LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4873910/7116/21

від 27.01.2022 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 у справі №910/7116/21 залишити без задоволення.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "27" січня 2022 р. Справа№ 910/7116/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Скрипки І.М. суддів: Михальської Ю.Б. Іоннікової І.А. при секретарі судового засідання Токар Т.Г. за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 27.01.2022 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 (повний текст підписано 13.08.2021) у справі №910/7116/21 (суддя Данилова М.В.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" про визнання недійсними пункту додатку до договору В судовому засіданні 27.01.2022 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог 30 квітня 2021 Приватне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" про визнання недійсним п. 9.1 Додатку № 2 "Комерційна пропозиція постачальника електричної енергії ТОВ "Київські енергетичні послуги" до договору про постачання електричної енергії від 28.12.2018 року № 2083017ВП. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до договору та комерційної пропозиції включено положення, які суперечать вимогам законодавства, обмежують права позивача та накладають на позивача штрафні санкції. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 у справі №910/7116/21 в позові відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що з урахуванням положень п.10 ч.7 ст.56 Закону України «Про ринок електричної енергії», договір може містити положення про покладення на споживача штрафу за дострокове розірвання договору і вказані положення не суперечать чинному законодавству та ніяким чином не обмежують право споживача вільно обирати постачальника та змінювати постачальника. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач 12.10.2021 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, не з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, визнанням встановленими недоведені обставини. Доводи апеляційної скарги, ідентичні доводам позовної заяви та зводяться до наступного: - суд дійшов невірних висновків про те, що волевиявлення позивача було вільним та відповідало його внутрішній волі, оскільки в позовній заяві та при розгляді справи позивач неодноразово відзначав та надав докази, які підтверджують, що укладення договору відбулось за відсутності вільного вибору електропостачальника та без можливості позивача вносити будь-які зміни до умов договору та комерційної пропозиції до нього; - суд дійшов помилкового висновку, що зміст договору в цілому та пункту 9.1 комерційної пропозиції договору зокрема, не суперечать положенням чинного законодавства України та моральним засадам суспільства, а договір укладено відповідно до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії; - нормами ПРРЕЕ та умовами Примірного договору не передбачено обов`язку споживача повідомляти попереднього електропостачальника про зміну електропостачальника та про розірвання договору з попереднім електропостачальником; - включення відповідачем положення, яке передбачає застосування до позивача штрафу за неповідомлення (повідомлення з порушенням строків) про дострокове припинення (розірвання) договору являється порушенням вимог нормативно-правових актів та фактично підмінює правові підстави для нарахування штрафу, оскільки має наслідком покладення на позивача додаткових обов`язків, що створюють процедурні перешкоди з реалізації права по вільному вибору електропостачальника та покладають на позивача додаткові фінансові зобов`язання (штраф) при здійсненні (реалізації) права на зміну електропостачальника; - штраф як вид забезпечення виконання зобов`язання направлений та призначений забезпечити виконання боржником зобов`язання, а не являтись джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором; - відповідач, використовуючи умови комерційної пропозиції, вчинив дії по стягненню з позивача невиправданих додаткових прибутків, при цьому жодних збитків чи фінансових втрат не зазнав. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача заперечував доводи апелянта, посилаючись, зокрема на те, що підписання договору у письмовому вигляді, а не шляхом подання лише заяви-приєднання, а головне - підписання індивідуальної комерційної пропозиції конкретному споживачу - позивачу у справі з умовами, відмінними від опублікованих на сайті постачальника, свідчить, що позивач не був обмежений у договірній свободі при укладенні договору з відповідачем. З існуючих між сторонами правовідносин не вбачається порушень, які б могли тягнути за собою недійсність пункту 9.1 Комерційної пропозиції укладеного договору. У відповіді на відзив позивач заперечує позицію відповідача та наполягає на задоволенні позову. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 апеляційну скаргу позивача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І. Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7116/21. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 у справі №910/7116/21 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва. 03.11.2021 матеріали справи №910/7116/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко А.І. на лікарняному для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Іоннікова І.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 09.12.2021. 09.12.2021 у справі оголошено перерву на 27.01.2022. Явка представників сторін Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову. Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції Предметом спору у справі є вимога ПрАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" про визнання недійсним п. 9.1 Додатку №2 "Комерційна пропозиція постачальника електричної енергії ТОВ "Київські енергетичні послуги" до договору про постачання електричної енергії від 28.12.2018 року № 2083017ВП., з посиланням на ст.ст.203,215, 233 ЦК України. Як було встановлено судом та не заперечувалось сторонами, в кінці грудня 2018 року на адресу позивача надійшли листи від постачальника електричної енергії - ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" про розірвання договорів про постачання електричної енергії. Відповідно до вказаних листів ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" попереджало, що з 01.01.2019 року не буде являтися постачальником електричної енергії та повідомило, що в разі якщо ПрАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" має намір і надалі споживати електроенергію, він має укласти відповідні договори з Товариством з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги". В разі не укладання договорів його буде відключено від постачання електроенергією. Позивач зазначає, що оскільки листи від ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" були направлені ПрАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" наприкінці грудня 2018 року, позивач не мав достатнього часу для проведення процедури укладання договорів про постачання електричної енергії, що передбачена "Правилами роздрібного ринку електричної енергії", які затверджені постановою НКРЕКП 14.03.2018р. №3 (далі - ПРРЕЕ), з вільно обраним постачальником електричної енергії, окрім того, що був визначений в листах ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі". Як зазначає позивач, з метою запобігання відключення від постачання електроенергією, він був змушений укласти договори з відповідачем. Зокрема, 28.12.2018 року між позивачем та відповідачем було укладено договори про постачання електричної енергії споживачу, зокрема і договір №2083017ПВ83017 (Договір) з Додатком 2 до нього - "Комерційна пропозиція постачальника електричної енергії ТОВ "Київські енергетичні послуги" (Комерційна пропозиція). 28 грудня 2018 року позивач приєднався до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії. Листом №25/4/10/5897 від 29.03.2019 року відповідач повідомив позивача про дострокове припинення (розірвання) з 01.04.2019 року договірних зобов`язань, зокрема і по Договору. Також, відповідач направив на адресу позивача попередження №25/4/7/20/5373 від 05.04.2019 року про припинення постачання електричної енергії у зв`язку з заборгованістю. Заявою №09-03/905 від 26.04.2019 року №09-03/905 ПрАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" звернулась до відповідача з проханням зарахувати заборгованість в рахунок погашення зобов`язань з повернення авансу на суму 11 404,31 грн., а решту коштів в розмірі - 47 632,22 грн., повернути. Позивач зазначає, що вказана заява залишалася без реагування - зарахування здійснено не було, надлишок коштів, що залишився після проведення остаточних розрахунків між позивачем та відповідачем у строки, встановлені ПРРЕЕ, не були повернуті. ПрАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" вказує на те, що ним було виконано свої договірні зобов`язання перед відповідачем щодо розрахунку за спожиту електричну енергію та щодо розрахунку за послуги з передачі, розподілу електричної енергії. 21.05.2019 року на адресу позивача надійшла вимога відповідача №25/4/7/10/8196 від 16.05.2019 року про сплату штрафних санкцій за нібито не повідомлення про дострокове розірвання Договору. До вимоги було додано відповідний рахунок. У вказаній вимозі відповідач, посилаючись на п.п. 10.1, 13.3 Договору та п. 9.1 Комерційної пропозиції до Договору, вимагав від ПрАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" здійснити оплату штрафу за не повідомлення про дострокове припинення (розірвання) договорів, зокрема і по Договору. Загальна сума штрафу, яку відповідач вимагав сплатити складала - 686 776, 32 грн., в тому числі за Договором - 491 235,84 грн. Вважаючи вказані вимоги незаконними, безпідставними та такими, що порушують права ПрАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот", позивач звернувся зі скаргою від 03.06.2019 року №09-03/914 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). За наслідком розгляду скарги ПрАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" НКРЕКП листом від 22.07.2019 року №7689/20.3/7-19 повідомила про результати розгляду та ухвалене рішення. НКРЕКП дійшло висновків, що «лист надісланий ТОВ «Київські енергетичні послуги» на адресу ПрАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» від 29.03.2019 №25/4/10/5897, підтверджує виконання вимог, передбачених процедурою зміни споживачем електропостачальника, відповідно до розділу VІ Правил.». Відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ПрАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» про стягнення 174 078,72 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 року по справі №910/1957/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09 вересня 2020 року, позов задоволено повністю та вирішено стягнути з ПрАТ «Укррічфлот» на користь ТОВ «КЕП» 174 078,72 грн. штрафу. В 2021 році ТОВ «КЕП» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ПрАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» про стягнення штрафу за Договором в розмірі 491 235,84 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 по справі №910/1342/21 позов було задоволено повністю та постановлено стягнути з ПрАТ «Укррічфлот» на користь ТОВ «КЕП» 491 235,84 грн. штрафу. Позовні вимоги ТОВ «КЕП» обґрунтувались невиконанням ПрАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» умов Договору про повідомлення постачальника про дострокове розірвання договору. Штрафні санкції визначались на підставі п. 9.1. додатку №2 Комерційна пропозиція до Договору та обґрунтовувались нібито неповідомленням ПрАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» ТОВ «КЕП» про припинення Договору. Посилаючись на ч.10 ст.56 Закону України «про ринок електричної енергії», абз. 2 п.3.1.5 ПРРЕЕ, ст.