Постанова 4873 № 910/1342/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "23" червня 2021 р. Справа№ 910/1342/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Майданевича А.Г. суддів: Суліма В.В. Гаврилюка О.М. секретар судового засідання: Вайнер Є.І. за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 23.06.2021 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 (повний текст рішення складено 13.04.2021) у справі №910/1342/21 (суддя Трофименко Т.Ю.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" до Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" про стягнення 491 235,84 грн., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (далі - відповідач) про стягнення штрафу у розмірі 491 235,84 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав обов`язку щодо повідомлення постачальника про дострокове розірвання договору про постачання електричної енергії споживачу №2083017ПВ83017 від 28.12.2018. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" штраф у розмірі 491 235,84 грн. та судовий збір у розмірі 7 368,54 грн. Задовольняючи позовні вимоги суд вказав, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов`язку, своє зобов`язання щодо повідомлення постачальника про дострокове розірвання договору про постачання електричної енергії споживачу №2083017ПВ83017 від 28.12.2018. не виконав. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись із прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що виконанням споживачем вимог і умов щодо зміни електропостачальника являється повідомлення про це нового електропостачальника. Здійснення повідомлення в строки підтверджується електронними повідомленням відповідача до ТОВ «Енера» від 07.02.2019, повідомленням відповідача від 06.02.2019 про намір укласти договір та листом ПАТ «ДТЕК» від 11.03.2019 № 01/3/06-1449. Скаржник стверджує, що ані нормами ПРРЕЕ, ані умовами примірного договору не передбачено обов`язку споживача повідомляти попереднього електропостачальника про зміну електропостачальника та про розірвання договору з попереднім електропостачальником. Більш того, норми ПРРЕЕ однозначно встановлюють, що споживач при намірі змінити попереднього постачальника має повідомити саме нового електропостачальника, а не попереднього. Апелянт наголошує, що, оскільки умови договору та комерційної пропозиції до нього у вказаних частинах містять умови, які створюють обмеження права на зміну електропостачальника та накладають додаткові фінансові зобов`язання на споживача за здійснення реалізації права на зміну електропостачальника, такі умови у відповідних частинах в силу приписів являються нікчемними та до них мають бути застосовані наслідки недійсності. Приватне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що зміна постачальника завдала відповідачу збитків. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 03.06.2021, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, позивач вказує, що у договорі сторони передбачили обов`язок споживача повідомляти безпосередньо постачальника про намір змінити електропостачальну організацію та встановлено строки такого повідомлення, крім того, передбачено наслідки невиконання обов`язку з повідомлення у вигляді штрафу. Відповідач не довів належним доказом, що на виконання п. 10.1 договору письмово і своєчасно повідомив позивача про те, що з 01.04.2019 збирається змінити постачальника електроенергії. Товариство з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" наголошує, що не є суб`єктом монопольної діяльності, а договір про постачання електричної енергії споживачу у відповідності до п 3.2.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312, може бути укладений на умовах, відмінних від тих, що передбачені публічними комерційними пропозиціями. Тобто, відповідач не був обмежений у договірній свободі при укладенні договору з позивачем. Позивач зазначає, що посилання відповідача на те, що умови договору про постачання електричної енергії споживачу від 28.12.2018 № 2083017ПВ є недійсними/нікчемними не можуть братися до уваги, оскільки умови договору не визнавалися у судовому порядку нікчемним/нечинним повністю або у частині. Оскарження умов договору не є предметом спору у даній справі. Товариство з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" стверджує, що сам лише факт відсутності в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків через неналежне виконання відповідачем свого обов`язку не може бути єдиною самостійною підставою для відмови у стягненні штрафних санкцій або зменшення їх розміру. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2021 для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 у справі №910/1342/21 та призначено розгляд на 23.06.2021. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2021, у зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Гаврилюк О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2021 прийнято справу №910/1342/21 до провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Гаврилюк О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" про зупинення провадження у справі. Позиції учасників справи Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 23.06.2021 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції 23.06.2021 заперечувала проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просила її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 28.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №2083017ПВ83017 (далі - договір). У пункті 1.1 договору вказано, що договір встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником та укладається сторонами, з урахуванням статей 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом підписання сторонами двох примірників, які мають однакову юридичну силу, один з яких зберігається у постачальника, другий - у споживача. Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів (пункт 1.2 договору). Відповідно до пункту 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Згідно із пунктами 3.1, 3.2, 5.5 договору першим розрахунковим періодом постачання електричної енергії споживачу за цим договором є січень 2019, якщо інша дата не визначена комерційною пропозицією. Строк дії цього договору зазначено у розділі 13 договору. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. У пунктах 10.1 - 10.3 договору встановлено, що споживач має право в будь-який момент часу змінити постачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії з новим електропостачальником та повідомити постачальника про свій намір не менше ніж як за 21 день до закінчення розрахункового періоду, вказавши дату або строки, в які буде відбуватись така зміна (початок дії нового договору про постачання електричної енергії), якщо інше не передбачено в комерційній пропозиції. Протягом 14 календарних днів після зміни постачальника, споживач може ініціювати процедуру переходу до іншого електропостачальника. В такому випадку споживач повинен повідомити постачальника про свій намір не менше ніж як за 21 день до закінчення розрахункового періоду, якщо інше не передбачено в комерційній пропозиції. Зміна постачальника електричної енергії здійснюється згідно з порядком, встановленим ПРРЕЕ. Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами. За умови дострокового розірвання договору за ініціативою споживача, споживач зобов`язаний сплатити постачальнику передбачені обраною споживачем комерційною пропозицією штрафні санкції чи іншу фінансову компенсацію за дострокове припинення договору. Дія цього договору також припиняється у наступних випадках: анулювання постачальнику ліцензії на постачання; банкрутства або припинення господарської діяльності постачальником; у разі зміни власника об`єкта споживача; у разі зміни електропостачальника (пункти 13.1, 13.3, 13.5 договору). Відповідно до пунктів 4.1, 9.1, 10.4 додатку № 2 до договору "Комерційна пропозиція постачальника електричної енергії ТОВ "Київські енергетичні послуги" 100% попередня оплата заявлених обсягів споживання електричної енергії не пізніше ніж за 5 календарних днів до дати початку розрахункового періоду з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію. У випадку не повідомлення (повідомлення з порушенням строків) постачальника про дострокове припинення (розірвання) договору споживачем, споживач сплачує штраф у розмірі подвійної вартості електричної енергії, заявленої споживачем, як прогнозований обсяг споживання в місяці, в якому було подано повідомлення про дострокове припинення дії договору та зазначеної в додатку № 4 до договору "Прогнозовані обсяги постачання електричної енергії споживачу". За умови дострокового припинення (розірвання) договору за ініціативою споживача, споживач зобов`язаний сплатити постачальнику штрафні санкції зазначені в п. 9 комерційної пропозиції, чи іншу фінансову компенсацію за дострокове припинення договору, а також додатковий рахунок за результатами минулих розрахункових періодів, в якому буде враховано відхилення прогнозних від фактичних значень, щодо ціни та обсягів споживання. 14.03.2019 позивач отримав від ПАТ "ДТЕК Київські електромережі" лист № 01/3/06-1449 від 11.03.2019, в якому останній повідомив про отримання та погодження запиту ТОВ "Енера" на зміну з 01.04.2019 електропостачальника споживача ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот". Позивач направив відповідачу лист від 29.03.2019 № 25/4/10/5897, в якому повідомив про розірвання договору № 2083017ПВ від 28.12.2019 та про продовження його дії в частині взаєморозрахунків. В листі зазначено, що на виконання п. 3.1.10 ПРРЕЕ та відповідно до п. 10.1, 13.5, 13,6 договору позивач з 01.04.2019 не є постачальником електричної енергії для відповідача. 26.04.2019 відповідач звернувся до позивача з листом № 09-03/905, в якому просив повернути суму попередньої оплати за кількома договорами, в зв`язку з їх припиненням та про взаємозалік заборгованості позивача перед відповідачем у сумі 11404,31 грн. 16.05.2019 позивач звернувся до відповідача з листом № 25/4/7/10/8196, в якому просив сплатити штраф у зв`язку з неповідомленням відповідачем про зміну електропостачальника. До листа був долучений рахунок № 2083017/1 від 14.05.2019 щодо сплати штрафу у розмірі 491 235,84 грн. за березень 2019. Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, цей лист отриманий відповідачем 20.05.2019. Звертаючись до суду з цим позовом, позивач послався на те, що всупереч умовам договору до нього не надходило повідомлення безпосередньо від відповідача про намір змінити постачальника шляхом укладення нового договору на постачання електричної енергії з новим електропостачальником. У зв`язку з чим, позивач нарахував та заявив до стягнення штраф у розмірі 491 235,84 грн. відповідно до умов договору та комерційної пропозиції. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України). Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (стаття 275 Господарського кодексу України). За змістом статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами. Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. У договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються, зокрема, строк дії договору, умови припинення, пролонгації та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, а також умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору. Жодне положення договору постачання електричної енергії споживачу не має створювати обмежень права споживача на зміну електропостачальника. Крім того, договір не може містити положення, що накладають додаткові фінансові зобов`язання на споживача, який здійснює зазначене право. В іншому разі таке положення вважається недійсним з моменту укладення договору. Статтями 58, 59 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що споживач має право змінювати електропостачальника на умовах, визначених цим Законом та правилами роздрібного ринку. Зміна електропостачальника споживачем здійснюється на безоплатній основі у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку. Зміна електропостачальника за ініціативою споживача має бути завершена у строк не більше трьох тижнів з дня повідомлення таким споживачем про намір змінити електропостачальника. Пунктом 1.