Постанова Київський апеляційний суд № 1001/988/2012

Справа № 1001/988/2012 Головуючий 1 інстанція- Червонописький В.С. Проваження № 22-ц/824/3022/2022 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І. П О С Т А Н О В А іменем України 17 лютого 2022 року м.Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Савченка С.І., суддів Ігнатченко Н.В., Кашперської Т.Ц., за участю секретаря Малашевського О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Баришівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) на ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 29 вересня 2021 року у справі за скаргою боржника ОСОБА_1 на дії та постанову державного виконавця Баришівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Бердник А.О., стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»,- в с т а н о в и в: У вересні 2021 року боржниця ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії державного виконавця Баришівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Бердник А.О., яку мотивувала тим, що у провадженні Баришівського відділі ДВС на виконанні перебуваєвиконавче провадження № 57502587, відкрите на підставі виданого 12 грудня 2012 року Баришівським районним судом Київської області виконавчого листа № 2/1001/670/2012 про солідарне стягнення з неї та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» боргу за кредитним договором у розмірі 250000 грн. Вказувала, що 14 вересня 2021 року державним виконавцем Баришівського відділу ДВС Бердник А.О. винесено постанову про арешт її грошових коштів як боржника у виконавчому провадженні № 57502587. На підставі даної постанови накладено арешт на належний їй рахунок НОМЕР_1 , відкритий у АТ «Райффайзен Банк Аваль», відкритийдля отримання нею заробітної платиу ПрАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен», де вона працює пакувальницею. Автоматичне стягнення на заробітну плату перевищувати 20 % від доходу боржника всупереч ст.70 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, з таким арештом вона не може утримувати повнолітню доньку, яка навчається, оскільки інших джерел доходу вона не має. Вважає таку постанову протиправною, оскільки це суперечить вимогам ст.70 Закону України «Про виконавче повадження» та порушує її права на отримання заробітку та допомоги як засобів до існування. У зв`язку із наведеним просила визнати дії державного виконавця Бердник А.О. - 2 - щодо накладення арешту на рахунок НОМЕР_1 , відкритий у АТ «Райффайзен Банк Аваль» на її ім`я, неправомірними та скасувати постанову приватного виконавця від 14 вересня 2021 року в частині накладення арешту на заробітну плату на вказаному рахунку. Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 29 вересня 2021 року скаргу задоволено. Визнано неправомірними дії державного виконавця Баришівського відділу ДВС у Броварському районі Київської області ЦМУ МЮ (м.Київ) Бердник А.О. щодо накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 , що містяться на рахунку НОМЕР_1 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» та скасовано постанову про арешт коштів боржника від 14 вересня 2021 року у виконавчому провадженні № 57502587 в частині накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 на рахунку для отримання заробітної плати НОМЕР_1 , відкритого у АТ «Райффайзен Банк Аваль». Не погоджуючись із ухвалою, Баришівський відділ ДВС у Броварському районі Київської області ЦМУ МЮ (м.Київ) подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на її незаконність і необгрунтованість. Скарга мотивована тим, що на виконанні у Баришівському відділі ДВС перебуває виконавчий лист № 1001/988/2012, виданий 12 грудня 2012 року Баришівським районним судом Київської області про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» боргу у розмірі 363541,30 грн. Постанова державного виконавця від 14 вересня 2021 року про накладення арешту на грошові кошти боржника ОСОБА_1 направлена до банку, який не повернув її, а прийняв до виконання. При цьому банк не повідомив державного виконавця про цільове призначення рахунку та не повернув постанову без виконання в частині арешту коштів, а тому рахунок не відноситься до тих, які не підлягають арешту (праавова позиція Верховного Суду у постановвах від 03 лютого 2021 року у справі № 756/1927/16-ц). А відтак дії державного виконавця є правомірними, бо виокремлення рахунків не належить до повноважень виконавчої служби. Окрім того боржниця не зверталася до відділу ДВС із заявою про скасування арешту, а тому зверенння до суду є передчасним. Учасники справи - боржник та стягувач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Баришівський відділ ДВС належним чином повідомлений про час розгляду справи, що стверджується направленою згідно ч.6 ст.128 ЦПК України на його офіційну електронну адресу, вказану в апеляційній скарзі, судовою повісткою і повідомленням про її доставлення, до суду не з`явився, причин неявки не повідомив, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Решта учасників належно повідомлені про розгляд справи шляхом направлення повісток на вказаі ними електронні адреси, не з`явилися, причин неявки не повідомили. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст.1291 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Відповідно до приписів ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і місцевого самоврядування, юридичних - 3 - осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного чи приватного виконавця, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень. Згідно ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до ст.451 ЦПК України у разі встановлення обгрунтованості скарги визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує виконавця або іншу посадову особу органу ДВС усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги. Судом встановлено, що 12 грудня 2012 року Баришівським районним судом Київської області було видано виконавчий лист № 1001/988/2012 про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь АТ «КБ «Експобанк» боргу за кредитним договором у розмірі 363541,30 грн. Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 06 серпня 2018 року замінено стягувача у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа № 1001/988/2012 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у розмірі 363541,30 грн. із ПАТ «КБ «Експобанк» на ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп». Вказаний виконавчий лист перебуває на примусовому виконанні в Баришівському відділі ДВС у Броварському районі Київської області ЦМУ МЮ (м.Київ), виконавче провадження № 57502587. Також, судом встановлено, що державний виконавець Бердник А.О. постановою від 14 вересня 2021 року наклав арешт на грошові кошти боржниці ОСОБА_1 , що містяться на відкритих рахунках у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів 25328 грн. На підставі вказаної постанови накладено арешт на грошові кошти на рахунку НОМЕР_1 в АТ «Райфайзен Банк Аваль», відкритому на ім`я ОСОБА_1 . Як вбачається із виписки АТ «Райфайзен Банк Аваль» на ім`я ОСОБА_1 відкритий рахунок НОМЕР_1 на який зараховуються кошти «заробітна плата». Відповідно до Довідки № 09/466 від 17 вересня 2021 року, виданої менеджером з персоналу ОСОБА_3 , ОСОБА_1 працює в ПрАТ «Київська кондитерська фабрика «РОШЕН» на посаді укладальника-пакувальника, бісквітного цеху № 2 з 01 липня 2020 року по теперішній час, згідно наказу № 353-п від 30 червня 2020 року. Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що - 5 - грошові кошти, розміщені на рахунку НОМЕР_1 в АТ «Райфайзен Банк Аваль», відкритому на ім`я ОСОБА_1 використовується боржницею для отримання заробітної плати, а тому арешт коштів на ньому порушує її конституційні права на отримання заробітку. Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону. Відповідно до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Громадяни України мають право на соціальний захист (ст.46 Конституції України). Спірні правовідносини щодо примусового виконання рішень регулюються Законом України «Про виконавче провадження» згідно ч.1 ст.68 якого стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності у боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Відповідно до ч.3 ст.68 вказаного Закону про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. За змістом даної норми зверенння стягнення на заробіток чи соціальну допомогу боржника допускається за наявності двох обставин: по-перше, це відсутність у боржника коштів або відсутність чи недостатність майна для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум; по-друге, наявність постанови виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Згідно ч.ч.2, 3 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. З урахуванням встановлених по справі обставин, зокрема, що внаслідок винесення виконавцем постанови про арешт коштів на банківському рахунку ОСОБА_1 , який використовується останньою для отримання заробітної плати, боржниця позбавлена засобів до існування, а також того, що арешт накладено на всі грошові кошти, які є отриманим боржницею заробітком, що суперечить положенням ст.70 Закону України «Про виконавче провадження», щодо розміру відрахувань, суд першої інстанції вірно скасував постанову в частині накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 на рахунку для отримання заробітної плати НОМЕР_1 , відкритого у АТ «Райффайзен Банк Аваль». Доводи апеляційної скарги про те, що діїдержавного виконавця по накладенню арешту на грошові кошти є правомірними, оскільки банк згідно ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» не повідомив державного виконавця про цільове призначення рахунку та не повернув постанову без виконання в частині арешту коштів, колегія суддів відхиляє, як необгрунтовані. Намагання приватного виконавця обумовити правомірність своїх дій бездіяльністю банку чи/або помилковістю його дій недоречні. Якщо права учасника виконавчого провадження порушені, то вони підлягають поновленню незалежно від дій чи бездіяльності - 5 - третіх осіб, які не є учасниками виконавчого провадження. Це ж стосується доводів апеляційної скарги про те, що дії державного виконавця є правомірними, бо виокремлення рахунків не належить до повноважень виконавчої служби, які є безпідставними з викладених вище підстав. Посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду у справі № 756/1927/16-ц безпідставні, оскільки така цивільна справа в ЄДРСР відсутня під таким номером мається постанова суду у справі по КУпАП. Доводи скарги про те, що боржниця не зверталася до відділу ДВС із заявою про скасування арешту, а тому зверенння до суду є передчасним не грунтуються на приписах процесуального закону, оскільки в даному випадку має місце контроль суду за виконанням судового рішення і відповідна глава ЦПК України, яке регулює ці питання, не містить таких обмежень щодо необхідності попереднього звернення боржниці до органу ДВС, і лише у випадку ензадоволення вимог - до суду, як помилково вважає скаржник. Решта доводіів апеляційної скарги не спростовують висновків суду про задоволення скарги, обгрунтовано викладених в оскаржуваній ухвалі суду. Даючи оцінку доводам учасників, викладеним у апеляційній скарзі і відзивах, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Колегія суддів враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування єдостатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст.ст.259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Баришівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) залишити без задоволення. Ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 29 вересня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Головуючий Судді: