Постанова Вінницький апеляційний суд № 146/1326/20
від 17.02.2022НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДСправа № 146/1326/20 Провадження № 22-ц/801/271/2022 Категорія: 17 Головуючий у суді 1-ї інстанції Пилипчук О. В. Доповідач:Медвецький С. К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 лютого 2022 рокуСправа № 146/1326/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Медвецького С. К. (суддя-доповідач), суддів: Копаничук С. Г., Оніщука В. В., за участю секретарів судового засідання Михайленко А. В., Олійник Г. Є., учасники справи: позивач Приватне акціонерне товариство «Продовольча компанія «Поділля», відповідачі: ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Зелена Долина», розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 146/1326/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Зелена Долина» на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 09 листопада 2021 року, ухвалене у складі судді Пилипчука О. В., повний текст якого складено 19 листопада 2021 року та додаткове рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 22 листопада 2021 року, ухвалене у тому ж складі суду, повний текст якого складено 23 листопада 2021 року, встановив: Короткий зміст вимог У грудні 2020 року Приватне акціонерне товариство «Продовольча компанія «Поділля» (далі ПрАТ «ПК «Поділля) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Зелена Долина» (далі ТОВ «Агрокомплекс «Зелена Долина») про визнання недійсним договору емфітевзису та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Позов мотивований тим, що 14 жовтня 2010 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «Продовольча компанія «Поділля», правонаступником якого є ПрАТ «Продовольча компанія «Поділля», укладено договір оренди № L000000449 земельної ділянки, яка знаходиться на території Нетребівської сільської ради, загальною площею 2,3632 га, кадастровий номер 0523983300:02:000:0078. Умовами договору передбачено, що строк дії договору оренди землі складає 10 років та після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Указаний договір оренди землі зареєстровано у відділі Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що в державному реєстрі вчинено запис від 28 грудня 2010 року за № 041006100414. 01 вересня 2020 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ПК «Поділля»» було укладено додаткову угоду про поновлення договору оренди землі № L000000449 від 14 жовтня 2010 року. 09 вересня 2020 року ПАТ «ПК «Поділля»» було подано заяву для проведення державної реєстрації права оренди щодо земельної ділянки загальною площею 2,3632 га, кадастровий номер 0523983300:02:000:0078. Однак право оренди, передбачене додатковою угодою зареєструвати не змогли, оскільки в реєстрі зареєстровано інше речове прав на спірну земельну ділянку. 22 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина» укладено договір № 008/Н про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис). Передача емфітевтичного права ОСОБА_1 відбулась 29 грудня 2020 року автоматично без оформлення акту приймання передачі та інших додаткових документів, строком на 20 років з дати його передачі. Зазначений договір суперечить приписам чинного законодавства, оскільки укладений під час дії договору оренди. Одночасне існування державної реєстрації кількох прав на одну земельну ділянку суперечить засадам офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд: - визнати недійсним договір № 008/Н про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 22 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрокомплекс «Зелена Долина» щодо земельної ділянки площею 2,3632 га, у тому числі рілля, кадастровий номер земельної ділянки: 0523983300:02:000:0078, що розташована на території Нетребівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області; - визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розподілу), індексний номер 40440953 від 02 квітня 2018 року, ухвалене державним реєстратором Томашпільської районної державної адміністрації Вінницької області Савчуком Р. А. щодо реєстрації права іншого речового права (права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) № 25546036 від 30 березня 2018 року) за ТОВ «Агрокомплекс «Зелена Долина» на підставі договору № 008/Н про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 22 березня 2018 року щодо земельної ділянки площею 2,3632 га, у тому числі рілля, кадастровий номер: 0523983300:02:000:0078; - скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію іншого речового права (права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) № 25546036 від 30 березня 2018 року щодо земельної ділянки площею 2,3632 га, у тому числі рілля, кадастровий номер: 0523983300:02:000:0078 за ТОВ «Агрокомплекс «Зелена Долина». Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 09 листопада 2021 року позов задоволено. Визнано недійсним договір № 008/Н про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 22 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрокомплекс «Зелена Долина»» щодо земельної ділянки площею 2,3632 га, у тому числі рілля, кадастровий номер земельної ділянки: 0523983300:02:000:0078, що розташована на території Нетребівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області. Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розподілу), індексний номер 40440953 від 02 квітня 2018 року, ухвалене державним реєстратором Томашпільської районної державної адміністрації Вінницької області Савчуком Р. А. щодо реєстрації права іншого речового права (права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) № 25546036 від 30 березня 2018 року 16:37:21) за ТОВ «Агрокомплекс «Зелена Долина»» на підставі договору № 008/Н про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 22 березня 2018 року щодо земельної ділянки площею 2,3632 га, у тому числі рілля, кадастровий номер: 0523983300:02:000:0078. Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію іншого речового права (права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) № 25546036 від 30 березня 2018 року 16:37:21) щодо земельної ділянки площею 2,3632 га, у тому числі рілля, кадастровий номер: 0523983300:02:000:0078 за ТОВ «Агрокомплекс «Зелена Долина»» Стягнуто з ТОВ Агрокомплекс «Зелена Долина» та ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Продовольча компанія «Поділля»» солідарно 6 306 грн сплаченого судового збору. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, спірний договір емфітевзису укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина» під час дії іншого договору, який не був припинений на момент укладення оспорюваного правочину, відтак такий договір не відповідає вимогам законодавства і підлягає визнанню недійсним. Суд першої інстанції дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом скасування рішення про державну реєстрацію іншого речового права на підставі договору емфітевзису та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію іншого речового права. Додатковим судовим рішенням стягнуто з ТОВ Агрокомплекс «Зелена Долина» та ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПК «Поділля» понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката Купрія О. М. в сумі 17 503,20 грн в рівних частках, в розмірі по 8 751,60 грн з кожного. Задовольняючи заяву про відшкодування судових витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу адвоката, суд першої інстанції виходив з того, що розмір наданої позивачу правової допомоги є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом послугами, часом витраченим адвокатом на виконання робіт з надання правничої допомоги, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову і значенням справи для сторін. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У грудні 2021 року ТОВ «Агрокомплекс «Зелена Долина» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Також заявник просив скасувати додаткове рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 22 листопада 2021 року з підстав неповного з`ясування судом обставин, щодо співмірності розміру судових витрат із складністю справи. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 29 грудня 2021 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Медвецький С. К., судді: Копаничук С. Г., Оніщук В. В. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30 грудня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою та надано іншим учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 13 січня 2022 року справу призначено до апеляційного розгляду на 03 лютого 2022 року о 09:00 год. 03 лютого 2022 року розгляд справи відкладено у зв`язку з неявкою представника ТОВ «Агрокомплекс «Зелена Долина». Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк не є безумовною підставою для поновлення договору оренди землі. Крім цього, у позивача було відсутнє переважне право, оскільки власником землі укладено договір емфітевзису, який вступив в силу з 28 грудня 2020 року. Чинне законодавство на момент укладення спірного договору не забороняло вчиняти такі дії. Одночасного користування земельною ділянкою не було, а відтак підстав для визнання договору емфітевзису недійсним немає. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «ПК «Поділля» указує на те, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував норму матеріального права, яка підлягала застосуванню. Товариство вказувало на необґрунтованість мотивів викладених в апеляційній скарзі заявника. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом установлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,36 га, що розташована на території Нетребівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.22) 14 жовтня 2010 року між ОСОБА_1 та позивачем укладено договір оренди земельної ділянки № L000000449, площею 2,36 га, кадастровий номер 0523983300:02:000:0078, яка знаходиться на території Нетребівської сільської ради. Договір зареєстровано у відділі Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28 грудня 2010 року за № 041006100414 (а.с.18-21). Відповідно до договору оренди № L000000449 від 14 жовтня 2010 року договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Пунктом 43 договору передбачено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації. Згідно з п.21.1 договору оренди, після закінчення строку, на який укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою, що є предметом договору після закінчення строку його дії, за відсутності заперечень орендодавця договір вважається продовженим на строк визначений у п. 8 договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. 22 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина» було укладено договір № 008/Н про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), загальною площею 2,3632 га, кадастровий номер 0523983300:02:000:0078, яка знаходиться на території Нетребівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (а.с.72-78). У пункті 3.1. цього договору визначено, що він укладений на 20 років з дати передачі емфітевтичного права. Після закінчення строку дії договору землекористувач має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово власника про намір продовжити його дію. Відповідно до п. 5.1. договору емфітевзису, ТОВ «Агрокомплекс «Зелена Долина»» набуває емфітевтичне право на наступний день після закінчення договору оренди землі № L000000449 від 14 жовтня 2010 року. Згідно з п. 5.2. договору, передача емфітевтичного права проводиться власником землекористувачу 29 грудня 2020 року автоматично без оформлення акта-приймання передачі та інших додаткових документів. Пунктом 5.3 договору емфітевзису визначено, що власник земельної ділянки гарантує, що до підписання цього договору ним або його представником не було укладено, а також після підписання цього договору не буде укладено правочину, спрямованого на продовження (поновлення) строку договору оренди землі 14 жовтня 2010 року № L000000449 або будь-якого нового договору оренди землі об`єктом оренди якого буде земельна ділянка зазначена у цьому договорі. Відповідно до п. 8.1. договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації. З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 11 вересня 2020 року № 223580279 слідує, що земельну ділянку, кадастровий номер 0523983300:02:000:0078, площею 2,3632 га, згідно договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) серії та номер: 008/Н, виданий 22 березня 2018 року передано ОСОБА_1 у користування для сільськогосподарських потреб ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина»». Дата реєстрації 30 березня 2018 року. Договір укладено на двадцять років, землекористувач набуває емфітевтичне право на наступний день після закінчення договору оренди землі від 14 жовтня 2010 року (а.с.31). 01 вересня 2020 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Продовольча компанія «Поділля» укладено додаткову угоду про поновлення договору оренди землі № L000000449 від 14 жовтня 2010 року (а.с.29). Відповідно до п.1 додаткової угоди сторони дійшли згоди поновити договір оренди № L000000449 від 14 жовтня 2010 року, зареєстрований у Томашпільському відділі Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 28 грудня 2010 року за № 041006100414, який укладений між сторонами, на той самий строк і на тих самих умовах, строк оренди 10 років до 28 грудня 2030 року. Відповідно до п. 4 додаткової угоди, ця угода є невід`ємною частиною договору та набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно. 10 вересня 2020 року державний реєстратор відмовив позивачу у державній реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0523983300:02:000:0078, оскільки встановив суперечність між заявленими та зареєстрованими правами (а.с.30). Позиція суду апеляційної інстанції Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов наступних висновків. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає не повністю. Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин вважається таким, що вчинено в письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами (частина друга статті 207 ЦК України). Підставами для визнання недійсними правочину за змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України є недотримання в момент вчинення такого правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 кодексу, зміст якого не може суперечити як кодексу, так і іншим актам цивільного законодавства. За приписами частини першої статті 16, частини третьої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, сторона або інша заінтересована особа може заперечити його дійсність на підставах, встановлених законом, у судовому порядку для захисту своїх прав чи інтересів. За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі, а статтею 18 цього Закону передбачено, що договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. Також відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 цього Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), повідомивши про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. З матеріалів справи слідує, що 14 жовтня 2010 року між ОСОБА_1 та позивачем укладено договір оренди земельної ділянки № L000000449, площею 2,36 га, кадастровий номер 0523983300:02:000:0078, яка знаходиться на території Нетребівської сільської ради. Строк дії договору 10 років. 22 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрокомплекс «Зелена Долина» укладено договір № 008/Н про правокористування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису). Цей договір укладено під час дії договору від 14 жовтня 2010 року. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 11 вересня 2020 року № 223580279, земельну ділянку, кадастровий номер 0523983300:02:000:0078, площею 2,3632 га, згідно договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) серії та номер : 008/Н, виданий 22 березня 2018 року передано ОСОБА_1 у користування для сільськогосподарських потреб ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина»». Дата реєстрації 30 березня 2018 року. Договір укладено на двадцять років. Землекористувач набуває емфітевтичне право на наступний день після закінчення договору оренди землі від 14 жовтня 2010 року (а.с.31). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 зроблено висновок, що: «у разі, якщо під час дії першого договору оренди земельної ділянки був укладений другий з іншим орендарем і право останнього зареєстроване, то суд може захистити право первинного орендаря тоді, коли на підставі відповідного судового рішення цей орендар зможе зареєструвати його право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте таку можливість первинний орендар матиме тільки тоді, коли на момент набрання судовим рішенням про задоволення відповідного позову законної сили цей орендар матиме чинне право оренди, зокрема, якщо не спливе строк оренди чи буде поновленим первинний договір оренди». З матеріалів справи слідує, що під час укладення договору емфітевзису між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина» 22 березня 2018 року та його державною реєстрацією був чинним договір оренди землі № L000000449 від 14 жовтня 2010 року щодо тієї самої земельної ділянки. Строк його дії не закінчився. Позивач завчасно до закінчення визначеного законом строку уклав з ОСОБА_1 додаткову угоду про продовження договору оренди земельної ділянки, тобто скористався наданим йому переважним правом та вчинив дії, спрямовані на реалізацію свого переважного права на продовження договору оренди, забезпечення поновлення права користування відповідною земельною ділянкою. Разом з тим, у п. 5.2. договору емфітевзису передбачено, що передача емфітевтичного права проводиться власником землекористувачу 29 грудня 2020 року. Визначення цієї дати та подальша реєстрація договору, унеможливлює реалізувати позивачем переважне право на продовження договору оренди землі. Зокрема зареєструвати в установленому порядку завчано укладену сторонами додаткову угоду про продовження договору оренди земельної ділянки. Таким чином, суд першої інстанції дійшов привального висновку про те, що укладення орендодавцем (власником орендованої земельної ділянки) договору емфітевзису № 008/Н під час дії договору оренди спірної земельної ділянки з іншим орендарем суперечить законодавству та порушує права та інтереси первинного орендаря щодо поновлення договору оренди. Щодо вирішення судом першої інстанції позовних вимог у частині скасування рішення про державну реєстрацію та запису про державну реєстрацію слід зазначити наступне. Відповідно до ч. 3 ст. 10, ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів. Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам. Документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 22 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Відповідно до ч. 1 ст. 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових на нерухоме майно та їх обтяжень», реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції. Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Отже, у розумінні положень наведеної норми права у чинній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав, як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, належними нині способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав. Викладене свідчить, що з 16 січня 2020 року, тобто на час ухвалення оскаржуваного рішення, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію прав закон не передбачав, тому суд першої інстанції помилково констатував необхідність застосування позивачем такого способу захисту, який в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачеві відновлення порушеного права, а отже неспроможний надати особі ефективний захист її прав. Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Аналогічні правові висновки наведені в постановах Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 278/3367/19-ц. Таким чином, колегія суддів вважає, що ефективним способом захисту є скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Суд першої інстанції в цій частині прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог. Проте, суд першої інстанції не врахував вищезазначені правові висновки викладені в постановах Верховного Суду та помилково задовольнив вимогу про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію іншого речового права, оскільки виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до пункту 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 08 листопада 2021 року в частині задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Зелена Долина» про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію іншого речового права (права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) № 25546036 від 30 березня 2018 року 16:37:21) щодо земельної ділянки площею 2,3632 га, у тому числі рілля, кадастровий номер: 0523983300:02:000:0078 за ТОВ «Агрокомплекс «Зелена Долина» підлягає скасуванню, з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін. Оскільки судове рішення підлягає скасування у відповідній частині, то підлягає скасуванню рішення суду в частині розподілу судових витрат з ухваленням у цій частині нового рішення. Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У справі, що переглядається, позивачем заявлено три немайнових вимоги (2102?3=6306), дві з яких задоволені після апеляційного перегляду, тому з ТОВ Агрокомплекс «Зелена Долина» та ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Продовольча компанія «Поділля» підлягає стягненню 4204 (6306-2102) грн судових витрат по 2102 грн, що складаються зі сплаченого судового збору за подання до суду позовної заяви. Крім цього, суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні зазначив про солідарне стягнення судового збору з відповідачів. Разом з тим, положеннями Закону України «Про судовий збір» та ст. 141 ЦПК України не передбачено солідарного стягнення судового збору в порядку розподілу судових витрат. З приводу додаткового Томашпільського районного суду Вінницької області від 22 листопада 2021 року, яким з відповідачів на користь позивача стягнуто витрати на професійну правничу допомогу, то колегія суддів вважає, що воно підлягає зміні, з огляду на викладені вище обставини. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на те, що задоволенню підлягають лише дві позовних вимоги із трьох, то судові витрати на професійну правничу допомогу розподіляються пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Судом установлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано договір про надання правничої допомогу № 090МТА від 09 жовтня 2020 року з додатковою угодою до договору, актами із зазначенням обсягу наданих адвокатом послуг. Приймаючи до уваги те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може суперечити принципу розподілу таких витрат, колегія суддів, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача 11 668,80 (17503,2?3)?2) грн витрат на таку допомогу. Решту витрат слід залишити за позивачем. Отже, додаткове рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 22 листопада 2021 року підлягає зміні зі зменшенням розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції. Частиною першої статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційним судом частково задоволено апеляційну скаргу, то з ПрАТ «Продовольча компанія «Поділля» на користь ТОВ Агрокомплекс «Зелена Долина» необхідно стягнути 3153 (2102?150%) грн судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги пропорційно до розміру позовних вимог у задоволенні яких відмовлено. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів, постановив: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Зелена Долина» задовольнити частково. Рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 08 листопада 2021 року в частині задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Зелена Долина» про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію іншого речового права (права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) № 25546036 від 30 березня 2018 року 16:37:21) щодо земельної ділянки площею 2,3632 га, кадастровий номер: 0523983300:02:000:0078, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Зелена Долина» та розподілу судових витрат скасувати й ухвалити у цій частині нове рішення. У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Зелена Долина» про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію іншого речового права (права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) № 25546036 від 30 березня 2018 року 16:37:21) щодо земельної ділянки площею 2,3632 га, кадастровий номер: 0523983300:02:000:0078, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Зелена Долина» відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Зелена Долина» та ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля» 4204 грн судового збору сплаченого за подання позовної заяви в рівних частках по 2102 грн з кожного. В іншій частині рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 08 листопада 2021 року залишити без змін. Додаткове рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 22 листопада 2021 року змінити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Зелена Долина» та ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля» понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11 668,80 грн у рівних частках по 5834,4 грн з кожного. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Зелена Долина» 3153 грн судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження: позивач: ПрАТ «Продовольча компанія «Поділля»» код ЄДРПОУ 33143011, юридична адреса 24600 Вінницька область, смт. Крижопіль вул. Юрія Тютюнника, 74 А; відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 08 липня 2002 року Томашпільським РВ УМВС України у Вінницькій області, РНКОПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ; відповідач: ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина», код ЄДРПОУ 32721857, юридична адреса 24200 Вінницька область, смт. Томашпіль вул. Івана Богуна,
4. Головуючий С. К. Медвецький судді: В. В. Оніщук С. Г. Копаничук