Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 466/6952/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 466/6952/21 пров. № А/857/22486/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Улицького В.З. та Довгої О.І., з участю секретаря судового засідання - Ільченко А.З., а також сторін (їх представників): від позивача Лещенко Н.П.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника адвоката Лещенко Наталії Петрівни, діючої на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 17.11.2021р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Лещенко Наталії Петрівни, діючої на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення (суддя суду І інстанції: Зима І.Є., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 15 год. 16 хв. 17.11.2021р., м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 22.11.2021р.),- В С Т А Н О В И В: 28.07.2021р. (згідно із відомостями поштового конверту) представник адвокат Лещенко Н.П., діюча на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду із адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправною та скасувати постанову № 13/3 від 22.07.2021р. про накладення адміністративного стягнення на позивача у вигляді штрафу в розмірі 6800 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП; провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП, закрити; судові витрати покласти на відповідача (а.с.1-7). Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 17.11.2021р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.91-92). Не погодившись з винесеним судовим рішенням, його оскаржила представник адвокат Лещенко Н.П., діюча на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , яка покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (а.с.96-102). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що в розумінні п.20 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.14 Податкового кодексу /ПК/ України, ст.1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», посадової інструкції офіціанта Фізичної особи-підприємця /ФОП/ ОСОБА_2 , офіціант не здійснює продаж алкогольних напоїв (в розглядуваному випадку неповнолітній особі); він лише приймає замовлення та передає їх бармену. Таким чином, офіціант ОСОБА_1 не є особою, яка повинна відповідати за адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.156 КУпАП. За таких обставин, позивач не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності, оскільки він не здійснював продаж та реалізацію алкогольних напоїв, а є лише проміжною ланкою між клієнтом та продавцем алкогольних напоїв, тобто, комплексом «Mad-House». Суд першої інстанції не взяв до уваги, що до протоколу серії ВАБ № 690136 від 09.06.2021р. працівниками поліції додано рапорт від 09.06.2021p., чек (гостьовий рахунок) від 08.06.2021p., копію закордонного паспорта ОСОБА_1 з додатку «Дія» та копію паспорта ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому ніби-то було здійснено продаж алкогольного напою. Проте, чек (гостьовий рахунок) від 08.06.2021р. не містить жодних ідентифікаційних даних, які б підтвердили факт реалізації алкогольного напою горілка «Distil» у кількості 100 грам неповнолітньому ОСОБА_3 (зокрема, в матеріалах є відсутніми фактичні докази замовлення неповнолітнім ОСОБА_3 алкогольних напоїв, оплати неповнолітнім ОСОБА_3 таких алкогольних напоїв, фактичної передачі ОСОБА_1 алкогольного напою ОСОБА_3 ). Також суд прийняв до уваги як доказ факту реалізації алкогольного напою неповнолітньому ОСОБА_1 те, що він підтвердив факт обслуговування двох осіб в закладі за місцем своєї роботи «Mad House», один з яких на вигляд був неповнолітній. Але дане твердження ніде не зафіксовано та не підписувалося особисто ОСОБА_1 ; жодних підтверджуючих документів щодо вказаної обставини не представлено. Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав. Як встановлено під час судового розгляду, ДОП СДОП ВППП ЛРУП ГУ НП у Львівській обл. капітаном поліції Хом`яком О.В. складено протокол серії ВАБ № 690136 від 09.06.2021р. про те, що біля 23 год. 40 хв. 08.06.2021р. ОСОБА_1 , будучи офіціантом та перебуваючи на робочому місці в закладі «МЕД», який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , здійснив продаж неповнолітній особі ОСОБА_3 алкогольного напою 100 грам горілки «Distil», чим порушив правила торгівлі алкогольними напоями. Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані як такі, що містять в собі склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП. Із вказаним протоколом ОСОБА_1 не погодився, пояснення пообіцяв надати пізніше (а.с.65). Відповідно до рапорту від 09.06.2021р., складеного ДОП СДОП ВППП ЛРУП ГУ НП у Львівській обл. капітаном поліції Хом`яком О.В., в ході проведення відпрацювання території Галицького району м.Львова виявлено факт продажу неповнолітньому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у ресторані « ІНФОРМАЦІЯ_3 », який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , алкогольних напоїв 100 грам горілки на розлив (а.с.66). Також до матеріалів справи про адміністративне правопорушення долучені наступні документи: копія закордонного паспорту ОСОБА_1 (а.