Постанова 4855 № 640/13321/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/13321/21 Головуючий у 1-й інстанції: Аверкова В.В. Суддя-доповідач: Василенко Я.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 лютого 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Василенка Я.М., суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В., за участю секретаря Шляги А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.10.2021 у справі за адміністративним позовом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату про визнання протиправним, скасування наказу, скасування рішення, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 05.04.2021 № 5 щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством юстиції України 26.12.2011 за № 8673 на ім`я ОСОБА_1 ; - визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 16.04.2021 № 1396/5 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім`я ОСОБА_1 ». Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.10.2021 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що 26 грудня 2011 року Міністерством юстиції України позивачу видано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю № 8673, на підставі якого позивачем здійснювалась нотаріальна діяльність у межах Київського міського нотаріального округу. На підставі наказу № 718/8 від 03 серпня 2020 року Міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції проводилась комплексна перевірка організації нотаріальної діяльності на виконання доручення Міністерства юстиції України від 23 червня 2020 року № 2832/19.5.1/32-20. За результатом проведеної перевірки, комісією складено довідку про результати позапланової комплексної перевірки організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1., дотримання ним порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства від 06 серпня 2020 року, в якій встановлені порушення нотаріусом організації нотаріальної діяльності, у зв`язку із чим наказом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 21 серпня 2020 року № 1000/6 «Про тимчасове зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса ОСОБА_1 » зупинено нотаріальну діяльність ОСОБА_1 з 07 вересня 2020 року по 14 вересня 2020 року на час проходження підвищення кваліфікації. За результатом проходження підвищення кваліфікації та отримання відповідного свідоцтва про підвищення кваліфікації в Інституті права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України від 11 вересня 2020 року, нотаріальну діяльність позивача відновлено. 03 лютого 2021 року Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) звернулось із поданням до Вищої кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством юстиції України від 26 грудня 2011 року № 8673 на ім`я ОСОБА_1 . Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату Міністерства юстиції України прийнято рішення від 05 квітня 2021 року № 5 про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством юстиції України 26 грудня 2011 року за № 8673 на ім`я ОСОБА_1 , на підставі підпунктів «е» та «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат». На підставі рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерства юстиції України від 05 квітня 2021 року № 5 та на підставі підпунктів «е» та «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат», а саме у зв`язку з неодноразовими порушеннями нотаріусом законодавства при вчиненні нотаріальних дій, які встановлені рішеннями судів, що завдало шкоди фізичним та юридичним особам, та набранням законної сили рішеннями судів про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальних дій, наказом Міністерства юстиції України від 16.04.2021 № 1396/5 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім`я ОСОБА_1 » анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 26 грудня 2011 року за № 8673 на ім`я ОСОБА_1 . Позивач, вважаючи вказані рішення відповідачів необґрунтованими та такими, що порушують його законні права та інтереси, звернувся з даним позовом до суду першої інстанції. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що зважаючи на судові рішення, якими виконавчі написи, вчинені позивачем були визнані такими, що не підлягають виконанню, Комісія у своєму рішенні від 05 квітня 2021 року № 5 прийшла до правомірного висновку про наявність підстав передбачених підпунктами «е» та «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю позивача. При цьому, наказ Мін`юсту від 16 квітня 2021 року № 1396/5 видано на підставі рішення Комісії, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним на момент його видання законодавством України. Отже, підстави для задоволення позову відсутні. Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі. Колегія суддів вважає доводи апелянта обґрунтованими та не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Так, відповідно до статті 3 Закону України «Про нотаріат» нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Положеннями статті 5 Закону України «Про нотаріат» нотаріус зобов`язаний: здійснювати свої професійні обов`язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики; сприяти фізичним та юридичним особам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз`яснювати права і обов`язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв`язку з вчиненням нотаріальних дій; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам; вести нотаріальне діловодство та архів нотаріуса відповідно до встановлених правил; дбайливо ставитися до документів нотаріального діловодства та архіву нотаріуса, не допускати їх пошкодження чи знищення; надавати документи, інформацію і пояснення на вимогу Міністерства юстиції України, його територіальних органів при здійсненні ними повноважень щодо контролю за організацією діяльності та виконанням нотаріусами правил нотаріального діловодства; постійно підвищувати свій професійний рівень, а у випадках, передбачених пунктом 3 частини першої статті 29-1 цього Закону, проходити підвищення кваліфікації; виконувати інші обов`язки, передбачені законом. Згідно із частиною 1 статті 7 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України та його територіальних органів, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Відповідно до частини 2 статті 2-1 Закону України «Про нотаріат» контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України та його територіальними органами. Згідно з вимогами частини 1 статті 33 Закону України «Про нотаріат» Міністерство юстиції України, його територіальні органи проводять перевірку організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання ним порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства за певний період. Проведення повторної перевірки з тих питань, які вже були предметом перевірки, не допускається, крім перевірки за зверненням фізичної чи юридичної особи в межах предмета звернення та відповідно до повноважень Міністерства юстиції України, його територіальних органів. Частиною 6 статті 33 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що порядок проведення перевірки організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства затверджується Міністерством юстиції України. У відповідності з вимогами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. «На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. «У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. «У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби. Пунктом 1 Порядку проведення перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організацій нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 17 лютого 2014 року № 357/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.02.2014 року за № 298/25075 (надалі - Порядок № 357/5) передбачено, що цей Порядок визначає механізм здійснення Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головним управлінням юстиції в областях, містах Києві та Севастополі перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства. Відповідно до п. 2 Порядку № 357/5 перевірка - планова або позапланова перевірка, під час якої перевіряється робота державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, нотаріальна діяльність приватного нотаріуса за відповідний період. Згідно з п. 6 Порядку № 357/5 проведення перевірки організації роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання ними правил нотаріального діловодства здійснюється уповноваженими представниками Міністерства юстиції, територіального органу Міністерства юстиції, діяльність яких безпосередньо пов`язана з контролем за організацією нотаріату і нотаріальної діяльності в Україні. Відповідно до п. 13 Порядку № 357/5 позапланова комплексна, цільова або контрольна перевірка державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса проводиться за результатами попередньої перевірки або за дорученням Міністерства юстиції чи територіального органу Міністерства юстиції. За наслідками такої перевірки комісія складає довідку про результати проведеної перевірки з висновками. Згідно з п. 14 Порядку № 357/5 перевірка за зверненнями фізичних та юридичних осіб проводиться у межах предмета звернення та повноважень Міністерства юстиції, територіального органу Міністерства юстиції шляхом витребування від державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса (особи, яка заміщує тимчасово відсутнього нотаріуса) необхідних документів та відомостей, що стосуються фактів, викладених у такій інформації, та письмових пояснень нотаріуса або з виїздом за місцезнаходженням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, робочого місця приватного нотаріуса. Відповідно до п. 15 Порядку № 357/5 у разі необхідності за дорученням Міністра юстиції може проводитися позапланова перевірка в загальному порядку проведення перевірок, визначеному цим Порядком. Позапланова перевірка проводиться як за період, що вже підлягав плановій комплексній перевірці, так і за період, що не підлягав такій перевірці. За наслідками такої перевірки комісія складає довідку про результати проведеної перевірки з висновками. Згідно з п. 31 Порядку № 357/5 перевіркою встановлюється, чи дотримуються державні і приватні нотаріуси загальних положень чинного законодавства, яке регулює порядок вчинення нотаріальних дій та проведення під час їх вчинення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Згідно з п. 33 Порядку № 357/5 за наслідками перевірки організації роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства комісія протягом п`яти робочих днів з часу закінчення перевірки складає довідку у двох примірниках про результати проведеної перевірки із зазначенням оцінки роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса та з викладеними у ній висновками і рекомендаціями. Загальна оцінка роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса визначається як «добре», «задовільно», «незадовільно». Довідка готується згідно з перевіреними достовірними фактами, що свідчать про наявність недоліків, помилок і порушень, з посиланням на норми законодавства. Згідно з п. 39 Порядку № 357/5 за результатами перевірки державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса, на підставі висновків комісії Міністерство юстиції, територіальний орган Міністерства юстиції видає наказ, у якому встановлюється строк для усунення виявлених порушень та помилок. Як вже було зазначено вище та вбачається з матеріалів, 03.08.2020 проводилась позапланова комплексна перевірка організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. на виконання доручення Міністерства юстиції України від 23.06.2020. За результатами перевірки було встановлено порушення та видано наказ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 21.08.2020 № 1000/6 «Про тимчасове зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 ». Цим же наказом у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 29-1 Закону України «Про нотаріат» зупинено нотаріальну діяльність позивача з 07.09.2020 по 14.09.2020 на час проходження ним підвищення кваліфікації. На виконання наказу від 21.08.2020 № 1000/6 ОСОБА_1 було пройдено підвищення кваліфікації, документи які підтверджують проходження були подані до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції 14.09.2020 та повідомлено про усунення порушень, після чого було відновлено його нотаріальну професійну діяльність. В подальшому, 03.02.2021 Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) звернулось із поданням до Вищої кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством юстиції України від 26.12.2011 на ім`я позивача. Колегія суддів звертає увагу, що в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представником відповідачів було зауважено, що підставою для порушення питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю позивача було надходження 06.01.2021 доручення Міністерства юстиції України щодо розгляду звернення громадянина ОСОБА_2 від 05.01.2021 № 50/19.1.1/32-21, в якому, зокрема, наявна інформація щодо рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 27.10.2020 у справі № 357/7584/20. Вказане також підтверджується і відзивом на апеляційну скаргу Міністерства юстиції України (абз. 2 на стор. 5). Крім цього, Міністерство юстиції України у відзиві на апеляційну скаргу (абз. 6 на стор. 5) наголошувало на тому, що підставою для внесення подання було саме надходження звернення громадянина ОСОБА_2 від 06.01.2021, на яке Міжрегіональним управлінням надано вичерпну відповідь від 18.01.2021 № 0-95. З даного листа у відповідь на звернення вказується, що станом на 18.01.2021 на адресу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) рішення судів, якими встановлено неодноразове порушення нотаріусом законодавства або грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, фізичним та юридичним особам, при вчиненні нотаріальних дій та/або інших дій, покладених на нотаріуса відповідно до закону та/або рішення судів, які набрали законної сили, про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії, не надходили. При цьому, листом від 19.01.2021 № 0-83 громадянина ОСОБА_2 було повідомлено про неможливість розгляду повторного ідентичного звернення. За викладених обставин, колегія суддів вважає, що вказане звернення громадянина ОСОБА_2 у жодному разі не могло бути ані окремою, ані загальною підставою для внесення подання про анулювання нотаріального свідоцтва. В свою чергу, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що для розгляду звернень фізичних осіб не встановлено обов`язку контролюючого органу призначати перевірку за правилами пункту 13 Порядку № 357/5. Так, перевірка за такими зверненнями повинна здійснюватися виключно відповідно до пункту 14 Порядку № 357/5, який, як вже було зазначено вище, передбачає, що перевірка за зверненнями фізичних та юридичних осіб проводиться у межах предмета звернення та повноважень Міністерства юстиції, територіального органу Міністерства юстиції шляхом витребування від державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса (особи, яка заміщує тимчасово відсутнього нотаріуса) необхідних документів та відомостей, що стосуються фактів, викладених у такій інформації, та письмових пояснень нотаріуса або з виїздом за місцезнаходженням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, робочого місця приватного нотаріуса. Що ж стосується іншої підстави для внесення подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, як-то результати комплексної планової перевірки, то колегія суддів зауважує, що вказана перевірка також не могла бути ані окремою, ані загальною підставою для внесення такого подання, оскільки за результатами даної перевірки до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 вже застосовувались заходи відповідного реагування та було притягнуто останнього до відповідальності у вигляді проходження підвищення кваліфікації, після чого було відновлено його нотаріальну професійну діяльність. Вищевикладене свідчить про те, що при проведенні перевірки суб`єкт владних повноважень діяв не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому, порушення процедури проведення перевірки є самостійною підставою для скасування спірних рішень відповідачів. Вказаний висновок відповідає висновку Верховного Суду, висловленому у постановах від 29 квітня 2020 року у справі №817/800/17, від 07 травня 2020 року у справі №П/811/615/16, від 12 червня 2020 року у справі №580/481/19, від 08 липня 2020 року у справі №П/811/937/17. Правова процедура є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Верховний Суд у своїй практиці, зокрема, у постанові від 25 липня 2019 року у справі № 826/13000/18, вже звертав увагу, що встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи. Аналогічний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 25 червня 2020 року у справі №2340/5084/18, у постанові від 23 травня 2019 року у справі №804/243/18 та постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 640/7645/20. Щодо порушень, які були підставою для прийняття відповідачами рішень щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством юстиції України 26.12.2011 за № 8673 на ім`я ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне. З матеріалів справи вбачається, що Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) внесено подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 з підстав, визначених підпунктами «е» та/або «з» пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про нотаріат». Колегія суддів зазначає, що аналіз підпункту «е» пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про нотаріат» дає підстави для висновку, що законодавець розділяє дві такі умови: 1) неодноразове порушення нотаріусом чинного законодавства або 2) грубе порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян при вчиненні нотаріальних дій та/або інших дій, покладених на нотаріуса відповідно до закону. При цьому, завдання шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян при вчиненні нотаріальних дій є обов`язковою ознакою, яка має бути встановлена органом, що вирішує питання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, як у випадку вчинення нотаріусом неодноразового порушення чинного законодавства, так і у разі грубого порушення закону. Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №826/7176/17 та від 20.12.2019 №826/3746/17. Відповідно до рекомендацій Верховного Суду, викладених у постанові від 29.04.2020 №817/800/17, суди, досліджуючи питання правомірності оскаржуваних рішень, процедури анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та припинення нотаріальної діяльності, повинен дослідити наявність факту вчинення позивачем порушень, які завдали шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян. Згідно із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 826/2668/17, для прийняття рішення про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю на підставі підпункту «е» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» повинні бути вчинені нотаріусом такі порушення, що у своїй сукупності є достатніми для застосування такого засобу реагування. При цьому, докази можливої відсутності у діях нотаріуса складу кримінального правопорушення можуть бути важливими лише при наявності в діях нотаріуса виключно кримінально караного діяння та не можуть стосуватись притягнення нотаріуса до відповідальності за недотримання законодавства, яке регулює безпосередньо професійну діяльність. Зі змісту подання колегією суддів встановлено, що підставою для його внесення, зокрема, стали судові рішення, якими виконавчі написи позивача були визнані такими, що не підлягають виконанню. Апелянтом зазначено про відсутність судових рішень щодо стягнення з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 коштів на відшкодування збитків, завданих внаслідок вчинення нотаріальних дій, а тому підстави для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю на підставі підпункту «е» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» відсутні. З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що відповідачами виявлено лише одну із складових підстав анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, зазначена в підпункті «е» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» - порушення нотаріусом чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій. Друга ж складова - «завдання шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян» відповідачами, на підставі відповідних судових рішень, не встановлена. Законом України «Про нотаріат» не визначено повноважень Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі щодо перевірки законності вчинення нотаріальних дій нотаріусами і відповідно встановлення порушення чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій, так само як і встановлювати наявність чи відсутність шкоди, завданої такими діями нотаріуса іншим особам. При цьому, колегія суддів зауважує, що судові витрати, понесені у судовому провадженні, не є збитками в розумінні статті 22 ЦК України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися як збитки. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 462/6473/16-ц, від 18.12.2019 у справі № 688/2479/16-ц, від 29.05.2019 у справі № 489/5045/18 та від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю № 8673 від 26.12.2011, виданого на ім`я ОСОБА_1 , на підставі підпункту «е» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» не відповідає вимогам законодавства, оскільки відсутні всі складові підстав для анулювання свідоцтва за вказаним пунктом. Щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю на підставі підпункту «з» пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про нотаріат» колегією суддів встановлено таке. Відповідно до частини 1 статті 1 Закону «Про нотаріат» визначено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Тобто, нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між ними особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення. Положеннями підпункту «з» пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про нотаріат» передбачена одна із підстав для анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльність, зокрема, у разі набрання законної сили рішенням суду про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії. У судових рішеннях, на які посилаються відповідачі в оскаржуваних рішеннях, спори виникли за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню за позовами боржників до стягувачів, при цьому, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький І.В. не був відповідачем у таких справах, а тому це не є тотожним поняттям наявності рішення суду про порушення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії. При цьому, матеріали справи не містять доказів наявності судових рішень, прийнятих за результатами вирішення спору про оскарження дій ОСОБА_1 , як відповідача, щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому порушено питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства та не встановлено його ступеня вини, її доведеності та встановлення міри відповідальності у зв`язку із вчиненням нотаріальних дій. Більше того, колегія суддів зауважує, що така категорія, як «порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії» є оціночною, оскільки для встановлення порушення вимог законодавства необхідно співставити об`єктивні обставини справи із нормою закону, і як результат наданням суду власної оцінки такій відповідності. Відтак, такі обставини не можуть мати преюдиційний характер без чіткого визначення в резолютивній частині рішення суду про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії. Отже, анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю № 8673 від 26.12.2011, виданого на ім`я ОСОБА_1 , на підставі підпункту «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» також не відповідає вимогам законодавства. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про незаконність та необґрунтованість рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 05.04.2021 № 5 щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством юстиції України 26.12.2011 за № 8673 на ім`я ОСОБА_1 , а також наказу Міністерства юстиції України від 16.04.2021 № 1396/5 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім`я ОСОБА_1 », у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню. Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт надав до суду докази, що спростовують правомірність рішення суду першої інстанції. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його скасувати та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. З наявних в матеріалах справи квитанцій вбачається, що позивачем сплачено судовий збір: за подачу адміністративного позову в розмірі 1 816, 00 грн.; за подачу апеляційної скарги в розмірі 2 724 грн., які слід стягнути з Міністерства юстиції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 . Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.10.2021 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату про визнання протиправним, скасування наказу, скасування рішення задовольнити. Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 05.04.2021 № 5 щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством юстиції України 26.12.2011 за № 8673 на ім`я ОСОБА_1 ; Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 16.04.2021 № 1396/5 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім`я ОСОБА_1 ». Стягнути з Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 4 540, 00 грн. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Василенко Я.М. Судді: Ганечко О.М. Кузьменко В.В. Повний текст постанови виготовлений 07.02.2022.