Постанова 4852 № 160/9193/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 11 січня 2022 року м. Дніпросправа № 160/9193/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В., за участю секретаря судового засідання Волкової К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року (головуючий суддя Тулянцева І.В.) у справі №160/9193/20 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, - ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №5485/04-36-33-05/3022915689/ТД-ФС/62 від 18 березня 2020 року про накладання на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 47230,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова про накладення штрафу прийнята на підставі акту фактичної перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 03.02.2020 №5485/04-36-33-05/ НОМЕР_1 , під час якої було встановлено, що на місці здійснення господарської діяльності працював (заходився на робочому місці) продавець ОСОБА_2 без укладання трудової угоди. Позивачка вважає, що порядок проведення фактичної перевірки був порушений, оскільки наказ та направлення на перевірку не містять визначених п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України підстав. Крім того, фактична перевірка відбулась за відсутності ФОП ОСОБА_1 , а наказ та направлення на перевірку були вручені іншому суб`єкту господарювання - ФОП ОСОБА_2 . Також позивачка зазначає, що висновки перевірки не відповідають дійсності, оскільки ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 є окремими суб`єктами господарської діяльності (фізичними особами-підприємцями), які здійснюють господарську діяльність за однією адресою: АДРЕСА_1 , і ні в яких трудових відносинах не знаходяться. На думку позивача, відомості, отримані від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, не є беззаперечним доказом вини позивача у порушенні вимог законодавства про працю, а тому, відповідачем протиправно прийнято спірну постанову. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року позов задоволено. Суд встановив, що відповідачем було дотримані приписи Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, разом з тим суд дійшов висновку про не доведення обставин, які стали підставою для притягнення позивачки до відповідальності, а саме: що під час перевірки ОСОБА_2 здійснювала функції продавця як найманий працівник ФОП ОСОБА_1 , а не здійснювала власну господарську діяльність як фізична особа-підприємець. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Відповідач зазначає, що суд першої інстанції не дослідив належним чином обставин, виявлених в ході фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: на місці здійснення господарської діяльності працював (заходився на робочому місці) продавець ОСОБА_2 . Трудові угоди (накази) надано не було, що свідчить про недотримання позивачем порядку оформлення трудових відносин з найманими працівниками та є порушенням вимог ч.1 ст.21, ч.1, ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України. На підставі акту від 03.02.2020 № 5485/04-36-33-05/ НОМЕР_1 та у відповідності до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509, Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області правомірно винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 18.03.2020 № 5485/04-36-33-05/3022915689/ТД-ФС/62. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином. Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивачка ОСОБА_1 з 20.03.2019 зареєстрована як фізична особа-підприємець. Позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області (Правобережне управління, Новокодацька ДПІ (Новокодацький р-н м.Дніпра). Основний вид економічної діяльності: 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі наказу від 21.01.2020 № 264-п та направлень на перевірку від 21.01.2020 №313 та №315 проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці працівника, за результатами якої складений акт від 03.02.2020 № 5485/04-36-33-05/ НОМЕР_1 . Як вказано в акті перевірки, в ході фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , в магазині здійснювала продаж підакцизної продукції продавець ОСОБА_2 , яка здійснює продаж товарів ФОП ОСОБА_1 . Згідно наданих в ході фактичної виїзної перевірки письмових пояснень ОСОБА_2 остання пояснила, що вона здійснила продаж пляшки вина без використання касового апарату за відсутності підприємця ОСОБА_1 , та зазначила, що вона торгує товаром ОСОБА_1 з 05.11.2019. Також, посадовими особами ГУ ДПС у Дніпропетровській області складений акт від 31.01.2020 № 026582/1 про відмову позивачки від ознайомлення та підписання акту фактичної перевірки. Копії матеріалів фактичної перевірки направлені ГУ ДПС у Дніпропетровській області на адресу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області для вжиття заходів у відношенні до ФОП ОСОБА_1 (лист №11671/10/04-36-33-05 від 03.02.2020). 