год. 00 хв. 05.01.2022 року в складі екіпажу Юпітер 101 спільно з лейтенантом поліції Лопян О.В. 04.01.2022 року близько 21 год. 10 хв., патрулюючи м. Тернопіль по пр-ті Злуки 39, було виявлено автомобіль марки «Audi» моделі «A6», державний номерний знак НОМЕР_1 , який стояв перед світлофором в крайній лівій смузі, проте на зелений сигнал світлофору руху не здійснював. Вказує, що підійшовши до даного т/з для того, щоб переконатися, що з водієм даного т/з все в порядку, було виявлено відчинені водійські двері та водія ОСОБА_1 , який при перевірці документів не мав при собі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. При спілкуванні у водія було виявлено явні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки т/з та огляду у медичному закладі останній відмовився в категоричній формі. В матеріалах справи наявне направлення водія на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 04.01.2022 року, з якого вбачається, що за результатом огляду у водія працівниками поліції виявлені ознаки сп`яніння: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя. Як стверджує відеозапис ОСОБА_1 , в зв`язку з наявними ознаками алкогольного сп`яніння, працівниками поліції було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки із застосуванням газоаналізатора Драгер чи в медичному закладі. Останній, на неодноразові запитання чи буде проходити такий огляд, надав відповідь, що він такий огляд проходити не буде. Відповідно до пункту п.2.5. Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Суть даної норми закону полягає в тому, що якщо водій ухиляється від огляду на стан сп`яніння, його дії та ознаки сп`яніння фіксують в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Даних вимог правил дорожнього руху ОСОБА_1 не виконав. Таким чином, в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Твердження апелянта щодо невідповідності висновків суду, викладених в оскаржуваній постанові фактичним обставинам справи, а також порушення судом норм процесуального права є необґрунтованими, оскільки факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння є правовою підставою адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, доведений належними та допустимими доказами, які зібрані у встановленому законом порядку, а також досліджені та оцінені судом в порядку, визначеному ст.ст.251, 252 КУпАП. Пропозиція пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння працівниками поліції зроблена згідно до вимог ч.2 ст. 266 КУпАП, відповідно до якої під час проведення огляду на стан сп`яніння осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що в цей час і день керував даним транспортним засобом ОСОБА_3 , який, зупинившись на світлофорі виявив поломку автомобіля та відлучився за запчастинами, а ОСОБА_1 пересів на місце водія, дрімав та чекав ОСОБА_3 , оскільки, як стверджує відеозапис, у т/з відсутня увімкнена аварійна світлова сигналізація та за автомобілем відсутній знак аварійної зупинки, що передбачено ПДР України під час виявлення поломки т/з, яка унеможливлює його подальший рух, а дії самого ОСОБА_1 щодо пересідання з місця пасажира на місце водія, для нібито очікування ОСОБА_3 , не мають логічного продовження. Окрім того, будь-яких доказів на підтвердження технічної несправності транспортного засобу, апелянтом в суд першої та апеляційної інстанції не представлено. Безпідставними є посилання апелянта на показання свідка ОСОБА_3 щодо факту керування ним т/з, оскільки вони спростовуються змістом дослідженого відеозапису та не відповідають дійсним обставинам справи. Необґрунтованими є твердження апелянта про те, що рапорт поліцейського не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення, оскільки даний рапорт підтверджується іншими матеріалами справи. Не заслуговують на увагу твердження апелянта про те, що протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням вимог ст.ст. 256 КУпАП, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження наведеного апелянтом припущення. Права та обов`язки ОСОБА_1 поліцейський роз`яснив, що стверджує відеозапис з камер поліцейських. Відповідно до вимог ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, в тому числі, протоколом про адміністративне правопорушення, на підставі показань технічних приладів, що мають функції відеозапису чи кінозйомки, іншими документами. За таких обставин, суд повно та всебічно, відповідно до вимог ст.251 КУпАП дослідив докази у справі та відповідно до ст.252 КУпАП дав їм належну правову оцінку. Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.ст. 33-34 КУпАП України, з врахуванням його особи, ступеня та характеру вчиненого правопорушення, в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, а тому підстав для скасування постанови суду та закриття справи немає. На підставі наведеного, керуючись ст.294 КУпАП, - п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу адвоката Вальчук М.М. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 лютого 2022 року щодо ОСОБА_1 - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя