Постанова 4855 № 620/6583/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/6583/21 Головуючий у І інстанції - Ткаченко О.Є. Суддя-доповідач - Губська Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 січня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Епель О.В., Карпушової О.В., за участю секретаря Кондраток А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване лісове господарство «Авангардліс» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,- В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване лісове господарство «Авангардліс» звернулось до суду з даним позов, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.10.2020 №00003990705 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені у розмірі 500 000, 00 грн за порушення ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального». Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведенні перевірки відповідач не з`ясував обставини фізичного зберігання позивачем пального з урахуванням напрямів господарської діяльності підприємства і наявної у користуванні позивача 10 одиниць техніки, стаціонарних цистерн/ємностей. Відповідач необґрунтовано ототожнив господарські операції з придбанням пального із фізичним зберіганням пального. Крім того, придбане пальне повністю використано для роботи власної та орендованої техніки при веденні господарської діяльності. Рішенням Чернігівськогоокружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року адміністративний позов задоволено, при цьому суд виходив з того, щоматеріали справи не містять жодного прямого доказу, який би підтверджував факт зберігання позивачем палива. У акті перевірки від 17.09.2020 відповідачем встановлено порушення ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» в частині зберігання пального без наявності ліцензії на право зберігання пального, проте, з наданих пояснень та документівсудом встановлено, що отримане пальне використовувалось переважно у господарській діяльності підприємства при заправці транспортних засобів, тобто, відповідачем не надано будь-яких доказів факту зберігання підприємством палива у спорудах та/або/обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального, а тому наявні підстави для висновку про недоведеність допущених позивачем порушень вимог законів, що стали підставою для застосування відповідальності та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Відповідач, не погоджуючись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасуватита ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апелянт наголошує, що суд першої інстанції не врахував положень Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України 20.05.2008 N 281/171/578/155, які не передбачають відпуск (відвантаження) нафтопродуктів з автоцистерни безпосередньо в паливні баки транспортних засобів. За змістом положень указаної Інструкції відвантаження з автоцистерни палива відбувається в спеціальні резервуари. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції фактично визнав факт зберігання позивачем пального без наявності ліцензії. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, вказуючи про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі. В судове засідання представники сторін, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового розгляду, не прибули, тому згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача,перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване лісове господарство «Авангардліс» зареєстровано в якості юридичної особи 05.03.2001, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом діяльності якогозгідно КВЕД 01.50 єзмішане сільське господарство. 17.09.2020 Головним управлінням ДПС у Чернігівській області проведено фактичну перевірку ТОВ«Спеціалізоване лісове господарство «Авангардліс» з питань дотримання норм законодавства щодо обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документів, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтва, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за результатами якої складено акт фактичної перевірки № 0343/25/29/РРО/31188265 від 17.09.2020. Перевіркою встановлено порушення ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», а саме, зберігання пального суб`єктом господарювання без наявності ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального відповідно. На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 07.10.2020 №00003990705, яким до ТОВ «Спеціалізоване лісове господарство «Авангардліс» застосовано штрафні санкції у розмірі 500 000, 00 грн. Позивач оскаржив дане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, проте рішенням ДПС України від 27.05.2021 №10367/6/99-00-06-03.01.06скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін. Наведене стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом. Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що діяв правомірно, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне. Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, згідно ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР) оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії. Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва. Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років. Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії. Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі. Статтею 1 Закону № 481/95-ВРвизначено, що під місцем зберігання пального розуміється місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; під зберіганням пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик. Підпунктом 14.1.141-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), встановлено, що пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу. Відповідно до підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України, не є акцизним складом: а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії; б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам. в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам; г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої; ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару. Таким чином, отримувати ліцензію на право зберігання пального суб`єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей. З матеріалів справи вбачається, що ТОВ«Спеціалізоване лісове господарство «Авангардліс» отримало дизельне паливо ДП-3-Євро5-ВО, 3, ІІІ від ТОВ «ПЛЮС-ЕНЕРГО» згідно видаткової накладної №РН-0000004 від 04.06.2020 у кількості 21 900, 000, на підтвердження чого позивачем надано: товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 2 від 04.06.2020. Позивач не заперечує, що отримав від ТОВ «ПЛЮС-ЕНЕРГО» дизельне пальне, проте зазначає, що дизельне пальне не розвантажувалось (не зливалось) у стаціонарні ємності, та не зберігалось у стаціонарних ємностях, а було злито в баки транспортних засобів, які використовуються підприємством у господарській діяльності, а саме: МТЗ-82 (5од.), ДТ-75 (1од.), Камаз (1од.), Т-150К (2од.), Автокран КС-2573 (1 од.), що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку:105. Транспортний засіб Т-150К орендований у ТОВ «Виробничо-науковий селекційний центр з м`ясного та молочного скотарства «Авангард» на підставі договору №02-06СЦ від 02.06.2020 та переданий за актом приймання-передачі ТЗ в оренду від 03.06.2020, від 02.04.2021. Транспортний засіб Т-150К орендований у ТОВ «Виробничо-науковий селекційний центр з м`ясного та молочного скотарства «Авангард» на підставі договору №12-05СЦ від 12.05.2020 та переданий за актом приймання-передачі ТЗ в оренду від 14.05.2020, від 11.03.2021. Транспортний засіб ДТ-75 орендований у ТОВ «Виробничо-науковий селекційний центр з м`ясного та молочного скотарства «Авангард» на підставі договору №03-04СЦ від 03.04.2020 та переданий за актом приймання-передачі ТЗ в оренду від 06.04.2020, від 02.02.2021. Транспортний засіб КАМАЗ 55102 орендований у ТОВ «Виробничо-науковий селекційний центр з м`ясного та молочного скотарства «Авангард» на підставі договору №04-05СЦ від 04.05.2020 та переданий за актом приймання-передачі ТЗ в оренду від 05.05.2020, від 01.03.2021. У власності позивача знаходяться трактори колісничний МТЗ-82.1, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію. При цьому, судом встановлено, що відповідно до договору оренди обладнання №27-04СЦ від 27.04.2020, укладеного з ТОВ «Виробничо-науковий селекційний центр з м`ясного та молочного скотарства «Авангард», у користуванні ТОВ«Спеціалізоване лісове господарство «Авангардліс» знаходяться бочки металеві ємністю 200 л (в кількості -60шт), пластикові ящики (в кількості - 15шт), що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку:

28. На підтвердження витрачання пального у господарській діяльності позивачем надано оборотно-сальдові відомостей за період з червень 2020 року по вересень 2020 року, лімітно-забірні карти на отримання дизельного пального, звіт №6 про рух пального та мастил з 01.06.2020 по 30.06.2020, звіт №7 про рух пального та мастил з 01.07.2020 по 31.07.2020, звіт №8 про рух пального та мастил з 01.08.2020 по 31.08.2020, звіт №9 про рух пального та мастил з 01.09.2020 по 16.09.2020, відомості на видачу ГСМ по товариству за період червень-серпень 2020 року. Також, матеріали справи містять наданий позивачем державний акт на право власності на земельну ділянку від 05.12.2005 № 772424, №115075, звіт про виробництво та реалізацію продукції лісового господарства, відтворення та захист лісів за 2020 рік. При цьому, фактичною перевіркою за адресою Чернігівська область, Новгород-Сіверський район, с. Лоска, вул. Центральна, 35 взагалі не встановлено наявність ємностей для зберігання пального. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що придбанепозивачем для здійснення власної господарської діяльності дизельне пальне було злито в баки транспортних засобів, які використовуються підприємством у господарській діяльності, при цьому, отримання пального відповідно до видаткових накладних та товарно-транспортних накладних не є доказом того, що позивач фактично зберігав отримане пальне в певних ємностях, а не використав його у власній господарській діяльності. Тобто, паливно-мастильні матеріали, які придбаваються позивачем для здійснення господарської діяльності, не перепродаються і не зберігаються у спеціальних визначених законом місцях для зберігання пального, а використовуються виключно для заправки наявних у позивача транспортних засобів, тому він не повинен був отримувати ліцензію на право зберігання пального. Щодо доводів апелянта про неврахування судом першої інстанції положень Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерство палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики» від 20.05.2008 №281/171/578/155, якою не передбачено відпуск (відвантаження) нафтопродуктів з автоцистерни безпосередньо в паливні баки транспортних засобів, колегія суддів зазначає, що навіть за умови порушення позивачем цієї Інструкції, останнього притягнуто до відповідальності та застосовано штрафні санкції не за порушення вимог вказаної інструкції, а за зберігання пального без отримання відповідної ліцензії на право зберігання пального, що контролюючим органом, всупереч ч.2 ст.77 КАС України, не доведено. Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив питання у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, судом повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, та колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскарженогорішення суду. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 238, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області-залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: О.В. Епель О.В. Карпушова