Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/922/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 січня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/922/21 пров. № А/857/19151/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В., за участю секретаря судового засідання: Кардаш В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року, головуючий суддя Зозуля Д.П., ухвалене о 11:14 год. у м. Рівне, повний текст якого складено 07.09.2021 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення,- В С Т А Н О В И В: В лютому 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ГУ ДПС у Рівненській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №00020560708 від 03.12.2020 року, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-35 від 03.12.2020 року, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-12662-13 від 18.02.2021 року, рішення №0002300708 від 03.12.2020 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, рішення №0002290708 від 03.12.2020 року про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації на підставі якої нараховується єдиний внесок, рішення №0002280708 від 03.12.2020 року про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», податкове повідомлення-рішення №00020550708 від 03.12.2020 року, податкове повідомлення-рішення №00020540708 від 03.12.2020 року, податкове повідомлення-рішення №00020570708 від 03.12.2020 року. В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що трудові відносини між фізичними особами-підприємцями - власниками орендованих позивачем транспортними засобами та їх найманими працівниками (екіпажем) будуються самостійно у відповідності до ст. 21, ст. 24 Кодексу законів про працю України, і втручання одного суб`єкта господарювання у діяльність іншого суб`єкта господарювання (ФОП) заборонено чинним законодавством України (п. 3 ст. 5 Господарського Кодексу України). Отже, правовідносини між водіями та ОСОБА_1 не супроводжувалися обов`язковими атрибутами, притаманними трудовим договорам, зокрема такими, як: внутрішній трудовий розпорядок, визначені умови праці і керування процесом праці. Враховуючи, що висновки акта перевірки про неоформлення трудових відносин з водіями не підтверджені та спростовані документами, тому слід дійти висновку, що у ОСОБА_1 не виникло обов`язку щодо нарахування їм заробітної плати та утримання відповідних податків та зборів.. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №00020560708 від 03.12.2020 року, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-35 від 03.12.2020 року, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-12662-13 від 18.02.2021 року, рішення №0002300708 від 03.12.2020 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, рішення №0002290708 від 03.12.2020 року про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, рішення №0002280708 від 03.12.2020 року про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області № 00020550708 від 03.12.2020 року, № 00020540708 від 03.12.2020 року, № 00020570708 від 03.12.2020 року. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Рівненській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що на підставі актів виконаних робіт, ТТН та договорів-заявок на перевезення відповідачем було зроблено висновок, що з водіями, які вказані в цих документах, у ОСОБА_1 мають бути оформлені трудові або цивільно-правові договори. У зв`язку з цим, проведеною перевіркою об`єкт оподаткування по зазначеним вище найманим працівникам у вигляді заробітної плати визначено виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством. Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, В період з 29.10.2020 року по 04.11.2020 року працівником Головного управління ДПС у Рівненській області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог іншого законодавства за період з 03.01.2019 року по 28.10.2020 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиного внеску) за період з 03.01.2019 року по 28.10.2020 року. За результатами такої перевірки було складено акт №2662/17-00-07-08/ НОМЕР_1 від 11.11.2020 року, згідно висновків якого, перевіркою встановлені порушення: - пп. 14.1.180, п. 14.1 ст. 14, пп. 164.2.1 п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. 171.1 ст. 171, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, внаслідок чого не утриманий і не перерахований до бюджету та донарахований перевіркою податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 30 243,60 грн., в т.