Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/1973/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/1973/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черняхович І.У. Суддя-доповідач - Граб Л.С. 14 лютого 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Граб Л.С. суддів: Сторчака В. Ю. Смілянця Е. С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування вимоги, В С Т А Н О В И В : В лютому 2021 року Акціонерне товариство "Оператор газорозподільних систем "Житомиргаз" (далі АТ "Оператор газорозподільних систем "Житомиргаз") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (далі ГУ ДПС у Житомирській області, Управління), в якому просило: -визнати протиправними дії ГУ ДПС у Житомирській області з нарахування АТ "Оператор газорозподільних систем "Житомиргаз" 308945,00 грн. податку на прибуток приватних підприємств, в тому числі з основного платежу - 205963,00 грн., штрафних (фінансових) санкції - 102982,00 грн.; -визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Житомирській області від 18.01.2021 №380-13 щодо сплати 308945,00 грн. податку на прибуток приватних підприємств, в тому числі з основного платежу - 205963,00 грн., штрафних (фінансових) санкції - 102982,00 грн., відкликаною на підставі пп. 60.1.1 п. 60.1 ст. 60 ПК України. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 11.08.2021 позов задоволено частково: -визнано протиправною та скасовано податкову вимогу ГУ ДПС у Житомирській області форми "Ю" від 18.01.2021 №380-13 про сплату АТ "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 308945,00 гривень. В задоволенні решти позовних вимог-відмовлено. Не погодившись з судовим рішенням в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, Управління посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. 28.01.2022 від представника позивача, через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказав на безпідставність доводів апеляційної скарги, у зв`язку із чим просив відмовити у її задоволенні. Розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 06.10.2009 Державною податковою інспекцією у м. Житомирі прийнято податкове повідомлення-рішення №0002402301/0, яким ВАТ з газифікації та газопостачання "Житомиргаз" визначено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в сумі 308945,00грн., з яких 206963,00грн. - основний платіж та 102982,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції. В подальшому, вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено товариством до суду. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.10.2010 у справі №2а-7028/09/0670, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року, в задоволенні позовних вимог ВАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" до ДПІ у м. Житомирі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0002402301/0 від 06.10.2009, відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.06.2013 постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13.10.2010 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011 скасовано, а справу №2а-7028/09/0670 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Після направлення справи на новий розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду їй було присвоєно новий номер - 806/4763/13-а. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26.01.2016 у справі №806/4763/13-а, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2016 податкове повідомлення-рішення від 06.10.2009 № 0002402301/0, скасовано. Постановою Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №806/4763/13-а задоволено частково касаційну скаргу Житомирської ОДПІ ГУДФС у Житомирській області: постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26.01.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2016 у справі №806/4763/13-а скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22.06.2020, залишеними без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2020 позов АТ "Оператор газорозподільних систем "Житомиргаз" до ГУ ДФС у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0002402301/0 від 06.10.2009 відмовлено. Вищезазначене рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22.06.2020 у справі №806/4763/13-а набрало законної сили 22.10.2020. Після набрання законної сили постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2020 у справі №806/4763/13-а податковим органом здійснено відображення в інтеграційній картці АТ "Оператор газорозподільних систем "Житомиргаз" узгодженого податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в сумі 308945,00 гривень, нарахованого податковим повідомленням-рішенням від 06.10.2009 №0002402301/0, а також 18.01.2021 прийнято вимогу №380-13 щодо сплати 308945,00 грн. податку на прибуток приватних підприємств, в тому числі з основного платежу - 205963,00 грн., штрафних (фінансових) санкції- 102982,00 грн., відкликаною на підставі пп. 60.1.1 п. 60.1 ст. 60 ПК України. Вищезазначене слугувало підставою для звернення позивачем до суду з даним позовом. Приймаючи рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про їх обгрунтованість та доведеність належними та допустимими доказами. Переглядаючи вказане судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Так, за змістом оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що здійснюючи відображення в інтеграційній картці АТ "Оператор газорозподільних систем "Житомиргаз" податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в сумі 308945,00 грн., нарахованого по податковому повідомленні-рішенні від 06.10.2009 №0002402301/0, після його узгодження у зв`язку з набранням законної сили постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року, відповідач діяв відповідно до норм Порядку №422. Однак, зважаючи на те, що дії ГУ ДПС у Житомирській області з нарахування позивачу 308945,00 грн. податку на прибуток приватних підприємств, в тому числі з основного платежу - 205963,00 грн., штрафних (фінансових) санкції-102982,00 грн. не входить до предмету апеляційного оскарження, колегія суддів, відповідно до приписів ч.1 ст.308 КАС України не надає правової оцінки оскаржуваному рішенню в цій частині. Визначаючись щодо правомірності вимоги Управління від 18.01.2021 №380-13 відносно сплати 308945,00 грн. податку на прибуток приватних підприємств, в тому числі з основного платежу - 205963,00 грн., штрафних (фінансових) санкції-102982,00 грн., колегія суддів виходить зі слідуючого. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (далі-ПК України), яким, зокрема, визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. За правилами п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами. При цьому, за приписами п.176.1ст.176 ПК України одним із обов`язків платника податків є обов`язок своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку. Згідно з пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг-сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. У разі, якщо сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплачена платником податків у встановлений цим Кодексом строк таке зобов`язання набуває статус податкового боргу. Таким чином, нормами ПК України податковий борг визначено як суму узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Пунктом 59.1 статті 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання (п. 59.3 ст. 59 ПК України). В свою чергу, пп. 72.1.1.1 п. 72.1 ст. 72 ПК України врегульовано, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п.133.4 ст. 133 цього Кодексу, інших звітних документах. П. 74.1 ст. 74 ПК України передбачено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування "Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затверджений Наказом Міністерства фінансів України визначає від 07 квітня 2016 року №422. Пунктом 2 розділу I Порядку №422 визначено, що інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами. У пункті 1 розділу ІІ Порядку № 422 зазначено, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Облікові та звітні показники включаються до еталонних довідників з подальшим обов`язковим внесенням відповідних змін до реєстрів операцій та показників, які формуються ДФС за погодженням Міністерства фінансів України. Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій. При погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник, у першу чергу зараховуються у рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник, у наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу - у рахунок пені згідно з черговістю їх виникнення (підпункт 4 пункту 2 розділу ІІІ Порядку № 422). Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС. Отже, нарахування, збільшення або зменшення сум податкових зобов`язань платника податків, його податкового боргу, розрахунки з бюджетом здійснюються в інтегрованій картці платника податків. Згідно матеріалів справи, в спірних правовідносинах підставою для винесення ГУ ДПС у Житомирській області податкової вимоги про сплату боргу від 18.01.2021 №380-13 була несплата АТ "Оператор газорозподільних систем "Житомиргаз" податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 308945,00 гривень, нарахованого у податковому повідомленні-рішенні від 06.10.2009 №0002402301/0. В якості доказів на підтвердження правомірності прийняття спірного рішення, податковим органом надано до суду першої інстанції копії витягів з інтегрованих карток за платежем-податок на прибуток АТ "Оператор газорозподільних систем "Житомиргаз" за періоди перебування на обліку в ГУ ДПС у Житомирській області, а саме-2013, 2019, 2020, з 01.01.2021 по 30.04.2021. В свою чергу, представником позивача надано виписку з банківського рахунку ВАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз", правонаступником якого є АТ "Оператор газорозподільних систем "Житомиргаз", з якої вбачається, що 27 квітня 2011 року ВАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" сплатило податкове зобов`язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 308945,00 грн. На спростування доводів податкового органу про те, що вказана сума зарахувалася на рахунок "Податок на додану вартість", а не на рахунок "Податок на прибуток підприємств", представником АТ "Оператор газорозподільних систем "Житомиргаз" зазначено, що перерахування коштів у розмірі 308945 грн. з рахунку позивача здійснено на рахунок №3111509700002, який згідно наявного в матеріалах справи листа ГУ ДКС України у Житомирській області від 19.05.2021 №05-13/344, в 2011 році був рахунком призначеним для зарахування надходжень до бюджету класифікації доходів 1102100 "Податок на прибуток приватних підприємств. Щодо посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 20.08.2020 у справі №820/5871/16, у якій Суд дійшов висновку, що податкова вимога не є формою чи видом притягнення до відповідальності, а тому відсутні підстави для скасування такої, колегія суддів звертає увагу, що існує й інша правова позиція Верховного Суду, зокрема висловлена в постановах від 24.06.2021 у справі № 813/7839/14, від 21.05.2021 у справі № 820/6453/15, від 10.08.2021 у справі №520/18407/20, та від 12.10.2021 у справі № 813/1028/16, де предметом спору були податкові вимоги, які скасовані в судовому порядку. Частиною 1 ст.77 КАС України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що в рамках розгляду даної справи, податковим органом не доведено правомірності спірної вимоги від 18.01.2021 №380-13 щодо сплати 308945,00 грн. податку на прибуток приватних підприємств, а відтак наявні правові підстави для її скасування. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 304, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Граб Л.С. Судді Сторчак В. Ю. Смілянець Е. С.