Постанова 4857 № 300/4952/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/4952/22 пров. № А/857/3774/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді : Кухтея Р.В., суддів : Носа С.П., Шевчук С.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2023 року (ухвалене головуючим-суддею Микитюком Р.В. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Івано-Франківську) у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування рішення, в с т а н о в и в : У грудні 2022 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд із адміністративним позовом до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі - Управління Держпраці, відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №8-ФС від 31.08.2022. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.02.2023 у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити його позовні вимоги повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що жодних доказів повідомлення його про час та місце розгляду справи відповідачем не надано, а тому вважає, що оспорювана постанова є протиправною. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що ГУ ДПС в Івано-Франківській області було здійснено фактичну перевірку магазину-кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", розташованого за адресою : АДРЕСА_1 , суб`єкта господарської діяльності ОСОБА_1 03.08.2022 за результатами вказаної перевірки складено акт (довідка) №090701. 08.08.2022 від ГУ ДПС в Івано-Франківській області на адресу Управління Держпраці надійшли матеріали фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , а саме : акт (Довідка) фактичної перевірки №090701 від 03.08.2022 ФОП ОСОБА_1 для прийняття рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про працю. Відповідно до акта, посадовими особами ГУ ДПС в Івано-Франківській області встановлено порушення вимог законодавства про працю в частині використання праці одного найманого працівника без укладення трудового договору, а саме : між ФОП ОСОБА_1 та продавцем ОСОБА_2 трудова угода не укладалася, чим порушено вимоги ст.ст.21-24 КЗпП України. 03.08.2022 під час проведення фактичної перевірки за місцем здійснення позивачем господарської діяльності, а саме : магазину-кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , суб`єкта господарської діяльності ОСОБА_1 , у ОСОБА_2 відібрані письмові пояснення, відповідно до яких встановлено, що вона здійснювала продаж товару, який належить ФОП ОСОБА_1 . Крім того, ОСОБА_2 зазначила, що працює на посаді продавця магазину-кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", близько двох тижнів за встановленим графіком з 09 год 00 хв до 20 год 00 хв. Щодо отримання заробітної плати зазначила, що ще не отримувала. Також в графі зазначення місця роботи, посади, найменування роботодавця вказала : магазин-кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", продавець, ОСОБА_1 3 письмових пояснень працівниці також встановлено, що вона 03.08.2022 продала пиво "Львівське" на розлив, ємністю 0,5 л за ціною 22 грн, пиво "Туборг", ємністю 0,5 л за ціною 29 грн, батон за ціною 16 грн. Загальна сума покупки при цьому склала 67,00 грн. При цьому, працівниця зазначила, що розрахунковий документ разом з рештою не видала у зв`язку з тим, що ще не вивчила касовий апарат. Відповідно до абз.2 п.3 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 (далі - Порядок №509), Управління Держпраці листом №IФ/1/2575-22 від 09.08.2022 повідомило позивача про те, що уповноваженою посадовою особою було отримано Акт фактичної перевірки. Цим же листом, ФОП ОСОБА_1 повідомлено, що за результатами проведеної перевірки виявлено факт використання праці неоформленого працівника, що є підставою для накладення штрафних санкцій за порушення законодавства про працю відповідно до ч.2 ст.265 КЗпП України. Також повідомлено, що справа про накладення штрафу розглядатиметься у 45-ти денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою особою вищезазначених документів. Даний лист отримано позивачем особисто 29.08.2022, згідно відстеження трекінгу відправлень на сайті "Укрпошта". Керуючись ч.2 ст.265 КЗпП України, на підставі Акта (Довідки) фактичної перевірки №090701 від 03.08.2022, відповідно до п.4 Порядку №509, 31.08.2022 виконувачем обов`язки начальника Управління Держпраці було прийнято оспорювану постанову, якою на позивача накладено штраф в розмірі 65000 грн за порушення вимог законодавства про працю, в частині фактичного допуску одного працівника до роботи без належного оформлення трудових відносин. Вказана постанова була вручена позивачу особисто 01.09.2022, про що свідчить відмітка про її отримання позивачем на примірнику постанови, який залишився в Управлінні Держпраці. Суд також звертає увагу на те, що в оспорюваний постанові зазначено : "у разі сплати 50 відсотків розміру штрафу, що становить 32500 грн протягом 10 банківських днів з дня вручення цієї постанови ця постанова вважається виконаною" і позивачем 09.09.2022 було добровільно сплачено 32500 грн, що підтверджується відповідною квитанцією про оплату №162165485. Вважаючи оспорювану постанову протиправною, ФОП ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з вимогою про її скасування. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач здійснив фактичний допуск ОСОБА_2 до роботи у магазині-кафе, при цьому, допустивши до виробничого процесу (будь-якого місця на території суб`єкта господарювання поза дозволеною зоною загального відвідування) незалежно від того, чи це обідня перерва, чи інший проміжок часу, фізичну особу, з якою не укладено трудовий договір, при проведенні перевірки повинен довести про те, що не використовує працю цієї особи як найманого працівника. Таких належних та достовірних доказів ні відповідачу, ні суду надано не було. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи, визначені п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. За змістом п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Відповідно до п.п.80.2.7 п.80.2 ст.80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, а саме: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації. Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка (п.86.1 ст,86 ПК України). Згідно п.86.5 ст.86 ПК України, акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності). Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу. Судом встановлено, що посадовою особою ГУ ДПС було здійснено фактичну перевірку магазину-кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , суб`єкт господарської діяльності ОСОБА_1 , з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за результатами якої представниками контролюючого органу було складено акт (довідку) №090701 від 03.08.2022, яким встановлено порушення позивачем ст.ст.21-24 КЗпП України. Суд першої інстанції вірно вказав, що акт податкової перевірки є службовим документом, в якому зафіксовані виявлені при проведенні тієї чи іншої податкової перевірки порушення, він є носієм доказової інформації про виявлені порушення та його зміст може бути оспорено шляхом подання контролюючого органу за основним місцем обліку заперечень. Сам по собі акт податкової перевірки та дії посадових осіб контролюючого органу зі складання цього акта не створюють правових наслідків у вигляді виникнення обов`язків, зміни чи припинення будь-яких прав позивача, крім виникнення права на подання зауважень до акта. У разі незгоди з контролюючим органом суб`єкт господарювання мав право оскаржити прийняте рішення. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19.06.2020 по справі №140/388/19. Відтак, суд першої інстанції вірно вважав, що виходячи з матеріалів справи, позивач заперечень на акт (довідку) фактичної перевірки №090701 від 03.08.2022 не подавав, а тому погодився з тими порушеннями, які зазначені у ньому. Відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. В свою чергу, механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч.2 ст.265 КЗпП України та та частинами другою-сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення", визначає Порядок №509 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до п.2 Порядку №509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту). Штрафи можуть бути накладені на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю. Згідно п.3 Порядку №509, справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Колегія суддів зазначає, що відповідно до абз.2 п.3 Порядку №509, Управління Держпраці листом №IФ/1/2575-22 від 09.08.2022 повідомило позивача про те, що уповноваженою посадовою особою отримано Акт фактичної перевірки. Цим же листом, ФОП ОСОБА_1 повідомлено, що за результатами проведеної перевірки виявлено факт використання праці неоформленого працівника, що є підставою для накладення штрафних санкцій за порушення законодавства про працю відповідно до ч.2 ст.265 КЗпП України. Також повідомлено, що справа про накладення штрафу розглядатиметься у 45-ти денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою особою вищезазначених документів. Даний лист отримано позивачем особисто 20.08.2022, згідно відстеження трекінгу відправлень на сайті "Укрпошта". Також, з акту фактичної