Постанова Вінницький апеляційний суд № 930/2443/21

Справа № 930/2443/21 Провадження № 22-ц/801/226/2022 Категорія: 41 Головуючий у суді 1-ї інстанції Алєксєєнко В. М. Доповідач:Войтко Ю. Б. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 лютого 2022 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Войтка Ю. Б., суддів Міхасішина І. В., Стадника І. М., учасники справи: позивач Акціонерне товариство «Акцент-Банк», відповідач ОСОБА_1 , розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 25 листопада 2021 року, ухвалене під головуванням судді Алєкєєнка В. М. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у цивільній справі № 930/2443/21 за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, встановив: У жовтні 2021 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі АТ «Акцент-Банк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що 30.07.2020 ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» з метою укладання кредитного договору №б/н та отримання кредитної картки. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» разом з Умовами та правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між нею та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Всі основні умови кредитування доведені відповідачеві, що свідчить її підпис в паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка». АТ «Акцент-Банк» свої зобов`язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов Договору. Відповідач не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору. Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст. 509, 526, 1054 ЦК України, ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором не виконала. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 26.09.2021 має заборгованість, яка складається з наступного: 17 951,34 грн. - заборгованість за кредитом; 4 909,27 грн. - заборгованість по процентами за користування кредитом. Позивач неодноразово вживав заходів досудового врегулювання спору шляхом направлення ОСОБА_1 SMS-повідомлень та дзвінків з вимогою виконати взяті на себе зобов`язання, однак вона продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договорами не погашає. Вважаючи свої права порушеними, позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №Б/Н від 30.07.2020 у розмірі 22 860,61 грн. станом на 26.09.2021, яка складається з наступного: 17 951,34 грн. - заборгованість за кредитом; 4 909,27 грн. - заборгованість по процентами за користування кредитом, а також понесені ним судові витрати. Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 25 листопада 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 30.07.2020 року у розмірі 17 951,34 гривень. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено, що позичальник підписав документ, який би обумовлював порядок та умови нарахування і сплати таких платежів, як проценти. Разом з тим, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Акцент-Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має вимагати його виконання в будь-який час, шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, відтак позов в цій частині підлягає задоволенню. В апеляційній скарзі позивач АТ «Акцент-Банк» просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом, чим допустив грубе порушення норм матеріального права та умов кредитного договору. Зокрема, відмовивши у стягненні відсотків за користування кредитними коштами, не врахував характер укладеного між сторонами спору договору та не взяв до уваги зміст підписаного відповідачем Паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка». Відзив на апеляційну скаргу від відповідача ОСОБА_1 впродовж встановленого апеляційним судом строку не надходив. Відповідно до частини тринадцятої статті 7, частини першої статті 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що скарга підлягає до задоволення, з таких підстав. Частинами першою третьою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Так, місцевим судом встановлено, що 30.07.2020 ОСОБА_1 , ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, підписала Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана Заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими на рекламному буклеті, складають між собою і банком договір про надання банківських послуг. Умови та правила надання банківських послуг і тарифами зазначені на банківському сайті https://a-bank.com.ua. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором у відповідача утворилась заборгованість, яка станом на 26.09.2021 складається з наступного: 17 951,34 грн. - заборгованість за кредитом; 4 909,27 грн. - заборгованість по процентами за користування кредитом. За встановлених обставин судом першої інстанції враховано, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Акцент-Банк» не повернуті, а також згідно з вимогами частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Разом з тим, вимоги про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом, а також штрафів є безпідставними, оскільки наявні у матеріалах справи Умови та правила надання банківських послуг, які передбачали сплату процентів, пені, комісій, штрафу не містять підпису ОСОБА_1 , а отже, позивачем не доведено, що відповідач, підписуючи анкету-заяву, погодився на приєднання до цих Умов та правил надання банківських послуг АТ «Акцент-Банк», ознайомившись з ними. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідач розумів саме ці умови та погодився з ними, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), саме у зазначених у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Отже місцевий суд дійшов висновку, що з відповідача стягненню підлягає лише заборгованість за тілом кредиту станом на 26.09.2021 у розмірі 17 951 грн 34 коп. Перевіряючи рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевим судом допущено неповноту з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права в частині вирішення позовних вимог про стягнення процентів, з огляду на наступне. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Між сторонами у справі виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов?язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв?язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. З урахуванням встановлених у справі обставин та наведених норм права, судом першої інстанції зроблено висновок про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача кредитних коштів за тілом кредиту, і в цій частині рішення суду сторонами не оскаржується, тоді як згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно в цій частині законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції не є предметом перевірки. Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом, то висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог є помилковим, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, що сторонами підписано Анкету-Заяву від 30.07.2020, позивачем надано Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», який 30.07.2020 підписаний відповідачем і який містить погоджену між сторонами процентну ставку, а також процентну ставку за порушення зобов`язання, тобто відсоткову ставку з нарахування відсотків за простроченим тілом кредиту. Щодо підтвердження розміру погоджених сторонами відсотків відповідно до Паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», підписаного електронним підписом відповідача, то слід зазначити, що норми статей 204, 628, 639 ЦК України не забороняють укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, а Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до укладеного у письмовій формі договору. При цьому статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є, зокрема, використання електронного підпису, визначеного цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (стаття третя зазначеного Закону). Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Встановивши наявність підстав для стягнення простроченого тіла кредиту, суд першої інстанції помилково вважав, що позивачем не доведено, що позичальник підписав документ, який би обумовлював порядок та умови нарахування і сплати таких платежів, як проценти. Як вбачається з Паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» в ньому викладена інформація стосовно фіксованої базової процентної ставки в розмірі 46,8% річних для картки «Універсальна» та в розмірі 44,4% річних для карток «Універсальна Gold» і «Зелена»; а також щодо встановленої збільшеної відсоткової ставки на суму загальної заборгованості в розмірі 7,8% на місяць для картки «Універсальна» та в розмірі 7,4% на місяць для карток «Універсальна Gold» і «Зелена», при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту. Тобто, такі позовні вимоги Банку як стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими за простроченим тілом кредиту ґрунтуються на підставах саме узгодженої між сторонами умови, викладеної у паспорті споживчого кредиту, в зв`язку з чим вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами в розмірі 4 909,27 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Підписавши Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», позичальник відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодив такі умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов`язання. Вказане не враховано судом першої інстанцій під час вирішення питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованості по процентам, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогами ЦПК України учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов`язки. Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову. У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків. До аналогічного висновку дійшов суд в постанові Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 у справі № 355/1091/17. Згідно з нормами параграфу 1 Глави 5 «Докази та доказування» ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності, достатності. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів. Відповідно до пункту 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом та розподілу судових витрат необхідно скасувати та ухвалити нове судове рішення в цій частині про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 30.07.2020 станом на 26.09.2021, а саме: 4 909 грн 27 коп. - заборгованості по процентам за користування кредитом. Беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 141, підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь АТ «Акцент-Банк» сума сплаченого судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2 270 грн та апеляційної скарги в розмірі 3 405 грн, а всього 5 675 грн. Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - постановив : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити. Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 25 листопада 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, а також розподілу судових витрат - скасувати та ухвалити нове судове рішення в цій частині. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 30.07.2020 станом на 26.09.2021, а саме: 4 909 (чотири тисячі дев`ятсот дев`ять) грн 27 коп. - заборгованості по процентам за користування кредитом. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» 5 675 (п`ять тисяч шістсот сімдесят п`ять) грн 00 коп. судових витрат, пов`язаних із розглядом справи. В іншій частині рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 25 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 22 лютого 2022 року. Головуючий Ю. Б. Войтко Судді: І. В. Міхасішин І. М. Стадник