Постанова Миколаївський апеляційний суд № 487/8298/21

15.02.22 22-ц/812/371/22 Головуючий суду першої інстанції Нікітін Д.Г. Провадження № 22-ц/812/371/22 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 лютого 2022 року м. Миколаїв Справа № 487/8298/21 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Царюк Л.М., суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М., при секретарі судового засідання - Андрієнко Л.Д., без участі учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 , на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 листопада 2021 року, постановлену під головуванням судді Нікітіна Д.Г., в залі судового засідання в м. Миколаїв, за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за її позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, В С Т А Н О В И В: 23 листопада 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 липня 1999 року між сторонами зареєстровано шлюб, який на теперішній час не є розірваним, але шлюбні відносини між сторонами припинені. У період шлюбу за спільні кошти подружжя позивачем і відповідачем придбані транспортні засоби: - в травні 2020 року - автомобіль марки Ford Escape, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , титульний власник - відповідач; - в червні 2018 року - автомобіль марки Nissan Leaf SL, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , титульний власник - відповідач; - в серпні 2016 року - мотоцикл марки Suzuki модель Intruder 800, 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , титульний власник - відповідач. В той же день 23 листопада 2021 року ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_4 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просила забезпечити позов накладенням арешту на 1/2 частку у праві власності на транспортні засоби: автомобіль марки Ford модель Escape, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; автомобіль марки Nissan модель Leaf SL, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; мотоцикл марки Suzuki Intruder 800, 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 - до вирішення справи по суті. Підставою забезпечення позову є те, що на теперішній час між сторонами існують спір та реальна обґрунтована небезпечність, що відповідач здійснить відчуження спільного майна подружжя, що зробить неможливим виконання рішення суду. Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 листопада 2021 року заяву ОСОБА_5 , в інтересах якої діяла її представник ОСОБА_4 , задоволено. Накладено арешт на транспортні засоби: автомобіль марки Ford модель Escape, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; автомобіль марки Nissan модель Leaf SL, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; мотоцикл марки Suzuki модель Intruder 800, 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_3 , до вирішення справи по суті. Копію ухвали для виконання направлено до Регіонального сервісного центру МВС у Миколаївській області (54020, пров. Транспортний 1а/1). Судове рішення мотивоване тим, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав позивача у разі задоволення позову, такий спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами. Особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу на ухвалу суду, де посилаючись на те, що оскаржувана ухвала в частині накладення арешту на мотоцикл порушує його права власника, отже є незаконною, просив скасувати оскаржувану ухвалу в частині накладення арешту на мотоцикл марки Suzuki Intruder 800, реєстраційний номер НОМЕР_3 , та ухвалити нову в цій частині про відмову в накладенні арешту на вказаний мотоцикл. Доводи апеляційної скарги мотивовано тим, що ОСОБА_2 не додала до позову жодного доказу на підтвердження того, що вона чи відповідач дійсно придбали цей мотоцикл. Приналежність мотоциклу відповідачу судом першої інстанції не перевірено, хоча вказаний мотоцикл належить на праві власності не відповідачу а йому, про що свідчить відповідне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Відзив на апеляційну скаргу на час розгляду справи не надходив. За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 2 статті 367 ЦПК України). Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, 10 липня 1999 року між сторонами зареєстрований шлюб, який не теперішній час не є розірваним, але шлюбні відносини між сторонами припинені. В позовній заяві ОСОБА_2 просила суд поділити спільне рухоме майно, яке вони придбали під час шлюбу, а саме: - мотоцикл марки Suzuki модель Intruder 800, 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , титульний власник відповідач, придбаний в серпні 2016 року; - автомобіль марки Nissan модель Leaf SL, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , титульний власник - відповідач; - автомобіль марки Ford модель Escape, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , титульний власник відповідач. На підтвердження доводів заяви про забезпечення позову позивач надала скріншот з інтернет сайту оголошень AUTO RIA зі змісту якого встановлено, що транспортний засіб марки Nissan модель Leaf SL, 2013 року було виставлено на продаж. Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону судове рішення в оскаржуваній частині не відповідає. У частинах 1 та 2 статті 149 ЦПК України, зазначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексузаходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. За змістом пунктів 1, 2 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 331/1255/17 зазначено, що «забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача». Із матеріалів, що надійшли на розгляд до апеляційного суду, зокрема, позовної заяви, апеляційної скарги, встановлено, що між сторонами дійсно виник спір, що стосується поділу транспортних засобів, які за доводами позовної заяви належать сторонам на праві спільної сумісної власності подружжя. Також, позивачем обґрунтовано ризики, які існують та можуть вплинути на виконання майбутнього рішення суду про задоволення позову, а саме загрози відчуження транспортних засобів, що належать відповідачу, що є підставою для задоволення заяви про забезпечення, оскільки, заходи забезпечення, про вжиття яких просила позивач, також, є і співмірними із позовними вимогами, однак позивачем та судом першої інстанції не враховано однієї обставини, що має істотне значення для вирішення питання про застосування заходів забезпечення. Так, як вбачається з інформації свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, яке було надано суду апеляційної інстанції скаржником ОСОБА_1 , мотоцикл модель 800 S BIG, 1995 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований 27 квітня 2012 року за ОСОБА_1 . Отже, спірний мотоцикл реєстраційний номер НОМЕР_3 , як на час винесення оскаржуваної ухвали, так і на час подання заяви про вжиття заходів забезпечення не належав відповідачу та не належить і на даний час, а, також, відсутні і дані про те, що таке майно підлягає передачі відповідачу. В заяві про забезпечення позову позивач неправильно зазначила рік випуску мотоцикла та його модифікацію, суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову в частині накладення арешту на мотоцикл, не з`ясував ідентифікуючи ознаки цього транспортного засобу та його належність відповідачу. Власник мотоцикла ОСОБА_1 до участі у справі не залучався, не є відповідачем у справі та вимог до нього заявлено не було. Тому у суду були відсутні підстави для вжиття заходу забезпечення позову про вжиття якого просила позивач, а саме накладення арешту на частку майна - мотоцикл реєстраційний номер НОМЕР_3 , що не належить відповідачу, оскільки вжиттям такого заходу порушуватимуться права та законні інтереси особи, яка не є учасником даної справи. Зважаючи на вказане у суду першої інстанції підстав для задоволення поданої заяви та вжиття заходів забезпечення позову в частині накладення арешту на мотоцикл реєстраційний номер НОМЕР_3 , які вжиті судом, не було, а тому суд першої інстанції при розгляді заяви про забезпечення позову накладенням арешту на вказане нерухоме майно порушив наведені норми процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення судом норм процесуального права. З огляду на наведене оскаржувана ухвала суду в частині накладення арешту на мотоцикл реєстраційний номер НОМЕР_3 підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення в цій частині про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на вказаний транспортний засіб, а відтак апеляційна скарга підлягає задоволенню. Ухвала суду першої інстанції в частині забезпечення позову накладенням арешту на автомобіль марки Nissan модель Leaf SL, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 та автомобіль марки Ford модель Escape, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 не оскаржувалася, а тому її законність і обґрунтованість в цій частині судом апеляційної інстанції не перевірялись. Керуючись статтями 376 , 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 листопада 2021 року в частині забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, накладенням арешту на мотоцикл марки Suzuki Intruder 800, 1997 рік випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. В задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення її позову до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя накладенням арешту на Ѕ частку мотоцикла марки Suzuki Intruder 800, 1997 рік випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 відмовити. В іншій частині зазначену ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту в порядку та випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України. Головуючий: Л.М. Царюк Судді: Т.М. Базовкіна Ж.М. Яворська Повний текст постанови складено 16 лютого 2022 року.