Постанова 4855 № 640/9016/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9016/20 Суддя першої інстанції: Погрібніченко І.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 травня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Степанюка А.Г., суддів - Бужак Н.П., Василенка Я.М., при секретарі - Масловській К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління ДПС у м. Києві на прийняте у порядку письмового провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування вимоги, рішень про застосування штрафних санкцій та податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И Л А: У квітні 2020 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила: 1) визнати протиправними дії ГУ ДПС у м. Києві щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність (приватний нотаріус), ОСОБА_1 на підставі наказу від 09.12.2019 №4230 ГУ ДПС у м. Києві та оформлене актом №4/26-15-42-09/2823407725 від 08.01.2020; 2) визнати протиправними та скасувати: - вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.02.2020 №Ф-087; - рішення від 25.02.2020 №0016124209 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску; - рішення від 25.02.2020 №0016094209 про застосування штрафних санкцій за неподання, подання за невстановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»; - податкового повідомлення-рішення від 25.02.2020 №0016134209; - податкового повідомлення-рішення від 25.02.2020 №0016074209; - податкового повідомлення-рішення від 25.02.2020 №0016034209; - податкового повідомлення-рішення від 25.02.2020 №0016024209. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2022 позов задоволено повністю - визнано протиправними та скасовані вимога про сплату боргу (недоїмки) від 25 лютого 2020 року №Ф-087, рішення про застосування штрафних санкцій від 25 лютого 2020 року №0016124209, №0016094209 та податкові повідомлення-рішення від 25 лютого 2020 року №0016134209, №0016074209, №0016034209, №0016024209, прийняті Головним управлінням ДПС у м. Києві. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що перевірка ОСОБА_1 проведена із суттєвими порушеннями порядку та процедури, оскільки повідомлення разом із наказом про здійснення контролюючого заходу останньою було отримано після складання акту перевірки, який, у свою чергу, отриманий після прийняття спірних у цій справі індивідуальних актів. Не погоджуючись із вказаним рішенням, Відповідач подав апеляційні скарги, в яких просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що перевірка Позивача проведена із дотриманням вимог законодавства як щодо підстав її призначення, так і щодо процедури і порядку. Наголошує, що у ході здійснення контролюючого заходу було виявлено ряд порушень ОСОБА_1 положень Податкового кодексу України та норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що вказує на правомірність прийнятих ГУ ДПС у м. Києві за наслідками його проведення рішень. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2022 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 21.04.2023. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що в апеляційній скарзі жодним чином не спростовані висновки суду першої інстанції щодо порушення ГУ ДПС у м. Києві порядку та процедури проведення невиїзної документальної позапланової перевірки, які в силу усталеної позиції Верховного Суду є безумовною та самостійною підставою для визнання протиправними її результатів. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2023 продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17.05.2023. У судовому засіданні представник Відповідача вимоги апеляційних скарг підтримав та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в останній. Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційних скарг без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого. Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що у грудні 2019 року працівниками ГУ ДПС у м. Києві згідно наказу від 09.12.2019 №4230 (т. 1 а.с. 120), повідомлення від 10.12.2019 №116811/ФОП/26-15-42-09-28 та відповідно до пп. пп. 78.1.1, 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність - ОСОБА_1 , з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, та дотримання вимог законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 01.01.2016 по 31.12.2018. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: 1) п. 178.4 ст. 178 Податкового кодексу України з урахуванням пп. 40.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме - неподання декларації про майновий стан і доходи за 2016-2018 роки; 2) п. 85.2 ст. 85, п. 178.6 ст. 178 Податкового кодексу України, а саме - не надано до перевірки книгу обліку доходів і витрат; 3) п. 178.3 ст. 178 Податкового кодексу України, що зумовило невизначення податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 1 246 038,78 грн, у тому числі за 2016 рік в сумі 390 223,05 грн, за 2017 рік в сумі 453 078,72 грн, за 2018 рік - в сумі 402 737,01 грн; 4) пп. 1.2, 1.3 п. 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України, у зв`язку з чим занижено військовий збір в загальній сумі 103 836,57 грн, у тому числі за 2016 рік в сумі 32 518,59 грн, за 2017 рік в сумі 37 756,56 грн, за 2018 рік в сумі 33 561,42 грн; 5) п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» з урахуванням п. 4 розд. 3 наказу №435 від 14.04.2015 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме - неподання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2016-2018 роки; 6) абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», внаслідок чого не нараховано та не сплачено суму єдиного внеску, нарахованого з сукупного чистого доходу за 2016-2018 роки, в загальній сумі 333 820,08 грн, у тому числі за 2016 рік в сумі 94 941,00 грн, за 2017 рік в сумі 101 277,00 грн та за 2018 рік в сумі 137 602,08 грн. Висновки перевірки зафіксовані в акті від 08.01.2020 №4/26-15-42-09/ НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 24-43). На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 25.02.2020 прийняті податкові повідомлення-рішення: - форми «Р» № 0016134209, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 129 795,71 грн, у тому числі: податкові зобов`язання - 103 836,57 грн, штрафні (фінансові) санкції - 25 959,14 грн (т. 1 а.с. 127-128); - форми «Р» № 0016074209, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 1 557 548,47 грн, у тому числі: податкові зобов`язання - 1 246 038,78 грн, штрафні (фінансові) санкції - 311 509,69 грн (т. 1 а.с. 129-130); - форми «ПС» № 0016034209, яким до Позивача застосовано штрафну санкцію з податку на доходи фізичних осіб в сумі 510,00 грн (т. 1 а.с. 131-132); - форми «ПС» № 0016024209, яким до Позивача застосовано штрафну санкцію з податку на доходи фізичних осіб в сумі 510,00 грн (т. 1 а.с. 133-134). Також 25.02.2020 ГУ ДПС у м. Києві прийняті рішення: - №0016124209 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до ОСОБА_1 застосовані штрафні санкції у розмірі 95 789,92 грн (т. 1 а.с. 123-124); - №0016094209 про застосування штрафних фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», яким до ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 510,00 грн (т. 1 а.с. 125-126). Крім того, 25.02.2020 Відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-087, якою визначено Позивачу суму недоїмки з єдиного внеску у розмірі 333 820,08 грн (т. 1 а.с. 122). Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваних індивідуальних актів, суд першої інстанції також встановив, що ГУ ДПС у м. Києві направлено, зокрема, ОСОБА_1 запит від 13.09.2019 №1798/ФОП/26-15-42-09/28 про надання інформації та документального підтвердження з питань отримання доходів за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 (т. 1 а.с. 157-158). Не отримавши відповідь на цей запит, контролюючий орган прийняв наказ від 09.12.2019 №4230 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 )» (т. 1 а.с. 186), який разом з повідомленням про проведення перевірки від 10.12.2019 №16811/ФОП/26-15-42-09-28 (т. 1 а.с. 220) направив на адресу платника податків 10.12.2019 засобами поштового зв`язку (т. 1 а.с. 187). Із змісту роздруківки ПАТ «Укрпошта» вбачається, що конверт (відправлення №0101129357488) був повернутий на адресу ГУ ДПС у м. Києві з відміткою «за закінченням терміну зберігання» 11.01.2020 (т. 1 а.с. 135), коли перевірка вже була проведена та за її наслідками був складений акт перевірки. На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 42, 75, 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України), Окружний адміністративний суд міста Києва, врахувавши ряд правових позицій Верховного Суду, прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на порушення Відповідачем порядку і процедури проведення перевірки. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на таке. Згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Відповідно до ст. 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. За правилами пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу. Відповідно до п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку, зокрема, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (пп. 78.1.1); платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом (пп. 78.1.2). Згідно п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. Приписи п. 42.2 ст. 42 ПК України визначають, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). При цьому в абз. 6 п. 42.4 ст. 42 ПК України закріплено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Як було встановлено раніше, позапланова невиїзна документальна перевірка була проведена на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 09.12.2019 №4230 (т. 1 а.с. 221) та повідомлення від 10.12.2019 №16811/ФОП/26-15-42-09-28 (т. 1 а.с. 220). Копія наказу та письмове повідомлення про проведення згаданої перевірки були направлені Відповідачем на податкову адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) рекомендованим листом з повідомленням про вручення 10.12.2019 (т. 1 а.с. 220). Однак, вказані документи не були отримані Позивачем та повернулися до ГУ ДПС у м. Києві у зв`язку із закінченням терміну зберігання (т. 1 а.с. 222). При цьому, як свідчать відомості перевірки статусу відстеження поштового відправлення №0101129357488, яким направлялися ОСОБА_1 згадані вище документи, указане відправлення не було вручено Позивачу під час доставки 12.12.2019 з інших причин (т. 1 а.с. 135). У свою чергу, безпосередньо документальна позапланова невиїзна перевірка ОСОБА_1 розпочалася ГУ ДПС у м. Києві з 20.12.2019 та завершилася 26.12.2019, що відображено у пункті 1.1 глави 1 «Загальні положення» розділу ІІ «Описова частина» акту перевірки від 08.01.2020 №4/26-15-42-09/ НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 24-25). Отже, на переконання суду апеляційної інстанції, зазначення працівниками поштового відділення інформації про те, що 12.12.2019 відправлення не вручене під час доставки з інших причин, дозволяло контролюючому органу прийти до висновку, що саме ця дата у розумінні абз. 6 п. 42.4 ст. 42 ПК України є днем вручення платнику податків копії наказу та повідомлення про проведення перевірки. На користь такого висновку свідчить й те, що на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №0101129357488 міститься відмітка « 12.12» (т. 1 а.