перевірки видно, що така проводилася у присутності ФОП ОСОБА_1 , з висновками, сформованими за результатами перевірки позивач погодився, оскільки в п.4.1 акту зазначено про відсутність зауважень до нього, що засвідчено його особистим підписом. Будь-яких доказів того, що позивач не погоджувався з фактами, зазначеними інспекторами ГУ ДПС в акті №090701 від 03.08.2022 позивачем не надано. Крім того, отримавши 20.08.2022 листа-повідомлення від Управління Держпраці про те, що акт фактичної перевірки надійшов на розгляд уповноваженій посадовій особі Управління Держпраці для прийняття рішення про накладення фінансової санкції, позивач також не звертався до Управління Держпраці щодо спростування інформації викладеної у Акті фактичної перевірки. Приведене вище, на думку колегії суддів, свідчить про те, що позивач погодився з порушеннями чинного законодавства про працю, виявленими під час проведення у нього фактичної перевірки працівниками ГУ ДПС. При цьому, як видно з матеріалів справи, 09.09.2022 позивачем сплачено 32500,00 грн штрафу. Відповідно до п.4 Порядку №509, під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка. Судом встановлено, що керуючись ч.2 ст.265 КЗпП України, на підставі акта (довідки) фактичної перевірки №090701 від 03.08.2022, відповідно до п.4 Порядку №509, в.о. начальника Управління Держпраці було прийнято оспорювану постанову, яка була направлена позивачу засобами поштового зв`язку. Відтак, колегія суддів вважає, що відсутні підстави вважати, що відповідачем порушено порядок винесення оспорюваної постанови. Щодо виявленого порушення законодавства про працю, за яке на позивача накладено штраф, слід зазначити наступне. Згідно ч.1 ст.265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Відповідно до ч.2 ст.265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленоїзакономна момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Частиною четвертою статті 265 КЗпП передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Таким чином, необхідною умовою для накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, є фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). Згідно ч.1 ст.21 КЗпП України, трудовий договір - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Відповідно до ч.1 ст.23 КЗпП України, трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Частиною першою статті 24 КЗпП України визначено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим : 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст.24 КЗпП України). Колегія суддів зазначає, що визначальним для вирішення спірних відносин у цій справі є встановлення факту використання позивачем, як ФОП, найманої праці гр. ОСОБА_2 та наявність ознак трудових правовідносин між ними. Як видно з письмових пояснень від 03.08.2022 ОСОБА_2 зазначила про те, що вона працює за встановленим графіком роботи з 09 год 00 хв до 20 год 00 хв та ще не отримувала заробітну плату. При цьому, позивачем не надано жодного доказу про те, що з ОСОБА_2 оформлено трудовий договір (контракт). Таким чином, на думку колегії суддів, допуск ОСОБА_2 до роботи без належного оформлення трудових відносин зафіксований актом інспекційного відвідування, та поясненнями ОСОБА_2 . Щодо посилання скаржника на те, що його не повідомлено про дату та місце розгляду справи Управлінням Держпраці, колегія суддів зазначає наступне. Вимога Порядку №509 щодо обов`язкового повідомлення суб`єкта господарювання про розгляд справи була передбачена редакцією цього Порядку від 16.05.2017, яка продовжувала діяти до 30.08.2019. Пунктом шостим Порядку №509 було визначено, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Проте, постановою Кабінету Міністрів України №823 від 21.08.2019 було внесено зміни до Порядку №509, відповідно до яких п.6 Порядку №509 було виключено, а тому вимога, яка передбачала обов`язкове повідомлення суб`єкта господарювання або роботодавця про розгляд справи про накладення штрафу втратила чинність і не може застосовуватися Управлінням Держпраці. Водночас, як слушно зауважив суд першої інстанції, відповідно до абз.2 п.3 Порядку №509, Управління Держпраці листом №ІФ/1/2575-22 від 09.08.2022 повідомило позивача про те, що уповноваженою посадовою особою отримано акт №090701 від 03.08.2022. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001). Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6, 10 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу. Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2023 року по справі №300/4952/22 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук