Постанова 4855 № 695/3667/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 695/3667/18 Суддя (судді) першої інстанції: Бабич А.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Єгорової Н.М., суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправними та скасування постанов, - ВСТАНОВИЛА: У листопаді 2018 року ФОП ОСОБА_1 звернулась до Золотоніського міскрайонного суду Черкаської області з позовом до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправними та скасування постанов від 26 червня 2018 року № ЧК-463/375/АВ/П/ПТ/ЗБ/ІП-ФС-341 та № ЧК-463/375/АВ/П/ПТ/ЗБ/ІП-ФС-342 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами. Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 04 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року, позов задоволено. Постановою Верховного Суду від 21 січня 2021 року рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 04 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року скасовано, справу направлено до Черкаського окружного адміністративного суду на новий розгляд. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року відмовлено у задоволенні позову. Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема позивач зазначила, що заява особи, на підставі якої проведено перевірку, підлягала поверненню без розгляду оскільки на ній була відсутня дата. Також апелянт наголосив, що відповідачем не доведено належного повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи про накладення штрафу, водночас факт отримання телефонограми апелянтом заперечується. Окрім того позивач зазначила, що постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22 серпня 2018 року справа №695/1845/18 закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 41 КУпАП за відсутністю адміністративного правопорушення. Управління Держпраці у Черкаській області подано до суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскільки твердження позивача є безпідставними та спростовуються доказами долученими до справи. Також представник відповідача наголосив, що постанова Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22 серпня 2018 року справі №695/1845/18 не може вважатися преюдиційним підтвердженням факту відсутності у діях позивача порушень встановлених під час перевірки. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції наказом від 25 травня 2018 року № 456-Н "Про проведення інспекційного відвідування" відповідач призначив у період з 04 червня 2018 року до 15 червня 2018 року позаплановий захід (інспекційне відвідування) з питань оформлення трудових відносин з найманими працівниками, робочого часу, часу відпочинку, оплати праці у позивача. Згідно з направлення від 25 травня 2018 року № 980 на проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання або його структурного підрозділу, підставою для здійснення перевірки зазначено пп. 3 п.5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295. Направлення від 25 травня 2018 року № 980 вручене представнику позивача - Сизьку Б.Б. 06 червня 2018 року о 13 год. 10 хв. За результатами інспекційного відвідування відповідач склав акт від 06 червня 2018 року №ЧК- 463/375/АВ (далі - Акт) та протокол про адміністративне правопорушення №ЧК-463/375/АВ/П/ПТ. Як вбачається з акта інспекційного відвідування від 06 червня 2018 року №ЧК- 463/375/АВ позаплановий захід розпочато 06 червня 2018 року о 13 год. 15 хв. та завершено того ж дня о 16 год. 44 хв. В Акті зафіксовано 8 порушень вимог законодавства про працю щодо несвоєчасної оплати праці та відпусток, несвоєчасність повідомлень про прийняття осіб на роботу. Акт підписаний позивачем 06 червня 2018 року без зауважень. 06 червня 2018 року відповідачем видано припис №ЧК-463/375/АВ/П про усунення виявлених порушень, якими зобов`язав позивача усунути їх у строк до 18 червня 2018 року. Припис від 06 червня 2018 року №ЧК-463/375/АВ/П отримано позивач особисто 06 червня 2018 року. Відповідачем рекомендованим листом направлено позивачу за адресою: АДРЕСА_1 повідомлення від 13 червня 2018 року №01-01-04/2117/3665 про розгляд справи про накладення штрафів за порушення законодавства про працю о 10 год. 40 хв. 26 червня 2018 року, що підтверджується фіскальним чеком відділення Укрпошти від 13 червня 2018 року та списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів, поданих в Черкаси-2. 18 червня 2018 року позивачем подано до Управління Держпраці у Черкаській області відповідь на припис, якою повідомила про виконання в повному обсязі зауважень, викладених у приписі відповідно до вимог ст.115 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Згідно з телефонограмою від 19 червня 2018 року за підписом начальника управління Лазарєва О.М. старший інспектор Маляка Т.В. передав, а позивач і юрист Борис Борисович прийняли 19 червня 2018 року інформацію, що розгляд справи про накладення штрафів за порушення законодавства про працю відбудеться 26 червня 2018 року о 10 год. 40 хв. 26 червня 2018 року на підставі Акту заступник начальника Управління Держпраці у Черкаській області Жаркова М.В., розглянувши справу про накладення штрафу на підставі Акту, керуючись ст. 259 КЗпП України, ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення", ч. 3 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування", п.8 Порядку накладення штрафів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509, прийняла постанови про накладення на позивача штрафу: 1) №ЧК-463/375/АВ/П/ПТ/ЗБ/ІП-ФС-341 - на підставі абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України штраф у розмірі 3723,00 грн. за порушення: термінів повідомлення податкового органу про прийняття фізичної особи на роботу ( ОСОБА_2 прийнята згідно з наказом від 12 квітня 2018 року №2, а повідомлено ДФС 12 квітня 2018 року, що є порушенням постанови Кабінету Міністрів України №413); на початку та закінчення щоденної роботи (зміни) не затверджені правилами внутрішнього трудового розпорядку та графіками змінності, що є порушенням ст.57 КЗпП; виплата заробітної плати через проміжок часу, що перевищує 16 календарних днів і пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата, що є порушенням ч.ч.1, 2 ст.115 КЗпП, ч.1 ст.24 Закону України "Про оплату праці"; за весь час щорічної відпустки заробітна плата виплачується пізніше, ніж за 3 дні до її початку, що є порушенням ч.4 ст.115 КЗпП, ст.21 Закону України "Про відпустки"; за проміжок часу до підвищення не коригуються на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів всупереч п.10 постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100; тарифна сітка не сформована на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів) всупереч ч.4 ст.96 КЗпП, ст.6 Закону України "Про оплату праці"; 2) №ЧК-463/375/АВ/П/ПТ/ЗБ/ІП-ФС-342 - на підставі абзацу абз.3 ч.2 ст.265 КЗпП України штраф у розмірі 11169,00 грн. за порушення: При звільненні працівнику не виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, тобто розрахунок при звільненні проведено не в повному обсязі всупереч ч.1 ст.83, ст.116 КЗпП ( ОСОБА_3 , звільненій згідно з наказом від 31 січня 2018 року №1, компенсацію нараховано та виплачено 06 червня 2018 року). Вважаючи вказані постанови про накладення штрафу протиправним, позивач звернувся до суду з позовом. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку що викладені в Акті та спірних рішеннях факти та обставини свідчать про порушення законодавства про працю, за що ст. 265 КЗпП передбачено фінансову відповідальність роботодавця. Спірні рішення відповідають вказаним нормам та прийняті з дотриманням процедури. Спірні правовідносини регулюються Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП), Законом України від 05 квітня 2007 року №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон України №877-V) в редакції, чинній станом на 04 квітня 2018 року, постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96, якою затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення №96), Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (далі - Порядок №295), постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, якою затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок №509), Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100). Згідно з ч.4 ст.2 Закону України №877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами. Зазначені у ч.4 цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом України №877-V порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог ст.ст.1, 3, ч.ч.1, 4, 6 - 8, абз.2 ч.10, ч.ч.13 та 14 ст.4, ч.ч.1 - 4 ст.5, ч.3 ст.6, ч.ч.1 - 4 та 6 ст.7, ст.ст.9, 10, 19, 20, 21, ч.3 ст.22 цього Закону. Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України №877-V виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо Закон Українипинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для Закон Українипинення господарської діяльності; спосіб здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа. Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю). Згідно з абз. 5 ч.1 ст. 6 Закону України №877-V визначено як підставу для здійснення позапланових заходів звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу. Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю). Відповідно до ст. 6 Закону України №877-V підставами для здійснення позапланових заходів є: подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб`єктом господарювання у документі обов`язкової звітності, крім випадків, коли суб`єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є реЗакон Українильтатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов`язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов`язаний повідомити суб`єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу; перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за реЗакон Українильтатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю); звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу. У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом; неподання суб`єктом господарювання документів обов`язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів; доручення Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єктів господарювання у відповідній сфері у зв`язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави; настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання. Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю). Фізичні особи, які подали безпідставне звернення про порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства, несуть відповідальність, передбачену законом. Повторне проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю), забороняється. Проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону. Суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю). Строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб`єктів малого підприємництва - двох робочих днів. Продовження строку здійснення позапланового заходу не допускається. Встановлені обставини спору свідчать, що направлення на перевірку вручено представнику позивача до початку позапланового заходу та захід проведений за участю позивача, що підтверджується її підписом без зауважень в Акті. Станом на час вирішення судового спору наказ про проведення перевірки не оскаржений. Отже, підлягав виконанню. Відповідно до направлення на проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання або його структурного підрозділу від 25 травня 2018 року №980 підставою для проведення інспекційного відвідування зазначено пп. 3 п. 5 Порядку №295, відповідно до якого інспекційне відвідування проводиться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту. Відповідно до ч. 1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно з п.1 Положення №96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування) визначається Порядком №295. Відповідно до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі проведення інспекційних відвідувань або невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів. Порядком №295 визначено, що Уповноважені інспектори праці мають право проводити інспекційні відвідування суб`єктів господарювання на підставі звернення фізичних чи юридичних осіб щодо фактів використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року в справі №826/8917/17 постанову Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2017 року №295 визнано нечинною. Водночас суд зазначав, що здійснення органом державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення має відбуватися відповідно до Закону про контроль. Наголошено, що оскаржувана постанова за своєю суттю суперечить вимогам чинного законодавства. Оскаржуваною постановою, якою затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, запроваджено безпідставне наділення повноваженнями на здійснення державного нагляду (контролю) органів, яким законами таких повноважень не надано. Отже, втрата чинності зазначеного підзаконного акта за умов чинності решти нормативних актів, якими передбачено повноваження відповідача щодо контролю та нагляду в сфері зайнятості населення, не свідчить про безумовну відсутність правових підстав для проведення інспекційного відвідування відповідачем. Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч. 2 ст.265 КЗпП України, визначає Порядок №509. Пунктами 3-8 Порядку №509 (в редакції з 16 травня 2017 року) встановлено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу. Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд. Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до п. 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду. Розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в п. 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Розгляд справ на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, акта, зазначеного в абзаці п`ятому п. 2 цього Порядку, здійснюється уповноваженими посадовими особами Держпраці та її територіальних органів. Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка. Як встановлено судом першої інстанції відповідач направив 13 червня 2018 року о 17 год. 47 хв. рекомендованим позивачу за адресою: АДРЕСА_1 письмове повідомлення від 13 червня 2018 року вих. №01-01-04/2117/3665, підписане керівником відповідача, щодо призначення до розгляду справи позивача на 10 год. 40 хв. на 26 червня 2018 року в приміщенні відповідача за адресою: м.Черкаси, бульвар Шевченка, 205, к.306. Також судом встановлено, що телефонограмою від 19 червня 2018 року підтверджується виклик позивача та її представника за вказаними мобільними номерами телефонів. Отже, відповідач вжив у передбачений Порядок №509 спосіб і строки заходи для повідомлення позивача про розгляд його справи. При цьому позивач клопотання про його відкладення розгляду справи не подав. Водночас колегія суддів критично оціню доводи позивача про неотримання телефонограми 19 червня 2018 року, оскільки зазначений спосіб передбачений Порядок №509. Також колегія суддів звертає увагу, що відповідачем згідно з телефонограмою було повідомлено як позивача так і його представника, що зазначений в нотаріальній довіреності долученій позивачем до позовної заяви. Також судом першої інстанції враховано подання позивачем 18 червня 2019 року листа про усунення виявлених порушень, відповідно до якого остання зазначила, що: 1) зобов`язується завчасно повідомляти територіальні органи ДФС про прийняття працівника на роботу відповідно до вимог законодавства; 2) затвердила правила внутрішнього розпорядку; 3) нарахувала та виплатила грошову компенсацію ОСОБА_3 за невикористану щорічну відпустку працівника при звільненні; 4) зобов`язується виплачувати заробітну плату в строк, який не перевищує 16 календарних днів; 5) зобов`язується виплачувати заробітну плату працівників за весь час щорічної відпустки згідно із заявою про виплату у найближчий строк, установлений для виплати заробітної плати/авансу; 6) при нарахуванні відпускних за червень врахувала коефіцієнт підвищення заробітної плати відповідно до вимог законодавства; 7) тарифну сітку (посадових окладів) сформує з 01 липня 2018 року в новому штатному розписі, враховуючи міжкваліфікаційні співвідношення відповідно до вимог законодавства. Водночас жодного документа на підтвердження вказаних в повідомленні обставин позивачем не надано. Згідно зі ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що викладені в оскаржуваних постановах порушення відповідають виявленим і зафіксованим в Акті. Водночас як встановлено судом позивачем підписано акт перевірки без зауважень, апелянтом не наведено жодних доводів щодо спростування встановлених порушень. Відповідач у спірних постановах посилається на ст. 259 КЗпП