Постанова 4851 № 480/3936/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 лютого 2022 р. Справа № 480/3936/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Спаскіна О.А. , П`янової Я.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 (суддя: С.М. Гелета, м. Суми) по справі № 480/3936/21 за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Конотопської міської ради "Конотопська центральна районна лікарня ім. академіка Михайла Давидова" про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комунального некомерційного підприємства Конотопської міської ради "Конотопська центральна районна лікарня ім. академіка Михайла Давидова" (далі по тексту відповідач, КНП КМР «Конотопська ЦРЛ ім. М.Давидова»), в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд : - визнати протиправним, прийнятим за відсутності повноважень на його прийняття, рішення Комунального некомерційного підприємства Конотопської міської ради «Конотопська центральна районна лікарня ім. академіка Михайла Давидова» щодо відмови у наданні ОСОБА_1 , особі з інвалідністю ІІ групи від трудового каліцтва, встановленої без зазначення строку повторного огляду (безстроково від 2007 року), страхової планової амбулаторно-поліклінічної медичної реабілітації в частині урологічного профілю, встановленої медико-соціальною експертною комісією у індивідуальній програмі реабілітації інваліда №329 від 12.03.2020 (продовження лікарсько-консультаційна комісія КНП КМП Конотопської ЦРЛ 06.03.2013); - зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство Конотопської міської ради «Конотопська центральна районна лікарня ім. академіка Михайла Давидова», скасувати рішення щодо відмови у наданні ОСОБА_1 , особі з інвалідністю ІІ групи від трудового каліцтва, встановленої без зазначення строку повторного огляду (безстроково від 2007 року), страхової планової амбулаторно-поліклінічної медичної реабілітації в частині урологічного профілю, встановленої медико-соціальною експертною комісією у індивідуальній програмі реабілітації інваліда №329 від 12.03.2020 (продовження від 06.03.2013), та відновити їх надання у повному обсязі без будь-яких обмежень, відповідно до вимог законодавства України про реабілітацію осіб з інвалідністю. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача із скаргою на дії лікаря, що стосуються його лікування, проте такі звернення не були розглянуті належним чином останнім, відповіді не надано. Зазначає про порушення права на медичну реабілітацію в частині урологічного профілю, встановлену медико-соціальною експертною комісією у індивідуальній програмі реабілітації інваліда №329 від 12.03.2020 (продовження від 06.03.2013). Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 по справі № 480/3936/21 позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Конотопської міської ради "Конотопська центральна районна лікарня ім. академіка Михайла Давидова" про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Зобов`язано Комунальне некомерційне підприємство Конотопської міської ради "Конотопська центральна районна лікарня ім. Академіка Михайла Давидова" (м.Конотоп, вул. Миколи Амосова, 5, і.к.02007532) повторно розглянути та надати письмову відповідь на заяви-скарги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 25.09.1995), зареєстровані 17.03.2021 за №1022 та від 23.03.2021 за №1125. В задоволенні інших вимог відмовлено. Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 по справі № 480/3936/21 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач вказує, що, як свідчать висновки, зазначені в описовій і мотивувальній частинах оскаржуваного рішення суду першої інстанції, щодо дослідження та надання правової оцінки фактичним обставинам справи, наданих позивачем в межах позовних вимог, то абсолютно всі докази позивача не враховані, залишені судом поза увагою або відхилені без зазначення мотивів їх неврахування або відхилення. З викладених підстав, вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є задоволення адміністративного позову в повному обсязі. Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними в справі матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Комунальному некомерційному підприємстві Конотопської міської ради «Конотопська ЦРЛ ім. ак. М.Давидова». 03.03.2021 позивач звернувся до сімейного лікаря з метою направлення його на консультацію до лікарів, в т.