Постанова КЦС ВС № 481/985/19

Постанова Іменем України 28 жовтня 2021 року м. Київ справа № 481/985/19 провадження № 61-4556св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 25 червня 2020 року у складі судді Ціпивко І. І. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Тищук Н. О., Лівінського І. В., Шаманської Н. О., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Новобузького районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_2 про усунення спадкоємця від права на спадкування. Обґрунтовуючи позов, зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті їхнього з відповідачем батька ОСОБА_3 відкрилась спадщина на будинок АДРЕСА_1 . Спадкоємцями першої черги є вона і її брат ОСОБА_2 . У визначений законом строк вони звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняттям спадщини. Посилаючись на те, що батько з 2010 року тяжко хворів, перебував у безпорадному стані, вона постійно надавала йому як фізичну так і матеріальну допомогу, оскільки разом з ним проживала, а брат через неприязні стосунки з батьком та зловживання спиртними напоями самоусунувся від надання будь-якої допомоги, хоча мав таку можливість, ОСОБА_1 просила усунути ОСОБА_2 від права на спадкування. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 25 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановивши, що спадкодавець не перебував у безпорадному стані та не встановивши фатів, які б підтверджували те, що спадкодавець потребував допомоги саме від відповідача, при цьому спадкоємець ОСОБА_2 не вчиняв умисних дій чи бездіяльності, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю. Аргументи учасників справи Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу У березні 2021 року ОСОБА_1 надіслала касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 25 червня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Зазначає, що суд необґрунтовано відхилив її клопотання про виклик свідків для надання пояснень на підтвердження доводів позовної заяви, не дослідив інші докази у справі (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України). Вказує, що рішення ухвалено на припущеннях. Доводи інших учасників справи Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 481/985/19, витребувано справу з Новобузького районного суду Миколаївської області. Фактичні обставини справи, встановлені судом Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина на все його майно, у тому числі і на житловий будинок АДРЕСА_1 . Право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 одержали спадкоємці першої черги - його діти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . У встановлений законом строк позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини. Спадкодавець ОСОБА_3 був зареєстрований та постійно проживав зі своєю дочкою ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 . Відповідно до довідки Комунального некомерційного підприємства «Новобузький районний центр первинної медико-санітарної допомоги», ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходився на диспансерному обліку у сімейного лікаря міської амбулаторії з діагнозом гіпертонічна хвороба ІІІ ступеня, ризик високий, ішемічна хвороба серця, миготлива аритмія, жовчнокам`яна хвороба. У період з 23 грудня 2017 року до 12 січня 2018 року лікувався в хірургічному відділенні з діагнозом жовчнокам`яна хвороба, проведена операція: лапаратомія, холецистекомія. Із 20 лютого 2018 року до 27 лютого 2018 року лікувався в терапевтичному відділенні з діагнозом: гіпертонічна хвороба ІІІ ступеня, ішемічна хвороба серця, кардіосклероз атеросклеротичний, миготлива аритмія (т. 1, а. с. 11). Доказів про те, що ОСОБА_3 через свій похилий вік та стан здоров`я перебував у безпорадному стані чи потребував постійного стороннього догляду, в матеріалах справи немає. Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 посилалась на те, що за життя ОСОБА_3 був непрацездатною особою, внаслідок хвороби перебував у безпорадному стані, потребував стороннього догляду та матеріальної допомоги на лікування, що забезпечувала лише вона, а його син ухилявся від надання допомоги батькові, оскільки не брав участі в матеріальному утриманні батька, не надавав йому допомоги та не цікавились його здоров`ям. На підтвердження своїх доводів посилалась на показання свідків: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Обґрунтовуючи позовом, позивач, яка є дочкою спадкодавця, посилається на наявність підстав, визначених частиною п`ятою статті 1224 ЦК України, для усунення відповідача від права на спадкування майна ОСОБА_3 , оскільки спадкодавець фактично перебував у безпорадному стані, потребував сторонньої допомоги, догляду, а відповідач не приймав участі у догляді за ним, не вчиняв дій щодо утримання та надання допомоги. Частиною п`ятою статті 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Зі змісту наведеної норми закону вбачається, що лише при одночасному настанні таких обставин, як ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, перебування спадкодавця у безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво, а також доведеності зазначених фактів у їх сукупності, спадкоємець може бути усунений від права на спадщину. Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності у сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування. Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, необхідність такої допомоги для існування спадкодавця, наявність можливості для надання допомоги та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку. Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Вирішуючи цей спір, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно виходив з відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про усунення відповідача від права на спадкування згідно з частиною п`ятою статті 1224 ЦК України, оскільки в порушення приписів норм процесуального права щодо обов`язку доказування і подання доказів, позивач не надала належних та допустимих доказів того, що спадкодавець (батько сторін) потребував допомоги саме ОСОБА_2 , а той свідомо ухилявся від надання спадкодавцю допомоги у зв`язку з його безпорадним станом. Позивач не довела сукупність обставин, які відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України можуть бути підставою для усунення від спадкування, а отже суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованих висновків про відмову в позові. Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою зібраним у справі доказам та встановленими на їх підставі обставинами, зокрема, щодо стану здоров`я спадкодавця, його потреби у сторонньому догляді, в тому числі догляді безпосередньо ОСОБА_2 , тобто стосуються переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів віднесена до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів судом першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18). Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги покази свідків та безпідставно відхилив клопотання про виклик свідків для допиту відхиляються з огляду на таке. З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 у суді першої інстанції неодноразово заявляла клопотання про виклик свідків, такі клопотання задовольнялись, свідків було допитано та суд надав оцінку їх показам у судовому рішенні. Також позивач подавала клопотання про виклик свідків і в суді апеляційної інстанції (т. 2, а. с. 62). Апеляційний суд відповідно до статті 365 ЦПК України відхилив клопотання, оскільки воно було подане 20 жовтня 2020 року в судовому засіданні під час розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, поза межами підготовки справи до апеляційного розгляду. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки такі судові рішення є законними та обґрунтованими, прийняті з дотриманням вимог процесуального та матеріального закону, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. Щодо судових витрат Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. З огляду на те що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нове, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає. Керуючись статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 25 червня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді:С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун М. Є. Червинська