Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/13236/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/13236/20 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 січня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Коротких А.Ю., суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В., при секретарі Дмитренко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Автокооперативу «Вербний» по експлуатації відкритих стоянок на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у м. Києві до Автокооперативу «Вербний» по експлуатації відкритих стоянок про стягнення коштів з рахунків у банку на суму податкового боргу,- В С Т А Н О В И В : Головне управління ДПС у м. Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Автокооперативу «Вербний» по експлуатації відкритих стоянок про стягнення коштів з рахунків у банку на суму податкового боргу. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2021 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Автокооператив «Вербний» по експлуатації відкритих стоянок звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права. Заслухавши учасників справи, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що з інтегрованої картки платника податків, інформації про податковий борг вбачається, що за Автокооперативом «Вербний» по експлуатації відкритих стоянок обліковується податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 24,71 грн., з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 3 170 772,23 грн., в тому числі пеня - 525 023,03 грн. Зазначена сума податкового боргу виникла на підставі самостійно нарахованих, проте не сплачених сум грошових зобов`язань згідно податкових декларацій №1700075849 від 14.06.2017 року, №1700039029 від 16.02.2017 року, №1700066099 від 27.04.2017 року, №21843 від 12.02.2018 року, №9024616345 від 18.02.2019 року, №9108269135 від 15.05.2020 року та на підстав нарахованих контролюючим органом, проте не сплачених сум грошового зобов`язання згідно податкових повідомлень-рішень №0001791203 від 21.02.2017 року, №0973841212 від 26.12.2018 року, №0973871212 від 26.12.2018 року. Враховуючи те, що податковий обов`язок щодо сплати суми грошового зобов`язання у встановлені законодавством строки відповідачем не виконано, позивач звернувся з даним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 року (далі - ПК України). Зокрема ПК України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз. 1 п. 1.1 ст. 1 ПК України). Відповідно до п. 14.1.137 ст. 14 Податкового кодексу України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Відповідно до пункту 54.1. статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Відповідно до пункту 56.11. статті 56 Податкового кодексу не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків. Згідно приписів пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. У відповідності до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, "грошове зобов`язання платника податків" - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. У пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України зазначено, що "податковий борг" - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень, у відповідності до положень пункту 41.2 статті 41 Податкового кодексу України. Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Також податкова вимога надсилається (вручається) коли платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України). Підпунктом 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що "податкова вимога" - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. Так, контролюючим органом направлено на адресу відповідача податкову вимогу від 22.06.2017 року №40069-17. Відповідно до абзацу 3 пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Згідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі, однак не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Джерела погашення податкового боргу платника податку визначені нормами статті 87 Податкового кодексу України. Крім того, в силу приписів пункту 87.9 статті 87 цього Кодексу у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Оскільки зазначена сума заборгованості перед бюджетом відповідачем в добровільному порядку не сплачена, Головне управління ДПС у м. Києві звернулось з даним позовом до суду щодо стягнення податкового боргу за рахунок коштів, наявних на рахунках платника у банківських установах. Підпунктом 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено право контролюючих органів у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг. Відповідно до абзацу 1 пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Згідно з пунктом 95.4 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, пред`явлена Головним управлінням ДПС у м. Києві заборгованість виникла на підставі самостійно нарахованих, проте не сплачених сум грошових зобов`язань згідно податкових декларацій №1700075849 від 14.06.2017 року, №1700039029 від 16.02.2017 року, №1700066099 від 27.04.2017 року, №21843 від 12.02.2018 року, №9024616345 від 18.02.2019 року, №9108269135 від 15.05.2020 року та на підстав нарахованих контролюючим органом, проте не сплачених сум грошового зобов`язання згідно податкових повідомлень-рішень №0001791203 від 21.02.2017 року, №0973841212 від 26.12.2018 року, №0973871212 від 26.12.2018 року. Водночас, Головне управління ДПС у м. Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Автокооперативу «Вербний» по експлуатації відкритих стоянок про стягнення податкового боргу 16 червня 2020 року. Статтею 41 Податкового кодексу України органи державної фіскальної служби віднесено до переліку контролюючих органів, що здійснюють від імені держави функції контролю за своєчасністю і правильністю сплати суб`єктами господарювання податків і зборів, зокрема, шляхом проведення документальних невиїзних перевірок платників податків відповідно до статті 78 Податкового кодексу України. Пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Відповідно до пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним. Пункт 101.1 статті 101 Податкового кодексу України передбачає, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Згідно з пп. 101.2.3. пунктом 101.2 статті 101 Податкового кодексу України під терміном "безнадійний" розуміється податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу. Системний аналіз зазначених норм дозволяє зробити висновок про те, що ПК України встановлено граничний строк для визначення контролюючим органом розміру податкового боргу, який починається за наслідком прийняття рішення податкового органу або самостійного декларування боржником податкових зобов`язань, та не може перевищувати 1095 календарних днів з моменту самостійного декларування податкових зобов`язань або прийняття відповідного рішення про нарахування податкового боргу контролюючим органом, по закінченню яких він уже не може вживати заходів до стягнення податкової заборгованості у будь-якому порядку (судовому чи позасудовому), оскільки за наслідком закінчення цього строку податкове зобов`язання визнається безнадійним в силу статті 101 Податкового кодексу України, а борг підлягає списанню в обов`язковому порядку. Цей строк є спеціальним строком давності для звернення контролюючого органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону). Списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, щодо якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу. Аналогічного правового висновку дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постановах від 06.02.2018 року у справі №807/2097/16, від 04.09.2018 року у справі №813/4430/16, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постановах від 19.09.2019 року у справі №910/11620/18, від 31.10.2019 року у справі №925/1242/15, від 05.12.2019 року у справі №910/1678/19. Отже, при розгляді грошових вимог контролюючого органу до боржника, як платника податків, заявлених на підставі податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками проведення податкових перевірок боржника, суду належить перевірити дотримання контролюючим органом спеціального строку давності заявлення до стягнення з боржника податкового боргу, який відповідно до пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України складає 1095 календарних днів з дня його виникнення та застосування якого є імперативним. Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 року у справі №923/1092/16, від 17.04.2019 року у справі №43/75-15/7-б, від 19.09.2019 року у справі №910/11620/18, від 24.10.2019 року у справі №906/665/17. У разі спливу 1095-денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з того часу в контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу. Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі №807/2097/16. Як вже зазначалось раніше, заборгованість Автокооперативу «Вербний» по експлуатації відкритих стоянок виникла на підставі самостійно нарахованих, проте несплачених сум грошових зобов`язань згідно податкових декларацій №1700075849 від 14.06.2017 року, №1700039029 від 16.02.2017 року, №1700066099 від 27.04.2017 року, №21843 від 12.02.2018 року, №9024616345 від 18.02.2019 року, №9108269135 від 15.05.2020 року та на підстав нарахованих контролюючим органом, проте не сплачених сум грошового зобов`язання згідно податкових повідомлень-рішень №0001791203 від 21.02.2017 року, №0973841212 від 26.12.2018 року, №0973871212 від 26.12.2018 року. Тобто, станом на момент звернення Головного управління ДПС у м. Києві з даним позовом до суду про стягнення заборгованості за податковими деклараціями №1700075849 від 14.06.2017 року, №1700039029 від 16.02.2017 року, №1700066099 від 27.04.2017 року та податковим повідомленням-рішенням №0001791203 від 21.02.2017 року, 1095-денний строк давності сплинув, що тягне за собою визнання такого боргу безнадійним та неможливості його стягнення, у тому числі пені та штрафних санкцій, нарахованих на такий податковий борг. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не повністю встановив фактичні обставини справи та при ухваленні оскаржуваного рішення в частині задоволення стягнення податкового боргу, який було нараховано за податковими деклараціями №1700075849 від 14.06.2017 року, №1700039029 від 16.02.2017 року, №1700066099 від 27.04.2017 року та податковим повідомленням-рішенням №0001791203 від 21.02.2017 року допустив порушення норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів доходить до висновку про відсутність підстав для стягнення податкового боргу за податковим повідомленням-рішенням №0001791203 від 21.02.2017 року на суму 2 640 297 грн. 83 коп. В свою чергу податковий борг за податковими повідомленнями-рішеннями №0973841212 від 26.12.2018 року (загальна сума податкового боргу - 15 000 грн., №0973871212 від 26.12.2018 року (загальна сума податкового боргу - 2030,01 грн.) є узгодженим та підлягає стягненню з відповідача. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Автокооперативу «Вербний» по експлуатації відкритих стоянок задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2021 року скасувати. Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов Головного управління ДПС у м. Києві до Автокооперативу «Вербний» по експлуатації відкритих стоянок про стягнення коштів з рахунків у банку на суму податкового боргу задовольнити частково. Стягнути з Автокооперативу «Вербний» по експлуатації відкритих стоянок податковий борг з рахунків у банках, що обслуговують такого платника, на суму 17 030,01 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України. Головуючий суддя: Коротких А.Ю. Судді: Сорочко Є.О. Чаку Є.В. Повний текст виготовлено: 02 лютого 2022 року.