ч. уролога. Позивачеві було видані електронні направлення на консультацію до лікаря уролога. Після проведення огляду лікарями, позивач звернувся до відповідача із заявою-скаргою 16.03.2021, зареєстрованою 17.03.2021 за №1022, в якій зазначив про неправомірні дії лікаря-уролога щодо надання амбулаторно планового реабілітаційного урологічного лікування за діагнозом, встановленим МСЕК у ІНР №329 від 12.03.2021, з мотивів, які позивач вважає неправомірними. Позивач просив невідкладно прийняти відповідні заходи через погіршення здоров`я, примусу до страждань та призначити позачергове засідання ЛКК у присутності головного лікаря та позивача. На заяву-скаргу позивача відповідачем надано лист від 22.03.2021 №01-12/1142, в якому зазначено про огляд позивача у сімейного лікаря та лікаря-уролога, а також відмову позивача у проходженні призначеного обстеження та консультації у Сумській обласній клінічній лікарні. Саме відсутність до обстеження та консультативного висновку фахівця закладу 3 рівня не дає лікарю надати відповідний висновок та призначити відповідне лікування для проведення медичної реабілітації урологічного профілю. Відповідач зазначив про проходження призначеного лікарем-урологом обстеження і консультації, за результатами яких буде складено відповідний консультативний висновок, і в подальшому сімейний лікар направить документи на засідання ЛКК для вирішення питання проведення медичної реабілітації урологічного профілю. 23.03.2021 позивачем була повторно подана заява-скарга, зареєстрована 23.03.2021 за №1125, на ім`я головного лікаря, в якій позивач просив повторно розглянути скаргу від 16.03.2021. В поданій заяві позивачем викладено обставини порушення права останнього на медичну реабілітацію в частині урологічного профілю, встановлену медико-соціальною експертною комісією у індивідуальній програмі реабілітації інваліда №329 від 12.03.2020 (продовження від 06.03.2013). Додатково зазначив про неможливість отримання висновку обласного судинного хірурга, а також про припинення рекомендованого МСЕК страхового планового реабілітаційного лікування урологічного профілю з підстав, зазначених лікарями на позачерговому засіданні ЛКК, а також про відмову лікарні медичної допомоги саме урологічного профілю. Також просив головного лікаря вжити заходів щодо призначення позачергового засідання ЛКК у присутності головного лікаря та позивача. На заяву позивача від 23.03.2021 відповідач у листі від 02.04.2021 №01-12/1271 зазначив про факт огляду ОСОБА_1 у сімейного лікаря та лікаря-уролога, а також відмову позивача у проходженні призначеного обстеження та консультації у Сумській обласній клінічній лікарні. Саме відсутність до обстеження та консультативного висновку фахівця закладу 3 рівня не дає лікарю надати відповідний висновок та призначити відповідне лікування для проведення медичної реабілітації урологічного профілю. Відповідач зазначив про проходження призначеного лікарем-урологом обстеження і консультації, за результатами яких буде складено відповідний консультативний висновок, і в подальшому сімейний лікар направить документи на засідання ЛКК для вирішення питання проведення медичної реабілітації урологічного профілю. Тобто відповідачем було викладено аналогічну за змістом відповідь з аналогічних підстав, зазначених у листі від 22.03.2021 №01-12/1142, на звернення позивача від 16.03.2021 (зареєстроване 17.03.2021 за №1022). Не погоджуючись із зазначеними відповідями, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не в повному обсязі розглянуті заяви-скарги позивача, не надано вичерпної інформації щодо суті порушень, зазначених у таких зверненнях. Разом з тим, суд прийшов до висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути зазначені заяви-скарги та надати відповідну відповідь. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним, прийнятим за відсутності повноважень на його прийняття, рішення Комунального некомерційного підприємства Конотопської міської ради «Конотопська центральна районна лікарня ім. академіка Михайла Давидова», щодо відмови у наданні ОСОБА_1 , особі з інвалідністю ІІ групи від трудового каліцтва, встановленої без зазначення строку повторного огляду (безстроково від 2007 року), страхової планової амбулаторно-поліклінічної медичної реабілітації в частині урологічного профілю, встановленої медико-соціальною експертною комісією у індивідуальній програмі реабілітації інваліда №329 від 12.03.2020 (продовження лікарсько-консультаційна комісія КНП КМП Конотопської ЦРЛ 06.03.2013), а також зобов`язання Комунального