Постанова 4851 № 548/2494/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 вересня 2022 р. Справа № 548/2494/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Рєзнікової С.С. , Курило Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 23.12.2021, головуючий суддя І інстанції: Старокожко В.П., вул. Карла Маркса, 82, м. Хорол, Хорольский, Полтавська, 37800, повний текст складено 23.12.21 по справі № 548/2494/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 звернувся до Хорольського районного суду Полтавської області з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив суд: - визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті серії ВМ №00000170 від 18.10.2021. В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 18.10.2021 транспортний засіб DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , належний на праві власності позивачу, допустив рух із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, а саме, з перевищенням загальної маси транспортного засобу на 13,7% (10.557 т), навантаження на строєні осі транспортного засобу на 15.7 % (8.315 т), внаслідок чого відповідачем 18.10.2021 винесено постанову ВМ № 00000170, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 34000,00 грн. Разом з тим, позивач вважає вказану постанову протиправною, оскільки транспортний засіб DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , перебував у користуванні іншої особи, а саме ПП "Хорольська спілка перевізників", крім того, позивач зазначає, що постанова складена на власника тягача, а власником причепа є інша особа, а тому позивач не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Також, зона габаритно-вагового контролю не була облаштована дорожніми знаками. Позивач посилається на відсутність необхідного обсягу інформації в постанові про адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 283 КУпАП. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив визнати спірну постанову протиправною та скасувати її. Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 23.12.2021 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з вказаним висновком суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що об`єктивною стороною адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП є перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм і до обов`язкових елементів адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП відносяться тип транспортного засобу та категорія транспортного засобу. Так, позивач зазначає, що встановлення зазначених елементів є визначальним для адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, оскільки вливає на наявність або відсутність протиправного діяння - "перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм", а також на розмір штрафу (розмір штрафу залежить від величини перевищення габаритно-вагових норм). Вважає, що докази надані відповідачем, а саме фото та відеозапис транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення не доводять факт порушення позивачем п. 22.5 ПДР, оскільки на них відсутня інформація, яка встановлює факт та обставини вчинення адміністративного правопорушення. Крім того, скаржник посилається на те, що під час аналізу змісту оскаржуваної постанови встановлено, що вона не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, Інструкції та Порядку № 1174, оскільки не містить опис обставин, встановлених під час розгляду справи. Вважає, що порушення вимог законодавства при складані постанови про накладення адміністративного стягнення на позивача є безумовною підставою для скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Позивач зазначає, що відповідно до Договору оренди № 2-ХСП/05-2019 від 31.05.2019 ОСОБА_1 надав в оренду перевізнику ПП "Хорольська спілка Перевізників" автомобіль DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 . Таким чином, на думку позивача належним користувачем сідлового тягача DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 та напівпричіпу, на момент вчинення адміністративного правопорушення є уповноважена особа перевізника ПП "Хорольська спілка перевізників". Також зазначає, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснювався з порушенням вимог ст. 276 КУпАП, тобто не за місцем оброблення правопорушень - в приміщенні Державного агентства автомобільних доріг України, а в приміщенні Державній службі України з безпеки на транспорті. В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що відповідачем не надано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого технічного засобу зав. № 1, яким здійснювалась фіксація правопорушення в автоматичному режимі, а отже результати автофіксації не можливо прийняти до уваги і як наслідок вони є недопустимим доказом. Наголошує, що важливим для застосування результатів вимірювання ваги технічним засобом зав. № 1 є момент введення його в експлуатацію, оскільки засоби вимірювальної техніки можуть бути надані на ринку та/або введені в експлуатацію в разі, коли вони відповідають вимогам Технічного регламенту. Позивач зазначає, що відповідачем не надано Акту введення в експлуатацію технічного засобу зав. № 1 розташованого за адресою М-22, км 74+810, а отже відповідачем не доведено факту введення в експлуатацію технічного засобу зав. №

1. При цьому, Акт прийняття робіт з поточного середнього ремонту від 07.10.2021 не є належним доказом введення в експлуатацію технічного засобу. Відповідач надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін. Також відповідач зазначає, що факт вчинення правопорушення підтверджуються належними та допустимими доказами, а саме фотографіями транспортного засобу та державних номерних знаків, здійсненими у момент фіксації транспортного засобу в момент проїзду через автоматичний пункт; відеозаписом руху транспортного засобу через автоматичний пункт; інформаційною карткою автоматичного пункту габаритно-вагового контролю, сформованою автоматичним пунктом при фіксації адміністративного правопорушення. Зазначає, що інформаційна картка безпосередньо формується автоматичним пунктом та надсилається уповноваженій посадовій особі, яка здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення, у вигляді метаданих та використовується нею при встановленні події та складу адміністративного правопорушення, відображає, як саме відбувається розгляд справи про адміністративне правопорушення. Відповідач зазначає, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, встановлений постановою ВМ №00000170 від 18.10.2021. Постанова містить інформацію про перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великоваговим транспортним засобом автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами у вигляді зазначення конкретних вагових параметрів транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а саме у постанові ВМ №00000170 від 18.10.2021 визначено наступне: "рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України: загальної маси транспортного засобу на 13,7 % (10,557 тон), навантаження на строєні осі транспортного засобу на 15,7 % (8,315тон)". На думку відповідача, висновки позивача про те, що зміст постанови не відповідає Інструкції, а подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, відсутні, не заслуговують на увагу, адже Інструкція містить вказівку лише на форму постанови, в той час як вимоги щодо змісту постанови встановлені КУпАП та Порядком №1174. В свою чергу, постанова, яка оскаржується позивачем, за своїм змістом повністю відповідає вимогам вищезазначених нормативно-правових актів та містить необхідну інформацію, згідно якої уповноваженою посадовою особою відповідача встановлено подію, склад адміністративного правопорушення та правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, що належним чином встановлено та підтверджено судом першої інстанції. Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження. Дана справа належить до категорії термінових справ, передбачених ст. 286 КАС України та підлягає розгляду з урахуванням особливостей, передбачених параграфом 2 глави 11 КАС України. Згідно ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та у разі, зокрема, відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участі. Оскільки сторонами не заявлялись клопотання про розгляд справи за їх участі, у відповідності до п.1 ч. 1 ст. 311 КАС України колегія суддів дійшла висновку про можливість розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. 18.10.2021 транспортний засіб DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , належний на праві власності позивачу, допустив рух із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, а саме, з перевищенням загальної маси транспортного засобу на 13,7% (10.557 т), навантаження на строєні осі транспортного засобу на 15.7 % (8.315 т). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх необгрунтованості. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. За приписами п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Частиною 2 ст. 132-1 КпАП України передбачено адміністративну відповідальність у випадку перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами. Відповідно до п. 22.5 ПДР України за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення. Відповідальність за частиною 2 статті 132-1 КУпАП настає за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами. Санкція частини 2 статті 132-1 КУпАП тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%. Зі змісту статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно з частиною 4 статті 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Частинами 2, 3, 4 статті 283 КУпАП встановлено, що постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності. При вирішенні справи судом враховується, що фіксація адміністративного правопорушення була здійснена вимірювальним обладнанням автоматичного пункту «WAGA» WIM35, який відповідає вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою КМУ від 13.01.2016 №94, що підтверджено сертифікатом відповідальності, сертифікатом перевірки типу, а також експертним висновком. Оцінюючи доводи представника позивача щодо відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП, у зв`язку з неналежним суб`єктом адмінісративної відповідальності, яким є користувач транчпортного засобу ПП «Хорольська спілка перевізників», а не власник ОСОБА_1 , суд виходить з наступного. Так, з матеріалів справи вбачається, і це не заперечується позивачем, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу сідлового тягача DAF XF 95.430, д.