Постанова Львівський апеляційний суд № 456/2250/20

Справа № 456/2250/20 Головуючий у 1 інстанції: Бучківська В.Л. Провадження № 22-ц/811/1638/21 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 лютого 2022 року Львівський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі: Головуючого судді Мікуш Ю.Р. Суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В. Секретар: Іванова О.О. З участю: представника відповідача-адвоката Марочканич М.О. Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №456/2250/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання членом сім`ї померлого та усунення від права спадкування спадкоємця першої черги за законом, - в с т а н о в и в: 18.06.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовню заявою до ОСОБА_2 про визнання членом сімї померлого ОСОБА_3 та усунення від права спадкування відповідача. В обгрунтування позову посилається на те, що з 2019 року проживав разом із ОСОБА_3 до часу його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому майно - квартру АДРЕСА_1 . Зі згоди власника квартири ОСОБА_3 , позивач був зареєстрований у цій квартирі. Син померлого, який проживає у м.Запоріжжя, з листопада 2014 року батька не провідував та його життям не цікавився, тому позивач здійснював догляд за ОСОБА_3 та надавав всю необхідну йому допомогу. Вважає, що оскільки відповідач не виконував своїх синівських обовязків перед батьком, відповідно не має права на спадкування після смерті ОСОБА_3 , як спадкоємець першої черги за законом, а таке право перейшло до позивача. Оскаржуваним рішенням у задоволенні позовної заяви відмовлено. Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області оскаржив позивач ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі зазначає, що під час розгялду справи було допущено порушення процесуального законодавства: замість заперечення на відзив предствником відповідача надано пояснення, що не передбачено на стадії підготовчого провадження; судом не зясовано всі обставини щодо порядку успадкування відповідачем спадкового майна. Звертає увагу, що порушення норм матеріального права полягають у тому, що суд не взяв до уваги нездійснення спадкоємцем своїх обов`язків по відношенню до батька щодо його догляду та утримання. Не погоджується із думкою суду щодо звернення до набувальної давності. Просить скасувати рішення Стрийського міськрайонного суду та ухвалити нове, яким позов задоволити повністю. На виконання вимог ст.360 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) відповідачем по справі ОСОБА_2 надано Відзив на апеляційну скаргу. У Відзиві відповідач зазначає, що вважає доводи, викладені у апеляційній скарзі, безпідставними та такими, що не спростовують встановлених судом обставин, а рішення суду першої інстанції є обгрунтованим та законним. Позивач по справі ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, однак надіслав заяву про слухання справи без його участі на підставі наявних матеріалів і його доводів, викладених у апеляційній скарзі. Відповідно до частини другої ст. 372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши пояснення представника відповідача адвоката Марочканич М.О. на підтримання доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Матеріалами справи та судом встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Моршинської міської ради Львівської області. (а.с.9). Із Свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) серії НОМЕР_2 від 21.07.2017р. вбачається, що ОСОБА_3 належала на праві приватної власності квартира за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.19-20). Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців) (ст.1216 ЦК). За змістом ст.1217 ЦК спадкування здійснюється за заповітом або за законом. За життя ОСОБА_3 не розпорядився майном, яке належало йому на праві власності, відтак спадкування здійснювалося за законом. Відповідно до Свідоцтва про народження ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3 (а.с.84). Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 15.01.2021р., виданим у спадковій справі №284/2020р., оформлено право ОСОБА_2 на спадщину на квартиру АДРЕСА_1 після смерті його батька ОСОБА_3 (а.с.133). Право власності ОСОБА_2 на квариру за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.135). Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Згідно із ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки. Частиною 3 статті 1224 ЦК України передбачено, що не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом. Частина 5 статті 1224 ЦК України передбачає, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Згідно правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2021 року у справі № 481/985/19, лише при одночасному настанні таких обставин, як ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, перебування спадкодавця у безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво, а також доведеності зазначених фактів у їх сукупності, спадкоємець може бути усунений від права на спадщину. Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до ч.5 ст.1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності у сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування. Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, необхідність такої допомоги для існування спадкодавця, наявність можливості для надання допомоги та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку. Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 279/4927/19 та від 19 липня 2021 року у справі № 127/11408/19, від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18), від 19 червня 2019 року у справі № 491/1111/15-ц (провадження № 61-14655св18), від 02 березня 2020 року у справі № 133/1625/18 (провадження № 61-1419св20). Крім того, Верховний Суд у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 200/21452/15-ц (провадження № 61-18578св18) прописав, що безпорадним станом спадкодавця є такий стан, під час перебування у якому особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби; він викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008р. №7 «Про судову практику в справах про спадкування» зазначалося, що безпорадним необхідно розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Безпорадний стан необхідно доводити відповідними записами в медичних документах. Позивач не надав доказів щодо умисного ухилення відповідача від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, а також нагальної потреби спадкодавця в отриманні допомоги саме від відповідача та того, що за життя ОСОБА_3 звертався до сина за такою допомогою, однак такий йому відмовив. За змістом статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст.1259 цього Кодексу. Відповідно до ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Наведена норма імперативно передбачає право на спадкування за законом у четверту чергу. В даному випадку доказуванню підлягають лише обставини проживання особи зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Таким чином, для одержання права на спадкування у зазначених осіб необхідно встановлення таких юридичних фактів як проживання однією сім`єю та на час відкриття спадщини має пройти не менше п`ять років проживання однією сім`єю. Судом першої інстанції належно з`ясовано всі обставини справи та встановлено, що позивач ОСОБА_1 не проживав з ОСОБА_3 постійно однією сім`єю п`ять років, чого не заперечує і сам позивач. З пояснень позивача встановлено, що він допомагав ОСОБА_3 в оформленні пенсії, у приватизації квартири та інших питаннях, піклувався про його здоров`я, однак позивач ОСОБА_1 мав свою сім`ю та постійне місце проживання за адресою дружини. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок пожежі у його власній квартирі. Відповідно до частини першої та другої статті 64 Житлового кодексу УРСР (далі ЖК) члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Частиною першою статті 98 ЖК зазначено, що наймач жилого приміщення та члени його сім`ї, які проживають разом з ним, можуть за взаємною згодою дозволити тимчасове проживання в жилому приміщенні, що є у їх користуванні, інших осіб без стягнення плати за користування приміщенням (тимчасових жильців), в тому числі опікуна чи піклувальника, який не є членом сім`ї наймача. Позивач не довів факту набуття ним відповідно до норм ЖК права на користування спірною квартирою, зокрема, чи була ця квартира постійним місцем його проживання, чи вів він спільне господарство із ОСОБА_3 , чи тривалість спільного проживання однією сім`єю тривала понад п`ять років, а тому суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні заявленного ним позову. Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, прийшов до вірного висновку та ухвалив законне і обгрунтоване рішення про відмову у позові. Відповідно до ч. 3 ст.12 та ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях (п.6 ст.81 ЦПК). Враховуючи те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 374 ч.1 п.1; 375; 383; 384; 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку визначеному ст.ст. 389-391 ЦПК України. Повний текст постанови складено 16 лютого 2022 року. Головуючий Ю.Р.Мікуш Судді: Т.І.Приколота Р.В.Савуляк