Постанова 4851 № 545/3512/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 серпня 2022 р. Справа № 545/3512/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Присяжнюк О.В. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 14.12.2021 (головуючий суддя І інстанції: Кіндяк Ігор Степанович) по справі № 545/3512/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції , інспектора Департаменту патрульної поліції Дєянова Артема Андрійовича третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила: - визнати протиправною та скасувати постанову 1АВ/ 2793329 від 03.10.2021, винесену інспектором ДПП Департаменту патрульної поліції Дєяновим А.А., згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності (штраф 340,00 грн) за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення. В обґрунтування позову зазначила, що вона є лише власником автомобіля, в цей день не керувала їм, отже її безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності. Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 14.12.2021 у задоволенні позову відмовлено. Позивач, не погоджуючись з рішенням суду, подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при не повному з`ясуванні обставин справи та прийняти нове, яким задовольнити позов. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 14-2 КУпАП, яка за своїм змістом тотожна ст. 14-1 КУпАП, що визнана неконституційною рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 по справі № 1-34/2010. З урахуванням наведеного, вважає, що ст. 14-2 КУпАП не підлягає застосуванню до позивача, оскільки суперечить ст. 61 Конституції України. Вказує, що відповідачем під час розгляду справи не надано їй можливості реалізувати право на отримання правової допомоги, що є підставою для скасування спірної постанови. Також зазначає, що контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації, проте на ділянці дороги, де проводилось вимірювання швидкості такий знак відсутній. Просить врахувати, що надані відповідачем докази в підтвердження вчинення позивачем правопорушення не засвідчені цифровим підписом, а отже є неналежними та недопустимими. Враховуючи, що інших доказів матеріали справи не містять, вважає, що відповідачами не доведено вчинення нею правопорушення та як наслідок правомірність постанови від 03.10.2021. Крім того, вважає помилковими висновки суду першої інстанції про недоведеність факту користування автомобілем її сином ОСОБА_2 з огляду на відсутність таких відомостей в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, оскільки ст. 126 КУпАП не містить вимог щодо обов`язкової наявності у водія документів для керування чужим транспортним засобом. Також вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме розгляд справи судом поза межами десятиденного строку та не розгляд клопотання про забезпечення позову. Департамент патрульної поліції Національної поліції України, інспектор Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Деянов А.А. (далі - відповідачі) подали відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. ОСОБА_2 (далі третя особа) подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить апеляційну скаргу задовольнити , рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про задоволення позову. Позивачем та третьою особою подані суду додаткові пояснення, в яких просять при вирішенні справи врахувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2022 у справі № 760/21549/20 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2022 у справі № 425/2150/21. Сторонами по справі подані клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в зв`язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 308, п.1 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 03.10.2021 інспектором Департаменту патрульної поліції Дєяновим А.А. прийнято постанову серії 1АВ № 02793329 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 340 грн (а.с. 9). Згідно постанови 03.10.2021 о 09:58 за адресою м.Полтава, вул. Європейська, 155, особа, яка керувала транспортним засобом Jeep Patriot Sport д.н.з. НОМЕР_1 , перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 25 км/год, чим порушила п. 12.9 (б) ПДР України та скоїла адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст. 122 КУпАП. Швидкість зафіксовано за допомогою приладу Каскад, 213-1220. Позивач, не погоджуючись з постановою по справі про адміністративне правопорушення, оскаржила її в судовому порядку. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, притягнута до відповідальності як відповідальна особа - фізична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб, щодо якого встановлено перевищення швидкісного режиму руху, отже постанова від 03.10.2021 є правомірною. Надаючи правову оцінку обставинам зазначеної справи, колегія суддів зазначає наступне. За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Як встановлено пунктом 12.9 (б) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), водієві забороняється: перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил. Пунктом 12.4 ПДР встановлено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Згідно з ч.1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. У відповідності до ч.