України, п. 8 Порядку №509 та абз. абз. 3, 8 ч.2 ст.265 КЗпП України. Згідно з абз. 3 ч.2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення. Відповідно до абз. 8 ч.2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати. Згідно з ст. 57 КЗпП України час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Згідно з ч.1 ст.24 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР "Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Відповідно до ч.4 ст.115 КЗпП України заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки. Згідно зі ст. 21 Закону України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР, заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку. Порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, відпустки у зв`язку з усиновленням дитини, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Працівникам, які мають право на соціальні відпустки, передбачені статтями 17 і 18 цього Закону, виплачується державна допомога на умовах, передбачених Законом України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" та іншими нормативно-правовими актами України. Відповідно до п.10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 №100, встановлено, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей. Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів). У разі зміни тарифної ставки (посадового окладу) працівникові у зв`язку з присвоєнням вищого розряду, переведенням на іншу вищеоплачувану роботу (посаду) тощо таке коригування середньої заробітної плати не провадиться. Працівникам бюджетних установ і організацій, яким відповідно до законів України щомісячно перераховуються посадові оклади (ставки) до рівня не нижчого середньої (подвійної) заробітної плати в промисловості (народному господарстві), розрахунки виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати, можуть провадитися, якщо не передбачено у колективному договорі, виходячи з посадового окладу (ставки) того місяця, в якому відбулася подія, пов`язана з відповідними виплатами, з урахуванням постійних доплат і надбавок. Згідно з ч. 4 ст.96 КЗпП України тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів). Відповідно до ст. 6 Закону України "Про оплату праці" системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників. Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики). Тарифна система оплати праці використовується при розподілі робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати. Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів). Згідно з ч. 2 ст.83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Отже, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що викладені в Акті та спірних рішеннях факти та обставини свідчать про порушення законодавства про працю, за що КЗпП України передбачено фінансову відповідальність роботодавця. Водночас спірні рішення відповідають вказаним нормам та прийняті з дотриманням процедури. Щодо доводів апелянта, що заява особи, на підставі якої проведено перевірку, підлягала поверненню без розгляду оскільки на ній була відсутня дата а тому підстави для проведення перевірки відсутні, то колегія суддів не може погодитись з такими висновками з огляду на наступне. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" від 02 жовтня 1996 року №393/96-ВР (далі - Закон №393/96-ВР), громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Статтею 3 Закону №393/96-ВР визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Статтею 5 Закону №393/96-ВР встановлено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути усним чи письмовим. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається. Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою ст. 7 цього Закону. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону №393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Ураховуючи наведені норми, колегія суддів приходить до висновку, що питання прийняття та розгляду заяви або повернення такої заяви в даному спорі є правом відповідача. Відповідач у справі є органом державної влади, і отримавши інформацію про можливе порушення трудового законодавства, прийняв рішення про проведення перевірки наведених фактів, адже з отриманого повідомлення можливо було встановити суть звернення. До такого висновку колегія суддів дійшла з урахуванням також приписів ст. 8 цього Закону, яким чітко визначено, які саме звернення не підлягають розгляду та вирішенню, зокрема: письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, тобто анонімне. Також, не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено ст.17 цього Закону. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 16 вересня 2021 року у справі №823/2250/18. Приймаючи до уваги, що контролюючим органом прийнято подану заяву, колегія суддів вважає безпідставним посилання позивача на відсутність дати у поданій заяви, як підставу для її не розгляду та повернення. Посилання представника позивача на постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22 серпня 2018 року у справі № 695/1845/18, як на підставу для задоволення позовних вимог, колегія суддів оцінює критично, оскільки адміністративну справу щодо позивача за ч. 1 ст. 41 КУпАП закрито у зв`язку з закінчення на момент її розгляду строків передбачених ст. 38 КУпАП та відсутністю, на думку суду, повноважень у інспектора на складення протоколу про адміністративне правопорушення, та не спростовує порушень встановлених під час перевірки. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Н.М. Єгорова Судді Є.О. Сорочко І.В. Федотов