н.з. НОМЕР_2 . Разом з тим, вказаний транспортний засіб з 31.05.2019 переданий та перебуває у користуванні іншої особи, а саме приватного підприємства «Хорольська спілка перевізників» згідно договору оренди (суборенди) транспортних засобів від 31.05.2019. Частиною 1 ст. 14-3 КУпАП визначені суб`єкти адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, якими можуть бути фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а також належний користувач транспортного засобу, за умови, що відомості про такого користувача внесені до Єдиного державного реєстру транспортних засобів. Разом з тим, позивач не надав суду доказів того, що відомості про ПП "Хорольська спілка перевізників" як належного користувача транспортного засобу DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_3 , внесені до Єдиного державного реєстру транспортних засобів. За таких обставин адміністративна відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху транспортним засобом DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_3 , автомобільними дорогами покладається на власника сідлового тягача ОСОБА_1 . Разом з тим, за умови наявності користувача вказаного транспортного засобу, у відповідності до положень ч. 1 ст. 279-7 КУпАП, позивач не був позбавлений можливості звільнитись від адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою про накладення адміністративного стягнення законної сили ПП "Хорольська спілка перевізників", як особа, яка користувалася транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася б особисто до Держаної служби України з безпеки на транспорті із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу. З огляду на те, що ні сторона позивача, ні сторона відповідача не надала суду інформації про відповідне звернення належного користувача до уповноваженого органу за фактом перевищення 18.10.2021 встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху транспортного засобу DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_3 , та з урахуванням того, що позивачем не надано суду відомостей з Єдиного державного реєстру транспортних засобів про внесення належного користувача вказаного транспортного засобу, колегія суддів приходить до висновку про те, що ПП "Хорольська спілка перевізників" не є належним користувачем транспортного засобу DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_3 , в розумінні ч. 1 ст. 14-3 КУпАП. Згідно статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП. Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показів свідків. Виходячи із норм викладених в частині 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею78 КАС України. Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Щодо доводів представника позивача про застосування аналогії закону до ст. 14-3 КУпАП, а саме рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010, яким визнано неконституційність положень ст. 14-1 КУпАП, колегія суддів зазначає таке. Вказаним рішенням було встановлено порушення принципу індивідуальної визначеності, невизначеність складу адміністративного правопорушення під час притягнення до відповідальності власників, а також встановлено невідповідність положень про суб`єкта, який підлягає адміністративній відповідальності в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, яким може бути як фізична так і юридична особа, положенням Загальної та Особливої частин (ст.ст. 9, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 27, 30, 31, 32 КУпАП), з яких вбачається, що суб`єктом адміністративної відповідальності є лише фізична особа. Разом з тим, положеннями ст. 14-3 КУпАП чітко визначено, що суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 2 та ч. 3 ст. 132-1 КУпАП, може бути як фізична, так і юридична особа. Зазначена норма доповнила КУпАП згідно із законом від 11.09.2019 та є в редакції Закону № 1582-IX від 29.06.2021, тобто значно пізніше після рішення КСУ від 22.12.2010 таким чином законодавцем враховано положення вказаного рішення та конкретизовано правопорушення, за вчинення яких може нести відповідальність юридична особа. Крім того, Конституційний суд, мотивуючи своє рішення, зазначав, що ст. 14-1 КУпАП встановлює особливості притягнення до адміністративної відповідальності саме власників (співвласників) транспортних засобів, однак безпосередньо не визначає складу правопорушення, натомість ст. 14-3 КУпАП містить посилання на статті Особливої частини кодексу, які визначають склад правопорушення, за вчинення яких може нести відповідальність власник транспортного засобу, в тому числі юридична особа. Таким чином, посилання позивача на рішення КСУ від 22.12.2010 є неактуальним, оскільки ст. 14-3 КУпАП є більш конкретизованою, доповнила кодекс після ухвалення рішення КСУ від 22.12.2010, на даний час не визнана неконституційною, а тому суд не може застосувати аналогію закону до цих правовідносин. Щодо посилання апелянта на розгляд справи про адміністративне правопорушення не за місцем оброблення правопорушень, колегія суддів наступне. Згідно з п. 1 Розділу II Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, уповноважена посадова особа розглядає справи про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, які передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою та третьою статті 132-1 КУпАП (далі - адміністративні правопорушення). Справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем оброблення таких правопорушень в Державній службі України з безпеки на транспорті. У відповідності до пункту 2 Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 № 1174 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 червня 2021 р. № 623) автоматичний пункт фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті - комплекс технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу в русі, визначених пунктом 12 цього Порядку, з одночасною його фотозйомкою, відеозаписом (за наявністю) та ідентифікацією за державним реєстраційним номером. Згідно з п. 3 Розділу II Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу та встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції Державної служби України з безпеки на транспорті, уповноважена посадова особа виносить сформовану системою в автоматичному режимі постанову без складання протоколу про адміністративне правопорушення. Отже, відповідна інформація з автоматичних пунктів передається безпосередньо до інформаційно-телекомунікаційної системи фіксації адміністративних правопорушень у сфер, безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі у вигляді метаданих, а з самої системи уповноважена посадова особа Укртрансбезпеки отримує інформаційний файл, що містить усі необхідні матеріали для належного розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі. За результатами опрацювання матеріалів інформаційного файлу та встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, уповноважена посадова особа Укртрансбезпеки виносить постанову, яка формується системою в автоматичному режимі. У відповідності до п. 16 Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли. Таким чином, справу про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі, розглянуто за місцем оброблення правопорушень в Державній службі України з безпеки на транспорті, а постанову винесено уповноваженою посадовою особою Державної служби України з безпеки на транспорті. Щодо посилання апелянта на не дослідження судом першої інстанції питання щодо достовірності результатів вимірювання дорожніх транспортних засобів в русі та введення технічного засобу в експлуатацію, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про метрологію та метрологічну діяльність", засоби вимірювальної техніки - засоби вимірювань, вимірювальні системи, матеріальні міри, стандартні зразки та будь-які частини засобів вимірювань або вимірювальних систем, якщо ці частини можуть бути об`єктом спеціальних вимог та окремого оцінювання відповідності. У відповідності до ч. 1,2 ст. 8 ЗУ "Про метрологію та метрологічну діяльність", у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації. Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки), здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно- правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби. Згідно з ч. 2 ст. 12 ЗУ "Про метрологію та метрологічну діяльність", наукові метрологічні центри у сферах діяльності, визначених положеннями про них та нормативно-правовими актами, зокрема, проводять оцінку відповідності засобів вимірювальної техніки;проводять калібрування та повірку засобів вимірювальної техніки. У відповідності до ч. 1, 2 ст. 16 ЗУ "Про метрологію та метрологічну діяльність", оцінка відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки вимогам технічних регламентів проводиться у разі, коли це передбачено відповідними технічними регламентами. Оцінку відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки вимогам технічних регламентів проводять виробники цих засобів, призначені органи з оцінки відповідності та інші суб`єкти, визначені у відповідних технічних регламентах або передбачених ними процедурах оцінки відповідності. Порядок проведення оцінки відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки встановлюється технічними регламентами та іншими нормативно- правовими актами. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 17 ЗУ "Про метрологію та метрологічну діяльність", законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Пунктом 2 Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 р. № 163 встановлено, що дія цього Технічного регламенту поширюється на засоби вимірювальної техніки, зазначені у додатках 3-12, а саме автоматичні зважувальні прилади. Згідно з п. 114 Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, виробник наносить знак відповідності і додаткове метрологічне маркування, передбачені Технічним регламентом, і під відповідальність призначеного органу, зазначеного в пункті 106 цього додатка, його ідентифікаційний номер на кожний окремий засіб вимірювальної техніки, який відповідає затвердженому типу, описаному