Постанова 4855 № 823/1462/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 823/1462/15 Суддя (судді) першої інстанції: Гарань С.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Єгорової Н.М., суддів - Федотова І.В., Чаку Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про визнання наказу про звільнення неправомірним та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИЛА : У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, яким просив: - визнати протиправним та скасувати наказ начальника управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області о/с від 03 червня 2015 року № 151 про звільнення ОСОБА_1 - начальника відділення розслідування злочинів, пов`язаних з незаконним обігом наркотичних засобів СВ Соснівського РВ в м. Черкаси УМВС згідно п. 2 ст. 3 Закону України "Про очищення влади" та п.62 "а" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України у запас Збройних Сил України (із поставленням на військовий облік); - поновити ОСОБА_1 на службу в органах внутрішніх справ на посаді начальника відділення розслідування злочинів, пов`язаних з незаконним обігом наркотичних засобів СВ Соснівського РВ в м. Черкаси УМВС з 03 червня 2015, або на рівнозначній посаді; - зобов`язати управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 червня 2015 року по дату винесення судового рішення, враховуючи посадовий оклад, надбавки за спеціальне звання, стаж служби, збільшення посадового окладу, та зарахувати період вимушеного прогулу у вислугу років. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року адміністративний позов задоволено частково: - визнано протиправним та скасовано наказ управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області о/с від 03 червня 2015 року № 151 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділення розслідування злочинів, пов`язаних з незаконним обігом наркотичних засобів СВ Соснівського РВ в м. Черкаси УМВС згідно п. 2 ст. 3 Закону України "Про очищення влади" та п. 62 "а" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України у запас Збройних Сил України (із поставленням на військовий облік); - поновлено ОСОБА_1 на службу в органах внутрішніх справ на рівнозначній посаді начальника відділення розслідування злочинів, пов`язаних з незаконним обігом наркотичних засобів СВ Соснівського РВ в м. Черкаси УМВС, з 04 червня 2015року; - сягнуто з управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 341 490 грн 70 коп. з вирахуванням при виплаті встановлених податків та зборів; - у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, зазначаючи про порушення норм матеріального та процесуального просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що відповідно до довідки співробітників органів внутрішніх справ, які проводили слідчі дії стосовно осіб, звільнених від кримінальної відповідальності відповідно до Закону України "Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань" від 29 січня 2014 року, Закону України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України" від 21 лютого 2014 року та листа СУ ГУНП в Черкаській області від 06 червня 2021 року № 24/5342/24/13/6-2021 ОСОБА_1 затримував ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України та склав повідомлення про підозру 30 січня 2014 року ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в результаті чого підпадає під дію п. 2 п. п. 9, 10 ст. 3 Закону України "Про очищення влади". Також апелянт зазначив, що позивач не подав заяву визначену ч. 1 ст.. 4 Закону України "Про очищення влади", що є підставою для застосування до нього заборони визначеної ч. 3 ст. 1 цього закону, оскільки така законодавча норма є імперативною, проте судом першої інстанції зазначені обставини залишено поза увагою. У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді начальника відділення розслідування злочинів, пов`язаних з незаконним обігом наркотичних засобів СВ Соснівського РВ в м. Черкаси УМВС України в Черкаській області. Згідно з довідкою Головного управління МВС України в Донецькій області від 12 грудня 2014 року №7719 майор міліції ОСОБА_1 , начальник відділення розслідування злочинів пов`язаних з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин слідчого відділу Соснівського РВ в м. Черкаси УМВС України в черкаській області в період з 14 листопада 2014 року по 15 грудня 2014 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції м. Авдіївка, Донецької обл. Наказом УМВС України в Черкаській області від 03 червня 2015 №151 о/с "По особовому складу" відповідно до пп. 9 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про очищення влади" та підпункту "а" пункту 62 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), 03 червня 2015 року. Рішенням комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій працівників органів внутрішніх справ України від 05 червня 2015 року №9/І/ХХІV/1 ОСОБА_1 надано статус учасника бойових дій та03 липня 2015 року УМВС в Черкаській області видано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 . Не погоджуючись з оскаржуваним наказом позивач звернувся до суду з позов. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що в ході розгляду справи відповідачем не надано доказів належності позивача до кола осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_9 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, а сам факт перебування його на посаді начальника відділення розслідування злочинів, пов`язаних з незаконним обігом наркотичних засобів СВ Соснівського РВ в м. Черкаси УМВС у період з 08 листопада 2004 року по 03 червня 2015 року не може бути підставою для притягнення до юридичної відповідальності. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Закон України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року №1682-V11, який набрав чинності 16 жовтня 2014 року, визначає правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про очищення влади", очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_10 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист (ч. 2 ст. 1 Закону). Згідно з ч. 3 ст. 1 Закону України "Про очищення влади", протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону. Відповідно до ч. 7 ст. 1 Закону України "Про очищення влади", заборона передбачена частинами третьою та четвертою цієї статті, не застосовується до осіб, зазначених у частинах другій - четвертій статті 3 цього Закону, які визнані учасниками бойових дій під час проведення антитерористичної операції на сході України, а також під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях у встановленому законодавством порядку. Згідно п. 9 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про очищення влади", заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали посаду (посади) у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням - працівника правоохоронного органу, який брав участь у затриманні осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Закону України "Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань" від 29 січня 2014 року № 737-VII, Закону України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України" від 21 лютого 2014 року № 743-VII. Пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про очищення влади" передбачено, що впродовж десяти днів з дня набрання чинності цим Законом керівник органу (орган), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена в частині третій статті 1 цього Закону, на основі критеріїв, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, на підставі відомостей, наявних в особових справах цих осіб: 1) звільняє цих осіб з посад або надсилає керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення з посади таких осіб, відповідні документи для їх звільнення не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання таких документів; 2) інформує Міністерство юстиції України про їх звільнення з посад та надає відповідні відомості про застосування до таких осіб заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону, для їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", у порядку та строки, визначені цим Законом. Таким чином, звільнення позивача з посади здійснювалось відповідачем на виконання вимог п. 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про очищення влади". Згідно довідки Головного управління МВС України у Черкаській області від 20 січня 2016 № 7719, ОСОБА_1 в період з 14 листопада 2014 року по 15 грудня 2014 безпосередньо брав участь в АТО в м. Авдіївка, Донецької області. 05 червня 2015 року у відповідності до рішення комісії Міністерства внутрішніх справ України №9/I/XXIV/1 ОСОБА_1 надано статус учасника бойових дій та 03 липня 2015 року УМВС в Черкаській області видано посвідчення - учасника бойових дій серії НОМЕР_1 . Отже, враховуючи положення ч. 7 ст. 1 Закону до позивача заборона передбачена ч. 3 ст. 1 Закону України "Про очищення влади" не застосовується. Згідно оскаржуваного наказу Управління МВС України в Черкаській області від 03 червня 2015 року №151 о/с, підставою звільнення з правоохоронних органів позивача зазначено п. 9 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про очищення влади". Колегія суддів звертає увагу, що як підтверджується матеріалами справи позивача звільнено та трудові відносини припинено в силу займаної ним посади саме, у зв`язку із його перебуванням на посаді слідчого, який проводив затримання в порядку ст. 208 КПК України та повідомлення про підозру 30 січня 2014 року, тобто позивач підпадав під п. 9 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про очищення влади", як працівник правоохоронного органу, який брали участь у затриманні осіб, звільнених від кримінальної відповідальності відповідно до Закону України "Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань" від 29 січня 2014 року№737-VII. Водночас, перевірка у відношенні позивача згідно з вимогами ст. 5 Закону України "Про очищення влади" та Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 563 фактично не проводилася, обставини щодо особистої протиправної поведінки позивача не перевірялися і принцип індивідуалізації люстраційних заходів не був дотриманий, а натомість відповідачем застосовано інструмент формального звільнення позивача з посади із застосуванням до нього колективної відповідальності. Апелянтом не надано суду доказів щодо спростування вказаних обставин. Також колегія суддів зазначає, що надані відповідачем копії листів Прокуратури черкаської області від 17 червня 2015 року №06/1-492вих15 з додатками та від 20 серпня 2015 року №17/7-672вих15, зазначених судом обставин не спростовують. Враховуючи вище викладене, обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про протиправність наказу управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області від 03 червня 2015 року № 151 о/с та про наявність підстав для його скасування та поновлення позивача на посаді. Частиною 2 ст. 235 КЗпП України визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. З аналізу наведеного законодавчого положення вбачається, що суд виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у разі якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника. При визначенні розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу суд виходить з положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100). Судом першої інстанції встановлено, а апелянтом не заперечено, що згідно з довідкою УМВС України в Черкаській області середньоденна сума заробітної плати позивача на раніше займаній ним посаді становить 217,51 грн. Згідно з листами Міністерства соціальної політики України (Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України) від 09 вересня 2014 року № 10196/0/14-14/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік", від 20 липня 2015 року № 10846/0/14-15/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік", від 05 серпня 2016 року № 11535/0/14-16/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік", від 08 липня 2018 року № 78/0/206-18 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2019 рік", від 29 липня 2019 року № 1133/0/206-19 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік", від 12 серпня 2020 року № 3501-06/219 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік" за період з 04 червня 2015 року (наступний день після звільнення) по 18 серпня 2021 року (день прийняття рішення суду першої інстанції) кількість робочих днів становить 1570 днів. З урахуванням 1570 днів вимушеного прогулу на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 341 490,70 грн, які слід стягнути на користь позивача з вирахуванням при виплаті встановлених податків і зборів. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог у вказаній частині. Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Н.М. Єгорова Судді І.В. Федотов Є.В. Чаку