Постанова 4855 № 320/9159/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/9159/23 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 серпня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Єгорової Н.М., суддів - Федотова І.В., Чаку Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними дій, - В С Т А Н О В И Л А: У березні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач, Офіс) про визнання протиправним направлення Офісом скарги ОСОБА_1 керівнику Запорізької обласної прокуратури. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року відмовлено у відкритті провадженні у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України у зв`язку з тим, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів поліції та прокуратури у межах кримінального провадження не належать до юрисдикції адміністративних судів та підлягає розгляду у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її та повернути справу до Київського окружного адміністративного суду. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом не було враховано, що звернення Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності та народного депутата України Задорожного А.В. не були надіслані у межах будь-якого кримінального провадження, а відтак цей спір належить до юрисдикції адміністративного суду. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02 серпня 2023 року. У відзиві на апеляційну скаргу Офіс просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що суд правильно вказав на належність спірних правовідносин до тих, що підлягають розгляду у порядку КПК України, що підтверджується численною практикою Великої Палати Верховного Суду. Крім іншого, зауважує, що звернення Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності та народного депутата України Задорожного А.В. із скаргами ОСОБА_1 були скеровані керівнику Запорізької обласної прокуратури в порядку КПК України та Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв, повідомлень про вчинені правопорушення, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 03 грудня 2012 року №125. У додаткових поясненнях ОСОБА_1 зазначає, що із змісту відзиву на апеляційну скаргу вбачається, що дії народних депутатів України є протиправними з огляду на рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року №4-рп/2002 та від 11 квітня 2000 року №4-рп/2000. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, керуючись приписами п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, виходив з того, що заявлені позовні вимоги спрямовані на захист прав ОСОБА_1 у площині правового регулювання кримінально-процесуального законодавства, а тому відповідні позовні вимоги підлягають розгляду у порядку КПК України, а безпосередня участь у спорі суб`єкта владних повноважень не може бути безумовною підставою для віднесення спору до публічно-правового у розумінні КАС України. З такими висновками суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб місцевих органів виконавчої влади, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства. Частина 1 статті 2 КАС України регламентує необхідність справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Із змісту п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України випливає, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з, у тому числі, іншим суб`єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих осіб, відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних (публічно-владних) управлінських функцій. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Наведеними положеннями процесуального закону окреслюється перелік повноважень адміністративного суду при вирішенні питання про правомірність рішень, дій чи бездіяльності осіб, яким делеговані повноваження зі здійснення владних (публічно-владних) управлінських функцій. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово підкреслював, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, як правильно підкреслено судом першої інстанції, сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Матеріали справи свідчать, що за наслідками розгляду заяв ОСОБА_1 , в яких він просив, зокрема, відкрити кримінальне провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 163, ч. 1 ст. 182 КК України, Запорізьке районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області листом від 31 січня 2023 року №Р-80еп/40/04-2023 повідомило позивача, що підстав для прийняття рішення про внесення відповідних відомостей про Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) недостатньо, у зв`язку з цим розгляд заяв проводився за правилами Закону України «Про звернення громадян». У зв`язку з викладеним у лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності та народного депутата України Задорожного А.В. із скаргою на дії Головного управління Національної поліції в Запорізькій області та Запорізької обласної прокуратури, в якій просив: здійснити перевірку за зверненням; винних у бездіяльності щодо внесення до ЄРДР посадових осіб, осіб, що здійснили інші дисциплінарні проступки, притягнути до дисциплінарної відповідальності; за заявою від 24 січня 2023 року внести відомості до ЄРДР та витяг надати заявнику. Указані скарги позивача були направлені адресатами Генеральному прокурору депутатським зверненням від 07 березня 2023 року №115д9/10-2023/47575 та листом від 09 березня 2023 року №04-27/12-2023/48597. Листами від 13 березня 2023 року №09/1/1-19377ВИХ-23/09/1/1-3427-23 та №09/1/1-19388ВИХ-23/09/1/1-3427-23 Офіс повідомив ОСОБА_1 про те, що скарги скеровані керівнику Запорізької обласної прокуратури для перевірки та вжиття, за наявності підстав, заходів реагування. Крім того, роз`яснено, що реєстрація кримінальних правопорушень шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР слідчим (прокурором), під юрисдикцією якого знаходить місце вчинення кримінального правопорушення, не суперечить положенням ст. ст. 214, 218 КПК України. Отже, на переконання судової колегії, предметом спору у цій справі є неналежні, на думку позивача, дії відповідача щодо розгляду його скарг на дії посадових осіб Головного управління Національної поліції в Запорізькій області та Запорізької обласної прокуратури щодо невнесення відомостей в ЄРДР. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства. У свою чергу, за правилами ч. 1 ст. 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Із змісту приписів ч. ч. 1, 2, 4 ст. 214 КПК України вбачається, що слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов`язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається. За правилами п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, зокрема: бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування. Відповідно до ч. 2 ст. 303 КПК України скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу. Отже, наведеними правовими нормами визначено суб`єктний склад, процедуру ініціювання і початку досудового розслідування, а також порядок оскарження дій чи бездіяльності слідчого або прокурора у разі нездійснення ними процесуальних дій, які вони зобов`язані вчинити у визначений цим Кодексом строк. Як було підкреслено вище, звернення до суду з цим позовом обумовлене неналежними, на думку позивача, діями відповідача із розгляду скарг на дії працівників Головного управління Національної поліції в Запорізькій області та Запорізької обласної прокуратури, вчинені за наслідками розгляду заяв ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення. Тобто, у межах спірних правовідносин позивач діє як учасник кримінального провадження, права і обов`язки якого визначені кримінальним процесуальним законом, тому спір у цій справі не може бути предметом розгляду в адміністративному суді. Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 705/406/18 та від 13 березня 2019 року у справі № 813/1596/18, яка застосовується й Верховним Судом, зокрема, у постанові від 26 грудня 2022 року у справі № 620/15343/21. Доводи апеляційної скарги про те, що у межах цього спору відсутнє кримінальне провадження, а відтак цей спір підлягає розгляду саме за правилами адміністративного судочинства в силу п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, судова колегія вважає помилковим, оскільки, як було встановлено раніше, адресовані позивачем скарги стосувалися оскарження дій працівників Головного управління Національної поліції в Запорізькій області та Запорізької обласної прокуратури, вчинені за наслідками розгляду заяв ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення, щодо оскарження яких приписами КПК України встановлений спеціальний окремий порядок. До того ж, як зазначено у ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, може бути оскаржена заявником, до якого у межах цих правовідносин на цьому етапі належить позивач. Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спір у цій справі не є публічно-правовим, а вимоги позивача про оскарження дій Офісу під час розгляду скарг на дії працівників Головного управління Національної поліції в Запорізькій області та Запорізької обласної прокуратури, вчинених за наслідками розгляду заяв ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення, повинні бути розглянуті лише в межах кримінального, а не адміністративного судочинства. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 170, 242-244, 250, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя Н.М. Єгорова Судді І.В. Федотов Є.В. Чаку