Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 138/581/26

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 138/581/26 Головуючий у 1-й інстанції: Київська Т.Б. Суддя-доповідач: Томчук А.В. 28 квітня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Томчука А.В. суддів: Драчук Т. О. Савицької Н.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 02 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання розглянути заяву про закриття провадження у справі та зобов`язання скасувати всі застосовані заходи примусу В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся у Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просив: - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині розгляду заяви від 29.01.2026 про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення (ч. 7 статті 38, статті 247 КУпАП; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 скасувати всі застосовані заходи примусу відносно ОСОБА_1 , а саме: - виправити відомості у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом виключення інформації щодо порушення правил військового обліку та подання його у розшук; - направити повідомлення відповідним органам Національної поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 02.03.2026 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання розглянути заяву про закриття провадження у справі та зобов`язання скасувати всі застосовані заходи примусу. Не погодившись із прийнятою ухвалою, представник позивача оскаржив таку в апеляційному порядку. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на приписи частини 1 статті 286 КАС України, частини 3 статті 27 КАС України, та вказує, що законом визначена виключна підсудність, згідно з якою вимоги ОСОБА_1 , заявлені у цьому спорі мають розглядатись виключно місцевим загальним судом як адміністративним судом. Відповідно представник апелянта просить скасувати ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 02.03.2026. а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Відповідач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а ухвалу суду скасувати, виходячи з наступного. Так, постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що предметна юрисдикція даного спору не належить до компетенції місцевого загального суду, оскільки предметом позову є оскарження бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка полягає у не розгляді заяви від 29.01.2026 про закриття провадження у справі про адміністративну відповідальність, тобто з приводу невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Суд дійшов висновку, що відповідно до розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів справа підсудна Вінницькому окружному адміністративному суду. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до приписів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У рішенні від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб місцевих органів виконавчої влади, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України та статті 6 КАС України у порядку адміністративного судочинства. За правилами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду. Водночас приписи пункту 1 частини 1 статті 20 КАС України визначають, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. В свою чергу особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності регламентовано статтею 286 КАС України, частиною першої якої передбачено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до статті 287 КпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Отже, приписами КпАП України прямо закріплено право оскарження постанови про адміністративне правопорушення, зокрема, особою, щодо якої її винесено. При цьому таке право щодо постанов по справі про адміністративне правопорушення, винесеної іншим органом (посадовою особою), до яких належить посадова особа ДІАМ України, може бути реалізоване як шляхом подання скарги до вищестоящого органу (вищестоящої посадової особи), так і у спосіб звернення до місцевого загального суду як адміністративного. У свою чергу судом апеляційної інстанції враховується, що у статті 284 КпАП України визначені види постанов по справі про адміністративне правопорушення. Так, цією статтею передбачено, що по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу. В свою чергу приписами пункту 7 частини 1 статті 247 КпАП України регламентовано, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, крім іншого, у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Отже, у розумінні наведених вище приписів КпАП України, постанова про закриття справи про адміністративне правопорушення на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КпАП України належить до одного з видів постанов по справі про адміністративне правопорушення, право на оскарження яких, зокрема, у судовому порядку особою, щодо якої її винесено, гарантовано ст. 287 КпАП України. Під час апеляційного перегляду судового рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області, з`ясовано, що предметом заявленого спору позивач визначив саме бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині розгляду заяви від 29.01.2026 про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. При цьому метою цього позову є саме закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, а підставами позову сторона позивача визначає закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. В свою чергу особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності регламентовано статтею 286 КАС України, та частина перша якої визначає, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. За таких обставин, зважаючи на предмет та підстави заявленого спору колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що предметна юрисдикція цього спору не належить до компетенції місцевого загального суду, оскільки такий висновок прямо суперечить положенням статті 286 КАС України. Як вже було зазначено вище, із змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прямо випливає, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 Європейський суд з прав людини дійшов до висновку, що сама конструкція статті 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що частина 1 статті 6 Конвенції містить у собі й невід`ємне право особи на доступ до суду. Отже, системний аналіз положень Конвенції, практики Європейського суду з прав людини та національного законодавства, а також встановлені вище обставини, свідчить, що постановлена без урахування норм процесуального права оскаржувана ухвала зумовила утворення перешкод особі у доступі до правосуддя, у зв`язку з чим підлягає скасуванню. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи, що спір у цій справі стосується оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, судова колегія приходить до висновку про необґрунтованість постановленої Могилів- Подільським міськрайонним судом Вінницької області оскаржуваної ухвали. Разом з тим, відповідно до частини другої статті 20 КАС України окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті. За таких обставин та урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що дана справа, підсудна Могилів- Подільського міськрайонного суду Вінницької області як адміністративному, у зв`язку із чим неправомірним є висновок суду першої інстанції про необхідність відмови у відкритті провадження у даній адміністративній справі, з огляду на що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, оскільки постановлена внаслідок порушення норм процесуального права. Згідно з частиною третьою статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про відмову у відкритті провадження у справі було порушено норми процесуального права, у зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити - ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 02 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання розглянути заяву про закриття провадження у справі та зобов`язання скасувати всі застосовані заходи примусу скасувати. Справу направити до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий Томчук А.В. Судді Драчук Т. О. Савицька Н.В.