ч. січень 2019 року 751,14 грн., лютий 2019 року 1 502,28 грн., березень 2019 року 3 004,56 грн., квітень 2019 року 2 253,42 грн., травень 2019 року 3 755,7 грн., червень 2019 року 3 004,56 грн., липень 2019 року 3 004,56 грн., серпень 2019 року 4 506,84 грн., вересень 2019 року 3 004,56 грн., жовтень 2019 року - 751,14 грн., листопад 2019 року 751,14 грн., грудень 2019 року 2 253,42 грн., червень 2020 року 850,14 грн., серпень 2020 року 850,14 грн. - п. 51.1 ст. 51 глави 2, пп. б п. 176.2 ст. 176 розділу IV Податкового кодексу України, розділу III «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», затвердженого в новій редакції Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 року №111/26556, а саме: подання податкових розрахунків за формою 1 ДФ за 1-4 кв.2019 року, 2-3 кв. 2020 року не в повному обсязі, з недостовірними відомостями. - пп. 4 п. 2 ст. 6 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами і доповненнями, а саме: не подання звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів, зокрема за січень 2019 року, за червень 2019 року, за липень 2019 року, за серпень 2019 року, за вересень 2019 року, за жовтень 2019 року, за листопад 2019 року, за грудень 2019 року, за червень 2020 року, за серпень 2020 року. - ч. 1 ст. 7, ст. 8, п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VІ від 08.07.2010 року (із змінами та доповненнями) в порушення яких не нараховано та не сплачено єдиного соціального внеску за ставкою 22% на загальну суму 36 964,40 грн. за період з січень 2019 року грудень 2019 року, червень 2020 року та серпень 2020 року. - пп. 1.1, пп. 1.2, пп. 1.3, пп. 1.4, пп. 1.5, пп. 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу, в порушення яких не утриманий і не перерахований до бюджету військовий збір в сумі 2 520,3 грн. - ст. 24 Кодексу законів про працю України та постанови Кабінету Міністрів України: встановлено не подання повідомлення про прийняття працівника на роботу до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх, як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування по гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_4 , гр. ОСОБА_5 , гр. ОСОБА_6 , гр. ОСОБА_7 , гр. ОСОБА_8 , гр. ОСОБА_9 , гр. ОСОБА_10 , гр. ОСОБА_11 , гр. ОСОБА_12 , гр. ОСОБА_13 та гр. ОСОБА_14 - пп. 2 п. 2 ст. 6, п. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VІ від 08.07.2010 року (із змінами та доповненнями), пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, Податкового кодексу України, а саме: порушення порядку нарахування та обчислення єдиного внеску та незабезпечення зберігання документів на підставі яких нараховується єдиний внесок (відомості нарахування заробітної плати, табеля обліку робочого часу) за січень 2019 року грудень 2019 року, червень 2020 року та серпень 2020 року. - абзацу 4 п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України, а саме: не подано до контролюючого органу повідомлення ф. 20-ОПП про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням. ОСОБА_1 не погодився з такими висновками акту перевірки, а також з фактами і даними, викладеними в ньому та подав заперечення від 24.11.2020 року із документами на спростування висновків акту, проте, відповіддю №12912/ФОП/17-00-07-08-04 від 30.11.2020 року висновки залишені відповідачем без змін. На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято: - податкове повідомлення-рішення №00020560708 від 03.12.2020 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами в розмірі 56 364,09 грн., з яких 30 243,60 грн. за податковими зобов`язаннями, 20 656,35 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та 5 464,14 грн. пені. - вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-35 від 03.12.2020 року на суму 36 964,40 грн. єдиного внеску. - вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-12662-13 від 18.02.2021 року на суму 136 грн. - рішення №0002300708 від 03.12.2020 року про застосування штрафних санкцій в сумі 17 443,14 грн. за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску. - рішення №0002290708 від 03.12.2020 року про застосування штрафних санкцій в сумі 136 грн. за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок; - рішення №0002280708 від 03.12.2020 року про застосування штрафних санкцій в сумі 1 360 грн. за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». - податкове повідомлення-рішення №00020550708 від 03.12.2020 року, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 1020 грн. за подання податкових розрахунків за формою 1 ДФ не в повному обсязі, з недостовірними відомостями. - податкове повідомлення-рішення №00020540708 від 03.12.2020 року, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 6 460 грн. за не подання до контролюючого органу повідомлення ф. 20-ОПП про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням. - податкове повідомлення-рішення №00020570708 від 03.12.2020 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 4 696,99 грн., з яких 2 520,30 грн. за податковими зобов`язаннями, 1 721,35 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та 455,34 грн. пені. Згідно акту перевірки, в періоді, що підлягав перевірці ФОП ОСОБА_1 здійснював діяльність у сфері вантажного автомобільного транспорту, а саме: перевезення вантажним транспортом по Україні. Відповідно до документів, наданих для перевірки, у 2019 році платником податків було нараховано 26 934,82 грн. доходів найманим працівникам. Аналізуючи документи встановлено, що ФОП ОСОБА_1 