Постанова 4857 № 380/16365/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 серпня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/16365/21 пров. № А/857/9734/22 Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого судді: Улицького В.З. суддів: Ільчишин Н.В., Мікули О.І. при секретарі судового засідання: Кардаш В.В. за участі представника позивача: Антонюк І.Б. представника відповідача: Нирка Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.01.2022 року (рішення ухвалене у м. Львові судом у складі головуючого судді Клименко О.М., повне судове рішення складено 21.01.2022) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИЛА: У вересні 2021 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування повністю податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 08.04.2021 №00072500901, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 500 000,00 грн. Позивач позовні вимоги мотивував тим, що відповідач жодним чином не обґрунтував наявність підстав для проведення фактичної перевірки, зокрема щодо отримання контролюючим органом в установленому порядку інформації про можливі порушення платником податків тих вимог чинного законодавства, що підпадають під предмет фактичної перевірки. Таким чином, беручи до уваги відсутність в наказі Головного управління ДПС у Львівській області від 01.02.2021 року №280-ПП, будь-якого посилання на отриману відповідачем в установленому порядку інформацію про факти, які б свідчили про можливі порушення позивачем законодавства, позивач уважає, що призначення та проведення фактичної перевірки щодо позивача було здійснено незаконно. Відтак, допущені контролюючим органом порушення вимог закону щодо призначення та проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 призводять до відсутності правових наслідків такої. Просив позов задоволити. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.01.2022 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 00072500901 від 08 квітня 2021 року. Рішення суду першої інстанції оскаржило Головне управління ДПС у Львівській області. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав. Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу. Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа підприємець 27.03.2001 року (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань обрано такі види діяльності: 55.30.2 діяльність кафе; 20.51.0 виробництво інших виробів з деревини; 45.42.0 столярні та теслярські роботи; 51.13.0 посередництво в торгівлі деревиною та будівельними матеріалами; 60.24.0 діяльність автомобільного вантажного транспорту. Наказом ГУ ДПС у Львівській області від 01.02.2021 року №280-ПП з метою посилення контролю за виробництвом пального і запобігання порушень у сфері оптової та роздрібної торгівлі пальним, на підставі статей 20, 61, 62, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 ст. 75 та підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (зі змінами та доповненнями), призначено проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , щодо дотримання вимог Податкового кодексу України, Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» та інших законодавчих актів, що регулюють виробництво, обіг та зберігання пального. Згідно Наказу від 01.02.2021 року №280-ПП та направлень від 01.02.2021 року № № 653, 654, 656 була проведена фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . За наслідками фактичної перевірки складено Акт від 12.02.2021 №13/2327/09.01/ НОМЕР_1 про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання здійсненні оптової і роздрібної торгівлі та зберігання алкогольними напоями, тютюновими виробами та пального, в якому встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів пального» (із змінами та доповненнями) від 19.12.1995 № 481/95-ВР, а саме зберігання пального без наявності діючої ліцензії на право зберігання пального виключно для власних потреб. На підставі акту перевірки, Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.04.2021 року №00072500901, яким на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 500000 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку. За наслідками розгляду скарги від 17.05.2021 року, рішенням ДПС України від 26.07.2021 року №17058/6/99-0006-03-01-06 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 08.04.2021 року №00072500901, а скаргу позивача без задоволення. Відповідно до наказу від 01.02.2021 року №280-ПП про проведення фактичної перевірки слідує, що підставою для проведення фактичної перевірки відносно позивача зазначені статті 20, 61, 62, підпункт 75.1. пункту 75.1 ст. 75 та підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (далі - ПК України) з метою посилення контролю за виробництвом пального і запобігання порушень у сфері оптової та роздрібної торгівлі пальним. Згідно підпункту 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Підпунктом 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Згідно п. 80.1 ст. 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Для прийняття рішення контролюючого органу щодо проведення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України законодавцем чітко передбачено підстави для проведення податкового контролю. Відповідно до підпункту 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального. Конструкція пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України містить фактично дві окремі та самостійні підстави для проведення фактичної перевірки, а саме: - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами - лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; - здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Статтею 19-1 ПК України визначено, що контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: 19-1.1.16 - здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального; 19-1.1.4 здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері. Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. В даному випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального). Отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства для призначення фактичної перевірки необхідно в частині проведення контролю за виробництвом, обліком, зберіганням та транспортуванням спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків. Аналогічна правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №810/1394/16, від 22 квітня 2021 року від справа № 805/3809/16-а, від 29 липня 2021 року у справі №815/6864/16. Таким чином, положення пп. 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» покладені на відповідача. Відтак, відповідач мав право проводити фактичну перевірку на підставі пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Відповідно до п. 80.7 статті 80 ПК України, фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції. Згідно п. 80.10 статті 80 ПК України, порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу. Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати. Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати. Згідно п. 86.5 ст.86 ПК України, акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності). Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу. У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції Здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тому за відсутності проведеної перевірки, як юридичного факту, у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення. Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення, у зв`язку з допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку. Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. Дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, є обов`язковою умовою для проведення перевірки та реалізації її наслідків. Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 05.02.2021 року було вручено наказ та направлення, та ознайомлено із підставами перевірки, про що свідчить особистий підпис, який міститься у направленнях на перевірку від 01.02.2021 року № № 653, 654,

656. За результатами перевірки складено акт від 12.02.2021 №13/2327/09.01/2480306757, від підписання і отримання якого позивач відмовився. Допуск посадових осіб відповідача до проведення фактичної перевірки відбувся, а відповідачем було дотримано вимоги наведених вище норм податкового законодавства щодо підстав для проведення фактичної перевірки, тому суд відхиляє у цій частині доводи позивача. Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним, забезпечення його високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом та пального на території України врегульовані Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі Закон №481/95-ВР), а також Податковим кодексом України. Відповідно до п.п.14.1.6. п.14.1. ст.14 ПК України акцизний склад - це: а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів; б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального. Не є акцизним складом: а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії; б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам. в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам; г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої; ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару. Відповідно до ст. 1 Закону №481/95-ВР, під місцем зберігання пального розуміється місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; під зберіганням пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик. Згідно ст. 15 Закону №481/95-ВР, для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Відтак, згідно вказаних норм, чинним законодавством України передбачено обов`язок суб`єкта господарювання щодо отримання ліцензії на право зберігання пального для стаціонарних цистерн/ємностей, які мають фактичне місцезнаходження. Зазначене висновується як з визначення термінів «місце зберігання пального», «зберігання пального», так і з переліку документів, які слід надати для отримання ліцензії на право зберігання пального, адже надати такий перелік документів для пересувних ємностей та транспортних засобів неможливо, оскільки останні не є нерухомим майном та не мають чіткої прив`язки до місця (території). Закон №481/95-ВР не містить вказівки на те, що пальне повинно зберігатися виключно у стаціонарних ємностях для зберігання пального; не визначає граничний об`єм пального чи обмежень по строку, з якого починається «зберігання пального»; саме по собі зберігання пального не є підставою для реєстрації акцизного складу, оскільки вимагає певного обсягу пального. Висновки Акту перевірки обґрунтовані тим, що позивачем було придбано дизельне пальне, що підтверджується відповідними акцизними накладними, а згідно наданої довідки від 05.02.2021, отримане дизельне пальне з 01.04.2020 зливалося та зберігалося в резервуарі ємністю 5 тон, з подальшим використанням для заправки власного транспорту, а тому відповідач дійшов висновку, що позивач зберігав пальне без наявної ліцензії. Заперечуючи факт зберігання пального, позивач вказує на те, що дизпаливо, про яке йде мова в акті перевірки, не було у нього на зберіганні, оскільки воно використовувалось шляхом заправки власних транспортних засобів, зокрема Причіпу-Паливоцистерни-Е, Коsсіаn CN22 С, що не є зберіганням палива у розумінні вимог чинного законодавства. 27 лютого 2020 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ фірма «ТОТ» укладено договір №270201, відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець купує нафтопродукти в обсягах та по цінах згідно видаткових накладних для власної господарської (комерційної) діяльності. За фактами поставки пального ТОВ фірма «ТОТ» складено та зареєстровано акцизні накладні від 27.11.2020 року №267, від 18.09.2020 року №20091806, від 02.09.2020 №92, від 15.05.2020 року №53. Вказані акцизні накладні складені постачальником в одному примірнику з відображенням коду операції для складання в одному примірнику « 3», тобто реалізація пального для власного споживання покупцем. Адреса поставки вказана: м. Львів, вул. Ткацька,

42. Вказані акцизні накладні підтверджують загальний обсяг реалізованого позивачу від ТОВ фірма «ТОТ» пального для контролю сплати акцизного податку. В той же час, факт отримання позивачем пального не є доказом зберігання такого пального протягом певного часу. ФОП ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність пов`язану із виробництвом інших виробів з деревини, столярні та теслярські роботи, посередництво в торгівлі деревиною та будівельними матеріалами, діяльність автомобільного вантажного транспорту. Для здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 використовує власні транспортні засоби, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів: транспортний засіб КАМАЗ, модель 53212 об`єм паливного баку становить 240 літрів, крім цього даний транспортний засіб обладнаний додатковим паливним баком на 500 літрів; транспортний засіб ЗІЛ, модель 130, об`єм паливного баку становить 170 літрів; транспортний засіб КІА модель SPORTAGE об`єм паливного баку становить 62 літри. 18 березня 2020 року між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Кавказ» укладено договір позички №1, відповідно до умов якого ПП «Кавказ» передає ФОП ОСОБА_1 у безоплатне користування на строк, що обумовлений цим Договором, Причіп-Паливоцистерна-Е, Коsсіаn CN22 С. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, реєстраційний номер НОМЕР_2 , маса даного Причіпа-Паливоцистерни без навантаження становить 10 000 кг. Повна маса становить 28 000 кг. Обсяг придбаного позивачем пального, з урахуванням загального об`єму Причіпу-Паливоцистерни-Е, Коsсіаn CN22 С., дозволяє дійти висновку про можливість відвантаження такого пального безпосередньо у даний причіп-паливоцистерну, який не є стаціонарною цистерною/ємністю, які мають фактичне місцезнаходження. Щодо посилання відповідача на довідку (пояснення) від 05.02.2021 року, суд зазначає, що її зміст жодним чином не вказує на зберігання пального позивачем, а свідчить про отримання дизельного пального з 01.04.2020, яке зливалося в резервуар ємністю 5 тон, з подальшим використанням для заправки власного транспорту. За таких обставин, апеляційний суд дослідивши зміст акту перевірки від 12.02.2021 №13/2327/09.01/2480306757, дійшов висновку, що з нього не вбачається порушення позивачем статті 15 Закону №481/95-ВР. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв`язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову. Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.01.2022 року у справі №380/16365/21 без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття. На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя В. З. Улицький судді Н. В. Ільчишин О. І. Мікула Повне судове рішення складено 31.08.2022