Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/8214/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/8214/20 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 січня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю. за участю секретаря Ковтун К.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вишгородської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Вишгородської міської ради, в якій просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 (РНКПО НОМЕР_1 ) від 30.06.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,10 гектара, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:123:6010, в межах земель садибної забудови, для індивідуального дачного будівництва, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти; - зобов`язати відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,10 гектара, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:123:6010, в межах земель садибної забудови, для індивідуального дачного будівництва, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти; - встановити судовий контроль за виконанням рішення суду, шляхом зобов`язання Вишгородську міську раду надати звіт про виконання рішення суду протягом 5 днів після проведення наступного пленарного засідання, яке відбудеться одразу після набрання рішення законної сили; - стягнути на користь ОСОБА_1 з Вишгородської міської ради 5000 грн. завданої моральної шкоди. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Вишгородської міської ради, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 (РНКПО НОМЕР_1 ) від 30.06.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,10 гектара, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:123:6010, в межах земель садибної забудови, для індивідуального дачного будівництва, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти. Зобов`язано Вишгородську міську раду на пленарному засіданні ради розглянути клопотання ОСОБА_1 від 30.06.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 гектара, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:123:6010, в межах земель садибної забудови, для індивідуального дачного будівництва, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти та прийняти рішення за результатами розгляду клопотання у відповідності до чинного законодавства. У задоволенні іншої частини позовних відмовлено. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 5000 грн. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції в цій частині прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Вишгородського міського голови із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 30.06.2020, у якому просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,10 гектара, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:123:6010, в межах земель садибної забудови, для індивідуального дачного будівництва, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти. Листом за вих. № 2-31/613 від 31.07.2020 Вишгородська міська рада за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 повідомила, що згідно наданих графічних матеріалів за бажаним місцем розташування земельної ділянки було встановлено, що земельна ділянка, яка розглядається, як можлива для надання у власність для індивідуального дачного будівництва у відповідності до плану зонування території м. Вишгород, затвердженого на сесії Вишгородської міської ради від 28.01,2016 року № 5/11 розташована в зоні «Торговельні зони Г-6». В межах даної зони передбачено розміщення існуючої житлової забудови. Розміщення земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва в даній зоні не передбачено. В додатках, поданих до звернення 01.07.2020 року вх. № 2-31/3- 3256, відсутні документи, які посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок. Також відповідач зазначив, що вищенаведені умови унеможливлюють підготовку проекту рішення Вишгородської міської ради про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у місці позначеному на графічному матеріалі. Не погодившись із діями та рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з позовом. Розглянувши справу, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльність Вишгородської міської ради та зобов`язання останної на пленарному засіданні ради розглянути клопотання ОСОБА_1 від 30.06.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 гектара, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:123:6010, в межах земель садибної забудови, для індивідуального дачного будівництва, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти та прийняти рішення за результатами розгляду клопотання у відповідності до чинного законодавства. В частині відмовленої позовної вимоги про стягнення моральної шкоди суд першої інстанції зазначив, що позивачем не доведено, що зазначеними вище діями та бездіяльністю відповідача їй заподіяно моральну шкоду, а саме не надано жодних належних доказів того, в чому полягає моральна шкода, якими обставинами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров`я тощо), наявності причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю відповідача та заподіянням їй шкоди, з яких міркувань вона виходить, визначаючи розмір моральної шкоди тощо. Сам по собі факт протиправної поведінки відповідача не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В даному випадку рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмовлених позовних вимог про стягнення моральної шкоди. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, а тому не підлягає перегляду судом апеляційної інстанції. Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне. Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом. Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. У пункті 5 цієї ж Постанови Пленуму зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Зазначений підхід узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 15 серпня 2019 року у справі №823/782/16 та від 8 вересня 2020 року у справі № 826/1001/17. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції вірно зазначив, що позивачем не доведено, що зазначеними діями та бездіяльністю відповідача йому заподіяно моральну шкоду, а саме не надано належних доказів заподіяння моральної шкоди, якими обставинами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров`я тощо), наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та заподіянням йому шкоди, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди тощо. Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення в оскаржуваній частині відповідає, а доводи позивача, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення в оскаржуваній частині ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя: Є.В. Чаку Судді: Н.М.Єгорова А.Ю. Коротких