18 березня 2020 року першим заступником начальника управління Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області винесено постанову №5485/04-36-33-05/3022915689/ТД-ФС/62 про накладання на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу згідно абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України у розмірі 47230,00 грн. за порушення вимог ч.1 ст.21, ч.1, ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України. Підставою для застосування до позивачки штрафу стали виявлені Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області обставини щодо порушень позивачкою законодавства про працю, зафіксовані в акті фактичної перевірки від 03.02.2020 № 5485/04-36-33-05/ НОМЕР_1 . З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про протиправність означеної постанови про накладання штрафу. Відповідно до положень статті 265 КЗпП України в редакції на час виникнення спірних правовідносин, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження (абз.2 ч. 2 ст. 265 КЗпП). Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.4 ст.265 КЗпП). Відповідно до абз.7 п.2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи накладаються, серед іншого, на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю (абз.7 п.2 Порядку № 509). Відповідно до п. 4 вказаного Порядку №509 в редакції на час виникнення спірних правовідносин під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб`єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку. Виходячи з наведених правових норм, суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідальність за використання найманої праці без оформлення трудових відносин безпосередньо залежить від встановлення факту використання найманої праці. За умови відсутності існування трудових відносин, відсутня й передумова для притягнення позивача до відповідальності згідно з абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України. При цьому, уповноважена посадова особа під час розгляду справи про порушення суб`єктом господарювання законодавства про працю має дослідити докази та вирішити питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. Таким чином, зафіксовані в акті фактичної перевірки ДПС порушення та відомості підлягають перевірці та оцінці під час розгляду справи про порушення законодавства про працю, отже виявлені під час фактичної перевірки відомості не є беззаперечним доказом вини особи в порушенні законодавства про працю. В спірному випадку, приймаючи оскаржувану постанову про накладення на позивачку штрафу, уповноважена особа Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області виходила виключно з того, що в ході фактичної перевірки, проведеної посадовими особами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області у період з 29.01.2020 по 31.01.2020, було встановлено, що в магазині, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , продавцем ОСОБА_2 здійснено продаж підакцизної продукції ФОП ОСОБА_1 . Суд першої інстанції надав належну оцінку вказаним обставинам та, разом з тим, дослідив інші наявні в матеріалах справи докази, які підтверджують, що на момент проведення фактичної перевірки позивачка була відсутня у магазині, господарську діяльність не здійснювала, про що свідчить х- звіт реєстратора розрахункових операцій (а.с.28). Згідно повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма №20-ОПП), від 21.06.2019, позивачкою задекларовано тип об`єкта оподаткування (322) за адресою: АДРЕСА_1 . Судом першої інстанції також встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.30-31), перебуває на обліку як платник податків. На підставі договорів оренди об`єкта нерухомості від 10 травня 2019 року ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 з травня 2019 року є орендарями нежитлової будівлі, магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме, позивачка є орендарем приміщення площею 28,8 м.кв, а ФОП ОСОБА_2 є орендарем приміщення площею 40,0 кв.м. Виходячи з наведених письмових доказів, а також пояснень допитаного в суді першої інстанції свідка ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов такого висновку: оскільки ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 є окремими суб`єктами господарської діяльності (фізичними особами-підприємцями), які здійснюють господарську діяльність за одною адресою, стоять на обліку в органах ДПС, сплачують окремо один від одного податки, в тому числі й єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, і в трудових відносинах не перебувають, стверджувати, що існуючі на час фактичної перевірки контролюючого органу відносини між позивачкою ОСОБА_2 , яка як фізична особа підприємець також здійснює свою діяльність в одному з позивачкою приміщенні магазину за адресою: АДРЕСА_1 , мали характер трудових, підстав немає. За встановлених обставин на підставі досліджених у справі доказів в їх сукупності суд першої інстанції правильно зазначив, що є недоведеним той факт, що під час перевірки ОСОБА_2 здійснювала функції продавця як найманий працівник позивачки, відповідно, позивачка при здійсненні підприємницької діяльності використовувала працю інших, крім неї, осіб. Встановлені судом першої інстанції обставини і висновки відповідачем, в тому числі, доводами апеляційної скарги не спростовані. Таким чином, з урахуванням того, що відповідачем в установленому порядку не доведено факту існування трудових відносин між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про протиправність оскаржуваної постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №5485/04-36-33-05/3022915689/ТД-ФС/62 від 18.03.2020. Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні. Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року у справі № 160/9193/20 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк суддя Н.А. Бишевська суддя Я.В. Семененко