Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/8203/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 21 лютого 2023 року м. Дніпросправа № 280/8203/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач), суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2022 року (суддя Новікова І.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішення ти вимог, - в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області № 00097160715 від 15.07.2021 та вимоги про сплату боргу (недоїмки): № Ф-49670-13 від 27.08.2021, № Ф-00097150715 від 15.07.2021, № Ф-49670-13 від 20.09.2021. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2022 року позов задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішенням, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець та взята на податковий облік як платник податків за спрощеною системою оподаткування (2 група). У зв`язку з повідомленням позивачем про припинення підприємницької діяльності, ГУ ДПС у Запорізькій області в період з 24.05.2021 по 28.05.2021 було проведено виїзну позапланову документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 01.10.2019, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 02.06.2016 по 01.10.2019, за результатами якої складено Акт від 04.06.2021 № 4350/08-01-07-15/ НОМЕР_1 . Згідно з висновками, викладеними в Акті перевірки, позивачем порушено: пп.16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п.п. 44.1, 44.3, 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. 177.10 ст. 177 ПК України, а саме, незабезпеченням зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення та сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 ПК України строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю; пп. 298.2.3 (7) п. 298.2 ст. 298 ПК України, а саме, не забезпечила перехід на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, при здійсненні видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку; п. 177.2 ст. 177 ПК України, а саме, занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 621782,26 грн., у тому числі за 2017 рік 144779,74 грн., за 2018 рік 221242,68 грн., за 2019 рік 255759,84 грн.; пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 ПК України, а саме, заниження суми утриманого військового збору з суми чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 51815,19 грн., у тому числі за 2017 рік 12064,98 грн., за 2018 рік 18435,89 грн., 2019 рік 21313,32 грн.; п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 5 ст. 8, п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме, заниження сум єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 394949,28 грн., у тому числі по періодам за 2017 рік в сумі 101277,00 грн., за 2018 рік в сумі 137602,08 грн., за 2019 рік в сумі 156070,20 грн.; пп. 181.1 ст. 181, п. 183.2 ст. 183 ПК України, а саме, здійснено операції з постачання товарів/послуг на загальній системі оподаткування, обсяг яких перевищує сукупно 1000000 грн., та не забезпечено вимоги щодо обов`язкової реєстрації як платника податку на додану вартість з 11.12.2018. На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 00097160715 від 15.07.2021, згідно з яким позивачу донараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 394949,28 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 113005,46 грн., та складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27.08.2021 № Ф-49670-13 на суму 394949,28 грн. За результатом адміністративного оскарження названого рішення, податковим органом також складені вимоги про сплату боргу (недоїмки) у сумі 394949,28 грн.: від 15.07.2021 № Ф-00097150715, від 20.09.2021 № Ф-49670-13. Вказані рішення та вимоги є предметом оскарження в даній адміністративній справі. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що за нормою статті 4 Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону). Наведена норма застосовується до позивача, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування. Натомість податковий орган стверджує, що позивач була зобов`язана перейти на загальну систему оподаткування, оскільки здійснювала види діяльності, не зазначені в реєстрі платників єдиного податку. Такі твердження ґрунтуються на тому, що позивач не надала під час перевірки первинні документи, які підтверджують походження доходу, відображеного в Книзі обліку доходів та витрат. Щодо наведених доводів апелянта, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 291.2 ст. 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Підпунктом 2 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: друга група фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Статтею 296 Податкового кодексу України передбачено, що фізичні особи-підприємці - платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів. Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет. Платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу, а також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого, обчисленого і сплаченого в порядку, визначеному законом для даної категорії платників. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». За визначеннями, наведеними в статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Зі змісту статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно з п. 44.1, 44.2, 44.3 ст. 44, п. 46.1 ст. 46 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії). Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Згідно з п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. З огляду на викладені норми права, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача, що позивачем порушено вимоги чинного законодавства в частині обов`язку зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення та сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 ПК України строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю. Також обґрунтованими є доводи апелянта, що в разі не подання платником податків під час перевірки первинних документів, контролюючий орган має право брати відповідну інформацію щодо предмету перевірки з інформаційних баз податкового органу. Разом з тим, вірним є висновок суду першої інстанції, що Акт перевірки не дозволяє дійти висновків про порушення позивачем правил перебування на спрощеній системі оподаткування, що тягне за собою обов`язок переходу на іншу систему оподаткування, а також не доводить висновки контролюючого органу про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу. Акт перевірки не містить посилання на конкретну податкову інформацію щодо господарських операцій, вчинених позивачем протягом періоду, який перевірявся, так само як не містить аналіз такої інформації в розрізі з даними Книги обліку доходів і витрат, наданої позивачем. Крім того суд першої інстанції вірно встановив, що в рамках адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі висновків Акту перевірки від 04.06.2021 № 4350/08-01-07-15/3054408760, було визнано необґрунтованими висновки контролюючого органу про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що, в свою чергу, свідчить про необґрунтованість висновків щодо заниження позивачем зобов`язань зі сплати єдиного внеску. Доводи апеляційної скарги наведені висновки суду першої інстанції не спростовують. Враховуючи сукупність викладених обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що висновки суб`єкта владних повноважень, викладені в акті перевірки, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, ґрунтуються на припущеннях, відтак останнє не відповідає вимогам ст. 2 КАС України та підлягає скасуванню. Рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2022 року в адміністративній справі № 280/8203/21 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з 21 лютого 2023 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 21 лютого 2023 року. Головуючий - суддя О.В. Головко суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров