Постанова 4823 № 742/1551/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 14 лютого 2022 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 742/1551/21 Головуючий у першій інстанції Ільченко О. І. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/280/22 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Харечко Л.К., суддів: Онищенко О.І., Скрипки А.А., учасники справи: позивач (відповідач) ОСОБА_1 , відповідач (позивач) ОСОБА_2 , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07 жовтня 2021 року у складі судді Ільченко О.І., повний текст якого складений 17.10.2021 у м. Прилуки Чернігівської області, У С Т А Н О В И В : У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на частину житлового будинку з належною частиною господарсько-побутових будівель, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , обґрунтовуючи свої вимоги тим, що у період шлюбу з відповідачкою вони придбали за спільні сімейні кошти 3/4 частини вказаного будинку, а саме, відповідно до договору купівлі продажу від 17.05.2010 придбано 1/4 частину, право власності на яку було оформлено на ОСОБА_3 , а згідно з договором купівлі продажу від 08.06.2017 придбано 1/2 частину будинку, яка також була оформлена на відповідачку. Іншим співвласником житлового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 . Просив визнати за ним право власності на 3/8 частини зазначеного житлового будинку з належною частиною господарсько-побутових будівель, як рівну частку у спільному майні подружжя. У липні 2021 року ОСОБА_3 подала зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про визнання частини житлового будинку особистою приватною власністю. Обгрунтовувала вимоги тим, що на праві особистої приватної власності їй належала 1/4 частина квартири АДРЕСА_2 . Після смерті її матері, позивачка (відповідачка) отримала у спадщину 1/2 частину вказаної квартири. Співвласником іншої 1/4 частини квартири був брат ОСОБА_5 27.10.2010 належну йому 1/4 частку ОСОБА_3 викупила. Таким чином квартира АДРЕСА_3 стала належати їй повністю на праві особистої приватної власності. Цю квартиру 18.01.2017 вона продала, а отримані від продажу кошти витратила на придбання 3/4 частини житлового будинку АДРЕСА_4 частини будинку були придбані у шлюбі з ОСОБА_1 , але за її особисті кошти. Просила визнати за нею право особистої приватної власності на 3/4 частини житлового будинку з належною частиною господарсько-побутових будівель, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У травні 2021 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину майна, придбаного у шлюбі (справа № 742/1736/21), посилаючись на те, що з 12.08.2006 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17.09.2019 шлюб був розірваний. За час перебування у шлюбі за спільні сумісні кошти вони придбали квартиру АДРЕСА_5 , право власності на яку зареєстровано за відповідачем. На день укладення договору вона, як дружина, надавала письмову згоду на укладення договору купівлі продажу. Просила визнати за нею право власності на 1/2 частину спірної квартири. Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07.07.2021 справа № 742/1551/21 і справа № 742/1736/21 об`єднані в одне провадження. Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено, визнано за ним право власності на 3/8 частини житлового будинку з належною частиною господарсько-побутових будівель, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання права особистої приватної власності на 3/4 частини зазначеного житлового будинку відмовлено. Позов ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частину майна подружжя задоволено, визнано за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_5 . Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 908,00 грн судового збору. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 454,00 грн судового збору та 454,00 грн судового збору повернути ОСОБА_3 з державного бюджету. В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_1 про визнання особистою приватною власністю 3/4 частин житлового будинку з належною частиною господарсько-побутових будівель, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та ухвалити нове, яким вимоги задовольнити. Доводи скарги зводяться до того, що суд не дав належної правової оцінки доводам відповідачки (позивачки), якими вона спростувала презумпцію спільності майна подружжя, пославшись на те, що це нерухоме майно було придбано за кошти від продажу квартири АДРЕСА_2 , яка належала їй одноосібно на праві особистої приватної власності. Суд не врахував, що з часу продажу зазначеної квартири до часу придбання 1/2 частини спірного будинку інших придбань рухомого чи нерухомого майна в сім`ї здійснено не було. Інших коштів в сумі, достатній для придбання нерухомого майна в сімейному бюджеті не було, оскільки, усі поточні доходи йшли на утримання сім`ї, облаштування побуту та організації відпочинку. Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не подавався. Вислухавши суддю доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Рішення суду в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на частину квартири АДРЕСА_5 , сторонами не оскаржується та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається. Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Статтею 10 ЦПК визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 Сімейного кодексу України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. У статті 69 СК України закріплено право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина 1 статті 70 СК України). Судом встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 12.08.2006 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 12.08.2006 - а. с. 53). Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17.09.2019, шлюб між сторонами розірваний (а. с. 7). Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а. с. 32) свідчить, що ОСОБА_3 належала на праві власності 1/4 частина квартири АДРЕСА_2 . Після смерті матері ОСОБА_3 отримала у спадщину 1/2 зазначеної квартири, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом та Витягом про державну реєстрацію прав (а. с. 33). Згідно з договором купівлі продажу частки квартири (а. с. 34) від 27.10.2010 ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_5 1/4 частину квартири АДРЕСА_2 . Копія договору купівлі продажу від 18.01.2017 свідчить про відчуження ОСОБА_3 ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_2 . Відповідно до договору купівлі продажу від 17.05.2010 було придбано 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , право власності на яку було оформлено на ОСОБА_3 (а. с. 8), а згідно з договором купівлі продажу від 08.06.2017 придбано 1/2 частину вказаного будинку, яка також була оформлена на відповідачку (позивачку). На придбання цих 1/4 та 1/2 частин житлового будинку ОСОБА_1 , як один з подружжя, надав згоду, про що склав відповідну заяву, засвідчену нотаріально (а. с. 89, 100), де зазначив, що договір купівлі продажу частини будинку укладається в інтересах сім`ї на умовах, які вони вважають вигідними, укладення цього договору відповідає їх дійсному та вільному волевиявленню. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (стаття 12 ЦПК України). Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що 3/4 частини житлового будинку з належною частиною господарсько-побутових будівель № 103, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки, зазначена частина будинку була придбана у період перебування сторін у шлюбі. Колегія суддів вважає, що ОСОБА_3 , в силу ст. ст. 12, 81 ЦПК України, не довела, що будинок (3/4 частини) був придбаний не за спільні кошти подружжя, а за її особисті кошти, виручені від продажу квартири АДРЕСА_2 , і оскільки, це майно визнається спільним сумісним, частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними. З огляду на зазначене, рішення в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину майна подружжя, а саме на 3/8 частин житлового будинку з належною частиною господарсько-побутових будівель № 103, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та, відповідно, в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання права особистої приватної власності на 3/4 частини зазначеного спірного будинку, є законним і обґрунтованим. Суд першої інстанції належним чином, повно та всебічно дослідив усі обставини справи, перевірив надані сторонами докази, дотримався положень матеріального і процесуального права, що регулюють спірні правовідносини та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, що апеляційна скарга не містить доводів, які б давали підстави для скасування рішення суду в частині, що оскаржується ОСОБА_3 , задоволенню вона не підлягає. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07 жовтня 2021 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуюча судді: