Постанова 4851 № 520/23148/23

Головуючий І інстанції: Старосєльцева О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2024 р. Справа № 520/23148/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Ральченка І.М., Суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2024, по справі № 520/23148/23 за позовом Головного управління ДПС у Харківській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, ВСТАНОВИВ: Головне управління ДПС у Харківській області звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути до бюджету України з ФОП ОСОБА_1 суму податкового боргу в загальному розмірі 243331,95 грн. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2024 позов задоволено. Стягнуто до бюджету України з ФОП ОСОБА_1 суму податкового боргу в загальному розмірі 243331,95 грн. Відповідач, не погодившись із прийнятим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про відсутність доказів належного направлення та вручення їй контролюючим органом податкової вимоги. Також відповідач зазначала, що позовна заява від імені Головного управління ДПС у Харківській області підписана особою, що не має відповідних повноважень. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судовим розглядом, відповідач перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Харківській області, є платником єдиного податку з фізичних осіб 3 групи. 30.11.2021 податковим органом сформовано та направлено відповідачу податкову вимогу № 0099799-1311-2030 від 30.11.2021. Зазначена вимога була отримана відповідачем 10.01.2022 згідно відмітки на повідомленні про вручення поштового відправлення. Податковий борг відповідача в у загальному розмірі 243331,95 грн. виник у зв`язку з несплатою самостійно визначених зобов`язань у поданих податкових деклараціях платника єдиного податку фізичної особи-підприємця: від 19.10.2021 № 9308953444 на суму 112865,50 грн., сплачено - 0,11 грн.; від 19.01.2022 № 9421783581 на суму 130466,56 грн. З огляду на несплату відповідачем зазначеного податкового боргу, позивач звернувся до суду із даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив податковий борг. Колегія суддів за результатами перегляду рішення суду першої інстанції зазначає наступне. Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України до обов`язків платників податків входить сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно з п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Згідно з п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Пунктом 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата у повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Приписами п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 203 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації. Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов`язання, яке самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає. Згідно з п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Відповідно до п. 95.1 та п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Згідно п.п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Із матеріалів справи встановлено, що підставою виникнення у відповідача податкового боргу стала несплата податкових зобов`язань самостійно визначених відповідачем у поданих податкових деклараціях: - від 19.10.2021 № 9308953444 на суму 112865,50 грн.; - від 19.01.2022 № 9421783581 на суму 130466,56 грн. Судовим розглядом встановлено, що податковим органом на адресу відповідача була направлена податкова вимога, яка є дійсною, в судовому порядку не оскаржувалась, не є скасованою, зміненою або відкликаною. Податковий борг у відповідача не переривався. У той же час, відповідно до ст. 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Отже, враховуючи, що факт наявності податкового боргу у відповідача підтверджується витягом з інтегрованої картки платника, а станом на час розгляду справи в суді першої інстанції, так і на час апеляційного розгляду, докази погашення згаданої вище заборгованості відсутні, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Стосовно доводів апеляційної скарги про відсутність належних доказів вручення податкової вимоги колегія суддів зазначає наступне. Із матеріалів справи встановлено, що податкова вимога № 0099799-1311-2030 від 30.11.2021 була надіслана рекомендованим повідомленням на адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 . Відповідно до відмітки на повідомленні поштове відправлення було вручено 10.01.2022. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному п. 42.4 ст. 42 Податкового кодексу України, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Порядок надсилання (вручення) контролюючими органами податкових вимог платникам податків регулюється Порядком направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №

610. Пунктом 7 розд. IV Порядку № 610 встановлено, що податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному абзацом третім пункту 6 цього розділу. Отже, податкова вимога повинна бути надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням, що й було виконано контролюючим органом. При цьому, додаткових вимог до надсилання податкової вимоги, у тому числі вказання у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення реквізитів документа, що надсилається, податкове законодавство не містить. Не містять таких вимог і Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №

270. Стосовно від сутності опису вкладень колегія суддів зазначає, що згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку опис вкладення вимагається для листів з оголошеною цінністю. Щодо посилань відповідача на те, що особисто податкову вимогу вона не отримувала, а на повідомленні про вручення поштового відправлення проставлений не її підпис, а іншої особи, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 106 Правил надання послуг поштового зв`язку під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв`язку на підставі пред`явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище. На бланку повідомлення про вручення поштового відправлення з позначкою «вручити особисто», внутрішнього рекомендованого листа з позначкою «судова повістка» одержувач розписується та зазначає прізвище. Отже, особистий підпис одержувача рекомендованого поштового відправлення є обов`язковим тільки у разі вручення поштового відправлення з позначками «вручити особисто» та «судова повістка» та не вимагається при оформленні вручення іншого рекомендованого поштового відправлення, зокрема, податкової вимоги. Враховуючи викладене, доводи відповідача стосовно відсутності доказів належного надсилання та вручення платнику податків податкової вимоги є безпідставними. Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що позовна заява від імені Головного управління ДПС у Харківській області підписана особою, що не має відповідних повноважень, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга від імені Головного управління ДПС у Харківській області підписана її представником ОСОБА_2 , яка на підтвердження своїх повноважень надала до позовної заяви витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 22). З огляду на викладене, вказані доводи спростовані матеріалами справи. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення відсутні. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 по справі № 520/23148/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло