Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/3642/21
від 16.02.2022НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/3642/21 Головуючий у 1 інстанції: Шевченко Н.М. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 лютого 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Костюк Л.О. Кузьмишиної О.М. За участю секретаря Несін К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИЛА: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" (далі - ТОВ "Луї Дрейфус Компані Україна") звернувся до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 17.11.2020 № 00125040102; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 17.11.2020 № 00126040102. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2021 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 17.11.2020 № 00125040102. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 17.11.2020 № 00126040102. Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що перевіркою не підтверджено взаємовідносини позивача з його контрагентами, а саме: ТОВ «ЄВРО КЛУБ», ТОВ «АГРО-ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «ВІАЛАН», Сільськогосподарським ТОВ «Добробут Плюс», ТОВ «АГРО АЛЬЯНССЕРВІС», ПП «ЮГ-СЕРВІС». Також, апелянт вказує, що видаткові накладні складені в іншому місці, ніж місце, в яке має здійснюватися поставка за договорами поставки. 05 січня 2022 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції. В силу вимог ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» з питання законності декларування від`ємного значення ПДВ, яке становить більше 100 тис.грн. по декларації ПДВ за липень 2020 року (вх. № 9203188078 від 17.08.2020) з урахуванням періодів декларував ня від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, за результатами якої складено Акт від 19.10.2020 № 42/28-10-04-01-02/30307207. Відповідно до висновків Акта перевірки, встановлено порушення: вимог п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п. 198.2 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму в розмірі ПДВ 5 458 915 грн, в результаті чого: завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ по податковій декларації з ПДВ за липень 2020 р. на 1 664 049 грн; завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду по податковій декларації з ПДВ за липень 2020 р. на 3 794 866 грн. На підставі Акта перевірки, прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.11.2020 № 00125040102 про завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на 1 664 049 грн. та застосовано штрафні санкції на 832 024,50 грн., а також № 00126040102 про завищення від`ємного значення ПДВ на 3 794 866 грн. Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Приписами п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 ПК України закріплено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Розділом V ПК України визначено порядок нарахування та сплати податку на додану вартість. Згідно положень пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Нормами пункту 188.1 статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни). Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. За приписами п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Приписи п. 198.6 ст. 198 ПК України визначають, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Нормами п. 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. В силу частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов`язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». У іншому випадку, відповідно до норм податкового законодавства, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов`язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У відповідності до ст. 1 Закону №996-XIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію. Згідно абзацу 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Пунктом 2.4 Наказу №88 визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Як вбачається з матеріалів справи, Офісом великих платників податків ДПС проведено документальну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна» законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис.грн. по декларації за липень 2020 року (реєстраційний номер 9203188078 від 17.08.2020) з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, за результатами якої складено Акт від 19 жовтня 2020 року № 42/28-10-04-01-02/30307207 (далі - Акт перевірки) (Т. 1 а.