Постанова Харківський апеляційний суд № 645/7184/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 09 лютого 2022 року м. Харків справа № 645/7184/18 провадження № 22-ц/818/1054/22, 22-ц/818/750/22 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого Пилипчук Н.П., суддів Маміної О.В., Тичкової О.Ю. за участю секретаря Гармаш К.В. учасники справи: позивач : ОСОБА_1 , відповідач: ОСОБА_2 , відповідач: ОСОБА_3 , відповідач: ОСОБА_4 , третя особа: фізична особа підприємець ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: фізична особа підприємець ОСОБА_5 , про відшкодування шкоди та захисту честі, гідності та ділової репутації, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 червня 2021 року та на додаткове рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 липня 2021 року, ухвалені суддею Шарко О.П., - В С Т А Н О В И В : У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_4 , третя особа: фізична особа підприємець ОСОБА_5 , про відшкодування шкоди та захисту честі, гідності та ділової репутації. В обгрунтування позову зазначає, що 29 жовтня 2018 року ОСОБА_3 опублікувала на інформаційному порталі «Справжня варта» за посиланням: https://varta.kharkov.ua/blogs/1000856/1202065) статтю під заголовком «Білорус приїхав до Харкова - і потрапив в трудове рабство…». Частина інформації, що міститься у вказаній статті поширена від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Зазначає, що у вказаній статті, допущено твердження про факти, які є неправдивими та наносять шкоду честі та його діловій репутації. Також, 01 листопада 2018 року, о 10 год. 22 хв. ОСОБА_3 опублікувала на веб сайті Інтернет видання Справжня варта varta.kharkov.ua за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 статтю під заголовком «Зарплату не виплатили, паспорт не віддали: які претензії звукорежисер пред`явив Харківській фірмі». Вказана стаття є змістовним продовженням статті №1 і також містить твердження, які є неправдивими та наносять шкоду честі та його діловій репутації. На його думку такі дії призводять до порушення його немайнових прав. Зокрема, у статті №1 містяться такі твердження: «Білорус приїхав до Харкова і потрапив в трудове рабство...» «… ОСОБА_6 приїхав до України задля хорошої роботи, але замість того був змушений безкоштовно працювати на шахраїв. Саундпродюсер та звукорежисер ОСОБА_7 є відомим в вузьких кола спеціалістом. Вдома працював він з білоруськими виконавцями, в тому числі й іноземними авангардними музикантами. Його непроста історія розпочалася півтори роки тому. «…Чоловіка запросили попрацювати в харківській компанії «Пларіум», яка займається виробництвом онлайн-ігор. Там він, зокрема, повинен був допомогти з нуля побудувати музичну студію європейського рівня.…». Для звукорежисера це був виклик, цікавий та привабливий…» «…Варто зазначити, що ОСОБА_8 людина з інвалідністю. Свого часу у нього були ампутовані обидві руки. Нині він часом страждає від фантомних болів. Цим скористався ОСОБА_9 такі моменти він тиснув на звукорежисера та погрожував закрити студію. А одного разу ОСОБА_10 поскаржився на біль в зубі після чого чоловіка доставили в клініку та вирвали майже всі. Він виснув припущення, що це було зроблено для того, щоб був додатковий привід для шантажу…» «…Треба звернути увагу, що ОСОБА_7 ніколи не очікував, що в демократичній та правовій країні він може постраждати від рабства, - підкреслив ОСОБА_11 так само мої колеги, білоруські правозахисники, були здивовані тим, що правоохоронна система України ніяк не намагається захистити права білорусів….». Зазначає, що виходячи з системного аналізу цитованої статті, вбачається, що автор статті ОСОБА_3 у ствердній формі вживає відносно ОСОБА_1 слово «шахрай», з системного аналізу тексту статті вбачається, твердження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_6 утримувався ОСОБА_1 у «трудовому рабстві». У статті міститься фактичне твердження ОСОБА_3 , що «…одного разу ОСОБА_10 поскаржився на біль в зубі після чого чоловіка доставили в клініку та вирвали майже всі. Він виснув припущення, що це було зроблено для того, щоб був додатковий привід для шантажу…» Тобто, вона, маючи на увазі ОСОБА_1 , стверджує, що він, з метою шантажу, вирвав ОСОБА_12 зуби. У статті №2 ОСОБА_3 зокрема робить такі фактичні твердження: «Звукорежисер та саундпродюсер ОСОБА_6 півтори роки пропрацював на харківську фірму Plarium Global. До Харкова ОСОБА_10 приїхав за запрошенням виконавчого директора українського філіалу компанії Влада Шрубека. Як повідомляла «Справжня варта», він мав взяти безпосередню участь в створенні музичної студії. Було домовлено, що йому кожного місяця сплачуватимуть по 1000 доларів заробітної плати. Також у нього взяли паспорт та пообіцяли оформити всі необхідні документи. «Я вірю людям і повірив ОСОБА_13 , зазначив ОСОБА_10 , ми домовились і я одразу почав працювати, пригадувати концепцію студії, працювати по апаратній частині». «… У вересні зі звукорежисером були розірвані стосунки. Проте документи так і не повернули, а обіцяну зарплатню так і не виплатили». Вважає, що зміст поширеної відповідачами інформації фактично вказує на нібито аморальну та його протиправну діяльність і створює уявлення про нього, як про людину, що вчинила дії, у яких можуть вбачатися ознаки злочинів, зокрема, шахрайства, незаконного позбавлення волі та катування, відповідачами була поширена недостовірна інформація стосовно нього, яка підлягає спростуванню у спосіб, в який вона була поширена. У зв`язку з чим вважає, що з відповідачів має бути стягнута моральна шкода. Факт поширення інформації відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підтверджується публікацією такої інформації у відкритому для невизначеного кола осіб доступі на веб сайті у глобальній мережі Інтернет. Прізвище та ім`я ОСОБА_14 прямо зазначаються в статті, де також міститься вказівка на місце роботи та його посаду Харківську компанію «Пларіум», де він займав посаду заступника директора, що дає змогу однозначно ідентифікувати його особу. ТОВ «Пларіум» є єдиною юридичною особою у м. Харкові, що використовує у своїй діяльності дане комерційне найменування. Та знак для товарів та послуг « ІНФОРМАЦІЯ_2 », займається розробкою мобільних та браузерних онлайн ігор. Таким чином, вказуючи у статті прізвище ОСОБА_15 відповідачі мають на увазі саме його. Компанія «Пларіум» не має жодного відношення до відносин, які склалися між позивачем та ОСОБА_16 . Також зазначає, що він ніколи не здійснював щодо ОСОБА_17 чи інших осіб дій, що містять в собі ознаки шахрайства, відповідач ОСОБА_18 допустила твердження про вчинення позивачем діяння, яке відповідно до діючого законодавства є злочином, у той час, як він ніколи не вчиняв жодних дій, спрямованих на заволодіння майном ОСОБА_4 , останній ніколи йому не передавав будь яке майно чи документи. Факти притягнення його до кримінальної відповідальності відсутні. Між ним та ОСОБА_4 існували домовленості про творчу співпрацю, за її результатами між ними було укладено цивільно правовий договір про відчуження ОСОБА_19 частини належних йому суміжних прав на фонограми музичних творів з виплатою останньому винагороди за відчуження прав. Між ним та ОСОБА_20 не існувало трудових відносин, він ніколи не просив та отримував від ОСОБА_10 чи його представників його паспорт, поширення такої недостовірної інформації, на його думку, є умисною дезінформацією, небажання відповідача ОСОБА_4 залишати територію України. Також зазначає, стосовно тверджень відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про те, що останньому вирвали зуби з метою шантажу, то це є перекручуванням фактичних обставин, що повністю суперечать фактичним обставинам, оскільки дійсно ОСОБА_4 скаржився на проблеми з зубами, на його прохання було проведено обстеження, за результатами якого встановлено пошкодження зубів, запропоновано тривалий курс лікування, що включає установку імплантів зубів, він погодився оплатити таку процедуру, без жодних умов про повернення коштів, тобто твердження відповідача «про вирвані для шантажу зуби» є перекручування фактів, має на меті маніпулювання суспільною думкою. Враховуючи характер використаних відповідачами мовних засобів, категоричність і однозначність відповідних словосполучень та формулювань, інформація, яка була поширена відповідачами є твердженням фактів, яких не існувало, а частково про факти, яких не існувало, а частково про факти, які існували, однак, відомості про них є перекрученими та не відповідають дійсності, тобто поширена відповідачами інформація, є твердженнями про факти і не може розглядатися як критика чи оціночне судження, вказанні вище твердження, які містяться у статтях, є на його думку, є недостовірною інформацією негативного характеру, що принижує честь і гідність та завдає шкоди його діловій репутації. За таких обставин вважає, що він має право на справедливу сатисфаксію, що полягає у визнанні інформації недостовірною, зобов`язанні відповідачів спростувати таку інформацію та відшкодувати позивачу моральну шкоду. Просить суд: 1.визнати інформацію, поширену ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_19 у статті « ОСОБА_21 приїхав до Харкова і потрапив в трудове рабство» на інформаційному порталі «Справжня варта» (джерело за посиланням: https://varta.kharkov.ua/blogs/1000856/1202065), а саме: «Білорус приїхав до Харкова - і потрапив в трудове рабство…» « ОСОБА_6 приїхав до України задля хорошої роботи, але замість того був змушений безкоштовно працювати на шахраїв.» «… Чоловіка запросили попрацювати в Харківській компанії «Пларіум», яка займається виробництвом онлайн-ігор. Там він, зокрема, повинен був допомогти з нуля побудувати музичну студію європейського рівня....» «..Цим скористався Шрубек. В такі моменти він тиснув на звукорежисера та погрожував закрити студію. А одного разу ОСОБА_10 поскаржився на біль в зубі - після чого чоловіка доставили в клініку та вирвали майже всі. Він висунув припущення, що це було зроблено для того, щоб був додатковий привід для шантажу...» «..Треба звернути увагу, що ОСОБА_7 ніколи не очікував, що в демократичній та правовій країні він може постраждати від рабства...» - недостовірною та такою, що порушує право ОСОБА_15 на недоторканність честі, гідності та ділової репутації та завдала йому моральної шкоди. 2.визнати інформацію, поширену ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_19 у статті «Зарплату не виплатили, паспорт не віддали: які претензії звукорежисер пред`явив Харківській фірмі» на інформаційному порталі «Справжня варта», (джерело за посиланням: https://varta.kharkov.ua/news/citv/1202108. а саме: «Звукорежисер та саундпродюсер ОСОБА_6 півтори роки пропрацював на Харківську фірму Plarium Global. До Харкова Жуков приїхав за запрошенням виконавчого директора українського філіалу компанії Влада Шрубека. Як повідомляла «Справжня варта», він мав взяти безпосередню участь в створенні музичної студії. Було домовлено, що йому кожного місяця сплачуватимуть по 1000 доларів заробітної плати. Також у нього взяли паспорт та пообіцяли оформити всі необхідні документи. Я вірю людям - і повірив ОСОБА_13 , - зазначив ОСОБА_10 , - ми домовились і я одразу почав працювати, пригадувати концепцію студії, працювати по апаратній частині». «... У вересні зі звукорежисером були розірвані стосунки. Проте документи так і не повернули, а обіцяну зарплатню так і не виплатили» - недостовірною та такою, що порушує право ОСОБА_15 на недоторканність честі, гідності та ділової репутації та завдала йому моральної шкоди. Зобов`язати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 протягом десяти днів з моменту набрання законної сили судовим рішенням спростувати поширену недостовірну інформацію у спосіб, в який вона була поширена, шляхом розміщення на статті про відповідне спростування на інформаційному порталі «Справжня варта» (джерело за посиланням: https://varta.kharkov.ua.) Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_15 в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 201 042грн. Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 червня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано інформацію, поширену ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_19 у статті «Білорус приїхав до Харкова і потрапив в трудове рабство» на інформаційному порталі «Справжня варта» (джерело за посиланням: https://varta.kharkov.ua/blogs/1000856/1202065), а саме: «Білорус приїхав до Харкова - і потрапив в трудове рабство…» « ОСОБА_6 приїхав до України задля хорошої роботи, але замість того був змушений безкоштовно працювати на шахраїв.» «… Чоловіка запросили попрацювати в Харківській компанії «Пларіум», яка займається виробництвом онлайн-ігор. Там він, зокрема, повинен був допомогти з нуля побудувати музичну студію європейського рівня....» «..Цим скористався Шрубек. В такі моменти він тиснув на звукорежисера та погрожував закрити студію. А одного разу ОСОБА_10 поскаржився на біль в зубі - після чого чоловіка доставили в клініку та вирвали майже всі. Він висунув припущення, що це було зроблено для того, щоб був додатковий привід для шантажу...» «..Треба звернути увагу, що ОСОБА_7 ніколи не очікував, що в демократичні та правовій країні він може постраждати від рабства...». недостовірною та такою, що порушує право ОСОБА_15 на недоторканність честі, гідності та ділової репутації та завдала йому моральної шкоди. Визнано інформацію, поширену ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_19 у статті «Зарплату не виплатили, паспорт не віддали: які претензії звукорежисер пред`явив Харківській фірмі» на інформаційному порталі «Справжня варта», (джерело за посиланням: https://varta.kharkov.ua/news/citv/1202108. а саме: «Звукорежисер та саундпродюсер ОСОБА_6 півтори роки пропрацював на Харківську фірму Plarium Global. До Харкова Жуков приїхав за запрошенням виконавчого директора українського філіалу компанії Влада Шрубека. Як повідомляла «Справжня варта», він мав взяти безпосередню участь в створенні музичної студії. Було домовлено, що йому кожного місяця сплачуватимуть по 1000 доларів заробітної плати. Також у нього взяли паспорт та пообіцяли оформити всі необхідні документи. Я вірю людям - і повірив ОСОБА_13 , - зазначив ОСОБА_10 , - ми домовились і я одразу почав працювати, пригадувати концепцію студії, працювати по апаратній частині». «... У вересні зі звукорежисером були розірвані стосунки. Проте документи так і не повернули, а обіцяну зарплатню так і не виплатили». Зобов`язано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 протягом десяти днів з моменту набрання законної сили судовим рішенням спростувати поширену недостовірну інформацію у спосіб, в який вона була поширена, шляхом розміщення на статті про відповідне спростування на інформаційному порталі «Справжня варта (джерело за посиланням: https://varta.kharkov.ua.) Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_15 в рахунок відшкодування моральної шкоди 40 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_15 сплачений судовий збір у розмірі 1240,15грн. Додатковим рішенням цього ж суду від 07 липня 2021 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000грн. та витрати на здійснення перекладу документів для направлення судового доручення у розмірі 3 600грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що визнавши поширену інформацію недостовірною та зобов`язавши відповідачів її спростувати, суд першої інстанції не взяв до уваги відсутність достатнього балансу для необхідності втручання суду у процес реалізації особою права на свободу вираження поглядів. Так, особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбачено статтею 10 Конвенції. Також зазначила, що позивачем не було надано жодного доказу про порушення його прав, а також настання негативних наслідків відповідним порушенням. Також ОСОБА_3 подана апеляційна скарга на додаткове рішення, в якій він просить його скасувати та відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що висновок суду першої інстанції про ухвалення додаткового рішення є передчасним, оскільки обставина сплати гонорару є недоведеною. У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. За статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Разом з тим, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду не відповідає. Ухвалюючи рішення про визнання вказаної вище інформації, поширеної ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_19 недостовірною та такою, що порушує право ОСОБА_15 на недоторканність честі, гідності та ділової репутації та завдала йому моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що поширена останніми інформація стосується конкретних тверджень та висловлювань. Поширена інформація є твердженнями відповідачів про факти, які не можуть вважатися оціночними судженнями. В матеріалах справи відсутні докази того, що поширена відповідачами інформація відповідає дійсності, а тому є недостовірної та такою, що порочить честь та гідність позивача. Оскільки відповідачами було поширену по відношенню до позивача недостовірну інформацію,, яка порушує право останнього на недоторканність честі, гідності та ділової репутації, з відповідачів підлягає стягненню на користь позивача моральна шкода в розмірі 40 000грн. Проте, погодитися з таким висновком суду колегія суддів не може, виходячи з наступного. Відповідно до статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. В частині 1 статті 16 ЦК України вказано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права чи інтересу. Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством. Главою 22 Цивільного кодексу України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України) та право на недоторканість ділової репутації (стаття 299 ЦК України). Частинами 1, 3, 4 статті 269 ЦК України, передбачено, що особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом, особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою, особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно. Відповідно до положень Конституції України. ч.1 ст. 270 ЦК України, фізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості. Згідно ст. 271 ЦК України, зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя. В ч.1 ст. 277 ЦК України вказано, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. За правилами ч.4 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Відповідно до положень ст.280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню. Згідно ст.ст.297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації. Згідно ст.30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду. Пленум Верховного Суду України у пункті 15 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснив судам, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. За змістом частини першої статті 302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію. Кожен має право на свободу вираження поглядів в розумінні статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. За положеннями статті 29 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року № 2657-XIIсуспільство має право на отримання суспільно необхідної інформації і предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо. При цьому суспільство також має право на отримання інформації яка відповідає дійсності та надає можливість суспільству здійснити її оцінку самостійно на основі усіх фактів та різноманіття думок щодо оцінки такої інформації та її значення для суспільства, тому так важливо, щоб інформація, яка розповсюджується будь-ким, а особливо засобами масової інформації або лідерами суспільної думки, посадовими особами, державними службовцями, відповідала дійсності з одного боку, а з іншого була суспільно значуща та задовольняла попит суспільства на необхідність контролю за діяльністю державних органів та їх посадових осіб. У рішенні ЄСПЛ у справі «Lingens v. Austria» суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції. У даній справі ЄСПЛ вказав, що: «Суд повинен нагадати, що свобода вираження поглядів гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» або тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе». Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом. Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування. З огляду на статтю 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки дійсності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні статті 10 Конвенції. Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Такий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі №203/360/20, від 01 лютого 2018 року у справі № 757/33799/15-ц, а також постанові Верховного Судом України від 29 листопада 2017 року у справі № 6-639цс17. Чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а публічні особи мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики. У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, як на підставу своїх позовних вимог, що відповідачами на інформаційному порталі «Справжня варта» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 » та на веб сайті Інтернет видання Справжня варта ІНФОРМАЦІЯ_3 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 у статті під заголовком «Зарплату не виплатили, паспорт не віддали: які претензії звукорежисер пред`явив Харківській фірмі» - відносно нього була поширена неправдива інформація, яка наносить шкоду його честі та діловій репутації, а саме про те, що: він начебто є «шахраєм»; ОСОБА_6 утримувався ним у «трудовому рабстві»; він займається «шантажем»; забрав у відповідача ОСОБА_2 паспорт; не виплачує заробітну плату. Зазначає, що поширена відповідачами інформація фактично вказує на нібито аморальну та його протиправну діяльність і створює уявлення про нього, як про людину, що вчинила дії, у яких можуть вбачатися ознаки злочинів. З`ясувавши обставини справи, на які ОСОБА_1 посилається як на підставу заявлених вимог колегія суддів вважає, що хоча опублікована спірна інформація й містить елементи провокативного характеру, однак її не можна витлумачити як таку, що містить фактичні дані, оскільки вона є оцінкою дій і не містить ствердження про порушення саме позивачем законодавства чи моральних принципів, а лише дає можливість проаналізувати та сприйняти зміст інформації згідно з власними суб`єктивними переконаннями. При цьому шахрай - це той, котрий дурить інших, зловживаючи їх довірою, в корисливих цілях; аферист, пройдисвіт, злодій, ошуканець, обманщик, проноза, пройда, крутій, брехун, людина, нечиста на руку. Застосування у спірних статтях слів «шахрай» не можна розцінювати як звинувачення позивача у кримінальному правопорушенні, оскільки таке слово може носити склад провокативного забарвлення і може мати різні поняття щодо діяльності особи. Аналогічний висновок стосується й застосування у спірних статях слів «шантаж», «трудове рабство». Баланс між приватним інтересом щодо захисту репутації позивача та публічним інтересом знати суспільно необхідну інформацію не було порушено. Особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбачено статтею 10 Конвенції. Крім того, матеріали справи не містять доказів стосовно того, що відповідачі публічно звинуватили позивача у вчиненні злочину. Посилання позивача на те, що зміст статті щодо нього є фактичним твердженням про вчинення злочину, є помилковими, оскільки висловлювання визнані судом недостовірними є знеособленими, тобто не конкретизовані та стосуються невизначеного кола осіб. З урахуванням наведених норм матеріального права, практики Європейського суду з прав людини, належним чином дослідивши та оцінивши надані сторонами докази, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання вказаної інформації недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_1 та зобов`язання її спростування, оскільки остання не містить фактичних тверджень відносно позивача, а тому не може бути предметом судового захисту у розумінні статті 277 ЦК України. Оскільки позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди є похідними, тому вони також не підлягають задоволенню. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням викладеного рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухвалення нового про відмову в задоволенні позову. Керуючись ст. ст. 371, 374, п. 4 ч. 3 ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити. Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 червня 2021 року в частині задоволених позову про визнання інформації недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_15 , про зобов`язання спростувати поширену інформацію та про стягнення моральної шкоди скасувати і у задоволенні цих позовних вимог відмовити. Додаткове рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 липня 2021 року скасувати. Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 22 лютого 2022 року. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.В. Маміна О.Ю. Тичкова