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ), встановлено, що цей нормативно-правовий акт регулює взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами. Ці Правила є обов`язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції (пункт 3.1.8 ПРРЕЕ). Споживач має право в установленому цими Правилами порядку на зміну електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії споживачу (постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг) з новим електропостачальником (пункт 6.1.1 ПРРЕЕ). За змістом пункту 6.1.3 ПРРЕЕ зміна електропостачальника за ініціативою споживача має бути завершена протягом періоду, що починається з дня повідомлення споживачем нового електропостачальника про наміри змінити попереднього електропостачальника, але у строк, що не перевищує 21 календарний день з дня вказаного повідомлення. Днем повідомлення споживачем про намір змінити електропостачальника вважається дата зафіксованого звернення споживача до нового електропостачальника щодо наміру укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу. Якщо споживач має чинний договір про постачання електричної енергії споживачу з фіксованим терміном (строком) дії, з метою уникнення штрафних санкцій за дострокове розірвання договору з боку попереднього електропостачальника споживач повинен повідомити нового електропостачальника про намір укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору. Господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (стаття 202 Господарського кодексу України). У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (частина 2 статті 653 Цивільного кодексу України). Згідно з частинами 1 і 2 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Так, договором та законом передбачено право споживача в односторонньому порядку розірвати договір з попереднім постачальником електроенергії та укласти договір з новим постачальником, для чого передбачено певну процедуру. Відповідачем дотримано процедуру зміни електропостачальника, обумовлену законодавством. Водночас, колегія суддів зазначає, що обов`язковим для виконання сторонами договором сторони передбачили обов`язок споживача повідомляти постачальника про намір змінити електропостачальну організацію та встановлено строки такого повідомлення, крім того, передбачено наслідки не виконання обов`язку з повідомлення у вигляді штрафу. Таким чином, враховуючи те, що Приватне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" не повідомило постачальника про намір змінити електропостачальну організацію за 21 день до такої зміни, тому споживач зобов`язаний сплатити постачальнику штрафні санкції передбачені договором. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ст. 230 Господарського кодексу України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України). Учасники господарських відносин, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором. Пунктами 9.1, 10.4 додатку до договору про постачання електричної енергії споживачу "Комерційної пропозиції постачальника електричної енергії ТОВ "Київські енергетичні послуги" встановлено, що у випадку не повідомлення (повідомлення з порушенням строків) постачальника про дострокове припинення (розірвання) договору споживачем, споживач сплачує штраф у розмірі подвійної вартості електричної енергії, заявленої споживачем, як прогнозований обсяг споживання в місяці, в якому було подано повідомлення про дострокове припинення дії договору та зазначеної в додатку № 4 до договору "Прогнозовані обсяги постачання електричної енергії споживачу". За умови дострокового припинення (розірвання) договору за ініціативою споживача, споживач зобов`язаний сплатити постачальнику штрафні санкції зазначені в п. 9 Комерційної пропозиції, чи іншу фінансову компенсацію за дострокове припинення договору, а також додатковий рахунок за результатами минулих розрахункових періодів, в якому буде враховано відхилення прогнозних від фактичних значень, щодо ціни та обсягів споживання. Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання. Колегія суддів зазначає, що апелянт ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не надав докази виконання умов договору щодо повідомлення постачальника про намір змінити електропостачальну організацію. Слід зазначити, що виконання відповідачем умов законодавства стосовно порядку зміни електропостачальника не спростовує його обов`язку виконувати умови укладеного ним договору. Апеляційний господарський суд, перевіривши наведений позивачем розрахунок штрафу, дійшов висновку, що сума штрафу у розмірі 491 235,84 грн. є арифметично правильною. Щодо посилань скаржника на те, що нормами ПРРЕЕ та умовами примірного договору не передбачено обов`язку споживача повідомляти попереднього електропостачальника про зміну електропостачальника та про розірвання договору з попереднім електропостачальником, колегія суддів зазначає наступне. Згідно із статтею 628 та частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Обов`язковим для виконання сторонами договором сторони передбачили обов`язок споживача повідомляти постачальника про намір змінити електропостачальну організацію та встановлено строки такого повідомлення, крім того, передбачено наслідки невиконання обов`язку з повідомлення у вигляді штрафу. Загальні положення та умови договору мають бути справедливими і прозорими, викладеними чітко і ясно, не містити процедурних перешкод, що ускладнюють здійснення прав споживача. Жодне положення договору постачання електричної енергії споживачу не має створювати обмежень права споживача на зміну електропостачальника. Крім того, договір не може містити положення, що накладають додаткові фінансові зобов`язання на споживача, який здійснює зазначене право. В іншому разі таке положення вважається недійсним з моменту укладення договору (ч. 9, 10 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії"). Пунктом 10 частини 7 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. У договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються: строк дії договору, умови припинення, пролонгації та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, а також умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору. Отже, договір може містити положення про покладення на споживача штрафу за дострокове розірвання договору і вказані положення не суперечать чинному законодавству та не обмежують право споживача вільно обирати постачальника, або змінювати постачальника. Стосовно тверджень скаржника, що, оскільки умови договору та комерційної пропозиції до нього у вказаних частинах містять умови, які створюють обмеження права на зміну електропостачальника та накладають додаткові фінансові зобов`язання на споживача за здійснення реалізації права на зміну електропостачальника, такі умови у відповідних частинах в силу приписів являються нікчемними та до них мають бути застосовані наслідки недійсності, слід вказати наступне. Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України). Суд не вбачає в укладеному сторонами договорі порушень закону, які б свідчили про його нікчемність. Доказів того, що договір у судовому порядку визнаний недійсним відповідачем суду не надано. Таким чином, доводи відповідача про нікчемність укладеного між сторонами правочину не доведено належними, допустимими та вірогідними доказами. Щодо доводів скаржника про суперечність умов укладеного ним договору умовам примірного договору, суд зазначає, що відповідно до ст. 184 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу. Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору. Відповідно до ч. 2 ст. 179 Господарського кодексу України Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, примірні договори містять орієнтовні умови, які є рекомендованими для суб`єктів господарювання, а тому відступлення сторонами від умов примірного договору не суперечить законодавству та не є підставою для порушення будь-якої зі сторін умов укладеного нею договору. Суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи апелянта про відсутність доказів понесення позивачем збитків, оскільки відсутності в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків через неналежне виконання відповідачем обов`язку за договором, не може бути єдиною самостійною підставою для відмови у стягненні штрафних санкцій або зменшення їх розміру. Стосовно клопотання відповідача про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення штафу, суд першої інстанції вірно вказав наступне. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (статті 256 Цивільного кодексу України). Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України) Згідно із статтею 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. За змістом норми частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 у справі № 6-152цс14. Як зазначено в постанові Верховного Суду України від 03.02.2016 у справі № 6-75цс15, формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов`язане не лише з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України). За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. За твердженнями відповідача, у даному випадку строк позовної давності має відраховуватись з моменту укладення ним договору з новим електропостачальником ТОВ "Енера", тобто з 28.02.2020. Однак, оскільки зазначений договір укладений між відповідачем та ТОВ "Енера", позивач не є його стороною, тому не міг бути обізнаний про його існування з моменту укладення. Натомість, матеріалами справи підтверджується, що позивач дізнався про зміну з 01.04.2019 електропостачальника Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" з листа Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" від 11.03.2019 № 01/3/06-1449, отриманого позивачем 14.03.2019, про що свідчить штемпель вхідної кореспонденції. Оскільки доказів того, що позивач був обізнаний про зазначені обставини раніше вказаної дати, матеріали справи не містять, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що саме з моменту отримання вказаного листа і розпочався строк позовної давності про стягнення штрафних санкцій у даному випадку, а саме з 14.03.2019. Проте, слід зазначити, що пунктом 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Тобто, строк позовної давності в силу пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин, дія якого триває в даний час. Враховуючи викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги", звернувшись до суду 27.01.2021, дотрималось строку позовної давності. На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін. У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції. Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Таким чином, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 у справі №910/1342/21 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 у справі №910/1342/21 слід залишити без змін. З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 у справі №910/1342/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 у справі №910/1342/21 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Приватне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот".

4. Матеріали справи №910/1342/21 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови підписано 24.06.2021. Головуючий суддя А.Г. Майданевич Судді В.В. Сулім О.М. Гаврилюк