с. 77-88, 97-117). В Акті перевірки зазначено про порушення вимог п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п. 198.2 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму в розмірі ПДВ 5 458 915 грн., в результаті чого: - завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ по податковій декларації з ПДВ за липень 2020 р. на 1 664 049 грн; - завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду по податковій декларації з ПДВ за липень 2020 р. на 3 794 866 грн. На підставі Акту перевірки, Офісом великих платників податків Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення від 17 листопада 2020 року № 00125040102 та № 00126040102. Підставою для нарахування грошових зобов`язань став висновок контролюючого органу про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ТОВ «ЄВРО КЛУБ», ТОВ «АГРО-ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «ВІАЛАН», Сільськогосподарське ТОВ «Добробут Плюс», ТОВ «АГРО АЛЬЯНССЕРВІС», ПП «ЮГ-СЕРВІС». З даного приводу, слід зазначити наступне. Так, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди, є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: - неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; - відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; - облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; - здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку. Дані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеного, зокрема, у постановах від 06 квітня 2021 року у справі № 815/4628/15, від 30 червня 2021 року у справі № 813/5927/15, від 06 липня 2021 року у справі № 810/4984/15, від 13 липня 2021 року у справі № 815/250/16, від 03 серпня 2021 року у справі № 808/628/16. Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ТОВ «ЄВРО КЛУБ», ТОВ «АГРО-ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «ВІАЛАН», Сільськогосподарським ТОВ «Добробут Плюс», ТОВ «АГРО АЛЬЯНССЕРВІС», ПП «ЮГ-СЕРВІС». Матеріали справи свідчать, що протягом липня 2020 року між ТОВ «АГРО АЛЬЯНССЕРВІС» та ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» було укладено та виконано 6 однотипних договорів поставки сільськогосподарської продукції: Договір поставки № К2007-0964 від 13.07.2020; Договір поставки № К2007-0967 від 14.07.2020; Договір поставки № К2007-0977 від 15.07.2020; Договір поставки № К2007-0979 від 15.07.2020; Договір поставки № К2007-0994 від 19.07.2020; Договір поставки № К2007-1034 від 28.07.2020. На підставі зазначених договорів ТОВ «АГРО АЛЬЯНССЕРВІС» поставило, а ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» прийняло та оплатило сільськогосподарську продукцію - ячмінь 3-го класу загальним обсягом 405,68 тон та пшеницю 2-го, 3-го, 4-го класів загальним обсягом 380,7 тон. До вказаних Договорів складено накладні: № 13/07/01 від 13.07.2020, № 13/07/02 від 13.07.2020, № 13/07/03 від 13.07.2020, № 14/07/01 від 14.07.2020, № 14/07/02 від 14.07.2020, № 15/07/01 від 15.07.2020, № 15/07/02 від 15.07.2020, № 15/07/03 від 15.07.2020. № 15/07/04 від 15.07.2020, № 16/07/01 від 16.07.2020, № 16/07/02 від 16.07.2020, № 19/07/01 від 19.07.2020, № 28/07/01 від 28.07.2020. Також, у липні 2020 року між ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» та Сільськогосподарським ТОВ «Добробут Плюс» було укладеного Договір поставки від 15.07.2020 № К2007-4924, за яким, Сільськогосподарське ТОВ «Добробут Плюс», як постачальник, зобов`язується поставити й передати, а позивач, як покупець, зобов`язується оплатити й прийняти від компанії сільськогосподарську продукцію - пшеницю м`яку 3-го класу урожаю 2020 року, код товару згідно з УКТ ЗЕД - 1001, насипом. На виконання даного Договору поставки Сільськогосподарським ТОВ «Добробут Плюс» поставлено ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» пшеницю м`яку 3-го класу урожаю 2020 року у кількості 379,2 т, що підтверджується видатковою накладною від 15.07.2020 № 1; вартість поставленої пшениці (2 104 560 грн.) оплачена позивачем у повному обсязі. На виконання вимог ст. 201 ПК України, Товариством складено та зареєстровано податкову накладну від 15.07.2020 №2. Також, дані податкові зобов`язання з ПДВ у сумі 350 760,00 грн. належним чином задекларовано у податковій декларації з ПДВ за липень 2020. Поставка пшениці здійснювалася на умовах EXW - зерновий склад ТОВ «Борова-Агро», тобто, пшениця, що вже зберігалася на зерновому складі ТОВ «Борова-Агро», була переоформлена на позивача, що підтверджується актом прийому-передачі зерна від 15.07.2020 № 20, складською квитанцією від 15.07.2020 № 198 (АЦ № 279556) та карточкою аналізу зерна від 15.07.2020 № 20. 24 червня 2020 року між ТОВ «ЄВРО КЛУБ» (продавець) та ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» (покупець) укладено Договір №К2006-44403, предметом якого є пшениця м`яка 2- го/З-го/4-го врожаю 2020 року (надалі - товар), у кількості 5 000,00 т. Згідно з Доповнення №6 від 16.09.2020, сторони домовились змінити кількість товару на 3 100,00 кг. Згідно до умов вищевказаного Договору, продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію, на умовах, передбачених цим договором, а покупець зобов`язується прийняти у продавця товар, який за якістю та кількістю відповідає умовам, визначеним цим договором, та оплатити його вартість. Так як, продавець не є виробником товару, сільгоспвиробники, у яких закупався товар, були узгоджені з покупцем до початку поставки. При цьому, по кожному сільгоспвиробнику продавець надав копії наступних документів: - форма № 4-сг (річна). Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур; форма №29-сг. Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду. Продавець, на момент підписання договору гарантує покупцю, що на момент укладення цього договору він є одноосібним власником товару, товар вільний від будь-яких прав та/або претензій третіх осіб, не знаходиться під арештом, адміністративним арештом, не є предметом застави, податкової застави, будь-якого іншого обтяження, не є об`єктом спільної власності, що право власності на товар не оспорюється третіми особами, щодо товару відсутні будь-які спори. Поставка товару, згідно Договору №К2006-44403 від 24.06.2020, укладеного між ТОВ «ЄВРО КЛУБ» та ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна», виконана в об`ємі 2 174,54 т. (у період з 30.07.2020 по 08.09.2020). Між ТОВ «ЄВРО КЛУБ» та ТОВ «Луї Дрейфує Компані Україна» 05.10.2020 було підписано акт звірки взаєморозрахунків. Протягом червня-липня 2020 року між ПП «ЮГ-СЕРВІС» та ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» було укладено та виконано 2 однотипних договорів поставки сільськогосподарської продукції: Договір поставки від 24.06.2020 № К2006-0919 та від 02.07.2020 № К2007-0908. До договорів підписано Доповнення від 01.07.2020 № 1 та додатки. На підставі вказаних Договорів складено видаткові накладні від 27.06.2020 №ФЄІ00000635, від 28.06.2020 № 636, 29.06.2020 № 637, від 30.06.2020 № 643, 02.07.2020 № 648, від 06.07.2020 № 671, від 04.07.2020 № 654, від 06.07.2020 № 670, від 08.07.2020 № 685, від 09.07.2020 № 688, від 10.07.2020 №
691. На ім`я ТОВ «Луї Дрейфує Компані Україна» виписано податкові накладні від 27.06.2020 № 1, від 28.06.2020 № 2, від 29.06.2020 № 3, від 30.06.2020 № 9, від 02.07.2020 № 11, від 06.07.2020 № 24, від 04.07.2020 № 14, від 06.07.2020 № 23, від 08.07.2020 № 28, від 09.07.2020 № 33, від 10.07.2020 №
34. Також, до матеріалів справи долучено транспортні накладні. На підтвердження оплати надано виписку з банку по рахунку за липень 2020 року. У липні 2020 року між позивачем та ТОВ «АГРО-ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «ВІАЛАН» було укладеного Договори поставки від 15.07.2020 № К2007-1977, від 27.07.2020 № К2007-2031, за якими, ТОВ «АГРО-ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «ВІАЛАН», як постачальник зобов`язується поставити й передати, а ТОВ «Луї Дрейфує Компані Україна», як покупець, зобов`язується оплатити й прийняти від компанії сільськогосподарську продукцію - ячмінь фуражний, 3-го класу, пшеницю м`яку 4-го класу, насипом. До договорів також підписано додатки до доповнення. На підставі вказаних Договорів складено видаткові накладні від 16.07.2020 № 61, від 16.07.2020 № 62, від 17.07.2020 № 63, від 29.07.2020 №
65. На ім`я ТОВ «Луї Дрейфує Компані Україна» виписано податкові накладні від 16.07.2020 № 1, від 16.07.2020 № 2, від 17.07.2020 № 3, від 29.07.2020 №
5. До матеріалів справи долучено також транспортні накладні. На підтвердження оплати надано виписку з банку по рахунку за липень 2020 року та довідку банку. Дослідивши зміст та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що одним з основних аргументів щодо відсутності факту поставки сільськогосподарської продукції від контрагентів до позивача, на думку апелянта, є складання видаткових накладних у місці, відмінному від місця поставки, визначеного відповідними договорами поставки. Зокрема, апелянт вказує: що: - місцем поставки за договорами поставки з контрагентом ТОВ "Агро-Альянссервіс" є ТОВ "Бруклін-Київ" (м. Одеса, пл. Митна, 1), а видаткові накладні щодо відвантаження товарів складені в Одеська обл., Ананьївський р-н, с. Долинське, вул. Свято-Успенська, 136, що не відповідає умовам договорів поставки; - місцем поставки за договорами поставки з контрагентом ПП "ЮГ-СЕРВІС" є ТОВ "МСП "НІКА-ТЕРА", 54052, Україна, м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 23, при цьому, видаткові накладні складені у м. Гола Пристань, Херсонська обл., 75600, вул. Депутатська, 25, що не відповідає умовам договорів; - місцем поставки за договорами поставки з контрагентом ТОВ "ЄВРО КЛУБ" (є ст. Бахмач, Чернігівська обл. або ст. Вирівка, Сумська обл., при цьому, видаткові накладні складені у м. Київ, що не відповідає умовам договорів; - місцем поставки за договорами поставки з Контрагентом ТОВ "АГРО-ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ "ВІАЛАН" є ТОВ "Бруклін-Київ", 65026, Україна, Одеська обл., м. Одеса, Митна пл., 1 або ТОВ "МСП "НІКА-ТЕРА", 54052, Україна, м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 23, при цьому, видаткові накладні складені у м. Миколаїв, що не відповідає умовам договорів. Також, апелянт вказує про неможливість зберігання та відвантаження товару з адреси, за якою складені відповідні видаткові накладні. Колегія суддів не погоджується з вищезазначеними доводами апелянта та вважає їх помилковими, з огляду на наступне. Як вказує позивач, видаткові накладні, складені за місцем реєстрації відповідних контрагентів. На переконання колегії суддів, апелянт безпідставно ототожнює "місце відвантаження товару" та "місце складення видаткових накладних". Колегія суддів наголошує на тому, що чинне законодавство не містить вимог, згідно з якими, адреса зберігання та/або навантаження і місце складення видаткових накладних мають бути ідентичними. Даний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеним у постанові від 17 липня 2020 року у справі №640/9610/19. Крім того, посилання контролюючого органу на наявність недоліків в заповненні товарно-транспортних накладних по взаємовідносинах з контрагентом, як підставу для невизнання реальності господарських операцій, є необгрунтованими, оскільки, документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування ПДВ не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи. Даний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеним у постанові від 05 січня 2021 року у справі № 820/1124/17. Доводи апелянта про порушення п. 5.2, 5.3, 5.4 Договорів поставки, у зв`язку з ненаданням позивачем товарно-транспортних та залізничних накладних, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, вищевказані накладні за кожним з Договорів поставки містяться в матеріалах справи. Слід зазначити, що товарно-транспортні та залізничні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення у взаємовідносинах між перевізником та замовником, а тому, є обов`язковими у разі оподаткування операцій за договорами перевезення, а не договорами поставки. Матеріали справи свідчать, що ухвалою суду першої інстанції від 24 червня 2021 року, з метою офіційного з`ясування всіх обставин справи, було витребувано інформацію у контрагентів з поясненнями та документальним підтвердженням здійснення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна» в липні 2020 року, в тому числі, пояснення та документальне підтвердження наявності технічної можливості виконання умов договору з урахуванням фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, виробничих активів, відповідних трудових ресурсів, земельних ділянок для виготовлення продукції), понесення витрат, пов`язаних із здійсненням такої господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо), джерело походження товару. На виконання ухвали суду, контрагентом позивача - ТОВ «АГРО-АЛЬЯНССЕРВІС» повідомлено, що продукція, а саме: ячмінь 3-го класу, пшениця 2-го, 3-го, 4-го класів, поставлена Товариством позивачу за вказаними вище договорами поставки, має легальне джерело походження та була самостійно вироблена Товариством. Також, Товариство зазначило, що контрагент володів та продовжує володіти достатнім обсягом ресурсів (матеріальних, трудових тощо) для ведення господарської діяльності в реальному секторі економіки та вирощення реалізованого позивачеві обсягу сільськогосподарської продукції, зокрема загальна кількість працівників товариства у липні 2020 року становила 20 осіб, що підтверджується податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і