Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/3724/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 22 грудня 2021 року м. Дніпросправа № 280/3724/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М., секретар судового засідання Новошицька О.О. за участю представника відповідача Чабан О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.07.2021 року (головуючий суддя Кисіль Р.В.) в адміністративній справі №280/3724/21 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Запорізької обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності та стягнення недоплаченої частини заробітної плати,- ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулась 11.05.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до відповідачів: Держави в особі Державної казначейської служби (відповідач-1), Запорізької обласної прокуратури (відповідач-2), в з урахуванням прийнятої судом уточненої позовної заяви, (а.с.102-123), просила: - стягнути з Держави України в особі відповідача Запорізької обласної прокуратури на користь позивача матеріальну шкоду у вигляді неотриманої частини заробітної плати, а саме посадового окладу, надбавки за вислугу років та премії, визначених за ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», завданої положеннями пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 01 липня 2015 року по 26 березня 2020 року у розмірі 1 154 590,87 грн; - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати на користь позивача заробітної плати за період з 27.03.2020 по 29.12.2020 з урахуванням розміру посадового окладу, визначеного ст. 81 Закону України «Про прокуратуру»; - стягнути з відповідача на користь позивача недоотриману частину заробітної плати, визначеної за ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», за період з 27.03.2020 по 29.12.2020 у сумі 316666,76 грн. Позов обґрунтований тим, що з 08.08.2012 по 29.12.2020 позивачка працювала в органах прокуратури. Вказує, що у період з 27.03.2020 по 29.12.2020 заробітна плата позивача нараховувалась, виходячи з розміру посадового окладу в сумі 5660грн., встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури, а не ст. 81 Закону України Про прокуратуру. Посилаючись на норми Конституції України, Закону України Про прокуратуру зазначає, що заробітна плата прокурорів, як елемент організації та порядку діяльності прокуратури в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, має визначатися виключно законом. Також посилається на Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р(ІІ)2020, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697 зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. З урахуванням вищевикладеного просить задовольнити позовні вимоги. Ухвалою суду від 07.06.2021 позовна заява в частині вимог про стягнення матеріальної шкоди внаслідок прийняття неконституційного акту повернута позивачу (а.с.125-126). Ухвалою суду від 07.06.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати на користь позивача заробітної плати за період з 27.03.2020 по 29.12.2020 з урахуванням розміру посадового окладу, визначеного ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», та стягнення з відповідача на користь позивача недоотриманої частини заробітної плати, визначеної за ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», за період з 27.03.2020 по 29.12.2020 у сумі 316 666,76 грн., підготовче засідання призначене на 01.07.2021. (а.с.127-128) Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.07.2021 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у період з 27.03.2020 по 29.12.2020 окружні прокуратури створені не були, позивачка у цей період не обіймала посаду прокурора окружної прокуратури, а обіймала посаду прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області. Таким чином, дія статті 81 Закону України Про прокуратуру у редакції, чинній у період з 27.03.2020 по 29.12.2020, не поширюється на прокурорів місцевих прокуратур, оплата праці таких працівників здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури. Звернув увагу, що положення до п. 3 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113 не визнані неконституційними, відтак дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для здійснення позивачці оплати праці у період з 27.03.2020 по 29.12.2020 у інший спосіб, ніж встановлений п. 3 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону №113, що виключає бездіяльність відповідача у спірних правовідносинах щодо неналежного розрахунку заробітної плати позивачки та, відповідно, підстав для зобов`язання здійснити перерахунок та виплату заробітної плати позивачці за спірний період. Не погодившись з таким рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами позву. Апелянт вказує, що починаючи з 01 липня 2015 року заробітна плата прокурорів повинна регулюватись виключно ст. 81 Закону України «Про прокуратуру». Проте, починаючи з липня 2015 року по дату звільнення позивача заробітна плата прокурорів регулювалася постановами Кабінету Міністрів України, що суперечить нормам Конституції України, Закону України «Про прокуратуру» та нормам міжнародного права. Позивачка вважає, що порушено її право щодо неотримання нею частини заробітної плати, визначеної ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», за період з 27.03.2020 по 29.12.2020 у сумі 316666,76 грн. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що позивачка працювала в органах прокуратури з 08.08.2012 по 29.12.2020, що підтверджується записами в її трудовій книжці. З 15.12.2015 по 29.12.2020 працювала на посаді прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області. 24.12.2020 керівником Запорізької обласної прокуратури був виданий наказ №2485к про звільнення позивачки з посади та з органів прокуратури Запорізької області з 29.12.2020 за п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру». Згідно розрахункового листа Запорізької обласної прокуратури щодо заробітної плати позивачки за 2020 рік, у період з березня 2020 року по грудень 2020 року заробітна плата нараховувалася та виплачувалася з урахуванням розміру посадового окладу 5660 грн. Відповідно, премія, надбавки та індексація заробітної плати, інші виплати, обчислювалися з урахуванням розміру посадового окладу. Позивачка вважає протиправним те, що у період з 27.03.2020 по 29.12.2020 заробітна плата виплачувалась із урахуванням посадового окладу, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2021 № 505 Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури, а не посадового окладу, визначеного у відповідності до положень ч. 3 ст. 81 Закону України Про прокуратуру. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи. Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28.12.2014 № 80-VIII, Закону України Про оплату праці №108/95-ВР, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09. 2019 р. № 113-ІХ, норми постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» від 31.05.2012 №505. Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що 15.07.2015 набрав чинності Закон України Про прокуратуру від 14.10.2014 №1697-VII. Закон України Про прокуратуру від 14.10.2014 №1697-VII визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Відповідно до частин 1-4 статті 81 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014 № 1697-VII (у редакції Закону №113) заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора регіональної прокуратури - 1,2; 2) прокурора Генеральної прокуратури України - 1,3. Фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (ч. 9 ст. 81 Закону України Про прокуратуру). Слід взяти до уваги, що статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік від 14.11.2019 № 294-IX установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2102 гривні, з 1 липня - 2197 гривень. Разом з цим, відповідно до частини 2 статті 8 Закону України Про оплату праці (ЗУ №108/95-ВР) умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною 3 цієї статті, та частиною 1 статті 10 цього Закону. Згідно статті 13 Закону України Про оплату праці оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом. Водночас, частинами 1 та 2 статті 23 Бюджетного кодексу України визначено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Відповідно до частини 1 статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах. При цьому, за приписами частини 2 статті 89 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014 № 1697-VII функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Офісом Генерального прокурора. Згідно статті 90 вказаного Закону України Про прокуратуру фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період. Схема посадових окладів працівників прокуратури затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2012 №505 Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури. Матеріалами справи підтверджується, що у спірний період посадовий оклад позивачки нараховувався не у відповідності до положень ч. 3 ст. 81 Закону України Про прокуратуру (№ 1697-VII), а у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Натомість, Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення Конституційного Суду України передбачено, що положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. В той же час, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09. 2019 р. № 113-ІХ, який набрав чинності 25.09.2019 та яким запроваджено реформування системи органів прокуратури, частини 3, 4 ст. 81 Закону України Про прокуратуру викладені у такій редакції: Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора обласної прокуратури - 1,2; 2) прокурора Офісу Генерального прокурора - 1,3. Таким чином, з 25.09.2019 положення ст. 81 Закону України Про прокуратуру встановлюють розміри посадових окладів прокурорів окружних та обласних прокуратур. Натомість позивачка не працювала ані в окружній, ані в обласній прокуратурі. Матеріалами справи підтверджується, що позивачка працювала в місцевій прокуратурі. Отже норми щодо розміру окладу про який зазначає позивачка, можуть бути застосовані лише до працівників окружних та обласних прокуратур. Відповідно до п. 3 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09. 2019 р. № 113-ІХ до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури. Відповідно до п. 4 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09. 2019 р. № 113-ІХ день початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України". Наказом Генерального прокурора від 23.12.2019 № 351 днем початку роботи Офісу Генерального прокурора визначено 02.01.2020. Наказом Офісу Генерального прокурора від 08.09.2020 № 414 днем початку роботи обласних прокуратур визначено 11.09.2020. Наказом Генерального прокурора від 17.02.2021 №40 днем початку роботи окружних прокуратур визначено 15 березня 2021 року. Отже, у період з 27.03.2020 по 29.12.2020 окружні прокуратури створені не були, позивачка у цей період не обіймала посаду прокурора окружної прокуратури, а обіймала посаду прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області. Таким чином, дія статті 81 Закону України Про прокуратуру у редакції, чинній у період з 27.03.2020 по 29.12.2020, не поширюється на прокурорів місцевих прокуратур, оплата праці таких працівників здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що положення п. 3 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09. 2019 р. № 113-ІХ - не визнані неконституційними. Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у відповідача правових підстав для здійснення позивачці оплати праці у період з 27.03.2020 по 29.12.2020 у інший спосіб, ніж встановлений п. 3 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09. 2019 р. № 113-ІХ, що виключає бездіяльність відповідача у спірних правовідносинах щодо неналежного розрахунку заробітної плати позивачки та, відповідно, підстав для зобов`язання здійснити перерахунок та виплату заробітної плати позивачці за спірний період. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На думку колегії суддів апеляційної інстанції матеріали справи дають підстави для висновку, шо позивачкою не доведені обставини, на яких ґрунтуються її позовні вимоги. При цьому, відповідачем, доведено обставини, на яких ґрунтуються заперечення проти позовних вимог, доведено правомірність дій/рішень відповідача. Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивачки спростовуються доводами, викладеними відповідачем та нормами законодавства України, що регулює дані правовідносини. Доводи апеляційної скарги щодо суті спору не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування. Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.07.2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 22.12.2021 та в силу ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 22.12.2021. В повному обсязі постанова виготовлена 30.12.2021. Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова