Постанова 4851 № 542/1743/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 лютого 2022 р. Справа № 542/1743/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Бершова Г.Є. суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. за участю секретаря судового засідання Ігнатьєвої К.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 24.12.2021 (суддя Шарова-Айдаєва О.О., смт Нові Санжари) по справі № 542/1743/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Полтавській області , Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліцїі про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження по справі, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Новосанжарського районного суду Полтавської області з позовною заявою до Головного управління Національної поліції у Полтавській області (надалі також відповідач-1, ГУНП в Полтавській області) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, закриття справи про адміністративне правопорушення. Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваної постанови, позивач зазначив, що приймаючи оскаржувану постанову, службова особа патрульної поліції виходила з висновку про порушення позивачем вимог пункту 19.1 (а) ПДР України, а саме: що позивач керував транспортним засобом ЗАЗ DAEWOO Т13110, державний номерний знак НОМЕР_1 , в місті Полтава по вул. Європейській, 146, в темну пору доби, не увімкнувши ближнє світло фар, чим порушив п. 19.1 (а) ПДР України, за що передбачена відповідальність відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі також КУпАП). На думку позивача, факт порушення ним ПДР України щодо керування транспортним засобом в темну пору доби без увімкненого ближнього світла фар, ґрунтується на припущеннях та не підтверджений належними доказами. Зазначено, що працівник поліції не надав доказів, де було б зафіксовано той факт, що він керував транспортним засобом в темну пору доби з вимкненими фарами. Вказано, що інспектором порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, не роз`яснено суть обвинувачення, не вручено постанову, не надано доказів на вимогу позивача та порушено його право на захист. В оскаржуваній постанові в графі «До постанови додається» не зазначено будь-яких доказів. З огляду на вказане, позивач просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення, закрити адміністративну справу через відсутність складу адміністративного правопорушення та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на його користь витрати на оплату судового збору та витрати на правничу допомогу. Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 24.12.2021 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено. Позивач не погодився із таким рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 18 вересня 2021 року о 00 год. 55 хв. інспектором взводу 1 роти № 2 батальйону УПП в Полтавській області старшим лейтенантом Рубаном Е.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА № 151752, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. (а.с. 12). Зі змісту вказаної постанови вбачається, що співвідповідач прийшов до висновку про порушення ОСОБА_1 п. 19.1 (а) ПДР України, за що передбачена відповідальність частиною 2 статті 122 КУпАП, у зв`язку з тим, що 18.09.2021 о 00 год. 48 хв. в м. Полтава по вул. Європейській, 146, водій керував транспортним засобом ЗАЗ DAEWOO Т13110, державний номерний знак НОМЕР_1 в темну пору доби, не увімкнувши ближнє світло фар, чим порушив п. 19.1 (а) ПДР України. Постанова на місці її складення позивачу вручена не була, від її підпису позивач відмовився, з огляду на що УПП в Полтавській області відповідна постанова була направлена засобами поштового зв`язку за адресою, зазначеною в такій постанові (а.с. 78-81). Позивач, вважаючи постанову серії БАА № 151752 від 18.09.2021 року, протиправною, звернувся з цим позовом до суду. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з дотриманням частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, й постанова по справі про адміністративне правопорушення відповідає вимогам статті 283 КУпАП та стягнення накладено в межах санкції частини 2 статті 122 КУпАП. Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Так, відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з п.п. а) п.9.1 розділу 9 ПДР України у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: на всіх механічних транспортних засобах фари ближнього (дальнього) світла. Частина 2 статті 122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди. В п.1 ст.247 КУпАП зазначено, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. В ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно зі ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідно до частини 3 статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб,яким здійсненофото абовідеозапис (якщотакий записздійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено. У випадках, передбачених статтею 258 КУпАП (випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається), копія постанови у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення (стаття 285 КУпАП). Колегією суддів встановлено, що позивач зазначає на порушення працівником патрульної поліції вимог чинного законодавства у зв`язку із застосуванням спрощеного підходу розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки інспектор не ознайомив позивача з доказами вчинення правопорушення на місці, не роз`яснив суть обвинувачення, не вручив постанову, а також зазначив про відсутність у постанові посилань на будь-які докази, на підставі яких вона винесена. З матеріалів справи судом встановлено, що в оскаржуваній постанові в графі «До постанови додаються» міститься посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис правопорушення, а саме: міститься вказівка на камеру ВІ -0108 та реєстратор Астрінг. Отже, твердження позивача в цій частині колегією суддів відхиляються у зв`язку із їх необґрунтованістю. Колегією суддів оглянуто відеозаписи, долучені відповідачем до матеріалів справи, з яких встановлено, що транспортний засіб ЗАЗ DAEWOO Т13110, державний номерний знак НОМЕР_1 , в темну пору доби о 00 год. 48 хв., повернувши на перехресті автомобільної дороги Київ-Харків та вул. Європейська, почав рухатись в напрямку смт Нові Санжари, на зустріч автомобілю патрульної поліції. З відеозапису судом встановлено, що на даному транспортному засобі були увімкнені габаритні вогні, оскільки світло фар на транспортному засобі позивача не освітлювало дорогу, а лише позначало автомобіль, вказуючи на його габарити. Окрім того, з оглянутого відеозапису вбачається, що позивач і сам не заперечував даного факту, а лише послався на можливу несправність запобіжників. Твердження позивача про порушення його права на захист, нероз`яснення суті обвинувачення, невручення постанови, ненадання доказів вчинення правопорушення на вимогу позивача спростовуються матеріалами справи та оглянутими відеозаписами. Так, з досліджених відеозаписів з нагрудної камери патрульного поліцейського ВІ-0108 (202109180613080001507; 202109180614090001508; 20210918061444001510) судом встановлено, що позивач не виявляв на місці зупинки транспортного засобу бажання скористатись правовою допомогою та не заявляв інспектору відповідних клопотань. Натомість, із зазначених відеозаписів з нагрудної камери патрульного поліцейського ВІ-0108 судом вбачається, що працівник патрульної поліції на місці зупинки транспортного засобу роз`язнив позивачу права, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, зокрема, інспектором до винесення оскаржуваної постанови вказано, що особа має право на захист, має право надавати клопотання, ознайомлюватись із матеріалами справи, роз`яснено зміст вчиненого правопорушення, вказано норму права, яка передбачає відповідальність за таке правопорушення. На пропозицію інспектора скористатись такими правами позивач жодним чином не відреагував. Лише після складення інспектором патрульної поліції постанови про накладення адміністративного стягнення, ОСОБА_1 зазначив, що від підпису в постанові він відмовляється, та заявив клопотання про надання доказів вчинення ним адміністративного правопорушення. З огляду на викладене, враховуючи, що на пропозицію інспектора ознайомитись із доказами, позивач не відреагував, після винесення постанови працівник поліції правомірно відмовив у задоволенні клопотання про ознайомлення з доказами, оскільки розгляд справи про адміністративне правопорушення завершився. Заявивши про свою відмову від підписання оскаржуваної постанови, позивач не виявив бажання отримати постанову на місці, у зв`язку з чим вона була направлена УПП в Полтавській області на його адресу. На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, при прийнятті оскаржуваної постанови, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з дотриманням частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, й постанова по справі про адміністративне правопорушення відповідає вимогам статті 283 КУпАП та стягнення накладено в межах санкції частини 2 статті 122 КУпАП. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 24.12.2021 по справі № 542/1743/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Г.Є. Бершов Судді І.С. Чалий І.М. Ральченко