с. 223). Судова колегія звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово у своїх постановах звертав увагу на те, що обов`язку контролюючого органу щодо повідомлення платника податків про проведення відповідної перевірки кореспондує обов`язок такого платника добросовісно ставитися до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень, крім того, необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов`язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього (постанова від 06.08.2019 у справі №520/8681/18, від 09.10.2018 у справі №820/1864/17, від 23.05.2022 у справі №810/3116/18, від 14.07.2022 у справі №160/6980/20). У площині наведеного судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що ні 12.12.2019, ні у подальшому до 11.01.2020 ОСОБА_1 не було вчинено будь-яких дій, спрямованих на отримання поштового відправлення №0101129357488. Крім того, матеріали справи свідчать, що Позивачем не було забезпечено отримання й інших документів, які Відповідачем направлялися на його адресу, зокрема: - запиту від 13.09.2019 №1798/ФОП/26-15-42-09-28 (т. 1 а.с. 157-158), який був повернутий відправникові за закінченням терміну зберігання (т. 1 а.с. 159); - копії акта перевірки від 08.01.2020 №4/26-15-42-09/ НОМЕР_1 , який направлений на адресу ОСОБА_1 08.01.2020 (т. 1 а.с. 44), однак 09.01.2020 не був вручений з інших причин і 10.02.2020 також направлений до ГУ ДПС у м. Києві у зв`язку із закінченням терміну зберігання (т. 1 а.с. 45-46). Викладене, на переконання суду апеляційної інстанції, дає об`єктивну можливість зробити висновок про те, що обставини цієї справи вказують на нехтування платником податків своїм обов`язком з отримання поштової кореспонденції контролюючого органу, що у площині наведених вище мотивів свідчить про помилковість позиції суду першої інстанції про порушення ГУ ДПС у м. Києві порядку проведення перевірки ОСОБА_1 в частині неповідомлення останньої про її призначення. Надаючи оцінку правомірності оскаржуваних у цій справі вимоги, рішень про застосування штрафних санкцій та податкових повідомлень-рішень, колегія суддів з урахуванням того, що, як було встановлено вище, документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків проведена контролюючим органом із дотриманням нормативно встановлених порядку і процедури, вважає за необхідне зазначити таке. Аналіз змісту позовної заяви, а також заяви про збільшення позовних вимог, свідчить, що підставами позову (окрім посилань на процедурні порушення при проведенні перевірки, на безпідставності яких було наголошено вище), ОСОБА_1 було також визначено те, що, у рішенні від 25.02.2020 №0016124209 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску (т. 1 а.с. 48-49) вказано на виявлення порушень пп. 1 п. 2 ст. 6, ч. 2 ч. 3 ст. 7, п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон). Разом з тим, на переконання Позивача, останній не міг порушити приписи ч. ч. 2, 3 ст. 7 Закону, оскільки не є суб`єктом, визначеним у цих нормах. Як було встановлено раніше, у ході перевірки ГУ ДПС у м. Києві було встановлено порушення ОСОБА_1 , зокрема, абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону, внаслідок чого не нараховано та не сплачено суму єдиного внеску, нарахованого з сукупного чистого доходу за 2016-2018 роки, в загальній сумі 333 820,08 грн, у тому числі за 2016 рік в сумі 94 941,00 грн, за 2017 рік в сумі 101 277,00 грн та за 2018 рік в сумі 137 602,08 грн. Саме у зв`язку з виявленням цього порушення Відповідачем було прийнято вже згадане вище рішення від 23.02.2020 №0016124209. Відповідно до абз. 3-4 ч. 8 ст. 9 Закону платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. До таких осіб п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону відносить, зокрема, тих, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Пунктом 3 частини 11 статті 25 Закону передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції - за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску. Викладене свідчить, що особи, які провадять незалежну професійну діяльність, у тому числі нотаріальну діяльність, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Невиконання ж такого обов`язку має своїм наслідком накладення на особу штрафу згідно п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону, чим спростовується посилання Позивача на те, що останній не може бути суб`єктом цього правопорушення. Відтак, зважаючи на те, що за висновками перевірки ОСОБА_1 не було забезпечено сплату єдиного внеску за 2016-2018 роки, то оскаржуване рішення від 23.02.2020 №0016124209 прийнято ГУ ДПС у м. Києві правомірно. При цьому зазначення у спірному рішенні посилання на пп. 1 п. 2 ст. 6, ч. 2 ч. 3 ст. 7 Закону судова колегія не може вважати помилкою, позаяк цими нормами вказано на обов`язок платника єдиного внеску своєчасно його нараховувати, обчислювати і сплачувати, а також на порядок його обчислення. З урахуванням наведеного, а також зважаючи на те, що інших ніж досліджені вище підстав цього позову ОСОБА_1 не заявлено, судова колегія приходить до висновку про відсутність правових підстав стверджувати про протиправність оскаржуваних у межах цього спору індивідуальних актів. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, зважаючи на встановлені вище обставини дотримання контролюючим органом порядку і процедури проведення перевірки платника податків, судова колегія приходить до висновку про помилковість твердження Окружного адміністративного суду міста Києва про обґрунтованість позовних вимог з наведених вище підстав, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, що стали підставою для невірного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги задовольнити, а рішення суду - скасувати. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційні скарги Головного управління ДПС у м. Києві - задовольнити повністю. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2022 року - скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя А.Г. Степанюк Судді Н.П. Бужак Я.М. Василенко Повний текст постанови складено та підписано 17 травня 2023 року.