в сертифікаті перевірки типу, та застосовним вимогам Технічного регламенту. В матеріалах справи міститься сертифікат відповідності № UA.TR.113-0619/04F-21/1 від 18.06.2021 щодо технічного засобу: "Прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі" WAGA WIM-35 та сертифікат перевірки типу № UA.TR.113-0619-21 від 13.04.2021 щодо технічного засобу: "Прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі" WAGA WIM-35 підтверджують, що засіб вимірювальної техніки, яким здійснено автоматичну фіксацію порушення Правил дорожнього руху, належним чином сертифікований та відповідає вимогам Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки та ЗУ "Про метрологію та метрологічну діяльність", є справним та придатним до експлуатації. В свою чергу, сертифікат відповідності № UA.TR.l13-0619/04F-21/1 від 18.06.2021 щодо технічного засобу: "Прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі" WAGA W1M 35 встановлює наступний період чинності такого документу: дата видачі сертифіката - 18.06.2021; дійсний до - 17.06.2022, тобто, один рік з моменту видачі такого сертифікату. Отже, періодична повірка засобу вимірювальної техніки повинна проводитись тільки через певний проміжок часу, а саме через 1 (один) рік з моменту видачі документа про відповідність засобу вимірювальної техніки вимогам законодавства та Технічному регламенту, а отже посилання апелянта щодо не проведення повірки та відсутності підтвердження відповідності засобу вимірювальної техніки вимогам законодавства є необгрунтованим. Також, суд не бере до уваги аргументи представника позивача щодо відсутності необхідного обсягу інформації в постанові про адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 283 КУпАП з огляду на таке. Згідно з положенями ч. 4 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності. Згідно з ч.ч. 2, 3 вказаної статті постанова повинна містити найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Згідно з п. 1 Розділу II Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства інфраструктури України № 512 від 27.09.2021, уповноважені поліцейські розглядають справи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, передбачені частинами першою - третьою статті 122 (перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал світлофора, порушення правил зупинки, стоянки, порушення установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху), та частиною першою статті 123 (порушення правил руху через залізничний переїзд, крім в`їзду на залізничний переїзд у випадках, коли рух через переїзд заборонений) КУпАП (далі - адміністративні правопорушення). Справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем оброблення та обліку таких правопорушень в уповноваженому органі (підрозділі) Національної поліції України. Так, з копії постанови від 18.10.2021 вбачається, що в ній наявні відомості про найменування органу та посадової особи, який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, стосовно якої розглядається справа, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, прийняте у справі рішення, транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак, технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, розмір штрафу та порядок його сплати, правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження, відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу, адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності, а також дату та час фіксації здійснення вимірювання, повну масу транспортного засобу, навантаження на строєні осі. Що стосується інформації щодо смуги руху, напрямку руху, максимально дозволеного навантаження на вісь, марки, моделі, державного номерного знаку причепу, категорії транспортного засобу, типу транспортного засобу, ширини, висоти, довжини, розподілу навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей), фактичної міжосьової відстані, фактичної шинності (кількість коліс) на вісі, суд вважає, що така інформація не є обов`язковою для встановлення складу правопорушення та зазначається уповноваженою особою за можливості встановлення такої інформації. При цьому, в п. 3 Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті (далі Інструкція), зафіксовані в автоматичному режимі, на яку посилається представник позивача, не містить посилання на форму постанови відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції та не містить імперативної вимоги щодо встановлення всього обсягу інформації про транспортний засіб. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, містить усі передбачені положеннями ст. 283 КУпАП обов`язкові відомості щодо події правопорушення, суб`єкта адміністративної відповідальності, накладеного стягнення та порядку його сплати, а також порядку ознайомлення та оскарження постанови, а також інші обов`язкові відомості, визначені ст. 283 КУпАП, крім того постанова містить додаткову інформацію про транспортний засіб, визначену Інструкцією та підписана шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 23.12.2021 по справі № 548/2494/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді(підпис) (підпис) С.С. Рєзнікова Л.В. Курило