ст.215,216 ЦК України, позивач вважає, що Комерційна пропозиція має бути визнана недійсною. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно зі ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010). Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Між позивачем та відповідачем укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу від 28.12.2018 року № 2083017ПВ, Додатком 2 до якого є Комерційна пропозиція постачальника електричної енергії відповідача. Згідно з п. 6.1.1 ПРРЕЕ, споживач має право в установленому ПРРЕЕ порядку на зміну електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії споживачу (постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг) з новим електропостачальником. Якщо споживач має чинний договір про постачання електричної енергії споживачу з фіксованим терміном (строком) дії, з метою уникнення штрафних санкцій за дострокове розірвання договору з боку попереднього електропостачальника споживач повинен повідомити нового електропостачальника про намір укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору (п. 6.1.3. ПРРЕЕ). Відповідно до п. 10.1 Договору споживач має право в будь-який момент часу змінити постачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії з новим електропостачальником та повідомити постачальника про свій намір не менше ніж як за 21 день до закінчення розрахункового періоду, вказавши дату або строки, в які буде відбуватись така зміна (початок дії нового договору про постачання електричної енергії), якщо інше не передбачено в комерційній пропозиції. Розрахунковим періодом, згідно з п. 5.5 Договору, є календарний місяць. Пунктом 13.3 Договору передбачено, що за умови дострокового розірвання Договору за ініціативою споживача, споживач зобов`язаний сплатити постачальнику передбачені обраною споживачем комерційною пропозицією штрафні санкції чи іншу фінансову компенсацію за дострокове припинення Договору. Відповідно до п. 9.1. Комерційної пропозиції у випадку не повідомлення (повідомлення з порушенням строків) постачальника про дострокове припинення (розірвання) Договору споживачем, споживач сплачує штраф у розмірі подвійної вартості електричної енергії, заявленої споживачем, як прогнозований обсяг споживання в місяці, в якому було подано повідомлення про дострокове припинення дії договору та зазначеної в додатку №4 до Договору «Прогнозовані обсяги постачання електричної енергії споживачу». У відповідності до ст. 639 ЦК України договір вважається укладеним, коли йому надано тієї форми, про яку домовились сторони, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Статтями 207, 208 ЦК України передбачено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти в письмовій формі. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку, якщо він підписаний його стороною. Згідно частини 7 статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Стаття 180 ГК України вказує, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Згідно з положеннями статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Статтею 203 ЦК України встановлено виключний перелік вимог, додержання яких є необхідним для чинності договору: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним: правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. З існуючих між сторонами правовідносин, не вбачається будь-яких порушень, які б могли тягнути за собою недійсність пункту 9.1 Комерційної пропозиції даного Договору, виходячи з наступного: - зміст Договору в цілому та пункту 9.1 Комерційної пропозиції Договору зокрема не суперечить положенням чинного законодавства України та моральним засадам суспільства; - договір про постачання електричної енергії споживачу розроблено на підставі Примірного договору, що є Додатком 5 до Правил роздрібного ринку електричної енергії. Відповідно до п. 3.1.7 ПРРЕЕ договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції (п. 3.1.8. ПРРЕЕ); - Договір укладено відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії; - сторони на момент підписання Договору мали повний обсяг цивільної дієздатності, оскільки були зареєстрованими юридичними особами, підписання Договору було покладено на уповноважених осіб; - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За цим Договором про постачання електричної енергії споживачу постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. ТОВ «КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ» до 01.04.2019 здійснювалося постачання електричної енергії на потреби на об`єкту Позивача, а Позивач, у свою чергу, отримував, споживав електричну енергію та оплачував. - Волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі. Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Колегія суддів погоджується з висновком суду, що ТОВ «КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ» та ПрАТ «СК «Укррічфлот», укладаючи договір, погодили його умови, у т. ч. і Комерційну пропозицію. Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Договір про постачання електричної енергії споживачу у відповідності до п 3.2.5 ПРРЕЕ може бути укладений на умовах, відмінних від тих, що передбачені публічними комерційними пропозиціями. Так, відповідно до абз. 3 вказаного пункту, якщо сторони дійдуть згоди на інших умовах, які не передбачені публічними комерційними пропозиціями відповідного електропостачальника, вони мають укласти договір у паперовій формі, зазначивши умови комерційної пропозиції. Підписання сторонами договору у письмовому вигляді, а не шляхом подання лише заяви-приєднання, а головне - підписання індивідуальної комерційної пропозиції конкретному споживачу - ПрАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» з умовами, відмінними від опублікованих на сайті постачальника, свідчить, що відповідач не був обмежений у договірній свободі при укладенні договору з позивачем. Відповідно до ч. ч. 9, 10 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» загальні положення та умови договору мають бути справедливими і прозорими, викладеними чітко і ясно, не містити процедурних перешкод, що ускладнюють здійснення прав споживача. Жодне положення договору постачання електричної енергії споживачу не має створювати обмежень права споживача на зміну електропостачальника. Крім того, договір не може містити положення, що накладають додаткові фінансові зобов`язання на споживача, який здійснює зазначене право. В іншому разі таке положення вважається недійсним з моменту укладення договору. Під час розгляду Господарським судом міста Києва справи №910/1342/21, рішення по якій залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2021, встановлено наступне. Згідно п. 10 ч. 7 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. У договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються: строк дії договору, умови припинення, пролонгації та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, а також умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору. Отже, договір може містити положення про покладення на споживача штрафу за дострокове розірвання договору і вказані положення не суперечать чинному законодавству та ніяким чином не обмежують право споживача вільно обирати постачальника та змінювати постачальника. Відповідно до ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Отже суд не вбачає в укладеному сторонами договорі порушень закону, які б свідчили про його нікчемність. Обставини, встановлені у справі №910/1342/21, під час провадження у даній справі відповідно до приписів ст. 75 ГПК України не підлягають повторному доказуванню. Пунктом 9.1 Комерційної пропозиції, яка є додатком №2 до договору про постачання електричної енергії споживачу, передбачено, що у випадку не повідомлення (повідомлення з порушенням строків) постачальника про дострокове припинення (розірвання) Договору споживачем, споживач сплачує штраф у розмірі подвійної вартості електричної енергії, заявленої споживачем, як прогнозований обсяг споживання в місяці, в якому було подано повідомлення про дострокове припинення дії договору та зазначеної в додатку №4 до Договору «Прогнозовані обсяги постачання електричної енергії споживачу». За умовами п.9.1 Комерційної пропозиції, сплата штрафу позивачем передбачена лише у разі не повідомлення (повідомлення з порушенням строків) постачальника електричної енергії про дострокове припинення (розірвання) договору, а не за саме припинення (розірвання) договору. Отже, за умови дотримання самим позивачем умов договору про вчасне повідомлення відповідача про дострокове припинення (розірвання) договору, були б відсутні підстави для нарахування та стягнення з позивача штрафних санкцій, що і було підтверджено представником відповідача в судовому засіданні у даній справі. Як на підставу визнання недійсним п.9.1 Комерційної пропозиції, позивач також посилається на ст.233 ЦК України. Відповідно до ст.233 ЦК України правочин, вчинений особою під впливом тяжкої до неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. Матеріали справи не містять належних, допустимих, достатніх та беззаперечних доказів, які б свідчили про укладення позивачем договору та комерційної пропозиції до нього під впливом тяжкої для позивача обставини та на вкрай невигідних для нього умовах. За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Статтями 78, 79 ГПК України унормовано, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позову. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції про відмову в позові, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції. Виходячи з правил ч. 4 ст. 11 ГПК України, апеляційний суд застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було. Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29). За таких обставин решту аргументів позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про відмову в позові. Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 у справі №910/7116/21. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 у справі №910/7116/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 у справі №910/7116/21 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот".

4. Матеріали справи №910/7116/21 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України. Повний текст постанови підписано 22.02.2022. Головуючий суддя І.М. Скрипка Судді Ю.Б. Михальська І.А. Іоннікова

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»