утримано податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у розмірі 4 848,26 грн. Відповідно до документів, наданих для перевірки, у 2020 році платником податків було нараховано 1 242,89 грн. доходів найманим працівникам та утримано податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у розмірі 34,54 грн. Фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 було надано до перевірки ряд документів, зокрема Договори-заявки перевезення вантажу, акти виконаних робіт (послуг), ТТН, відповідно до яких встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в своїй діяльності використовував працю найманих працівників (водії) з якими не укладалися трудові договори, а також договори цивільно-правового характеру. В ході перевірки ФОП ОСОБА_1 надав усні пояснення, про те, що водії орендувалися ним разом з транспортними засобами. Таким чином, в порушення пп. 14.1.180, п. 14.1 ст. 14, пп. 164.2.1 п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п.171.2 ст. 171, п. 176.2 ст. 176 ПК України, внаслідок чого не утриманий і не перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 30 243,60 грн. Також перевіркою порядку заповнення Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. 1ДФ) за період з 03.01.2019 року по 18.08.2020 року достовірності, повноти відображення в ньому відповідних відомостей встановлено порушення п.51.1 ст.51 глави 2, пп. б п. 176.2 ст. 176 розділу IV ПК України, розділу III «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», затвердженого в новій редакції Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 року №111/26556, а саме: подання податкових розрахунків за формою 1 ДФ за 1-4 кв.2019 року, 2-3 кв.2020 року не в повному обсязі, з недостовірними відомостями. Перевіркою повноти відображення у звітності сум нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», встановлено порушення п. 1.ст. 4, пп. 2 п. 2 ст. 6, п. 1 ст. 7 , п. 5 ст. 8 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: занижено базу нарахування єдиного внеску за січень 2019 року по грудень 2019 року, червень 2020 року та серпень 2020 року на загальну суму 160 652,12 грн. Перевіркою ведення обліку сум, на які нараховуються єдиний внесок, встановлено неналежне ведення первинних документів та незабезпечення зберігання первинних документів у січень 2019 року - грудень 2019 року, червень 2020 року та серпень 2020 року на підставі яких нараховується єдиний внесок (відомості нарахування заробітної плати, табеля обліку робочого часу, книга обліку доходів і витрат та інші), чим порушено пп. 2 п. 2 ст. 6, п. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-УІ від 08.07.2010р. (із змінами та доповненнями), пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 ПК України. Перевіркою встановлено неподання звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів, зокрема за січень 2019 року, за червень 2019 року, за липень 2019 року, за серпень 2019 року, за вересень 2019 року, за жовтень 2019 року, за листопад 2019 року, за грудень 2019 року, за червень 2020 року, за серпень 2020 року, чим порушено пп. 4 п. 2 ст. 6 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами і доповненнями. Також перевіркою правильності сплати єдиного внеску на суми заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок встановлено порушення п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 року №2464-VІ а саме: несплата єдиного соціального внеску за ставкою 22% на загальну суму 36 964,40 грн. за період з січень 2019 року грудень 2019 року, червень 2020 року та серпень 2020 року. Крім того, перевіркою правильності визначення бази оподаткування військовим збором встановлено порушення пп. 1.1, пп. 1.2, пп. 1.3, пп. 1.4, пп. 1.5, пп. 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, в порушення яких не утриманий і не перерахований до бюджету військовий збір в сумі 2 520,30 грн., у випадках, коли податковим агентом - ФОП ОСОБА_1 не нараховано та не перераховано військовий збір при виплаті заробітної плати за період січень 2019 року - грудень 2019 року, червень 2020 року та липень 2020 року загальну суму 168 020 грн., за виконання робіт без відповідного укладання трудових відносин. В ході розгляду заперечень встановлено, що ФОП ОСОБА_1 відповідно до Договорів-заявок перевезення вантажу, актів виконаних робіт (послуг) та ТТН, при здійсненні господарської діяльності з перевезення вантажів, використовував 19 транспортних засобів, серед них 11 вантажних автомобілів та 8 причіпів, у зв`язку із чим, в порушення абзацу 4 п. 63.3 ст. 63 ПК України, ФОП ОСОБА_1 не подано до контролюючого органу повідомлення ф. 20-ОПП про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач під час проведення перевірки належним чином не встановив, хто надавав послуги з перевезення із залученням водіїв позивач (згідно актів виконаних робіт) чи інші суб`єкти господарювання (згідно товарно-транспортних накладних). Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне. Як встановлено статті 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Цивільно-правовий договір - це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але для цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство. Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. У відповідності до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, оскільки метою договору є отримання певного матеріального результату, послуги. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик. За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. Натомість, за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляються актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється нормами КЗпП України та інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема, нормами Цивільного кодексу України. Відтак, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Така позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №820/1432/17 та від 26.09.2018 року у справі №822/723/17. Ознаки трудових відносин повинні містити обов`язкові атрибути, притаманним трудовим договорам, зокрема такими, як: внутрішній трудовий розпорядок, визначені умови праці і керування процесом праці. Фактично єдиною підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог трудового законодавства України стали висновки акта перевірки, які обґрунтовані тим, що у договорах-заявках та актах виконаних робіт, за якими здійснювалось транспортні перевезення були зазначені 13 водіїв транспортних засобів. Як підтверджується матеріалами справи, зокрема Договором оренди автомобілів від 01.01.2019 року №1 (без нотаріального посвідчення), укладений між ФОП ОСОБА_15 (РНОКПП НОМЕР_2 ) - Орендодавець та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 - Орендар, про те що Орендодавець зобов`язується передати орендарю у безоплатне користування транспортні засоби. Відповідно до пункту 1.3 Договору, автомобілі які передаються будуть використовуватися Орендарем для здійснення господарської діяльності. Відповідно до пункту 1.5 Договору, водіями автомобілів є водії Орендодавця. Пунктом 3.3 Договору передбачено, що договір діє строком з 01.01.2019 року по 31.12.2025 року. Також, відповідно до Договору оренди автомобілів від 01.01.2019 року №1 (без нотаріального посвідчення), укладений між ФОП ОСОБА_16 (РНОКПП НОМЕР_4 ) - Орендодавець та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 - Орендар, про те, що Орендодавець зобов`язується передати орендарю у безоплатне користування транспортні засоби. Відповідно до пункту 1.3 Договору, автомобілі які передаються будуть використовуватися Орендарем для здійснення господарської діяльності. Відповідно до пункту 1.5 Договору, водіями автомобілів є водії Орендодавця. Пунктом 3.3 Договору передбачено, що договір діє строком з 01.01.2019 року по 31.12.2025 року. Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 був зареєстрований як фізирчна особа підприємець Управлінням забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради 03.01.2019 року, номер запису про державну реєстрацію №26080000000040191, код основного виду економічної діяльності: 49.41- Вантажний автомобільний транспорт. Отже, на момент укладання вищезазначених договорів - 01.01.2019 року, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) не був зареєстрований фізичною особою-підприємцем. У відповідності до ч. 2 ст. 799 Цивільного кодексу України, договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно до ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації. Згідно із ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Відповідно до ч. 1 ст. 226 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Таким чином, договори оренди транспортних засобів, укладених між позивачем та ФОП ОСОБА_15 та ФОП ОСОБА_16 , є нікчемними, а відповідач не мав законодавчих підстав застосувати юридичні наслідки таких правочинів. При цьому, слід звернути увагу, що матеріалами справи підтверджується, що громадяни ОСОБА_17 , РНОКПП НОМЕР_5 ; ОСОБА_18 , РНОКПП НОМЕР_6 ; ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_7 ; ОСОБА_19 , РНОКПП НОМЕР_8 ; ОСОБА_20 , РНОКПП НОМЕР_9 ; ОСОБА_21 , РНОКПП НОМЕР_10 ; ОСОБА_22 , РНОКПП НОМЕР_11 ; ОСОБА_23 , РНОКПП НОМЕР_12 ; ОСОБА_24 , РНОКПП НОМЕР_13 ; ОСОБА_25 , РНОКПП НОМЕР_14 ; ОСОБА_26 , РНОКПП НОМЕР_15 ; ОСОБА_27 , РНОКПП НОМЕР_16 ; ОСОБА_28 , РНОКПП НОМЕР_17 перебували у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_15 та ФОП ОСОБА_16 в період здійснення господарської діяльності позивача. Відтак вірним є висновок суду попередньої інстанції про те, що відповідач під час проведення перевірки належним чином не встановив, хто надавав послуги з перевезення із залученням водіїв позивач (згідно актів виконаних робіт) чи інші суб`єкти господарювання (згідно товарно-транспортних накладних), через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року у справі №460/922/21 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. В. Святецький Повний текст постанови складено 28.01.2022 року.