Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/22883/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 лютого 2022 р. Справа № 520/22883/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бартош Н.С., Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Рубан В.В.) від 15.11.2021 року по справі № 520/22883/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання протиправними та скасування постанови, припису, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому просила: - визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №404-ДК/0220По/08/01/-21 від 07.10.2021 року, складену начальником відділу державного контролю за використанням та охороною земель №5 Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Сем`ян Вадима Анатолійовича, якою визнано позивача винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170,00 грн., провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити; - визнати протиправним та скасувати припис державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель - головним спеціалістом відділу здійснення державного контролю за використанням та охоронною земель №5 Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Чернова Генадія Костянтиновича №404-ДК/0303Пр/03/01/-21 від 07.10.2021 року. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2021 року позовну заяву повернуто позивачу. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просила її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Вказує, що оскаржені позивачем у позовній заяві припис і постанова по справі про адміністративне правопорушення винесені одними і тими ж посадовими особами відповідача, на підставі одних і тих же обставин, а позовні вимоги, об`єднані позивачем у позовній заяві, й пов`язані між собою підставами позову та поданими документами, тому правила об`єднання позивних вимог ним не порушено. Вказує, що оскільки одна з вимог, заявлених позивачем підсудна окружному адміністративному суду, а інша - місцевому загальному суду як адміністративному суду, з урахуванням положень частини 3 статті 21 КАС України, таку справу розглядає окружний адміністративний суд. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 294 КАС України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові). Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2022 року відкрито апеляційне провадження, закінчено підготовку та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Відповідач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Повертаючи позовну заяву позивачу, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач порушила правила об`єднання позовних вимог в одній позовній заяві, а роз`єднання позовних вимог з їх подальшим розглядом окружним адміністративним судом за таких обставин є неможливим. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом. Главою 2 розділу І Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено правила віднесення справ до адміністративної юрисдикції. При цьому, КАС України розрізняє предметну, інстанційну та територіальну юрисдикцію (підсудність). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України (норми якої визначають справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України). Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. В свою чергу, ст. 20 КАС України, якою закріплено правила розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів, визначено перелік справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним, та справ, які підсудні окружним адміністративним судам. Так, ч. 2 ст. 20 КАС України передбачено, що окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Судовим розглядом встановлено, що позовні вимоги не різняться за своїм предметом, оскільки стосуються оскарження рішень, які прийняті одним і тим же суб`єктом владних повноважень на основі виявлення одного правопорушення, за результатом однієї і тієї ж перевірки. Відповідно до ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами. В свою чергу, припис внесений відповідача не може трактуватись як рішення суб`єкта владних повноважень, що прийняте у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, а тому такий підлягає оскарженню до окружного адміністративного суду. Водночас, ст. 21 КАС України визначені правила розгляду кількох пов`язаних між собою вимог, згідно ч.ч. 1-3 якої, позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою. Якщо справа щодо пов`язаних вимог територіально підсудна різним місцевим адміністративним судам, то її розглядає один з цих судів за вибором позивача. Якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд. У відповідності до п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу). Таким чином, у разі якщо у позові об`єднані позовні вимоги, що предметно підсудні різним адміністративним судам, справа за таким позов підлягає розгляду окружним адміністративним судом, при дотриманні позивачем правил об`єднання позовних вимог. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 09.10.2019 р. по справі № 540/2229/18 (адміністративне провадження № К/9901/4354/19). Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, враховує вказані висновки Верховного Суду щодо застосування норм права. Крім того, згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. В цьому випадку позивач звернувся із заявленим позовом до окружного адміністративного суду, в якому ним були об`єднані позовні вимоги, що предметно підсудні різним адміністративним судам, що цілком відповідає наведеним вимогам КАС України. Посилання суду першої інстанції на приписи ч. 5 ст. 172 КАС України, якою передбачено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам, колегія суддів зазначає, що категорія справ, щодо яких визначено виключну підсудність визначена у ст. 27 КАС України і предмет спору у даній справі не підпадає під категорію справи, що визначені у ст. 27 КАС України. Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви. Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 312 КАС України). Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання (ст. 320 КАС України). З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2021 року по справі №520/22883/21 скасувати. Справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання протиправними та скасування постанови, припису направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її підписання та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло А.М. Григоров