с.67); копія паспорту громадянина України неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.68); копія чеку із закладу «MAD BARd HOUSE» (гостьовий рахунок) щодо замовлення 08.06.2021р., в тому числі, алкогольних напоїв (а.с.69-70). Факт перебування позивача у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 стверджується наказом № 3 від 28.04.2021р. про прийняття на роботу на посаду офіціанта (а.с.10), довідкою з місця праці (а.с.11), а також посадовою інструкцією офіціанта (а.с.12-14). Відповідно до протоколу № 13/3 від 22.04.2021р. засідання Адміністративної комісії при Шевченківській районній адміністрації Львівської міської ради позивач прибув на засіданні та надав пояснення про те, що він дійсно працює офіціантом у ФОП ОСОБА_2 в комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на АДРЕСА_1 . Підтвердив факт обслуговування двох осіб (чоловіків) у закладі за місцем своєї роботи 08.06.2021р. близько 23 год. 40 хв., один з яких на вигляд був неповнолітнім. Додав, що він отримав від них замовлення, в тому числі, пиво та горілку, отримав такі від бармена та доставив за стіл, а в кінці отримав від них грошові кошти, як оплату за замовлення (а.с.61). Згідно постанови Адміністративної комісії при Шевченківській районній адміністрації Львівської міської ради № 13/3 від 22.07.2021р. встановлено, що близько 23 год. 40 хв. 08.06.2021р. офіціант закладу «MAD HOUSE» (адреса: м.Львів, вул.Шевська, 10) здійснив продаж 100 грам горілки «Distil» неповнолітньому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушив правила торгівлі пивом, алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами та вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.156 КУпАП, через що вирішено накласти на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 6800 грн. Копія цієї постанови вручена позивачу під розпис 22.07.2021р. (а.с.60). Вирішуючи наведений спір та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що сукупність здобутих доказів по справі підтверджують факт реалізації позивачем, як офіціантом закладу «MAD BARd HOUSE», алкогольних напоїв неповнолітній особі. Відсутність у продавця сумніву щодо віку покупця та продаж у зв`язку з цим забороненого товару неповнолітній особі (без перевірки відповідних документів про вік особи) не може бути підставою звільнення суб`єкта господарювання від відповідальності. Згідно посадової інструкції офіціанта закладу «Mad House» від 29.04.2021р. до обов`язків офіціанта входить обслуговування гостей комплексу. Посилання позивача на те, що бармен реалізовує спиртні напої, суд не прийняв до уваги, оскільки саме офіціант приймає замовлення у клієнтів, тому він повинен переконатись, що такі являються повнолітніми. Бармен комплексу не спостерігає за клієнтами, а лише видає замовлення офіціантові, який обслуговує гостей в залі. Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення заявленого позову такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, з наступних причин. Як слідує з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, біля 23 год. 40 хв. 08.06.2021р. позивач ОСОБА_1 , будучи офіціантом та перебуваючи на робочому місці в закладі «МЕД», який розташований за адресою: м.Львів, вул.Шевська, буд.10, здійснив продаж неповнолітній особі ОСОБА_3 алкогольного напою 100 грам горілки «Distil», чим вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.156 КУпАП. Склад адміністративного правопорушення, визначеного ч.2 ст.156 КУпАП, передбачає порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі алкогольними напоями, а саме: продаж алкогольних напоїв особі, яка не досягла 18-річного віку. Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Відомості про вчинення адміністративного правопорушення зазначаються у складеному відповідною особою протоколі, при цьому вимоги до його змісту визначені нормами КУпАП. Так, відповідно до ч.2 ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Згідно ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Відповідно до п.15 Розділу II Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затв. наказом МВС України № 1376 від 06.11.2015р., до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення). Аналіз складеного протоколу про адміністративне правопорушення ВАБ № 690136 від 09.06.2021р. свідчить, що у ньому зазначені всі необхідні відомості щодо вчиненого правопорушення, зокрема, про особу, яка не досягла 18 років, якій були реалізовані алкогольні напої, а відтак є належним доказом по справі. Окрім цього, до протоколу долучені паспортні документи, розрахунковий документ, які достовірно підтверджують реалізацію алкогольних напоїв. Названі докази є необхідними і достатніми для підтвердження операції реалізації алкогольних напоїв. Окрім цього, аналіз пояснень позивача ОСОБА_1 , наданих на засіданні адміністративної комісії, свідчать про те, що останній фактично підтвердив реалізацію алкогольних напоїв неповнолітній особі. В частині заперечень представника позивача щодо вчиненого правопорушення, наданих під час судового розгляду, колегія суддів враховує таке. Пунктом 2 ч.1 ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» заборонено продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових особам, які не досягли 18-ти років. Відповідно до ч.4 ст.15-3 цього Закону продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов`язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку. Отже, чинним законодавством запроваджено в імперативній формі заборону на продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18-ти років. Нормами наведеного Закону продавця наділено правом отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, документи, які підтверджують вік такого покупця. Така вимога повинна спонукати суб`єкта господарювання дотримуватися відповідного рівня обачності, який би унеможливлював порушення чітко визначеної заборони продавати неповнолітній особі зазначену продукцію. Відсутність у продавця сумніву щодо віку покупця та продаж у зв`язку з цим забороненого товару неповнолітній особі не може бути підставою звільнення суб`єкта господарювання від відповідальності. Наведені висновки стосуються суб`єктів господарювання та їх працівників, які безпосередньо займаються реалізацією алкогольних напоїв, оскільки в правовідносинах із покупцями вони діють від імені суб`єкта господарювання і виконують його функції по продажу товарів. Стосовно доводів про неможливість здійснення офіціантом реалізації алкогольних напоїв слід вказати на наступне. В розглядуваному випадку згідно посадової інструкції офіціанта закладу «Mad House» від 29.04.2021р. до обов`язків офіціанта входить обслуговування гостей ресторану. У поняття «обслуговування гостей ресторану» включаються прийняття замовлень, подачу страв та напоїв, отримання грошових коштів по чеку тощо, через що саме офіціант контактує з гостями, а не бармен. Звідси, покликання позивача на те, що бармен реалізовує спиртні напої, не можуть бути прийнятними, оскільки саме офіціант приймає та видає замовлення у клієнтів (зокрема, у залах, що розташовані на різних поверхах закладу), у зв`язку з чим в нього виникає обов`язок переконатись, що такі являються повнолітніми. Згідно посадової інструкції бармен комплексу не спостерігає за клієнтами, а лише видає замовлення офіціантові, який обслуговує гостей в залі. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ч.2 ст.7 КУпАП). Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Отже, застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством. Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з її правової природи та завдань, орган (посадова особа), який правомочний розглядати справу, має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. При цьому, розгляд справи про адміністративне правопорушення має здійснюватися з дотриманням прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, визначених статтею 268 КУпАП. Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем під час розгляду матеріалів про вчинення адміністративного правопорушення стосовно ОСОБА_1 дотримано вимоги ст.280 КУпАП; останнього притягнуто до відповідальності на підставі належно оформлених адміністративних матеріалів, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення перевірено наявність/відсутність факту вчинення адміністративного правопорушення, витребувано необхідні додаткові матеріали, які б свідчили про доведеність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП України, при цьому відповідачем належним чином спростовані доводи позивача щодо неправомірності притягнення його до відповідальності та відсутності доказів скоєння ним правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП. Із урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають нормам процесуального права Водночас, доводи апелянта побудовані на переоцінці наявних доказів і усуненні помилок застосування норм матеріального права судом першої інстанції; будь-яких нових доказів до матеріалів справи останнім не представлено. Оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими доводи позивача відхилено. Допущені розбіжності у написанні назви закладу, в якому було зафіксоване вчинене позивачем правопорушення, не впливає на правильність висновків суду, а також не призводить до недійсності складених відповідачем процесуальних документів та зібраних доказів по справі. Оцінюючи в сукупності вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про безпідставність та необґрунтованість заявленого позову (в межах його доводів), а тому заявлений позов не підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів. За правилами ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ОСОБА_1 . Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.ст.271, 272, 286, 310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника адвоката Лещенко Наталії Петрівни, діючої на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 17.11.2021р. в адміністративній справі № 466/6952/21 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта ОСОБА_1 . Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена у касаційному порядку. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді В. З. Улицький О. І. Довга Дата складання повного тексту судового рішення: 04.02.2022р.