некомерційного підприємства Конотопської міської ради «Конотопська центральна районна лікарня ім. академіка Михайла Давидова» скасувати рішення щодо відмови у наданні ОСОБА_1 , особі з інвалідністю ІІ групи від трудового каліцтва, встановленої без зазначення строку повторного огляду (безстроково від 2007 року), страхової планової амбулаторно-поліклінічної медичної реабілітації в частині урологічного профілю, встановленої медико-соціальною експертною комісією у індивідуальній програмі реабілітації інваліда №329 від 12.03.2020 (продовження від 06.03.2013), та відновити їх надання у повному обсязі без будь-яких обмежень, відповідно до вимог законодавства України про реабілітацію осіб з інвалідністю, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем жодних рішень щодо відмови у наданні позивачу страхової планової амбулаторно-поліклінічної медичної реабілітації в частині урологічного профілю, встановленої медико-соціальною експертною комісією у індивідуальній програмі реабілітації інваліда №329 від 12.03.2020 (продовження лікарсько-консультаційна комісія КНП КМП Конотопської ЦРЛ 06.03.2013) прийнято не було, таке рішення відсутнє. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з таких підстав. Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Згідно ст.4 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», діяльність держави щодо осіб з інвалідністю виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті та полягає у: виявленні, усуненні перепон і бар`єрів, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб, у тому числі стосовно доступу до об`єктів громадського та цивільного призначення, благоустрою, транспортної інфраструктури, дорожнього сервісу (далі - об`єкти фізичного оточення), транспорту, інформації та зв`язку, а також з урахуванням індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів - до освіти, праці, культури, фізичної культури і спорту; охороні здоров`я; соціальному захисті; забезпеченні виконання індивідуальної програми реабілітації осіб з інвалідністю; наданні пристосованого житла; сприянні громадській діяльності. Соціальний захист осіб з інвалідністю є складовою діяльності держави щодо забезпечення прав і можливостей осіб з інвалідністю нарівні з іншими громадянами та полягає у наданні пенсії, державної допомоги, компенсаційних та інших виплат, пільг, соціальних послуг, здійсненні реабілітаційних заходів, встановленні опіки (піклування) або забезпеченні стороннього догляду. Відповідно до статті 5 зазначеного Закону, порядок та умови визначення потреб у зв`язку з інвалідністю встановлюються на підставі висновку медико-соціальної експертизи та з врахуванням здібностей до професійної і побутової діяльності інваліда. Види і обсяги необхідного соціального захисту особи з інвалідністю надаються у вигляді індивідуальної програми медичної, соціально-трудової реабілітації і адаптації. Індивідуальна програма реабілітації є обов`язковою для виконання державними органами, підприємствами (об`єднаннями), установами і організаціями. Згідно зі статтею 37 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», види необхідної матеріальної, соціально-побутової і медичної допомоги інвалідам визначаються органами медико-соціальної експертизи в індивідуальній програмі реабілітації. Як вбачається з матеріалів справи, 12.03.2020 Сумським обласним центром медико-соціальної експертизи була розроблена для ОСОБА_1 програма реабілітації інваліда № 329, в якій визначена потреба позивача у відповідній терапії, а саме лікуванні з урологічного профілю. Судовим розглядом також встановлено, що, з урахуванням рекомендацій Сумського ОЦ медико-соціальної експертизи щодо реабілітаційних заходів, позивач 03.03.2021 звернувся до сімейного лікаря з метою направлення його на консультацію до лікарів, в т.ч. уролога. Позивачеві було видані електронні направлення на консультацію до лікаря уролога. Після проведення огляду лікарями, позивач звернувся до відповідача із заявою-скаргою 16.03.2021, зареєстрованою 17.03.2021 за №1022, в якій зазначив про неправомірні дії лікаря-уролога щодо надання амбулаторно планового реабілітаційного урологічного лікування за діагнозом, встановленим МСЕК у ІНР №329 від 12.03.2021, з мотивів, які позивач вважає неправомірними. Позивач просив невідкладно прийняти відповідні заходи через погіршення здоров`я, примусу до страждань та призначити позачергове засідання ЛКК у присутності головного лікаря та позивача. На заяву-скаргу позивача відповідачем надано лист від 22.03.2021 №01-12/1142, в якому зазначено про огляд позивача у сімейного лікаря та лікаря-уролога, а також відмову позивача у проходженні призначеного обстеження та консультації у Сумській обласній клінічній лікарні. Саме відсутність до обстеження та консультативного висновку фахівця закладу 3 рівня не дає лікарю надати відповідний висновок та призначити відповідне лікування для проведення медичної реабілітації урологічного профілю. Відповідач зазначив про проходження призначеного лікарем-урологом обстеження і консультації, за результатами яких буде складено відповідний консультативний висновок, і в подальшому сімейний лікар направить документи на засідання ЛКК для вирішення питання проведення медичної реабілітації урологічного профілю. 23.03.2021 позивачем була повторно подана заява-скарга, зареєстрована 23.03.2021 за №1125, на ім`я головного лікаря, в якій позивач просив повторно розглянути скаргу від 16.03.2021. В поданій заяві позивачем викладено обставини порушення права останнього на медичну реабілітацію в частині урологічного профілю, встановлену медико-соціальною експертною комісією у індивідуальній програмі реабілітації інваліда №329 від 12.03.2020 (продовження від 06.03.2013). Додатково зазначив про неможливість отримання висновку обласного судинного хірурга, а також про припинення рекомендованого МСЕК страхового планового реабілітаційного лікування урологічного профілю з підстав, зазначених лікарями на позачерговому засіданні ЛКК, а також про відмову лікарні медичної допомоги саме урологічного профілю. Також просив головного лікаря вжити заходів щодо призначення позачергового засідання ЛКК у присутності головного лікаря та позивача. На заяву позивача від 23.03.2021 відповідач у листі від 02.04.2021 №01-12/1271 зазначив про факт огляду ОСОБА_1 у сімейного лікаря та лікаря-уролога, а також відмову позивача у проходженні призначеного обстеження та консультації у Сумській обласній клінічній лікарні. Саме відсутність до обстеження та консультативного висновку фахівця закладу 3 рівня не дає лікарю надати відповідний висновок та призначити відповідне лікування для проведення медичної реабілітації урологічного профілю. Відповідач зазначив про проходження призначеного лікарем-урологом обстеження і консультації, за результатами яких буде складено відповідний консультативний висновок, і в подальшому сімейний лікар направить документи на засідання ЛКК для вирішення питання проведення медичної реабілітації урологічного профілю. Тобто відповідачем було викладено аналогічну за змістом відповідь з аналогічних підстав, зазначених у листі від 22.03.2021 №01-12/1142, на звернення позивача від 16.03.2021 (зареєстроване 17.03.2021 за №1022). Позивач вважає, що відповідачем порушено його права на медичну реабілітацію в частині урологічного профілю, встановлену медико-соціальною експертною комісією у індивідуальній програмі реабілітації інваліда №329 від 12.03.2020 (продовження від 06.03.2013). Так, питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України "Про звернення громадян". Закон забезпечує громадянам України можливість для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення. Згідно зі ст. 1 Закону України "Про звернення громадян", громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності. Особи, які не є громадянами України і законно знаходяться на її території, мають таке ж право на подання звернення, як і громадяни України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами. За ч. 2 ст. 5 Закону, звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне). Таким чином вищевказаний закон визначає вичерпний перелік суб`єктів звернення, а саме правом звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб наділені громадяни України та в передбачених законом випадках - особи, які не є громадянами України, тобто фізичні особи. Наказом Міністерства охорони здоров`я України 28.09.2012 № 752, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2012 року за № 1996/22308, затверджено Порядок контролю якості медичної допомоги. Цей Порядок розроблено з метою впровадження та організації роботи щодо управління якістю медичної допомоги. Дія цього Порядку поширюється на Міністерство охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управління (головні управління) охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (далі - управління охорони здоров`я), заклади охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування (далі - заклади охорони здоров`я), фізичних осіб - підприємців, які провадять господарську діяльність з медичної практики. Цей Порядок спрямований на забезпечення одержання пацієнтами медичної допомоги належної якості. Якість медичної допомоги - надання медичної допомоги та проведення інших заходів щодо організації надання закладами охорони здоров`я медичної допомоги відповідно до стандартів у сфері охорони здоров`я. Оцінка якості медичної допомоги - визначення відповідності наданої медичної допомоги встановленим стандартам у сфері охорони здоров`я. Контроль якості надання медичної допомоги здійснюється шляхом застосування методів зовнішнього та внутрішнього контролю якості медичної допомоги, самооцінки медичних працівників, експертної оцінки, клінічного аудиту, моніторингу системи індикаторів якості, атестації/сертифікації відповідно до вимог чинного законодавства України та законодавства Європейського Союзу. Внутрішній контроль якості надання медичної допомоги здійснюється керівництвом закладів охорони здоров`я та/або медичними радами закладів охорони здоров`я в межах повноважень, визначених законодавством, зокрема шляхом контролю за кваліфікацією лікарів, молодших спеціалістів з медичною освітою та професіоналів з вищою немедичною освітою, які працюють у закладі охорони здоров`я; самооцінки медичних працівників; організації надання медичної допомоги у закладі охорони здоров`я; моніторингу реалізації управлінських рішень; моніторингу дотримання структурними підрозділами закладу охорони здоров`я стандартів у сфері охорони здоров`я, клінічних протоколів; моніторингу системи індикаторів якості медичної допомоги; вивчення думки пацієнтів щодо наданої медичної допомоги. Контроль якості надання медичної допомоги здійснюється за такими складовими: структура, процес та результати медичної допомоги; організація надання медичної допомоги; контроль за реалізацією управлінських рішень; відповідність кваліфікаційним вимогам медичних працівників, у тому числі керівників закладів охорони здоров`я; вивчення думки пацієнтів щодо наданої медичної допомоги; забезпечення прав та безпеки пацієнтів під час надання їм медичної допомоги. Контроль якості наданої медичної допомоги проводиться у випадках смерті пацієнтів, первинного виходу на інвалідність осіб працездатного віку, розбіжності встановлених діагнозів, недотримання закладами охорони здоров`я стандартів медичної допомоги (медичних стандартів), клінічних протоколів, табелів матеріально-технічного оснащення, а також у випадках, що супроводжувалися скаргами пацієнтів та/або близьких осіб, які доглядають за пацієнтами, шляхом клініко-експертної оцінки якості та обсягів медичної допомоги. Клініко-експертна оцінка якості та обсягів медичної допомоги здійснюється шляхом експертизи клінічних питань діагностики, лікування та реабілітації медичними радами закладів охорони здоров`я, клініко-експертними комісіями Міністерства охорони здоров`я України та/або управлінь охорони здоров`я протягом 30 днів з дня надходження відповідного звернення або з ініціативи Міністерства охорони здоров`я України, про що складається висновок за результатами клініко-експертної оцінки за формою, наведеною в додатку до цього Порядку. Як вбачається з матеріалів справи, фактично позивачем було направлено до відповідача звернення, в яких позивач зазначав про неякісно надані послуги лікарем-урологом, а також направлення на засідання ЛКК. При цьому, в заяві-скарзі від 16.03.2021, зареєстрованою 17.03.2021 за №1022, а також в заяві-скарзі, зареєстрованою 23.03.2021 за №1125, позивачем зазначається про отримання неякісної медичної послуги, недотримання виданої позивачу індивідуальної програми реабілітації інваліда №329 (продовження від 06.03.2013), що була заповнена 12.03.2020, та про відмову у наданні медичної допомоги. Натомість, відповідачем на зазначене не надано відповіді. У листах-відповідях відповідача від 22.03.2021 №01-12/1142 та від 02.04.2021 №01-12/1271 не зазначено та відображено, що відповідачем було досліджено питання надання позивачу належної якості медичної допомоги, проведення відповідного внутрішнього контролю за наданими послугами позивачу. Відповідач обмежився лише описом дій, які вчинив позивач. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не в повному обсязі розглянуті заяви-скарги позивача, не надано вичерпної інформації щодо суті порушень, зазначених у таких зверненнях. Таким чином, матеріалами справи не підтверджено, що відповідачем було розглянуто питання надання якісних медичних послуг, порушення лікарями права позивача на медичну реабілітацію в частині урологічного профілю, встановлену медико-соціальною експертною комісією у індивідуальній програмі реабілітації інваліда №329 від 12.03.2020 (продовження від 06.03.2013), відповідачем такі обставини не відображені у наданих відповідях. Враховуючи те, що відповідачем не були в повному обсязі розглянуті заяви-скарги позивача, зареєстровані 17.03.2021 за №1022 та 23.03.2021 за №1125, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що належним способом захисту прав позивача, з урахуванням ст. 9 КАС України, є зобов`язання Комунального некомерційного підприємства Конотопської міської ради "Конотопська центральна районна лікарня ім. Академіка Михайла Давидова" повторно розглянути та надати письмову відповідь на заяви-скарги ОСОБА_1 , зареєстровані 17.03.2021 за №1022 та від 23.03.2021 за №1125. Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним, прийнятим за відсутності повноважень на його прийняття, рішення Комунального некомерційного підприємства Конотопської міської ради «Конотопська центральна районна лікарня ім. академіка Михайла Давидова» щодо відмови у наданні ОСОБА_1 , особі з інвалідністю ІІ групи від трудового каліцтва, встановленої без зазначення строку повторного огляду (безстроково від 2007 року), страхової планової амбулаторно-поліклінічної медичної реабілітації в частині урологічного профілю, встановленої медико-соціальною експертною комісією у індивідуальній програмі реабілітації інваліда №329 від 12.03.2020 (продовження лікарсько-консультаційна комісія КНП КМП Конотопської ЦРЛ 06.03.2013), а також зобов`язання Комунального некомерційного підприємства Конотопської міської ради «Конотопська центральна районна лікарня ім. академіка Михайла Давидова» скасувати рішення щодо відмови у наданні ОСОБА_1 , особі з інвалідністю ІІ групи від трудового каліцтва, встановленої без зазначення строку повторного огляду (безстроково від 2007 року), страхової планової амбулаторно-поліклінічної медичної реабілітації в частині урологічного профілю, встановленої медико-соціальною експертною комісією у індивідуальній програмі реабілітації інваліда №329 від 12.03.2020 (продовження від 06.03.2013), та відновити їх надання у повному обсязі без будь-яких обмежень, відповідно до вимог законодавства України про реабілітацію осіб з інвалідністю, з наступних підстав. Відповідно до ст. 34 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я», лікуючий лікар - лікар закладу охорони здоров`я або лікар, який провадить господарську діяльність з медичної практики як фізична особа - підприємець і який надає медичну допомогу пацієнту в період його обстеження та лікування. Лікуючим лікарем при наданні реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я протягом після гострого та довготривалого реабілітаційних періодів є лікар фізичної та реабілітаційної медицини, який працює у реабілітаційному закладі, відділенні, підрозділі, або лікар фізичної та реабілітаційної медицини, який провадить господарську діяльність з медичної практики як фізична особа - підприємець і надає реабілітаційну допомогу пацієнтові. Лікуючий лікар обирається пацієнтом або призначається йому в установленому цими Основами порядку. Обов`язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта. Пацієнт вправі вимагати заміни лікаря. Лікар має право відмовитися від подальшого ведення пацієнта, якщо останній не виконує медичних приписів або правил внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров`я, за умови, що це не загрожуватиме життю хворого і здоров`ю населення. Лікар не несе відповідальності за здоров`я хворого в разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем жодних рішень щодо відмови у наданні позивачу страхової планової амбулаторно-поліклінічної медичної реабілітації в частині урологічного профілю, встановленої медико-соціальною експертною комісією у індивідуальній програмі реабілітації інваліда №329 від 12.03.2020 (продовження лікарсько-консультаційна комісія КНП КМП Конотопської ЦРЛ 06.03.2013) прийнято не було, таке рішення відсутнє, а тому вищезазначені позовні вимоги є такими, що не належить задовольнити. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст. ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 по справі № 480/3936/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя С.П. Жигилій Судді О.А. Спаскін Я.В. П`янова