Постанова 4852 № 280/11587/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 20 грудня 2022 року м. Дніпросправа № 280/11587/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач), суддів: Головко О.В., Суховарова А.В., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.06.2022 року в адміністративній справі (суддя Новікова І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури про відшкодування шкоди,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Запорізької обласної прокуратури з позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії Запорізької обласної прокуратури щодо не нарахування та невиплати позивачу заробітної плати за період з 01.04.2020 по 13.10.2021 року включно та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у серпні 2021 року, відповідно до ст.81 Закону України «Про прокуратуру»; - зобов`язати Запорізьку обласну прокуратуру провести нарахування та виплату позивачу частини заробітної плати, а саме посадового окладу та надбавки за вислугу років визначеного за ч.ч.3, 7 ст.81 Закону України «Про прокуратуру», за період з 01.04.2020 по 13.10.2021 року включно в сумі 533520 гривень 40 копійок та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у серпні 2021 року в сумі - 29598 гривень 83 копійок, всього у сумі 563119 гривень 23 копійок, з відрахуванням з вказаної суми належних до сплати податків та зборів. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28.06.2022 року у задоволені позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, із посиланням на неповноту з`ясування обставин, невідповідність висновків обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що нормативним актом, який регулює діяльність прокуратури, зокрема щодо грошового забезпечення працівників прокуратури, є виключно Закон України «Про прокуратуру» і посилання суду першої інстанції на постанову Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» є такими, що суперечать чинному законодавству та судовій практиці. Зазначено, що рішенням Конституційного Суду України № 6-р/2020 від 26 березня 2020 року було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ від 14 жовтня 2014 року зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Крім того, в поданій апеляційній скарзі позивач просив стягнути судові витрати понесені у зв`язку із наданням професійної правничої допомоги. У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Зазначив, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем в спірному періоду заробітна плата та матеріальна допомога виплачувалася позивачу з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури». Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків. З матеріалів справи слідує, що позивач у період з 15.12.2015 по 13.10.2021 року (дата звільнення) перебував на посаді прокурора Оріхівського відділу Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області. Так, заробітна плата позивача за період з 01.04.2020 по 13.10.2021 року включно та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у серпні 2021 року були виплачені з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», в той час як на думку позивача вказані виплати повинні були здійсненні позивача з урахуванням ст.81 Закону України «Про прокуратуру». Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом України №1697-VII. Згідно з приписами ч. 1, 2, 3, 7 та 9 статті 81 Закону №1697-VII що заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 01 липня 2015 р. - 10 мінімальних заробітних плат; з 01 січня 2016 р. - 11 мінімальних заробітних плат; з 01 січня 2017 р. - 12 мінімальних заробітних плат. З 01 січня 2017 р. по вересень 2019 р. частина 3 статті 81 Закону України №1697-VII визначала, що посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури становить 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом: прокурора обласної прокуратури - 1,2. Прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу. Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України. Стаття 89 Закону України №1697-VII визначала, що фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України. Відповідно до статті 90 Закону №1697-VII, фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період. Частина 2 статті 8 Закону України «Про оплату праці» встановлює, що умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною 3 цієї статті, та частиною 1 статті 10 цього Закону. Відповідно до статті 13 Закону України №108/95-ВР, оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України у межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом. Пунктами 1, 2, 6 Постанови №505, затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури згідно з додатками 1-5. Крім того, надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці установлювати: працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів. Видатки, пов`язані з реалізацією Постанови №505, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури. Упорядкування посадових окладів окремих працівників органів прокуратури здійснюється у межах затвердженого фонду оплати праці. Згідно з статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Пункт 26 Розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, в редакції Закону України №79-VIII від 28 грудня 2014 р. «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» (набрали чинності з 01 січня 2015 р.) встановлював, що норми і положення ст. 81, ч. 16-18 ст. 86, п.13, 14 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України №1697-VII, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Абзацом 3 п. 9 Прикінцевих положень Закону України №80-VIII від 28 грудня 2014 р. «Про Державний бюджет України на 2015 рік» (набрав чинності з 01 січня 2015 р.) установлено, що норми і положення ч. 2 ст. 33, ст. 81 Закону України №1697-VII (Голос України, №206 від 25.10.2014р.) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. За загальним правилом, конкуренція правових норм у часі повинна вирішуватися на користь норми, прийнятої пізніше, оскільки найновіше законодавство демонструє способи та форми правового регулювання, які на даний етап розвитку суспільства, на думку законодавця, є більш доцільними. Закон України №80-VIII від 28 грудня 2014 р. «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та Закон України №79-VIII від 28 грудня 2014 р. «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» прийняті пізніше Закону України №1697-VII, а тому, норми і положення Закону України «Про прокуратуру» щодо заробітної плати прокурора застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, а не статті 81 цього Закону. Аналіз наведених правових норм та обставин справи дає підстави для висновку, що відповідач не наділений правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати в іншому розмірі, ніж це передбачено Постановою № 505 (зі змінами). Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» 19 вересня 2019 р. № 113-IX, який набрав чинності 25 вересня 2019 р. та яким запроваджено реформування системи органів прокуратури, частини 3, 4 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» викладена у такій редакції: «Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. З 1 січня 2021 р. посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 р. - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора обласної прокуратури - 1,2; 2) прокурора Офісу Генерального прокурора - 1,3.». Таким чином, з 25 вересня 2019 р. положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» встановлюють розміри посадових окладів прокурорів окружних та обласних прокуратур. Відповідно до п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури. Відповідно до п. 4 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX день початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті «Голос України». Наказом Генерального прокурора від 23 грудня 2019 р. № 351, днем початку роботи Офісу Генерального прокурора визначено 02 січня 2020 р. Наказом Офісу Генерального прокурора від 08 вересня 2020 р. № 414, днем початку роботи обласних прокуратур визначено 11 вересня 2020 р. При цьому колегія суддів зазначає, що положеннями пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX запроваджено різні підходи до оплати праці прокурорів залежно від проходження чи непроходження атестації, а тому прирівняння посадового окладу позивача до посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури за відсутності факту переведення його на посаду прокурора в ці установи, суперечить вимогам Закону №113-ІХ. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.07.2022 року у справі № 240/1984/21 та від 26.09.2022 року у справі № 460/1354/21. Щодо посилань позивача на рішення Конституційного Суду України № 6-р/2020 від 26 березня 2020 року, колегія суддів зазначає наступне. Так, рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 р. у справі №6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення п. 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України визначено, що положення п. 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Відповідно до юридичної позиції Конституційного Суду України, сформульованої у цьому рішенні (абзаці одинадцятий підпункту 2.2 пункту), заробітна плата прокурорів, як елемент організації та порядку діяльності прокуратури в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, має визначатися виключно законом. Таким чином, Конституційний Суд України дав тлумачення статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, яка водночас відповідно до іншого рішення Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року №5-р (II)/2020 вказує на те, що за новим конституційним правопорядком прокуратуру як інститут, що виконує функцію кримінального переслідування, структурно вмонтовано в загальну систему правосуддя. Конституція України, як неодноразово зазначив Верховний Суд у своїх постановах від 21 вересня 2021 року у справі №160/6204/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 560/4176/19, від 26 листопада 2021 року у справі № 200/14545/19-а, віднесла прокурорів у розділ правосуддя, змінила характер їх діяльності з загального нагляду на основну функцію кримінального обвинувачення та запровадила нові принципи в проведенні оцінювання прокурорів. Таке оцінювання було визначено на законодавчому рівні і стосувалось без винятку усіх прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати у органах прокуратури. Тобто Рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року у справі №6-р/2020, на яке посилається позивач, стосується приписів статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами, офіційне тлумачення яких здійснено в розумінні статті 131-1 Основного Закону України і пов`язане з організацією і порядком діяльності прокуратури нової якості - функцією кримінального обвинувачення та проведення кадрового перезавантаження через оцінювання прокурорів. А тому застосування статті 81 Закону №1697-VII зі змінами в редакції Закону №113-ІХ без обмежень у цій справі, пов`язується із фактом переведення прокурорів (після їхньої атестації) на посади в «новоутворені»/ «оновлені» прокуратури (відповідно до Закону №113-ІХ). В даному випадку позивач не є прокурором, який успішно пройшов атестацію, а тому у спірних правовідносинах застосуванню підлягають приписи абзацу 3 пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, зі змісту якого слідує, що на період до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата праці прокурорів, які не завершили процедуру атестації, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, а саме: постанови КМУ №505. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 160/13767/20. З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії Запорізької обласної прокуратури щодо не нарахування та невиплати позивачу заробітної плати за період з 01.04.2020 по 13.10.2021 року включно відповідно до ст.81 Закону України «Про прокуратуру» та зобов`язання відповідача нарахувати та виплати позивачу частини заробітної плати, а саме посадового окладу та надбавки за вислугу років визначеного за ч.ч.3, 7 ст.81 Закону України «Про прокуратуру», за період з 01.04.2020 по 13.10.2021 року включно в сумі 533520 гривень 40 копійок. Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії Запорізької обласної прокуратури щодо не нарахування та невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у серпні 2021 року, відповідно до ст.81 Закону України «Про прокуратуру» та зобов`язання Запорізьку обласну прокуратуру провести нарахування та виплату позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у серпні 2021 року в сумі - 29598 гривень 83 копійок, колегія суддів зазначає наступне. З матеріалів справи слідує, що в серпні 2021 року Запорізькою обласною прокуратурою нараховано та виплачено позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в сумі 8537,17грн. Водночас позивач вважає, що останньому матеріальна допомога повинна була обчислена із врахуванням посадового окладу відповідно до ст.81 Закону України «Про прокуратуру». Проте, як вже було зазначено судом раніше, у позивача у спірному періоді відсутнє право на отримання заробітної плати відповідно до ст.81 Закону України «Про прокуратуру», а тому відповідач правомірно нарахував та виплатив позивачу матеріальну допомогу з урахуванням заробітної плати відповідно до постанови КМУ №505. Оскільки у задоволені апеляційної скарги відмовлено, то в даному випадку відсутні підстави для стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстави для його скасування відсутні. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.06.2022 року залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.06.2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - суддя Т.І. Ясенова суддя О.В. Головко суддя А.В. Суховаров