ч. 1, 4 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. За нормами ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі встановлюються статтями 279-1 - 279-4 КУпАП. Відповідно до ст. 279-1 КУпАП, у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі, посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 142 цього Кодексу. За запитом посадових осіб уповноважених підрозділів Національної поліції у письмовій або електронній формі (у тому числі за умови ідентифікації цих посадових осіб за допомогою електронного цифрового підпису) відповідні органи (підрозділи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України зобов`язані надавати відомості про належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, з обов`язковим дотриманням Закону України "Про захист персональних даних". Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити відомості, передбачені частинами другою - четвертою статті 283 цього Кодексу, крім відомостей про особу, стосовно якої розглядається справа. Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити також інформацію про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення відповідного правопорушення, що вважатиметься виконанням адміністративного стягнення у повному обсязі. Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Постанова про накладення адміністративного стягнення надсилається відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, протягом трьох днів з дня її винесення рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи). Процедуру оформлення працівниками органів і органів (підрозділів) Національної поліції України, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень (далі - уповноважений поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України 13.01.2020 року № 13 (далі - Інструкція № 13). Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Інструкції № 13, уповноважений поліцейський під час опрацювання матеріалів автоматичної фіксації з використанням Системи з`ясовує наступне: 1) наявність фактичних даних учинення адміністративного правопорушення, ознаки якого зафіксовані на фотознімках (відеозаписі) в інформаційному файлі; 2) відповідність символів номерного знака транспортного засобу на отриманих фотознімках (відеозаписі) символам, розпізнаним Системою; 3) наявність та повноту інформації про зафіксований транспортний засіб; 4) відповідність типу, марки та моделі зафіксованого транспортного засобу його реєстраційним даним, отриманим із Системи; 5) наявність у Системі інформації про те, що до моменту вчинення правопорушення зафіксований транспортний засіб вибув з володіння відповідальної особи внаслідок протиправних дій інших осіб або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать цьому транспортному засобу; 6) наявність та повноту інформації про відповідальну особу зафіксованого транспортного засобу, а в разі фіксації транспортного засобу, зареєстрованого за межами України, - інформації про особу, яка ввезла його на територію України; 7) наявність інформації про обставини, що виключають адміністративну відповідальність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За визначенням п. 3 розділу ІІ Інструкції № 13, при опрацюванні уповноваженим поліцейським матеріалів автоматичної фіксації та встановлення факту учинення адміністративного правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції, цим уповноваженим поліцейським виноситься сформована Системою в автоматизованому режимі адміністративна постанова без складання протоколу про адміністративне правопорушення. У відповідності до п.4 розділу ІІ Інструкції № 13, адміністративна постанова виноситься стосовно відповідальної особи, а в разі фіксації адміністративного правопорушення, учиненого на транспортному засобі, зареєстрованому за межами України і такий транспортний засіб відповідно до законодавства не підлягає державній реєстрації в Україні, - стосовно особи, яка ввезла такий транспортний засіб на територію України. З підпункту 1 п. 7 розділу ІІ Інструкції № 13 вбачається, що у разі наявності доказів учинення адміністративного правопорушення, відсутності в матеріалах автоматичної фіксації даних про протиправне використання зафіксованого транспортного засобу або його номерних знаків іншими особами, відсутності обставин, визначених статтею 247 КУпАП, з використанням засобів Системи виносить адміністративну постанову, зміст якої відповідає вимогам статті 283 КУпАП, з накладенням цифрового підпису. Згідно з п.9 розділу ІІ Інструкції № 13, винесена уповноваженим поліцейським адміністративна постанова автоматично вноситься засобами Системи до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, у якому здійснюється їх облік. Винесена уповноваженим поліцейським адміністративна постанова друкується з використанням засобів Системи та протягом трьох днів із дня її винесення передається національному оператору поштового зв`язку для доставлення на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи) рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Судом встановлено, що позивач є власником автомобіля Jeep Patriot Sport д.н.з. НОМЕР_1 . В підтвердження факту перевищення автомобілем Jeep Patriot Sport д.н.з. НОМЕР_1 швидкості руху в населеному пункті відповідачем надано копію постанови, на якій міститься фотознімок, зроблений за допомогою приладу Каскад 213-1220. Так, на фотознімку зафіксовано рух транспортного засобу Jeep Patriot Sport д.н.з. НОМЕР_1 зі швидкістю 75 км/год, при встановленому ліміті швидкості 50 км/год, зазначено дату і час фіксації 03.10.2021 о 09:58., а також географічні координати місця вчинення правопорушення. Колегія суддів зазначає, що технічний засіб Каскад 213-1220 сертифікований, відповідає вимогам ДСТУ 8809:2018 «Метрологія. Прилади контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото- і відеофіксації. Вимірювачі швидкості руху транспортних засобів дистанційні, вимірювачі просторово-часових параметрів місцеположення транспортних засобів дистанційні. Метрологічні та технічні вимоги», що підтверджується сертифікатом відповідності (а.с. 48-49). Враховуючи викладене, фотознімок, зроблений за допомогою приладу Каскад є належним та допустимим доказом вчинення позивачем правопорушення. Доводи скаржника про те, що Законом України «Про національну поліцію» заборонено ручне розміщення засобів фото та відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості є безпідставними, оскільки контроль швидкості руху здійснювався за допомогою приладу, монтованого по зовнішньому периметру дороги. Доводи апелянта про відсутність знаку здійснення відеофіксації на відрізку дороги, як на підставу для скасування постанови, колегія суддів є необгрунтованими, оскільки наявність вказаних обставин підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному сайті Департаменту патрульної поліції за посиланням http://patrol.police.gov.ua/automatic_fixation/informatsiya-pro-vstanovleni-kaf/ , що на автомобільній дорозі вул. Європейська, 155 у м. Полтава здійснюється автоматична фіксація перевищення встановлених обмежень швидкості руху приладом Каскад. Вказана інформація знаходиться у відкритому, публічному доступі, відтак позивач мав можливість ознайомитися із обмеженням швидкості руху в місці фіксації вчиненого адміністративного правопорушення. Доводи апеляційної скарги про не належність врахованих судом доказів, оскільки останні не засвідчені електронним цифровим підписом, колегія суддів вважає помилковими, оскільки як вже зазначалось підпунктом 1 п. 7 розділу ІІ Інструкції № 13 передбачено, що постанова складається уповноваженою особою з накладенням електронного цифрового підпису, а доступ до інформації про автоматичну фіксацію швидкості є безоплатним та відкритим в мережі Інтернет за посиланням https://bdr.mvs.gov.ua. Отже, відсутність електронного підпису на доказах не є підставою для визнання їх неналежними. Доводи позивача про ненадання інспектором патрульної поліції скористатись правовою допомогою, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ст. 279-1 КУпАП передбачена можливість винесення постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. При цьому, колегія суддів зауважує, що такою допомогою позивач може скористатись під час оскарження постанови в адміністративному або судовому порядку. Щодо доводів апелянта про те, що право користування автомобілем є у її сина ОСОБА_2 та в день прийняття оскаржуваної постанови саме він був за кермом автомобіля, колегія суддів зазначає, що статтею 14-2 КУпАП передбачено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі несе відповідальна особа - фізична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу. Судом встановлено, що власником транспортного засобу Jeep Patriot Sport д.н.з. НОМЕР_1 є ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 10). Таким чином, судом першої інстанції вірно зауважено, що позивач, особа, за якою зареєстровано транспортний засіб несе відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі. Згідно ст. 279-3 КУпАП відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили: ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу; особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу. Разом з тим, ані суду першої , ані суду апеляційної інстанції будь-яких доказів, що протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили її син ОСОБА_2 (особа, яка за твердженням позивача, керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення) звернувся особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надання документа про сплату штрафу, позивачем не надано. Отже підстави для звільнення позивача від адміністративної відповідальності відсутні. Відповідно до ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивач, будучи власником транспортного засобу, який є джерелом підвищеної небезпеки, передаючи його в користування третім особам, має бути зацікавлений та вживати належних заходів задля забезпечення дотримання користувачем такого транспортного засобу правил дорожнього руху та неухильного виконання вимог чинних нормативно-правових актів останнім. Також колегія суддів не бере до уваги посилання позивача на неконституційність норм ст. 14-2 КУпАП оскільки такі, на відміну від приписів ст. 14-1 КУпАП, були чинними на момент складення оскаржуваної постанови та є чинними на даний час, неконституційними не визнавались, у зв`язку з чим правомірно застосовані в межах спірних правовідносин. Посилання апелянта та третьої особи на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2022 у справі № 760/21549/20 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2022 у справі № 425/2150/21 колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а отже постанова від 03.10.2021 прийнята відповідачем правомірно, відповідно до закону в межах повноважень та у спосіб встановлений законодавством. Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про розгляд справи поза межами десятиденного строку, проте вказані заявником обставини не призвели до неправильного вирішення справи та не є безумовною підставою для скасування судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст.ст. 286, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 14.12.2021 по справі № 545/3512/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді О.В. Присяжнюк С.П. Жигилій