утриманого з них податку (форма № 1-ДФ) за 3 квартал 2020 року. Крім того, вказано, що у власності Товариства перебуває чотири одиниці вантажних транспортних засобів, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів: DAF CF 85.410, спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; GENERAL TRAILERS SYY3CB, спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; DAF CF 85.410, спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; GENERAL TRAILERS PV-04NNV, спеціалізований напівпричіп - спеціалізований н/пр-самоскид-Е, реєстраційний номер НОМЕР_4 . У власності контрагента перебуває наступна сільськогосподарська техніка, а саме: трактор колісний Беларус-892, реєстраційний номер НОМЕР_5 ; комбайн К80-1218, реєстраційний номер НОМЕР_6 . Перебування зазначених одиниць техніки у власності Товариства підтверджується свідоцтвами про реєстрацію машин. Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-АЛЬЯНССЕРВІС» укладено ряд договорів оренди сільськогосподарської техніки та транспортних засобів з Приватним підприємством «АГРОС-ЮГ». З метою зберігання згаданої сільськогосподарської техніки було укладено договір оренди території від 01.06.2015 № 02/06/01 з ПП «АГРОС-ЮГ». Поставка товару за договорами поставки з позивачем здійснювалась на умовах DAT (Інкотермс - 2010) - поставка на терміналі ТОВ «Бруклін-Київ», ТОВ «Боріваж ТОВ» (пл. Митна, б. 1, м. Одеса, 65026). Підтвердженням поставки товару є товарно-транспортні накладні. Колегія суддів зазначає, що у користуванні контрагента перебувають земельні ділянки, що підтверджується довідкою Новопетрівської сільської ради Миколаївського району Одеської області № 321 від 07.11.2019, з якої вбачається, що в 2020 році Товариство використовувало земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 662,9 га, на підставі Договору № 2014-01 про вирощування сільськогосподарських культур від 30.09.2014. Понесення Товариством витрат на оренду приміщень підтверджується договором оренди приміщення від 01.06.2019 № 01/06/20, на підставі якого, контрагент орендує приміщення за адресою: Одеська обл., Ананьївський р-н с. Долинське, вул. Свято-Успенська, буд.
136. Також, з метою організації зберігання сільськогосподарської продукції ТОВ «АГРО-АЛЬЯНССЕРВІС» укладено Договір зберігання від 07.09.2017 з ДП «Гвардійське», понесення витрат за цим договором підтверджується видатковими касовими ордерами. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ "АГРО-АЛЬЯНССЕРВІС" були наявні всі необхідні ресурси для здійснення поставки ячменю та пшениці за договорами поставки, укладеними з позивачем. Товариством підтверджено реальність операцій поставки між ним та позивачем, а отже, висновки Офісу великих платників податків Державної податкової служби України в цій частині є безпідставними. Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, неподання ТОВ "АГРО-АЛЬЯНССЕРВІС" будь-якої податкової звітності свідчить виключно про можливе порушення ТОВ "АГРО-АЛЬЯНССЕРВІС" вимог податкового законодавства (у разі наявності в останнього відповідних об`єктів оподаткування), але не про нереальність господарських операцій з позивачем. Порушення податкового законодавства, допущені третіми особами, не є підставою для покладення негативних наслідків на позивача. З приводу господарських відносин позивача з Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Добробут Плюс», слід зазначити наступне. Дане Товариство повідомило суд першої інстанції, що вирощування пшениці в обсязі більшому, ніж реалізований позивачу, підтверджується звітом про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2020 року (форма № 4-сг), звітом про валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2020 році (форма № 29-сг) - з посівної площі 67 га Товариством було зібрано 433,80 т. пшениці озимої (позивачу реалізовано 379,2 т.). Товариство у 2020 році подало податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи, у якій повідомило про користування ріллею загальною площею 125,2346 га. Про користування 27 земельними ділянками сільськогосподарського призначення Товариство повідомляло контролюючі органи й шляхом подання повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма № 20-ОПП). Також, довідкою виконавчого комітету Піско-Радьківської сільської ради від 14.07.2020 № 270 підтверджується, що станом на 14.07.2020 Товариство обробляло на території сільської зади земельні ділянки загальною площею 103,8288 га. З вищевказаного можна зробити висновок, що у 2020 році контрагент володів та користувався земельними ділянками, площа яких є достатньою для вирощування пшениці у кількості 379,2 т. У повідомленні про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма №20-ОПП), поданому 27.07.2020, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Добробут Плюс» повідомляло контролюючі органи про наявність у власності та користуванні наступних основних засобів: жатки - 2 шт., комбайни зернозбиральні КЗС 1218-2шт., культиватор АК 8,5 - 1 шт., плуг Lemken Diamant - 1 шт., трактор Беларусь - 1 шт., трактор колісний К-701 - 1 шт. Протягом 3 кварталу 2020 року Товариство виплачувало дохід на користь чотирьох найманих працівників, що підтверджується податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1-дф). Щодо здійснення самої поставки товару, слід зазначити, що, згідно Договорів поставки, укладених між позивачем та Товариством, поставка товару здійснювалася на умовах EXW (поставка, на складі) - ТОВ «Борова-Агро» (Інкотормс-2010). При цьому, з метою виконання зазначених умов договорів, Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Добробут Плюс» було укладено Договір складського зберігання сільськогосподарської продукції від 24.06.2020 №
12. Фактичне отримання послуг зберігання та понесення компанією відповідних витрат у ліпні 2020 року підтверджується актами наданих послуг від 15.07.2020 №60, від 17.07.2020 №66, від 28.07.2020 №111 та відповідними податковими накладними. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатнього обсягу земельних, трудових та матеріально-технічних ресурсів для вирощування поставленого позивачу зерна пшениці. З приводу господарських відносин позивача з ТОВ «Євро Клуб», слід зазначити наступне. Із наданих суду першої інстанції пояснень та документів ТОВ «ЄВРО КЛУБ» вбачається, що вказане Товариство на підставі договорів поставки та купівлі-продажу купувало, зокрема, у Селянського (Фермерського) господарства «ПРОМІНЬ», Фермерського господарства «ГОРИЗОНТ», ТОВ Агропідприємство «МАЯК» пшеницю та згодом поставляло її позивачу. Для виконання транспортування ТОВ «ЄВРО КЛУБ» було залучено рухомі склади ПП «АВТОТРАНСПРО» та ПП «АТЛАНТА-АГРО». Водночас, позивачем до матеріалів справи долучено копії залізничних накладних, засвідчені перевізником ДП "БІ ЄНД В АЙ", які підтверджують, що сільськогосподарська продукція, поставлена ТОВ "ЄВРО КЛУБ", була відвантажена саме зі ст. Бахмач та ст. Вирівка. Правомірність декларування Позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП "ЮГ-СЕРВІС" у розмірі 378 700 грн за червень 2020 року, 233 997 грн за липень 2020 року підтверджується документами, що містяться в матеріалах справи. Щодо посилання апелянта на те, що, згідно з даними ЄРПН та поданої звітності ТОВ "АТК "ВІАЛАН", придбання послуг зберігання зерна та послуг перевезення не встановлено, слід вказати наступне. Як вірно зазначено судом першої інстанції, придбання послуг зберігання ТОВ "АТК "ВІАЛАН" не є необхідними, оскільки, товар поставлявся позивачеві на умовах DAT (Інкотермс-2010), тобто, відвантаження товару відбувалося безпосередньо на припортовий зерноперевантажувальний термінал. Висновки про відсутність факту придбання послуг перевезення базуються виключно на даних з ЄРПН, що, в свою чергу, ТОВ "АТК "ВІАЛАН" не є сільськогосподарським виробником, а є посередником. За таких умов, у ТОВ "АТК "ВІАЛАН" відсутня необхідність володіти значними основними фондами, виробничими потужностями, нерухомим майном тощо. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що позивач правомірно формував дані податкового обліку за перевірений період по взаємовідносинах з ТОВ «ЄВРО КЛУБ», ТОВ «АГРО-ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «ВІАЛАН», Сільськогосподарським ТОВ «Добробут Плюс», ТОВ «АГРО АЛЬЯНССЕРВІС», ПП «ЮГ-СЕРВІС». Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Надаючи оцінку доводам апелянта, судова колегія приймає до уваги Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому зазначено, що при викладенні підстав для прийняття рішення суд повинен надати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд апеляційної інстанції, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Крім того, у рішеннях ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" та наявність правових підстав для їх задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Костюк Л.О. Кузьмишина О.М. Повний текст постанови виготовлено 21.02.2022 р.